Рішення

від 22.12.2014 по справі 474/652/13-ц

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №474/652/13-ц

П. №2/474/328/13

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22.12.14 року смт Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді Сорочан А. В.

секретар судового засідання Євтушок Є. В.

з участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

третіх осіб - ОСОБА_6, ОСОБА_7,

представника третьої особи - Державної фітосанітарної інспекції Миколаївської області Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України - ОСОБА_14.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення майнової шкоди, спричиненої знищенням посівів, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7, Державна фітосанітарна інспекція Миколаївської області Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України,-

в с т а н о в и в :

у серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 матеріальних збитків завданих внаслідок знищення посівів соняшника в сумі 21 356 грн. 23 коп. та судових витрат. З урахуванням уточнених позовних вимог він просив стягнути з відповідачів вказану суму збитків (упущену вигоду), які спричинені з вини відповідачів через знищення посівів соняшника на площі 2, 4 га, які належні позивачу на праві власності. Позов обгрунтований тим, що спільними діями відповідачів внаслідок випадкового оброблення гербіцидом «Експрес 75 в. г., який є несумісним з його сортом соняшника «Сонечко», йому було спричинено майнову шкоду, яка в добровільному порядку винними особами не відшкодована.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 27.12.2013р. позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 24.03.2014р. рішення Врадіївського районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.09.2014р. рішення першої та апеляційної інстанцій скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час судового розгляду позивач та його представник уточнив позовні вимоги та просив сягнути з відповідачів солідарно суму матеріальної шкоди у розмірі 21731 грн. 86 коп. з врахуванням інфляційних процесів, які сталися за рік у державі. Також просив покласти всі судові витрати на відповідачів, а саме судовий збір у розмірі 414 грн. 12 коп. та 4 000 грн. витрат на правову допомогу адвоката, що підтверджується квитанціями. При цьому позивач та його представник суду пояснив, що з відповідачами ніякого договору на обприскування вказаним гербіцидом не укладав, а тому між ними виникли недоговірні деліктні правовідносини. Шкоди завдано спільними діями двох осіб, дольову участь яких неможливо розмежувати через спільність їх дій. Також представник позивача вважає, що так як ні одним із відповідачів не було дотримано порядку роботи з гербіцидами, який у своєму складі має і хімічні елементи, що було встановлено судом, вказаний вид діяльності відповідачів законом віднесено до джерел підвищеної небезпеки, а тому майнова шкода підлягає стягненню з вказаних осіб незалежно від встановлення їх вини.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та просив у задоволенні позову відмовити через не доведення його вини у спричиненні шкоди позивачу. Він не заперечував факту помилкового обприскування соняшника позивача гербіцидом, який він особисто купував та привіз на поле, та який виявився не сумісним з видом соняшника який проростав на земельній ділянці позивача. При цьому всю вину відповідальності покладав на ОСОБА_5 -механізатора, який на тракторі проводив обробіток земельних ділянок належних ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які ОСОБА_3 використовує відповідно до договору про спільний обробіток земельних ділянок. Він вказав про те, що він особисто купував та привіз на поле гербіцид, приймав участь при розведенні суміші та перед початком робіт чітко визначив межі трактористу та той помилково заїхав на земельну ділянку позивача, яка межувала з земельними ділянками третіх осіб.

Відповідач ОСОБА_5, допитаний в якості свідка, позовні вимоги визнав та просив постановити рішення на користь позивача, стягнув суму шкоди солідарно з них обох, так як ОСОБА_3 особисто купував гербіцид, привіз на поле, приймав участь коли розводилась суміш, весь час перебував на полі з початку робіт до їх завершення, обсяг робіт та межі земельних ділянок визначив самостійно та вказав початок робіт при обробці другої ділянки проводити від кукурудзи позивача, по завершенні робіт по обприскуванню гербіцидом ніяких претензій до нього не виставив та провів повну оплату виконаної роботи. Також він визнав ті обставини, що вже тривалий час працював з ОСОБА_3 по обприскуванню полів гербіцидами по знищенню бур»янів, при цьому ні в кого з них дозволів не було.

Треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, допитані судом в якості свідків, спростували твердження відповідача ОСОБА_3 про підписання договору про спільний обробіток землі до події яка сталась на земельній ділянці позивача, коли було знищено його посіви соняшника. Про те які культури, які сільськогосподарські роботи проводить ОСОБА_3 на їх земельних ділянках їм невідомо, вони не проводять спільний обробіток земельних ділянок, а відповідач фактично без укладення договору оренди використовує їх земельні ділянки за певну плату. Договір який міститься в матеріалах справи був підписаний на прохання ОСОБА_3 вже коли справа розглядалась судом першої інстанції. Проти задоволення позову не заперечували.

Представник Державної фітосанітарної інспекції Миколаївської області просила суд постановити рішення на розсуд суду, при цьому суду повідомила, що ні один із відповідачів дозволів на вказаний вид робіт з пестицидами (гербіцидом) не отримували, про вказану подію інспекції стало відомо під час судового розгляду.

Також вказана особа була судом запрошена в якості спеціаліста у галузі захисту рослинництва та роботи з гербіцидами, та якою в порядку ст. 190 ЦПК України були надані письмові роз»яснення.

Заслухав пояснення сторін, їх представників, допитав позивача ОСОБА_1., відповідача ОСОБА_5, третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7 в якості свідків в порядку ст. 184 ЦПК України, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, дослідив письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.

Так, судом встановлено, що в червні 2013 року відповідачем ОСОБА_3 було замовлено обробку гербіцидом посівів соняшника на сільськогосподарських землях, які перебувають у власності ОСОБА_7, ОСОБА_6 (а. с. 43, 44). Обприскування посівів соняшника гербіцидом «Експрес®» 75 в.г., який купив за власні кошти та привіз на поле ОСОБА_3, на зазначених землях проводив відповідач ОСОБА_5 за домовленістю з ОСОБА_3, допомогу у підвозі води здійснював ОСОБА_11

Обробляючи дані землі, відповідачем ОСОБА_5 були також піддані обробці й посіви соняшника, на землях площею 2,4 га, які належать на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1. (а.с. 6). Визначення меж культури, яку необхідно обробити, проводив ОСОБА_3 та трактористу ОСОБА_5 вказав орієнтир при обробці другої земельної ділянки на культуру кукурудза від якої необхідно розпочинати обприскування вказаним гербіцидом, тобто помилково вказав і на земельну ділянку розміром 2, 4 га належну позивачу. Під час проведення робіт відповідач ОСОБА_3 перебував на полі, приймав участь під час розведення суміші і по завершенню робіт провів розрахунок за виконану роботу та ніяких претензій зі своєї сторони до ОСОБА_5 не виставляв. Вказані обставини підтвердив як ОСОБА_5, так і свідок ОСОБА_11

Як вбачається з акта обстеження посівів сільськогосподарських культур Врадіївського району Миколаївської області від 11 червня 2013 року з фототаблицею до нього, в результаті обстеження комісія виявила загибель посівів соняшників на площі 2,4 га внаслідок обробки пестицидами (гербіцидом) (а. с. 7). Вказану обставину підтвердила і спеціаліст під час її допиту судом та під час дослідження письмового роз»яснення.

Відповідно до проведених позивачем розрахунків йому спричинені збитки у результаті знищення посівів соняшника на площі 2,4 га в сумі 21 356 грн. 23 коп.

Судом встановлено, і це не оспорювали сторони, що між позивачем і відповідачами не існувало жодних договірних зобов'язань.

Також судом було встановлено, що ні один з відповідачів не отримував відповідний допуск (посвідчення) перед тим, як проводити будь-яку роботу з небезпечними речовинами - отрутохімікатами.

Встановив вказані обставини, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування майнової шкоди в деліктних правовідносинах, яка повинна відшкодовуватись солідарно винними особами, якими є відповідачі по справі. До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Так, відповідно до ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 66 Конституції України кожен зобов»язаний не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.

За вимогами ст. 68 Конституції України кожен зобов»язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист рослин» порушення законодавства про захист рослин тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідальність за порушення законодавства про захист рослин несуть особи винні у непроходженні спеціальної підготовки та неотриманні відповідного допуску та посвідчення на проведення робіт, пов»язаних з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею засобами захисту рослин.

Статтею 12 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» передбачено, що особи, діяльність яких пов»язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право на роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Порядок одержання такого допуску визначено Постановою КМУ №746 від 18.09.1995 року із змінами.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 3 вищевказаної статті визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: порушення зобов'язання; збитки; причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; вина.

Водночас ч. 4 ст. 22 ЦК України визначає, що на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто в даному випадку, в розумінні положень ст.ст. 22, 386 та 1166 ЦК України між позивачем та відповідачами виникли правовідносини щодо відшкодування майнової шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992р. із змінами визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно Постанови №4 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначається про те, що ст. 1887 ЦК України не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), а тому суд повинен брати до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об»єктів, що використовуються в процесі діяльності.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що один і той же об'єкт може поєднувати у собі ознаки декількох видів джерел підвищеної небезпеки, а також можливість трансформації одного виду енергії в інший,наприклад, як в даному випадку, пестицид - гербіцид Експрес 75 в. г., що був незаконно використаний відповідачами в сільськогосподарській діяльності для боротьби із бур'янами, який поєднує у собі ознаки хімічних і біологічних об'єктів, та несе потенційну небезпеку, яка полягає у тому, що при недотриманні правил зберігання, використання або перевищенні під час застосування рекомендованих доз, може бути також заподіяно шкоду, суд визнає цю діяльність відповідачів як джерело підвищеної небезпеки.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Ч.5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Водночас приписами ст. 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Стаття 541 ЦК України дає визначення солідарного зобов'язання, згідно якої солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Як встановлено судом, шкоду позивачу було завдано внаслідок обробки відповідачем - ОСОБА_5 посівів соняшника на площі 2,4 га, що належить позивачу, без його згоди, гербіцидом «Експрес®» 75 в.г., який належить відповідачу ОСОБА_3, внаслідок чого вказані посіви були знищені, що підтверджується актом обстеження посівів сільськогосподарських культур Врадіївського району Миколаївської області від 11 червня 2013 року.

Згідно рахунку на оплату № 9 від 23.01.2013р. (а.с. 34) гербіцид «Експрес®» 75 в.г. був придбаний ОСОБА_12 - дружиною відповідача у ФОП ОСОБА_13, однак з пояснень відповідача ОСОБА_3, наданих в судовому засіданні, вбачається, що саме він є власником вказаного гербіциду, так як він купував його за власні кошти.

В даному випадку між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виникли правовідносини з договору про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, положення ст. 901 ЦК України визначають обов'язок замовника визначити об'єм роботи, а виконавця відповідно його виконати.

Про те, як встановлено судом ОСОБА_3 не визначив конкретний об'єм робіт, що призвело до помилкової обробки ОСОБА_5 посівів соняшника на площі 2,4 га, що належить позивачу, гербіцидом «Експрес®» 75 в.г., який купив та привіз ОСОБА_3, та як наслідок їх спільних дій, незаконної діяльності, знищення вказаних посівів.

Крім того, слід відмітити, що згідно інструкції фірми "DUPONT", яка реалізує даний вид гербіциду марки "Експрес 75 в. г." в Україні, зазначено про необхідність дотримуватися просторової відстані між посівами соняшника які толерантні і які не толерантні до дії зазначеної марки гербіциду, одних від інших на відстані 1500 метрів, що не було дотримано відповідачами.

Отже, в діях відповідачів вбачається наявність трьох необхідних елементів для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, а саме: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою. Вина в даному випадку не є необхідним елементом для відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

Крім того, в силу приписів ч. 2 ст. 1187 ЦК України відповідач ОСОБА_3 безпосередньо, як власник джерела підвищеної небезпеки (гербіциду), несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, а ОСОБА_5, в силу ч. 5 ст. 1187 ЦК України, як особа, яка здійснювала діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст. 1166 та 1187 ЦК України та 1190 ЦК України, яка зокрема визначає, що дольова відповідальність за заподіяну шкоду може бути застосована судом лише за заявою потерпілого (позивача), те, що ступінь вини кожного з відповідачів не можливо встановити в дольовому співвідношенні, оскільки ОСОБА_5 на підставі домовленості з ОСОБА_3 безпосередньо здійснював обробіток посівів соняшника, а ОСОБА_3 є власником джерела підвищеної небезпеки та не визначив конкретний об'єм роботи, а також відсутність між позивачем та відповідачами будь яких договірних відносин щодо обробітку посівів соняшника, які б давали можливість встановити ступінь відповідальності кожного з відповідачів окремо, тому в даному випадку має бути застосована солідарна відповідальність відповідачів.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" № 7 від 16.04.2004р. роз'яснено, що вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК, статті 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Судом було встановлено, що повторний посів культур на земельній ділянці позивача не проводився та такий посів був неможливий через невизначенність наслідків несумісного гербіциду з рослиною яка загинула, пори року, коли загинула культура - соняшник (червень 2013 року). А тому у позивача, об»єктивної можливості пересіяти культуру для зменшення шкоди та зібрання врожаю 2013 року, не було. Вказану обставину підтвердив, як сам позивач, так і свідки ОСОБА_10 -агроном управління, що проводив обстеження посівів 11.06.2013 року, і ОСОБА_14. - спеціаліст у галузі рослинництва, яка надавала усні та письмові роз»яснення судові.

Відтак відшкодуванню підлягає вартість неодержаної сільськогосподарської продукції, а не витрати на пересівання агрокультури.

Розмір шкоди визначений позивачем становить 21 356 грн. 23 коп. та підтверджується листом відділу статистики у Врадіївському районі № 453/08-07 від 25.12.2013р. ( а. с. 66), згідно якого за даними статистичного спостереження за формами: № 37-сг (місячна) "Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт" на 1 листопада 2013р., № 21-заг (місячна) "Реалізація продукції сільськогосподарськими підприємствами" за січень-листопад 2013 року. Урожайність насіння соняшника становить 30,2 ц. з 1 га. Середня ціна по всіх каналах реалізації за 1 тонну (без ПДВ) насіння соняшнику становить 2946,50 грн.

Що стосується збільшення майнової шкоди до 21731 грн. 86 коп. з врахуванням інфляційних процесів, які сталися за рік у державі, про які просив позивач та його представник, то суд вважає їх безпідставними та такими що не підлягають задоволенню. Така можливість у даному випадку відсутня, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, які виникають з договірних зобов'язань. Так, нарахування інфляційних відсотків на суму шкоди, завданої з вини відповідачів , є фактично подвійною мірою відповідальності. Збільшення розміру відшкодування шкоди передбачено лише ст. ст. 1203, 1208 ЦК України.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму ВСУ

від 22 грудня 1995 року N 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму ВСУ від 25 травня 1998 року N 15), вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Коли ж виконання рішення суду буде затримане з вини боржника і за цей час ціни на майно збільшаться, кредитор вправі пред'явити з цих підстав додаткові вимоги про відшкодування збитків. Статтею 1192 ЦК України передбачені способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, де зазначається про те, що вибір способу відшкодування покладається на потерпілого, у даному випадку яким є позивач. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь також всі судові витрати, а саме судовий збір 229 грн. 40 коп.(а. с.1, 2), 170 грн. 52 коп. за подачу касаційної скарги, (а. с. 134)., 14 грн. 20 коп. доплаченого судового збору за збільшення позовних вимог(квитанція від 18.12.2014 року) -всього судового збору 414 грн. 20 коп. та 4 000 грн. витрат на правову допомогу адвоката, що підтверджується квитанціями від 22.08.2013 року(а. с. 18) та квитанція від 18.12.2014 року.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Крім того, вказану позицію висловлено в п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах".

Також при визначені розміру компенсації за правову допомогу суд керується ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» якою встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Відповідно до журналів судових засідань за 2013 рік загальна кількість часу, витраченого адвокатом на представництво інтересів позивача в суді, становить 10 год. 74 хв., що в розрахунку становить понад 4000 грн. (4928 грн. = 1147х40:100=458.80х10.74), не враховуючи судові засідання 2014 року.

Отже, процесуальним законодавством передбачено пропорційний розподіл судових витрат відповідно до задоволеної частини позовних вимог, а тому, враховуючи, що позов задоволено частково на 98, 27 %, то з кожного з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача 406 грн. 96 коп. судового збору та 3931 грн. за правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60,61, 88, 213-215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 21 356 ( двадцять одна тисяча триста п»ятдесят шість) грн. 23 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 203 (двісті три) грн. 48 коп. витрат на сплату судового збору та 1965 ( одна тисяча дев»ятсот шістдесят п»ять) грн. 50 коп. витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 203 (двісті три) грн. 48 коп. витрат на сплату судового збору та 1965( одна тисяча дев»ятсот шістдесят п»ять) грн. 50 коп. витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.В. Сорочан