Постанова

від 02.06.2014 по справі 905/8811/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.05.2014 справа №905/8811/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін від позивача від відповідача Марусенко В.О.; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від 26.03.2014 р. (підписано 31.03.2014 р.) у справі№ 905/8811/13 (суддя Подколзіна Л.Д.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕВЕЛ", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування", м. Маріуполь Донецької області простягнення 24 557,81грн. В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року до господарського суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕВЕЛ", м. Донецьк (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування", м. Маріуполь Донецької області (Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 21 539,33грн., інфляційних у розмірі 1 120,05грн. та 3% річних у розмірі 1 917,30грн. (Усього 24 576,68грн.)

Позивачем в суді першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України неодноразово зменшувався розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних до розміру 1 102,96грн. та 3% річних до розміру 1 915,52грн., остаточно просив стягнути заборгованість в розмірі 21 539,33 грн., інфляційні в розмірі 1 102,96грн. та 3% річних в розмірі 1 915,52грн.

Господарський суд Донецької області розглянув справу з урахуванням зазначеної заяви.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.03.2014р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що рішення винесене з порушенням норм матеріального права у зв'язку з неврахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 530, 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на ненастання строку оплати продукції за спірною накладною через те, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату суми заборгованості в розмірі 21 539,33грн. в порядку ст. 530 ЦК України, а також невідповідність суми боргу через часткову її оплату.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 26.05.2014р. змінено склад судової колегії, суддю Шевкову Т.А. було змінено на суддю Діброву Г.І.

Представник позивача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але надіслав телеграму від 21.05.2014р. про відкладення розгляду справи через режим роботи підприємства, неповний робочий тиждень та неможливістю явки його представника.

Оскільки жодних документів на підтвердження зазначених обставин відповідачем не надано, судова колегія вважає зазначену причину неявки представника відповідача неповажною та відмовляє в задоволенні клопотання відповідача, а також вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача, що не скористався своїм правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 21 539,33грн. за поставлений товар, у підтвердження чого посилається на видаткову накладну №ТРЕ-000405 від 14.12.2010р., за якою було поставлено товар.

Зазначена накладна містить посилання на рахунок-фактуру №Тре-003131 від 26.10.2010р., підписана обома сторонами, скріплена печатками без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання продукції.

До теперішнього моменту спірний товар оплачено не було.

Факт постачання позивачем товару на вказану суму відповідачем не заперечується.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. №8-9 від 01.08.2013р., яка була надіслана 08.08.2013р., в якій вимагав терміново оплатити заборгованість у сумі 10 100,33грн., яка виникла за видатковою накладною №ТРЕ-000405 від 14.12.10р.

Оскільки вказану вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення, позивач, вважаючи своє право порушеним звернувся з даним позовом до суду.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт отримання товару за накладною відповідачем не оспорюється, доказів відмови відповідача від отримання продукції, що поставлена згідно вказаної вище податкової накладної - суду не представлено.

Згідно до вимог ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 ст. 692 цього Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи судова колегія вважає доведеною позивачем та такою що підлягає стягненню суму заборгованості у розмірі 21 539,33грн. за поставлену продукцію.

Вбачається, що між сторонами деякий час тривають господарські відносини з приводу поставки товару.

Станом на 26.12.2013р. сторонами був складений та підписаний акт звірки взаєморозрахунків, за змістом якого за розрахунком позивача борг відповідача складає 21 539,33грн., а за даними бухгалтерського обліку відповідача - ця сума дорівнює 2 993,63грн.

Судова колегія не приймає до уваги твердження відповідача щодо часткової оплати поставленої продукції за спірною накладною в розмірі 18 545,70грн. згідно платіжних доручень: №383231 від 27.10.10р. на суму 5 000,00грн. (з них 2 006,37грн. увійшли до оплати товару по спірній накладній), №391284 від 31.12.10р. на суму 5 000,00грн., №391616 від 31.12.10р. на суму 5 000,00грн., №392458 від 31.12.10р. на суму 2 139,33грн., №391860 від 01.12.10р. на суму 4 400,00грн., оскільки по-перше зазначені платіжні доручення відповідачем не надані та матеріали справи не містять, а по-друге - з наявного в матеріалах справи додатку №1 (реєстр платіжних доручень в національній валюті, виконаних ПАТ "МЗВВ") Дочірнього банку СБЕРБАНКУ РОСІЇ вбачається існування платіжних доручень за тими ж номерами, але від інших дат ніж зазначено відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, розходження в акті звірки виникли через кількість та вартість поставленої продукції за накладною від 26.03.2010р. (а.с. 71 зворотній бік), але доказів того, що спірна частина товару за цією накладною була повернута позивачу (за версією відповідача) - відповідачем не надано.

Судом першої інстанції зазначене питання досліджено в повному обсязі.

Доводи відповідача щодо ненастання строку оплати продукції за спірною накладною через те, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату суми заборгованості в розмірі 21 539,33грн. в порядку ст. 530 ЦК України, судова колегія також не приймає, оскільки такою вимогою є наявний в матеріалах справи рахунок-фактура № Тре-003131 від 26.10.2010р. на зазначену суму.

Крім того, позивачем у судовому засіданні апеляційної інстанції було зауважено, що сума заборгованості (10 100,33грн.), вказана у вимозі за вих. №8-9 від 01.08.2013р. була зазначена помилково замість 21 539,33грн. та є суто технічною опискою.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 15.12.2010р. по 01.12.2013р. в розмірі 1 915,52грн. та інфляційних в розмірі 1 102,96грн., судова колегія також вважає його обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2014 року у справі №905/8811/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування", м. Маріуполь Донецької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.03.2014 року у справі №905/8811/13 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В.Стойка

Судді Г.І. Діброва

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС