Рішення

від 24.03.2014 по справі 474/652/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №474/652/13-ц 24.03.2014 24.03.2014 24.03.2014

Провадження №22-ц/784/696/14 Головуючий у першій інстанції - Тихоненко М.І.

Категорія 34 Доповідач апеляційної інстанції - Крамаренко Т.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання: Романенко Ю.О.,

за участю: позивача - ОСОБА_3 його представника - ОСОБА_4, відповідача - ОСОБА_5 його представника - ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2013 року по справі

за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_5, ОСОБА_7

за участю третіх осіб - ОСОБА_8, ОСОБА_9, Державної фітосанітарної інспекції Миколаївської області

про стягнення майнової шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про стягнення майнової шкоди.

Позивач зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 7,98 га, яка складається з двох земельних ділянок, одна з яких площею 5,97 га ріллі та інша площею 2 га пасовища, що розташовані в межах території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області. На весні 2013 року він на земельній ділянці площею 5,97га посіяв соняшник на площі 2,4га. На полі яке межує з його полем та яким, яким користується ОСОБА_5, останнім засіяно соняшник. У червні 2013 року ОСОБА_5 при обробці посівів соняшника гербіцидом на своєму полі за допомогою трактора, яким керував ОСОБА_10 помилково обробив і його посіви, які не пристосовані до обробку гербіцидом. Внаслідок винних дій ОСОБА_5 його посіви було знищено та завдано шкоди на загальну суму 21 762 грн., яку в добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодовувати.

Посилаючись на викладене, позивач просив про задоволення позову.

Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2013 року до участі у справі залучено в якості співвідповідача - ОСОБА_7

Ухвалою того ж суду від 26 грудня 2013 року до участі у справі в якості третіх осіб залучено - ОСОБА_8, ОСОБА_9 та Державну фітосанітарну інспекцію Миколаївської області.

В подальшому позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку 21 356,23 грн. в рахунок майнової шкоди та вирішити питання про судові витрати.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 27 грудня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_3 21 356,23 грн. майнової шкоди. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі, відповідач ОСОБА_5, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 7,98 га, що розташована на території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області для ведення товарного сільського господарського виробництва на підставі державного акту на землю від 22 жовтня 2003 року.

Вказана земельна ділянка складається з двох земельних ділянок: земельна ділянка НОМЕР_1, площею 5,97 га, та земельна ділянка НОМЕР_2, площею 2 га (а.с.6).

Спеціалістами управління агропромислового розвитку Врадіївської райдержадміністрації Миколаївської області, в.о. голови Доброжанівської сільської ради, землевпорядником, депутатом сільської ради 11 червня 2013 року складено акт про те, що на земельній ділянці НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 було засіяно соняшник, посіви якого, площею 2,4 га. загинули внаслідок обробітку пестицидами (гербіцидом) (а.с.7).

В результаті знищення посівів, як зазначив позивач в складених ним розрахунках, йому заподіяні матеріальні збитки в сумі 21 356,23 грн.(а.с.82).

Поряд із земельною ділянкою позивача, тобто має спільну межу, розташована земельна ділянка площею 5,36 га, власницею якої є третя особа по справі - ОСОБА_9 на підставі державного акту на землю від 22 жовтня 2003 року. Вказана земельна ділянка в 2013 році була засіяна соняшником (а.с.43).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що знищення посівів на земельній ділянці позивача відбулося з вини відповідачів - ОСОБА_5, який діяв на підставі письмового договору про спільний обробіток суміжної земельної ділянки, належної ОСОБА_9, та з вини ОСОБА_7, який виконував роботи по обприскуванню соняшника в силу усної домовленості із ОСОБА_5

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не ґрунтується на відповідних доказах.

Так, ОСОБА_3 в позовній заяві вказував, що обробіток суміжної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_9, здійснювався ОСОБА_5, який організовував роботи, та ОСОБА_7, який виконував механічні роботи з використанням техніки.

Не заперечуючи проти факту виконання робіт, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснювали, що ОСОБА_5 обробляв земельну ділянку належну ОСОБА_9 на підставі договору з нею про спільний обробіток земельної ділянки, у зв'язку з чим він залучив ОСОБА_7 для обприскування соняшника.

Між тим, договір про спільний обробіток земельної ділянки від 12 листопада 2011 року, який міститься в матеріалах справи, укладений не між власницею суміжної земельної ділянки ОСОБА_9 та відповідачем ОСОБА_5, а між іншими особами - ОСОБА_8 та ОСОБА_11, які не приймають участь в розгляді даної справи (а.с.35). А договір від 12 листопада 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_9, на який посилається суд в своєму рішенні в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11, ст. 526 ЦК України цивільно-правові зобов'язання виникають як з договорів, закону, так із вчинків і дій учасників відповідних правовідносин та мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Правомочність власника земельної ділянки визначена ст. 373 ЦК України. Так, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення та може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлене законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Згідно ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року, передбачено, що вирішуючи позови про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, суди повинні мати на увазі, що, відшкодування збитків згідно зі статтями 156, 157 ЗК України здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів.

Враховуючи, що відповідачі не набули статусу користувача суміжної земельної ділянки з визначенням конкретного об'єму прав та обов'язків кожного відповідно до вимог закону, тобто на підставі договору оренди або договору про сумісний обробіток землі, тому дійсним користувачем суміжної земельної ділянки є її власник - ОСОБА_9, права та обов'язки якої чітко визначені наведеним законодавством.

За такого, факт виконання відповідних робіт щодо обробітку земельної ділянки відповідачами з відома та волі власника земельної ділянки, яка наділена правом володіння, користування та розпорядженням належною їй власністю з зазначеними в законі застереженнями, висновок суду про наявність правових підстав для покладення відповідальності щодо компенсації заподіяної шкоди на відповідачів є безпідставним, оскільки їх дії не є деліктними, що передбачено положеннями ст. 1166 ЦК України.

Виходячи з наведеного, а також того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не є належними відповідачами за вказаними позовними вимогами, підстав для задоволення позову немає.

Таким чином, рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 27 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення майнової шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: