Ухвала

від 07.04.2014 по справі 2а-8659/12/0170/22

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2014 р. м. Київ К/800/14293/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Хібіни» на постановуСевастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 у справі № 2а-8659/12/0170/22 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хібіни» доДержавної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хібіни» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу №224 від 13.07.2012 та визнання протиправними дій.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.10.2012 позов задоволено, визнано протиправним наказ ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС №224 від 13.07.2012 «Про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Хібіни» та визнано протиправними дії ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС, які полягали у проведенні перевірки ТОВ «Хібіни», в результаті якої було складено акт № 109/22/23660058 від 27.07.2012.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.10.2012 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та задовольнити адміністративний позов повністю, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Письмових заперечень на касаційну скаргу позивача відповідачем не надано.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- старшим слідчим з ОВС ГСУ ДПС України прийнято постанову про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хібіни» від 15.05.2012, яка листом від 28.05.2012 була направлена ДПС в АР Крим для виконання;

- листом за № 42 від 07.07.2012 позивач повідомив відповідача про те, що 08.06.2012 було скоєно крадіжку первинних бухгалтерських документів, журналів аналітичного обліку, фінансових, господарських документів, документів податкового обліку за період з 01.10.2009 по 01.03.2012 та просив розглянути питання про перенесення строків проведення перевірки до дати поновлення і надання документів до перевірки, а також, позивач повідомив відповідача про списання документів за період з 01.01.2009 по вересень 2009 року;

- на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та на виконання постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС у м. Києві «Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хібіни» від 11.07.2012 відповідачем винесено наказ №224 від 13.07.2012 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хібіни»;

- відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП «Строитель-плюс», ПП «Ротонда-торг», ПП «Габарит-Груп», ПП «Гранд-М», ПП «Райс-М», ПП «Гранд продукт», ТОВ «ВТК «Онкополь», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Сіті Буд», ПП «Скипер», ПП «Добре Місто», ПП «Команд», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит Торг», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримторг», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Базис Торг», ПП «Укрпторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар Крим», ТОВ «Кримстройндустрия», ТОВ «Аквамарин», ПП "Евроградстрой», ПП «Прима Торг», ТОВ «ТМ Компані», Фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Беллатрикс», ПП «Севелітстрой» та ПП «Мастер Торг» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складений акт №109/22/23660058 від 27.07.2012.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними наказу та дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що прийняття спірного наказу на виконання постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України та на підставі ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.82, ст.86 Податкового кодексу України не відповідає вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, зважаючи на відсутність чіткого та однозначного їх одночасного врегулювання нормами податкового та кримінально-процесуального закону, з огляду на що дійшов висновку, що спірний наказ є протиправним та підлягає скасуванню. Також, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки, за результатами якої складено акт №109/22/23660058 від 27.07.2012, оскільки перевірка позивача була проведена відповідачем на підставі протиправного наказу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційна інстанція виходила з того, що судом попередньої інстанції неправильно надано оцінку фактичним обставинам справи, що призвело до помилкових висновків суду про задоволення позову, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.5 ст.44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

Апеляційною інстанцією встановлено, що позивач в порушення вищезазначених приписів податкового закону не звернувся до контролюючого органу протягом п'ятиденного строку з письмовим повідомленням про факт крадіжки первинних документів податкового та бухгалтерського обліку за період з 01.10.2009 по 01.10.2012 року та не забезпечив зберігання документів, визначених у п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, за період з 01.01.2009 по вересень 2009 року, списавши їх актом від 01.02.2010.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який визнав необґрунтованими посилання позивача на те, що податковий орган повинен був надати йому строк для відновлення вкрадених документів та списаних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

За змістом п.20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право поводити перевірки платників податку (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону (пп. 78.1.11. п. 78.1 ст. 78).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, докази оскарження та скасування в установленому законом порядку постанови слідчого від 11.07.2012 відсутні.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 Податкового кодексу України, у відповідності до якої:

- документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79);

- документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79);

- присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (п.79.3 ст.79).

Апеляційною інстанцією встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказ № 224 від 13.07.2012 про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Хібіни» у термін 5 робочих днів 16.07.2012, повідомлення від 13.07.2012 № 97/22 та повідомлення про запрошення платника податків до органів державної податкової служби №875/10-1/22 від 13.07.2012, було направлено позивачу із супровідним листом від 13.07.2012 рекомендованою кореспонденцією 14.07.2012 та отримано позивачем 18.07.2012.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про відсутність підстав для визнання протиправними спірного наказу та дій відповідача щодо проведення перевірки позивача.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хібіни» залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний