Рішення

від 23.01.2014 по справі 2607/11512/12

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2607/11512/12

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Сербіної Н. Г. ,

при секретарях - Мироновій С.М., Глінському А.А., Гур"євій Г.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа: Акціонерне товариство «ОТП Банк» про поділ майна подружжя, зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи уточнювала, свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що в період з 03.11.2006 року по 18.05.2010 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.

Під час шлюбу за фінансовою допомогою батьків позивачки, які подарували їй гроші в розмірі 16 500 грн. на купівлю власного автомобіля, позивачкою та відповідачем було придбано в кредит автомобіль, що є спільним майном подружжя, а саме: автомобіль марки MITSUBISHI Lancer 1,5, вартістю 111 000 грн. згідно договору купівлі- продажу від 24.07.2008 року № 0807-24003 (К), укладеного між відповідачем в інтересам та від імені сім»ї та ТОВ «Автомир Вінниця». Оскільки грошей, що подарували позивачці батьки, для придбання автомобіля було не достатньо, 01.08.2008 року між позивачкою та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № CL-008/232/24003. Відповідно до умов кредиту позивачці було надано 20 334,05 доларів США під 12,99% річних для оплати по договору № 0807-24003(К) від 24.07.2008 року купівлі-продажу автомобіля марки MITSUBISHI Lancer 1,5.

01.08.2008 року з метою забезпечення виконання зобов»язання за кредитним договором між відповідачем та банком був укладений договір застави автотранспортного засобу № PCL 008/232/2008. Предметом застави виступив вищевказаний легковий автомобіль.

Під час шлюбу подружжям було сплачено спільно грошові кошти в розмірі 9738 доларів США, що складає 77799,80 грн. та 14 778 грн., а загалом 92577,80 грн., а також 16 500 грн. особистих коштів , що були подаровані батьками позивачці.

Станом на 03.05.2012 року позивачка в повному обсязі достроково сплатила заборгованість по кредитному договору. Зазначає, що нею з моменту розірвання шлюбу ( з 18.05.2010 року) всього було сплачено по кредитному договору 16064 дол. США та 2 726,46 грн.

Всього в гривнях позивачкою було сплачено 131076 грн. 85 коп.

1/2 частина сплачених позивачкою коштів, які підлягають стягненню з відповідача складає 65538,43 грн.. Вартість автомобіля 111 000 грн.

Частка позивача у праві власності на автомобіль пропорційно внеску становить 7/12 , що становить 63 750 грн., частка відповідача у праві власності на автомобіль складає 5/12, що становить 47250 грн..

Позовні вимоги позивачка оцінює у 129 288,43 грн. (65538,43 грн.+ 63 750 грн. ).

Просила визнати за нею право власності на 7/12 частин автомобіля та стягнути грошові кошти в сумі 58045 грн., судові витрати та витрати на правову допомогу в сумі 8000 грн.

В заяві від 28.02.2013 року представник позивачки зменшив розмір позовних вимог, просив поділити майно подружжя шляхом визнання права власності на 7/12 частки автомобіля MITSUBISHI Lancer 1,5, рік випуску 2008, колір-чорний, кузов № НОМЕР_1 за ОСОБА_1 та на 5/12 частки вказаного автомобіля за ОСОБА_2, а також стягнути судові витрати та витрати на адвоката.

Відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом, де зазначив, що в період з 03.11.2006 року по 18.05.2010 року перебував у шлюбі з ОСОБА_1, під час якого подружжям було відкрито депозитний рахунок в АТ «ОТП Банк» у доларах США, на який внесено 2000 доларів США та нараховані відсотки, також за спільні кошти було придбано пральну машину BOSH ( на придбання був оформлений кредитний договір із АТ «Дельта Банк», вартістю 4000 гривень, комп»ютер з монітором Samsung білого кольору, діагональ 19, вартістю 6 000 гривень, нетбук ASUS вартістю 3000 гривень, земельна ділянка за адресою : АДРЕСА_2, вартістю 8000 гривень, фотоапарат Nikon № 55 вартістю 1000 гривень, загальна вартість майна становить 22 000 гривень. Відповідно до курсу НБУ станом на 20.07.2012 року розмір грошових коштів на депозитному рахунку становить 15 986 гривень. Вищеперераховане майно вважає спільною сумісною власністю сторін та просить розділити його наступним чином: визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку за адресою : АДРЕСА_1, нетбук ASUS, 1/2 частину депозитного вкладу в АТ «ОТП Банк» у розмірі 7 993 грн., визнати за відповідачкою ОСОБА_1 право власності на комп»ютер з монітором Samsung білого кольору, діагональ 19, пральну машину BOSH, фотоапарат Nikon № 55 , 1/2 частину депозитного вкладу в АТ «ОТП Банк» у розмірі 7 933 грн. Судові витрати стягнути з відповідача.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали з тих же підстав, просили позов задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позов не визнали, в задоволенні позову просили відмовити, зустрічний позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник 3-ї особи у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, суд вважав за можливе розглядати справу у відсутність 3-ї особи.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що основний позов підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.11.2006 року по 18 травня 2010 року. Під час шлюбу придбали в кредит автомобіль марки " MITSUBISHI Lancer 1,5, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, варістю 111000 грн., оформивши право власності на ОСОБА_3

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя" передбачено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної вартості на час розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єкутом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За змістом ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦПК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

При цьому в разі не вчинення сторонами дій направлених на надання згоди присудження грошової компенсації та не внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності (п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя"). Отже, законодавство передбачає певні способи поділу судом майна подружжя.

По-перше, відповідно до ст. 71 СК України суд може ухвалити рішення щодо поділу майна в натурі. Такий спосіб застосовується до подільних речей, тобто речей, які можна поділити без втрати їх цільового призначення (ст. 183 ЦК України).

По-друге, суд може ухвалити рішення про присудження майна одному з подружжя з покладенням на нього обов'язку виплати другому з подружжя компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності (ч.. ч. 2, 4, 5 ст. 71 СК України.). При цьому присудження такої компенсації можливе лише за згодою особи, яка її отримує, та за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Такий спосіб застосовується відносно неподільних речей.

По-третє, суд може застосувати і такий спосіб поділу майна, як розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості і частки кожного із подружжя у спільному майні. Розподіл речей є самостійним способом поділу подружнього майна та має місце при наявності кількох більш-менш рівнозначних за вартістю речей, які за своєю природою не можуть бути поділені в натурі. Так, суд може розподілити між подружжям будь-які об'єкти права спільної власності, передавши кожному з подружжя певну їх кількість.

Крім того, в процесі поділу майна суд може одночасно застосувати не один спосіб, а їх комбінацію: відносно одних видів речей застосувати їх поділ в натурі, стосовно інших - здійснити передачу одному із подружжя з зобов'язанням певної компенсації другому, а треті види речей - розподілити між сторонами з урахуванням їх вартості. При цьому враховується вартість окремих речей, а також загальна вартість майна, що передається кожному з подружжя.

Як вбачається із матеріалів справи вартість спірного автомобіля на час укладання договору купівлі-продажу становила 111000 грн.(договір № 0807-2403 (К) від 24.07.2008 року). Будь-яких доказів того, що вартість спірного автомобіля на час розгляду справи є іншою ні позивачка, ні відповідач суду не надали.

Із листа управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в м.Києві від 04 травня 2012 року вбачається, що згідно автоматизованої інформаційно- пошукової системи УДАІ міста Києва, станом на 05.05.2012 року , автомобіль MITSUBISHI Lancer 1,5, рік випуску 2008, колір-чорний, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_5, державний номерний знак НОМЕР_2, був зареєстрований у ВРЕВ-11 м.Києва 29.07.2008 року та 10.03.2012 року знятий з обліку для реалізації. В подальшому автомобіль зареєстрований у Надворнянському ВРЕР Івано- Франківської області.

Представник позивачки в судовому засіданні зазначив, що автомобіль був реалізований без згоди позивачки, чого не заперечував і представник відповідача.

Як зазначено в п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

В судовому засіданні встановлено, що автомобіль було відчужено відповідачем без згоди позивача.

Суду не надано будь - яких доказів дійсної вартості автомобіля, тому суд вважає за необхідне при поділі врахувати вартість автомобіля за яку він був придбаний, а саме 111 000 грн., що підтверджується договором купівлі продажу автомобіля.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про необхідність проведення поділу автомобіля MITSUBISHI Lancer 1,5, який є спільною сумісною власністю сторін у справі, з покладенням на відповідача обов'язку компенсувати позивачці 55500 грн. у вигляді грошової компенсації замість її частки (1/2) у спільному майні.

При цьому правових підстав для збільшення розміру частки позивачки у спільному майні подружжя не має.

Та обставина, що спірний автомобіль був придбаний в кредит, не впливає на способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ст. 11 ЦПК України цивільні справи розглядаються судом в межах заявлених фізичними чи юридичними особами вимог.

Разом з тим будь-яких вимог, які б випливали з кредитних правовідносин, сторонами заявлено не було.

Наявність боргових зобов'язань за кредитним договором не позбавляє права пред'явити позов про стягнення частки боргових зобов'язань.

Що стосується збільшення розміру частки позивачки у спільному майні на суму 16 500 грн., яку подарували їй батьки на придбання автомобіля, то суд не вбачає підстав для такого збільшення виходячи з наступного.

В підтвердження отримання в дар від ОСОБА_4 16 500 грн. позивачка надала копію розписки від 17.07.2008 року, в якій зазначено, що ОСОБА_4 дарує своїй дочці ОСОБА_1 16 500 грн. для купівлі дочкою власного легкового автомобіля Мітсубісі, а ОСОБА_1 прийняла від своєї матері ОСОБА_4 16 500 грн. що та подарувала для купівлі нею власного автомобіля Мітсубісі ( а.с.40).

Відповідач ОСОБА_2 в своїх запереченнях зазначає, що в липні 2008 року подружжям було прийнято рішення про придбання власного автомобіля в кредит, оскільки власних коштів вистачало лише на перший внесок в сумі 16 650 грн.. Ніяких грошових коштів від матері позивачки ОСОБА_4 для внесення першого внеску вони не отримували, ніякої розписки про отримання позивачкою коштів в розмірі 16500 грн. для цих цілей не існувало. Відповідач припускає, що розписка була написана позивачкою та її матір»ю перед поданням позову до суду, оскільки позивачка бажає отримати більшу частку в сумісному майні подружжя шляхом надання суду вказаного документу.

Як вбачається з розписки, вона датована 17.07.2008 року, договір купівлі-продажу автомобіля був підписаний 24.07.2008 року, покупцем і власником автомобіля вказаний ОСОБА_2. Будь-яких доказів того, що саме ті кошти, про які йде мова в розписці були сплачені як предоплата при купівлі автомобіля суду не надано.

Тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для збільшення частки позивачки у спільному майні на суму 16 500 грн., нібито подаровану їй батьками.

Що стосується зустрічної позовної заяви, то аналізуючи зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність відмови в її задоволенні виходячи з наступного.

Так позивач зазначає, що в період шлюбу подружжям було відкрито депозитний рахунок в АТ «ОТП Банк» у доларах США, на який внесено 2000 доларів США та нараховані відсотки, також за спільні кошти було придбано пральну машину BOSH ( на придбання був оформлений кредитний договір із АТ «Дельта Банк», вартістю 4000 гривень, комп»ютер з монітором Samsung білого кольору, діагональ 19, вартістю 6 000 гривень, нетбук ASUS вартістю 3000 гривень, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 8000 гривень, фотоапарат Nikon № 55 вартістю 1000 гривень, загальна вартість майна становить 22 000 гривень. Відповідно до курсу НБУ станом на 20.07.2012 року розмір грошових коштів на депозитному рахунку становить 15 986 гривень.

Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Як зазначено в п.24 вказаної Постанови до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження придбання вищевказаного майна позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження придбання та наявності вищевказаного майна на час розгляду справи, відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того де перебуває вищевказане майно.

Враховуючи недоведеність факту наявності зазначеного вище майна подружжя на час розгляду справи суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки підлягають судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог .

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Позивачем було надано договор про надання правової допомоги та копію розрахуноковї квитанції про те, що адвокат ОСОБА_5 отримав кошти в сумі 8000 грн. ( а.с.42,44), однак акту виконаних робіт, розрахунку витрат на правову допомогу суду не надано. Оскільки витрати на правову допомогу позивачем не доведені, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу.

На підставі наведеного, ст. ст. 60, 61, 69-71 СК України, п. п.22, 23,24, 25,28 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 р. №11, керуючись ст. ст. 10, 11, 57- 60,84, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа: Акціонерне товариство «ОТП Банк» про поділ майна подружжя задовольнити частково.

У порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 ( реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_4) 55500 гривень ( п»ятдесят п»ять тисяч п»ятсот гривень) у вигляді грошової компенсації замість 1\2 її частки у спільному майні.

Стягнути з ОСОБА_2 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 ( реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_4) судові витрати в сумі 555 гривень ( п»ятсот п»ятдесят п»ять гривень).

В задоволенні інших вимог - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н. Г. Сербіна