Постанова

від 03.04.2014 по справі 05/1651

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2014 р. Справа№ 05/1651

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Петренко П.І. - представник

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравест"

на рішення

Господарського суду Черкаської області

від 21.01.2014р.

у справі № 05/1651 (суддя Пащенко А.Д.)

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравест"

до Приватного підприємства "Фірма КОДАК"

про визнання договору дійсним та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАВЕСТ" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Фірма "КОДАК" про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 17.09.2007 № 17/09-07, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВЕСТ" та Приватним підприємством "Фірма "КОДАК", визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВЕСТ" на об'єкти нерухомості, які є предметом договору купівлі - продажу від 17.09.2007 № 17/09-07 на підставі статей 220, 334 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12 жовтня 2010 року позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ліквідатора ПП "Фірма "КОДАК" арбітражного керуючого Іванюка О.М. на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2010 у справі 05/1651 залишено без задоволення, а рішення без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 листопада 2013 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 і рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2010 у справі № 05/1651 та справу передано на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.01.2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з»ясування обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, дійсним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, місцевимй судом при винесення рішення не було враховано норми Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 671 (далі - Тимчасовий порядок), які діяли на момент укладення спірного договору та пов'язані з ними, оскільки прийняті на їх виконання. Пунктом 5 даного договору передбачено державній реєстрації підлягають такі правочини: договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Згідно з п. 6 Тимчасового порядку державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням. Нотаріуси, які не мають доступу до єдиної комп'ютерної бази даних Реєстру, в день посвідчення правочину надсилають один його примірник реєстратору, який в день отримання примірника вносить відповідний запис до Реєстру.

Апелянт вважає, що процедури нотаріального посвідчення та державної реєстрації є взаємопов'язані, оскільки нотаріус при нотаріальному посвідченні договору здійснював його державну реєстрацію. Крім того, позивач ніяким чином не міг провести державну реєстрацію договору купівлі-продажу, оскільки він, з вини відповідача, не мав змоги провести нотаріальне посвідчення спірного договору.

В судове засідання представник відповідача не з»явився, через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання Ліквідатора ПП Фірма «Кодак» Арбітражного керуючого Іванюк О.М. про розгляд справи без участі особисто ліквідатора та про відмову в задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області.

Вислухавши думку представника позивача, враховуючи, що відповідач повідомлявся належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія встановила наступне.

28.11.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравест» (постачальник за договором) та Приватним підприємством «Фірма КОДАК» (покупець) укладено договір поставки № 28/11-05.

Відповідно до умов п.1.1. договору постачальник зобов»язався поставити товар (передати у власність покупця) згідно специфікації, що складає невід»ємну частину договору, а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Предметом договору поставки є товар - будівельні матеріали відповідно до специфікації до даного договору ( п.2.1. договору).

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що покупець сплачує постачальнику вартість товару за цим договором не пізніше 10 днів з моменту поставки.

Ціна договору згідно п. 4.3. договору визначається в специфікації, що становить невід»ємну частину договору і складає 2 029 136, 22 грн. в т.ч. ПДВ - 338 189, 37 грн.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивач 05.12.2005 поставив (передав у власність) відповідачу товари згідно зі специфікацією на умовах і в порядку, передбаченому Договором поставки на суму 200 000, 00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 05.12.2005 та податковою накладною від 05.12.2005.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідач, всупереч умовам п. 4.1 Договору поставки, свої зобов'язання по оплаті вартості товару не виконав, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 25.06.2007.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, договір не було виконано зі сторони покупця в частині оплати товару, а відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Додатковою угодою № 2 від 03.09.2007 сторони внесли зміни до Договору поставки № 28/11-05 від 28.11.2005р., а саме: включили пункт 4.5.1, згідно з яким в якості оплати за Договором поставки можуть бути об'єкти нерухомості, що належать відповідачу на праві власності загальною вартістю 200 000,00 грн., а саме: будинковолодіння за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Таращанська, 12; нежитлова будівля за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Р.Чорного, 7.

17.09.2007 сторони уклади договір купівлі-продажу № 17/09-07 (далі за текстом Договір купівлі-продажу), згідно з умовами якого відповідач передав позивачу у власність наступні об'єкти нерухомості: будинковолодіння № 12 літера "А" по вул. Таращанській, м. Умань Черкаської області, що розташоване на земельній ділянці площею 0,1011га та складається з приміщень загальною площею 249,7 кв.м., вартістю 130000,00 грн., а саме: цокольний поверх - приміщення загальною площею 61,3 кв.м. (торговий зал, склад, кухня, умивальник, коридор, торговий зал); 1-й поверх - приміщення загальною площею 188,4 кв.м. (тамбур, торговий зал, склад, склад, кабінет); нежитлову будівлю по вул. Р. Чорного, 7 літера "А", м. Умань Черкаської області, загальною площею 161,1 м, вартістю 70 000,00 грн., а саме: підвал загальною площею 77,5 м2; приміщення на 1-му поверсі загальною площею 83,6 м.

Згідно п. 2 укладеного договору купівлі-продажу загальна вартість об'єктів нерухомості згідно з Договором купівлі-продажу складає 200 000,00 грн.

Протягом п»яти робочих днів з моменту підписання договору покупець зобов»язується передати об»єкти нерухомості покупцю з укладанням відповідного акта прийому-передачі.

Відповідно до п. 6 Договору купівлі-продажу протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання акта приймання-передачі майна (п.5 договору), сторони зобов'язані спільно здійснити нотаріальне посвідчення вказаного Договору.

21.09.2007 сторонами підписано акт приймання-передачі вищевказаних об"єктів нерухомості на виконання вимог Договору купівлі-продажу, позивач неодноразово (усно та у письмові формі) звертався до відповідача з вимогою здійснити нотаріальне посвідчення Договору (лист від 08.10.2007 б/н). Відповідач листом від 15.10.2007р. повідомив позивача, що про те, що нотаріальне посвідчення договору не може бути здійснено, оскільки відповідач знаходиться в скрутному матеріальному становищі.

У зв'язку з відмовою відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу, позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Фірма "Кодак" про визнання дійсним договору купівлі-продажу № 17/09-07 від 17.09.2007 року та визнання права власності на об'єкти нерухомості, які є предметом вищевказаного договору.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень

Колегія Київського апеляційного господарського суду не може погодитись з таким висновком місцевого суду виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони договору домовилися щодо всіх істотних умов Договору купівлі-продажу, що підтверджується листом відповідача від 15.10.2007 б/н, в якому він погоджується з усіма умовами Договору купівлі-продажу та не заперечує проти передачі об'єктів нерухомості у власність позивача.

Згідно з актом приймання-передачі від 21.09.2007 відповідач передав, а позивач прийняв об"єкти нерухомості, визначені Договором купівлі-продажу та користується ними на даний час.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України (в редакції станом на дату укладення спірного договору купівлі-продажу) зазначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п.1 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 671 (далі - Тимчасовий порядок, який діяв на момент укладення спірного договору) державна реєстрація правочинів проводиться відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів.

Пунктом 5 Тимчасового порядку передбачено державній реєстрації підлягають такі правочини: договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Згідно з п. 6 Тимчасового порядку державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням. Нотаріуси, які не мають доступу до єдиної комп'ютерної бази даних Реєстру, в день посвідчення правочину надсилають один його примірник реєстратору, який в день отримання примірника вносить відповідний запис до Реєстру.

Відповідач в порушення вказаної статті та п. 6 Договору купівлі-продажу ухиляється від нотаріального посвідчення Договору, посилаючись на скрутний фінансовий стан, що надає позивачу право на визнання дійсним договору купівлі-продажу у судовому порядку.

Таким чином, процедури нотаріального посвідчення та державної реєстрації є взаємно пов'язані, оскільки нотаріус при нотаріальному посвідченні договору здійснював його державну реєстрацію і позивач був позбавлений можливості провести державну реєстрацію договору купівлі-продажу, з вини відповідача який ухиляється від нотаріального посвідчення спірного договору.

На підставі наведеного колегія приходить до висновку про те, що передбачені ст. 220 ЦК України умови для визнання Договору купівлі-продажу дійсним мають місце.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Виходячи із вимог ст. 334 ЦК України, у позивача виникає право власності на об"єкти нерухомості за Договором купівлі-продажу з моменту визнання дійсним цього Договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, в повній мірі не врахував норми матеріального права і належним чином не встановив всі обставини справи, дійшов невірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 17.09.2007 № 17/09-07 та визнання право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВЕСТ" на об'єкти нерухомості, які є предметом договору купівлі - продажу від 17.09.2007 № 17/09-07.

Колегія не приймає до уваги доводи відповідача про те, що на спірне майно було накладено арешт і воно не могло бути проданим, виходячи з наступного.

Як вбачається з резолютивної частини рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.03.2006 року у справі № 2-684, що визнано права власності на адміністративний будинок з підвалом, площею 161,1 кв.м., що розташований по вул. Р.Чорного, 7, м. Умані, за ПП Фірма "Кодак" (а.с. 22). Про що зроблено відповідний запис у реєстрі права власності на нерухоме майно від 29.03.2006 року та як вбачається з витягу з вказано реєстру датою прийняття рішення про реєстрацію права власності з 29.03.2006 року (а.с. 23).

Відповідно до постанови Уманського міського відділення державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції головного управління юстиції у Черкаській області від 28.03.2006 року накладено арешт на майно ПП Фірми "Кодак", що знаходиться за адресою м. Умань, вул. Р. Чорного, 7 та оголошено заборону на його відчуження.

Таким чином, реєстрацію права власності на будівлю було здійснено 29.03.2006 року, а постанову якою вчинено арешт майна боржника винесено 28.03.2006 року, тобто за один день до набуття права власності, що суперечить чинному законодавству.

Постанова Уманського міського відділення державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції головного управління юстиції у Черкаській області від 09.01.2008 року, якою накладено арешт на майно ПП Фірми "Кодак", що знаходиться за адресою: м. Умань, вул. Р. Чорного, 7 та вул. Таращанська, 12 та оголошено заборону на його відчуження, також не береться до уваги, оскільки не зрозуміло на виконання якого саме зведеного виконавчого провадження виданого 19.09.2006 року винесено зазначену постанову.

Також колегія зазначає, що заборона на відчуження майна була накладена після укладення договору купівлі-продажу від 17.09.2007 року спірного приміщення.

Крім того, як вбачається з витягів про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 09.03.2011 року № 30562292 та від 11.03.2011 року № 6389961; № 6389924 з них вилучено записи про арешт майна, у зв'язку з винесенням постанов від 28.02.2011 року про закінчення виконавчого провадження на підставі ст. 37 п. 7 Закону України "Про виконавче провадження", припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусово використання рішення.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищевикладені обставини, колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравест» на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.01.2014р. у справі № 05/1651 задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.01.2014р. у справі № 05/1651 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнання дійсним договір купівлі-продажу від 17.09.2007 № 17/09-07, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВЕСТ" та Приватним підприємством "Фірма "КОДАК".

Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВЕСТ" (юридична адреса: 04053, м.Київ, вул. Кудрявська, 23, фактична адреса: 01015, м.Київ, вул. Московська, 43/11, код ЄДРПОУ 31090597) на об'єкти нерухомості, які є предметом договору купівлі - продажу від 17.09.2007 № 17/09-07, а саме на:

- будинковолодіння № 12 літера "А" по вул. Таращанській, м. Умань Черкаської області, що розташоване на земельній ділянці площею 0,1011га та складається з приміщень, загальною площею 249,7 кв.м., вартістю 130000,00 грн., а саме: цокольний поверх - приміщення загальною площею 61,3 кв.м. (торговий зал, склад, кухня, умивальник, коридор, торговий зал); 1-й поверх - приміщення загальною площею 188,4 кв.м. (тамбур, торговий зал, склад, склад, кабінет);

- нежитлову будівлю по вул. Р. Чорного, 7 літера "А", м. Умань Черкаської області, загальною площею 161,1 м, вартістю 70 000,00 грн., а саме: підвал загальною площею 77,5 м2; приміщення на 1-му поверсі загальною площею 83,6 м.

Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "КОДАК" (юридична адреса: 20300, Черкаська обл., м.Умань, вул. Р.Чорного, 7, адреса для листування: а/с 707, м.Черкаси, 18003, код ЄДРПОУ 14182696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВЕСТ" (юридична адреса: 04053, м.Київ, вул. Кудрявська, 23, фактична адреса: 01015, м.Київ, вул. Московська, 43/11, код ЄДРПОУ 31090597) витрати по сплаті державного мита у розмірі 2085, 00 грн. за подання позовної заяви, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 609, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи № 05/1651 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх