Рішення

від 24.02.2015 по справі 474/652/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №474/652/13-ц 24.02.2015 24.02.2015 24.02.2015

Провадження № 22-ц/784/537/15 Головуючий першої інстанції: Сорочан А.В.

Категорія: 54 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 лютого 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Т.Б.,

Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Богуславській О.М.,

за участі відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2014 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляються самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_6, ОСОБА_7, Державна фітосанітарна інспекція Миколаївської області, про відшкодування шкоди, завданої знищенням посівів,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди, заподіяної знищенням посівів.

Позивач зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 5,97 га, що розташована в межах території Доброжанівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

Навесні 2013 р. він частину вказаної земельної ділянки площею 2,4 га засіяв соняшником. На полі, яке межує з його полем та яким користується ОСОБА_3, останнім також було засіяно соняшник. У червні 2013 року ОСОБА_3 при обробці своїх посівів соняшника гербіцидом за допомогою трактора, яким керував ОСОБА_5, помилково обробив і його посіви, які не пристосовані до обробку гербіцидом.

Посилаючись на те, що внаслідок винних дій ОСОБА_3 його посіви було знищено та завдано шкоди на загальну суму 21 762 грн., яку в добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодовувати, позивач просив про стягнення вказаної суми.

Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2013 року до участі у справі залучено в якості співвідповідача ОСОБА_5

Ухвалою того ж суду від 26 грудня 2013 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, залучено ОСОБА_7, ОСОБА_6 та Державну фітосанітарну інспекцію Миколаївської області.

В подальшому позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку 21 356 грн. 23 коп. в рахунок майнової шкоди та вирішити питання про судові витрати.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2014 р позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_4 21 356 грн. 23 коп. майнової шкоди та 2 168 грн. 96 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи і просить рішення скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що в червні 2013 р. відповідачем ОСОБА_3 було замовлено обробку гербіцидом своїх посівів соняшника на сільськогосподарських землях, які перебувають у власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (а.с. 43, 44). За завданням ОСОБА_3 обприскування посівів соняшника гербіцидом «Експрес®» 75 в.г. на зазначених землях проводив відповідач ОСОБА_5

Обробляючи дані землі, ОСОБА_5 були також піддані обробці й посіви соняшника на землях площею 2,4 га, які належать на праві приватної власності позивачу ОСОБА_4 (а.с. 6).

Як вбачається з акта обстеження посівів сільськогосподарських культур від 11 червня 2013 р., комісія виявила загибель посівів соняшників на площі 2,4 га внаслідок обробки пестицидами (гербіцидом) (а.с. 7).

Крім того комісією зазначена рекомендація щодо підготовки площі земельної ділянки для посівів озимих зернових культур урожаю 2014 р., однак судом встановлено, що позивач не проводив повторний посів агрокультур на своїй земельній ділянці у 2013 р. замість пошкоджених посівів соняшника та відповідно такі витрати не відшкодовувались йому відповідачами.

Відповідно до проведених розрахунків позивачу спричинені збитки у результаті знищення посівів соняшника на площі 2,4 га в сумі 21 356 грн. 23 коп.

Частиною 1 та 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Із роз'яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 р. № 6 вбачається, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Статтею 18 Закону України про захист рослин передбачено, що підприємства, установи, організації усіх форм власності та громадяни у сфері захисту рослин мають право на відшкодування збитків, завданих їм внаслідок порушення законодавства про захист рослин, і зобов'язані допускати до робіт, пов'язаних з транспортуванням, зберіганням, застосуванням засобів захисту рослин, їх торгівлею, лише осіб, які пройшли згідно з цим Законом спеціальну підготовку та мають на те відповідне посвідчення і допуск, що видаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту рослин, щороку та відшкодувати підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності та громадянам завдані їм збитки в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист рослин» порушення законодавства про захист рослин тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Зокрема, відповідальність за порушення законодавства про захист рослин несуть особи винні у недотриманні вимог нормативно-правових актів з питань захисту рослин, що призвело або може призвести до пошкодження, погіршення стану рослин та якості продукції рослинного походження, а також забруднення довкілля та непроходженні спеціальної підготовки та неотриманні відповідного допуску та посвідчення на проведення робіт, пов'язаних з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею засобами захисту рослин.

Однією з вимог, які пред'являються державою до пестицидів, є їх безпечність, в тому числі для навколишнього природного середовища (ст. ст. 3, 4 Закону України «Про пестициди і агрохімікати»).

Статтею 11 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» передбачено, що особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право на роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Порядок одержання такого допуску визначено Постановою КМУ №746 від 18.09.1995 року із змінами.

При застосуванні пестицидів і агрохімікатів здійснюється комплекс заходів відповідно до регламентів, встановлених для певної грунтово-кліматичної зони, з урахуванням попереднього агрохімічного обстеження грунтів, даних агрохімічного паспорта земельної ділянки (поля) і стану посівів, діагностики мінерального живлення рослин, прогнозу розвитку шкідників і хвороб (ст. 12 Закону України «Про пестициди і агрохімікати»).

Статтею 20 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» передбачено відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про пестициди та агрохімікати, відповідно до чинного законодавства.

Крім того, Порядком одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов'язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 1995 року №746, передбачено, що всі особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами (як організатори робіт, так і безпосередні їх виконавці) зобов'язані отримати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними препаратами, який видається державними фітосанітарними інспекціями.

Таким чином, законодавством передбачена відповідальність за шкоду, заподіяну рослинам, особами, які безпосередньо використовують пестициди.

Судом було встановлено, що рослини соняшнику на земельній ділянці, належній ОСОБА_4, в червні 2013 р. були пошкоджені внаслідок обробки посівів гербіцидом «Експрес®» 75 в.г., придбаним за кошти ОСОБА_3, який безпосередньо здійснив відповідач ОСОБА_5 за дорученням відповідача ОСОБА_3, тобто шкоду позивачу було заподіяно з вини відповідачів які, не впевнившись у безпечності застосованого гербіциду, обробили ним посіви позивача без доручення останнього.

При цьому жоден з відповідачів допуску, який видається для роботи з пестицидами, не отримував.

За такого між винними діями відповідачів та завданням шкоди майну позивача є прямий безпосередній причинно-наслідковий зв'язок, а тому суд вірно прийшов до висновку про покладення на обох відповідачів обов'язку з відшкодування шкоди.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність доказів обробки гербіцидом «Експрес®» 75 в.г. земельної ділянки позивача не заслуговують на увагу, оскільки цей факт підтверджується поясненнями відповідача ОСОБА_5, який визнав, що провів оприскування земельної ділянки ОСОБА_4, та висновком комісії, яка оглядала земельну ділянку безпосередньо після зазначених у позові подій. Доказів протилежного відповідачем в порушення положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надано.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта ОСОБА_3 щодо відсутності його вини у заподіянні шкоди посівам позивача.

Так, зі змісту ст. 1166 ЦК України вбачається, що саме на відповідача покладається обов'язок довести відсутність своєї вини, якщо він її заперечує.

Оскільки придбавши пестицид та організувавши роботи по обробці своїх посівів він зобов'язаний був впевнитися у кваліфікації особи, яка безпосередньо здійснювала цю обробку, наявності в неї відповідного допуску, чітко визначити обсяг робіт та межі земельної ділянки, яка піддається обробці. Оскільки ОСОБА_3 не доведено, що усі зазначені вище дії ним було виконано, то не можна вважати доведеним відсутність його вини у заподіянні шкоди майну позивача, та звільнити його від відповідальності.

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 р. № 7 роз'яснено, що вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до статті 156 ЗК, статті 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Вирішуючи спір, суд визначився з розміром заподіяної пошкодженням посівів позивача шкоди в розмірі 21 356 грн. 23 коп. та вважав, що є підстави для покладення на відповідачів солідарного обов'язку по її відшкодуванню.

Однак з таким висновком суду повністю погодитись не можна.

За загальними положеннями закону, який регулює деліктні правовідносини, кожен відповідає залежно від ступеню його вини.

Так, в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.

Частиною 1 статті 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Таким чином, для настання солідарної відповідальності необхідно наявність такого юридичного факту як заподіяння шкоди спільними, сукупними, взаємопов'язаними діями кількох осіб.

Між тим судом було встановлено, що дії відповідачів не були спільними, кожен з них виконував окремі дії, які в сукупності потягли настання негативних для позивача наслідків - пошкодження рослин на належній йому земельній ділянці.

Так, ОСОБА_3 придбав гербіцид, перевіз його на земельну ділянку та організував роботи по його використанню, доручивши це ОСОБА_5

ОСОБА_5, в свою чергу провів роботи по виготовленню суміші та безпосередньо оприскуванню нею земельних ділянок, в тому числі ділянки позивача.

Тобто є підстави встановлення вини кожного з відповідачів окремо у спричиненні позивачу збитків, в чому саме полягає ця вина, а тому відсутні підстави для застосування до дій відповідачів солідарної відповідальності, а є підстави для покладення обов'язку щодо дольового відшкодування заподіяної шкоди.

З урахуванням викладених вище обставин та встановленого судом обсягу вини кожного з відповідачів колегія вважає, що доля кожного з відповідачів у відшкодуванні шкоди має складати 50%.

Виходячи з викладеного та положень п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду необхідно змінити в частині стягнення з відповідачів шкоди, стягнувши з них визначений судом розмір шкоди в рівних частках - по 10 678 грн. 11 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2014 року в частині відшкодування матеріальної шкоди змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 по 10 678 (десять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 11 коп. матеріальної шкоди, завданої пошкодженням рослин, з кожного.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: