Ухвала

від 05.10.2015 по справі 816/4324/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 року м. Київ К/800/37222/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року

у справі № 816/4324/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АВМ»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АВМ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 13.03.2013 року №0002001502/504.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки ТОВ «Торговий Дім «АВМ» з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за травень 2012 року відповідачем складено акт від 18.02.2013 року № 1528/15.2-08/38052935, яким встановлено порушення термінів розрахунків з бюджетом, а саме несвоєчасно сплачено узгоджену суму ПДВ у розмірі 115 385, 50 грн., чим порушено ст. 57 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2013 року № 000200150/504, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 11 538, 55 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що в діях позивача відсутні порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Абзацом 2 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України визначено, що платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку (абз. 3 п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, якщо платник податків подав уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість, але несвоєчасно сплатив задекларовану в ньому суму податкового зобов'язання (до 30 календарних днів), то до такого платника застосовується штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.06.2012 року ТОВ «ТД «АВМ» подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за травень 2012 року, у рядку 19 якої задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) у розмірі 116 705, 00 грн. Водночас вказана сума у розмірі 116 705, 00 грн. була відображена платником також у рядку 20.1 зазначеної декларації як сума від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, що підлягає зарахуванню у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

У зв'язку із помилковим зазначенням вказаної суми у розмірі 116 705, 00 грн. у рядку 20.1 через відсутність наміру зараховувати вказане від'ємне значення травня 2012 року у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, 19.07.2012 року позивачем подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2012 року, згідно із яким позивачем самостійно зменшено суму податкового кредиту за травень 2012 року на 115 609, 00 грн.

Відповідач вважає, що такими діями позивачем автоматично збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за вказаний період на 115 609, 00 грн.

Крім того, податковим органом враховано, що на момент подання уточнюючого розрахунку до декларації по податку на додану вартість за травень 2012 року станом на 19.07.2012 року в картці особового рахунку платника рахувалась переплата в сумі 223, 49 грн. (116 705, 00 грн. - 116 482, 00 грн.), яка частково погасила нараховану суму ПДВ (115 609, 00 грн. - 223, 49 = 115 385, 51 грн.), решта нарахованої суми утворила недоїмку в сумі 115 385, 51 грн. Погашення недоїмки відбулося 20.07.2012 року шляхом сплати платіжним дорученням суми 7 564, 00 грн. та шляхом погашення за рахунок подання декларації за червень 2012 року із задекларованою сумою в погашення податкового боргу в сумі 108 424, 00 грн.

З даного приводу судами попередніх інстанцій встановлено, що в поданому 19.07.2012 року уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2012 року ТОВ «ТД «АВМ» в рядку 25 не декларувалась сума податкового зобов'язання з ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет.

Відтак твердження відповідача про несвоєчасне погашення позивачем суми узгодженого грошового зобов'язання в розмірі 115 609, 00 грн. (з урахуванням недоїмки, визначеної податковим органом по КОР), є помилковим, оскільки вона не є узгодженою сумою грошового зобов'язання відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року у справі № 816/4324/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук