Рішення

від 26.03.2014 по справі 905/8811/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.03.2014 Справа № 905/8811/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д ., при секретарі судового засідання Татькові М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕВЕЛ», м. Донецьк

до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування», м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 24 557,81грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Марусенко В.О. - представник по довіреності від 20.05.13

від відповідача - Кононенко Т.Н. - представник по довіреності №250-23Д від 02.01.13

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому

засіданні оголошувалась перерва з 11.03.2014р.

до 26.03.2014р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕВЕЛ», м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування», м. Маріуполь Донецької області заборгованості у розмірі 21 539,33грн., суми інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 1 120,05грн. та 3% річних у розмірі 1 917,30грн. (Усього 24 576,68грн.)

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію видаткової накладної №ТРЕ-000405 від 14.12.10р., копію вимоги про оплату продукції (товару) вих.№8-9 від 01.08.2013р., меморіальний ордер №12-1431053 від 12.12.2013р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №523/1319 від 27.12.13 заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що ним на підставі видаткової накладної №ТРЕ-000405 від 14.12.10р. був отриманий товар на загальну суму 21 539,33грн., який був частково сплачений останнім у розмірі 18 545,70грн., що підтверджується платіжними дорученнями №383231 від 27.10.10р. на суму 5000грн. (із них 2 006,37грн. увійшли до оплати товару по даній накладній), №391284 від 31.12.10р. на суму 5000грн., №391616 від 31.12.10р. на суму 5000грн., №392458 від 31.12.10р. на суму 2 139,33грн., №391860 від 01.12.10р. на суму 4 400грн. На підставі зазначеного за підрахунком відповідача, сума заборгованості перед позивачем складає 2 993,63грн. Крім того, на думку відповідача позивач не мав права нараховувати 3% річних та інфляційні втрати на загальну суму зазначену у видатковій накладній №ТРЕ-000405 від 14.12.10р.

У процесі слухання справи позивач неодноразово зменшував розмір позовних вимог, остаточними вимогами позивача є стягнення з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування», м. Маріуполь Донецької області заборгованість у розмірі 21 539,33грн., суму інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 1 102,96грн. та 3% річних у розмірі 1 915,52грн. (Усього 24 557,81грн.), про що було викладено позивачем у заяві про зменшення позовних вимог від 20.01.2014р. на підставі ст.22 ГПК України, яка надійшла через канцелярію суду 22.01.2014р. Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Крім того, позивач надав заперечення на відзив відповідача вих.№1-4/1 від 21.01.14 та зазначив, що при отриманні засобами поштового зв'язку відзиву на позовну заяву від відповідача, останнім не були додані копії платіжних доручень на загальну суму 21 539,33грн., які б підтверджували оплату боргу відповідачем. Разом з тим, у позивача відсутні платіжні доручення на загальну суму 21 539,33грн., тому останній отримав в банку виписки по особовому рахунку за 01.12.10 та за 31.12.10, з яких вбачається, що відповідачем на рахунок позивача не було здійснено жодних платежів.

22.01.2014р. через канцелярію суду від відповідача надійшов супровідний лист від 21.01.14 разом з додатковими документами. Також, останній звертає увагу суду на те, що під час проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами, була виявлена помилка у призначені платежу при здійснені оплат за товар, поставлений на підставі рахунку-фактури №Тре-003131 від 26.10.10р. На підставі вищевикладеного, відповідач просить позивача вважати вірним призначення платежу:

- в платіжному дорученні №383231 від 27.10.2010р. на суму 5 000грн.: передоплата за ущільнення по рахунку №Тре-003131 від 26.10.10р. в т.ч. ПДВ -833,33грн.;

- в платіжному дорученні №391284 від 07.12.2010р. на суму 5 000грн.: оплата за манжети по рахунку №Тре-003131 від 26.10.10р. в т.ч. ПДВ -833,33грн.;

- в платіжному дорученні №391616 від 08.12.2010р. на суму 5 000грн.: передоплата за манжети по рахунку №Тре-003131 від 26.10.10р. в т.ч. ПДВ -833,33грн.;

- в платіжному дорученні №391860 від 09.12.2010р. на суму 4 400грн.: передоплата за манжети по рахунку №Тре-003131 від 26.10.10р. в т.ч. ПДВ -733,33грн.;

- в платіжному дорученні №392458 від 13.12.2010р. на суму 2 139,33грн.: передоплата за манжети по рахунку №Тре-003131 від 26.10.10р. в т.ч. ПДВ -356,56грн.

В свою чергу, позивач у поясненнях від 31.01.2014р. заперечив на доводи відповідача щодо зміни призначення платежу.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 25.02.2014р., у зв'язку із перебуванням судді Подколзіної Л.Д. у відпустці, справу №905/8811/13 передано на розгляд судді Бойко І.А.

25.02.14р. через канцелярію суду від відповідача надійшли пояснення б/н від 24.02.14р. відносно акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2014р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 04.03.2014р., у зв'язку із вихідним судді Подколзіної Л.Д. з відпустки, справу №905/8811/13 передано на розгляд судді Подколзіній Л.Д.

Позивач, 11.03.2014р. звернувся до суду з зауваженнями від 05.03.2014р. на пояснення відповідача від 24.02.2014р. щодо акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2014р.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕВЕЛ», м. Донецьк та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський завод важкого машинобудування», м. Маріуполь Донецької області була досягнута усна домовленість, відповідно якої позивач зобов»язався поставити на адресу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» продукцію.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Господарським судом встановлено, що по видатковій накладній №ТРЕ-000405 від 14.12.10р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала продукцію на загальну суму 21 539,33грн.

З представленої накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами, скріплена печатками без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про продукцію, а також містить відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками така видаткова накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції.

Розглянувши видаткову накладну, судом встановлено, що зазначена видаткова накладна містить посилання на рахунок-фактури №Тре-003131 від 26.10.10р. Отже, на договір відсутнє посилання.

08 серпня 2013р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про оплату продукції (товару) вих.№8-9 від 01.08.2013р., в якій запропонував останньому терміново оплатити заборгованість у сумі 10 100,33грн., яка виникла за видатковою накладною №ТРЕ-000405 від 14.12.10р. Проте, претензія залишена без відповіді та виконання зі сторони відповідача.

Станом на 26.12.2013р. між сторонами був складений та підписаний акт звірки за яким за розрахунком позивача борг відповідача складає 21 539,33грн., а за даними бухгалтерського обліку відповідача, борг перед позивачем складає 2 9993,36грн.

Проте, суд відхиляє ствердження відповідача про те, що продукція частково була сплачена останнім у розмірі 18 545,70грн. згідно платіжних доручень №383231 від 27.10.10р. на суму 5000грн. (із них 2 006,37грн. увійшли до оплати товару по даній накладній), №391284 від 31.12.10р. на суму 5000грн., №391616 від 31.12.10р. на суму 5000грн., №392458 від 31.12.10р. на суму 2 139,33грн., №391860 від 01.12.10р. на суму 4 400грн. та не погоджується з односторонньою зміною відповідачем, призначення платежу за вищевказаними платіжними дорученнями з огляду на наступне.

Як зазначено вище, за приписом ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем не представлені суду, вищевказані платіжні доручення.

Відповідачем наданий додаток №1 (реєстр платіжних доручень в національній валюті, виконаних ПАТ «МЗВВ») Дочірнього банку СБЕРБАНКУ РОСІЇ. Проте, він містить відомості про існування платіжних доручень від інших дат ніж вказано відповідачем у відзиві на позовну заяву, а саме: №391284 від 07 .12.2010р., №391616 від 08. 12.2010р., №392458 від 13. 12.2010р. Разом з цим, як і додана копія платіжного доручення № 391860 свідчить про те, що перерахування грошових коштів відповідачем відбулось 09 .12.2010р., проте, як стверджує відповідач платіж на суму 4 400грн. був здійснений ним 01. 12.10р.

При цьому, судом встановлено, що відповідач здійснював перерахування грошових коштів на підставі договору № ПСН-03668 від 30.05.2009р., який жодним чином не має ніякого відношення до справи № 905/8811/13, оскільки між сторонами по даній справі склалися саме фактичні взаємовідносини з поставки продукції.

Також, позивач пояснив, що платежі від 27.10.2010р., від 07.12.2010р.- 09.12.2010р., від 13.12.2010р. були здійснені в погашення заборгованості, яка утворилась за попередніми поставками продукції згідно договору, як і зазначав відповідач в призначеннях платежів.

Отже, відповідачем не надано суду належних доказів оплати боргу. За розрахунком позивача борг відповідача перед ним складає 21 539,33грн.

Згідно з частиною 1 статті 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору поставки, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

В силу наведених вище положень законодавства прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар відповідно до змісту товаросупровідних документів на неї.

Згідно з накладними товар одержано відповідачем відтак, з наступного дня одержання товару у відповідача виник обов'язок оплатити цей товар, а у позивача відповідно вимагати оплатити.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що у позивача настало право вимоги від відповідача сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 21 539,33грн. на підставі накладних з урахуванням вимог ст.692 ЦК України.

Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності боргу відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 21 539,33грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних 1 915,52грн. за період з 15.12.2010р.-01.12.2013р. та інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 1 102,96грн. за період з 15.12.2010р -01.12.2013р. проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних та інфляційних господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 1 915,52грн. 3% річних та 1 102,96грн. інфляційних в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. ст.ст. 509, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕВЕЛ», м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування», м.Маріуполь Донецької області про стягнення 24 557,81грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування», м. Маріуполь Донецької області (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, б.1, код ЄДРПОУ 20355550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕВЕЛ», м. Донецьк (83058, Донецька область, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 35, код ЄДРПОУ 32757731) заборгованість у розмірі 21 539,33грн., суму інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 1 102,96грн., 3% річних у розмірі 1 915,52грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 26.03.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.03.2014р.

Суддя Л.Д. Подколзіна