Рішення

від 07.04.2014 по справі 920/1518/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.04.2014 Справа № 920/1518/13

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Українська енергозберігаюча сервісна компанія», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП Технологія», м. Шостка, Сумська область,

про стягнення 4 372 386 грн. 15 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання - Т.Д. Бублик.

В судовому засіданні 01.04.2014 року була оголошена перерва до 07.04.2014 року на 11 год. 45 хв.

Суть спору: Позивач просить суд: визнати, що відповідачем прийняті барботажна піч та обжигова піч комплексу по виробництву піноскла, які поставлені позивачем відповідно до договору товарного кредиту № 0908/20 від 18.09.2008 року та договору про надання енергозберігаючих послуг № 0908/19 від 18.09.2008 року; визнати, що право власності на обладнання перейшло від позивача до відповідача; визнати, що у відповідача виникло зобов'язання оплатити позивачу вартість обладнання та нараховані відсотки; стягнути з відповідача на користь позивача вартість барбатажної та обжигової печей комплексу по виробництву піноскла - 2 432 120 грн. 34 коп., відсотки за авансовими платежами підрядникам - 1 213 336 грн. 44 коп., перераховані відсотки - 442 079 грн. 32 коп., 284 850 грн. 05 коп. збитків (пеня сплачена позивачем Державній казначейській службі).

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 16.09.2013 року та поясненнях від 11.03.2014 року проти позовних вимог заперечує та зазначає, що вимога про стягнення вартості барботажної та обжигової печей (вартість обладнання) в сумі 2432120 грн. 34 коп. є необгрунтованою, оскільки дане обладнання відповідачем ще не прийняте, а роботи по їх встановленню та монтажу, пусконалагодженню та введенню в експлуатацію не здійснені, а між сторонами не підписаний акт про остаточне завершення робіт, який є підставою для проведення розрахунків.

У судовому засіданні 01.04.2014 року сторонами подані пояснення щодо підстав нарахування відсотків за авансовими платежами та перерахування відсотків, згідно яких між сторонами виникли суперечки з питання застосування п. 5.7 Договору товарного кредиту.

Так, перші чотири платежі, які здійснив відповідач на протязі з 16.09.2009 року по 04.02.2010 року на загальну суму 6215997 грн., були направлені позивачем на користь Києвської регіональної митниці для розмитнення обладнання у розмірі 5984647,25 грн.

Тому, на думку позивача, зазначені платежі не можуть враховуватись в суму погашення основного боргу і, відповідно, не впливають на розмір бази для нарахування відсотків по авансовим платежам підрядникам.

Відповідач не погоджується з позицією позивача та вважає, що кошти у сумі 6215597 грн. є авансовими платежами за обладнання, тому він фактично почав здійснювати погашення товарного кредиту, а позивач безпідставно не враховує вказану суму та здійснює нарахування відсотків.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.09.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір товарного кредиту № 0908/20 (надалі - Договір товарного кредиту).

Також, 18.09.2008 року між сторонами було укладено договір про надання енергозберігаючих послуг № 0908/19 (надалі - Договір енергозберігаючих послуг).

Вищезазначені договори були укладені між сторонами для реалізації енергозберігаючого проекту, який полягає у будівництві технічного комплексу, що складається з трьох технологічних ліній по виробництву піноскла для відповідача.

Згідно до п. 2.1 Договору товарного кредиту, який є складовою частиною єдиного пакету енергосберігаючих договорів з Договором енергозберігаючих послуг, позивач на замовлення та за дорученням відповідача, оформленого Протоколом узгодження ціни договору, залучає кошти кредита ЄБРР, і, використовує такі кошти, реалізує і передає в товарний кредит відповідачу роботи по ЕЗЗ з відстрочкою і розтрочкою виплат на строк, вказаний в даному Договорі Товарного кредиту.

В свою чергу, відповідач приймає роботи по ЕЗЗ, враховуючи обладнання, работи і послуги, в порядку і на умовах, встановлених Договорами, а також належним чином проводить виплату на користь позивача всіх платежів у відповідності до ст. 5 Договору товарного кредиту і Графіку повернення, однак не пізніше строку, встановленого ст. 4 Договору товарного кредиту.

05.07.2010 року до Договору товарного кредиту та до Договору енергосберігаючих послуг були укладені додаткові угоди № 3, в яких зазначено, що допускається передача обладнання частинами, яка оформлюється окремими актами приймання-передачі. В разі передачі обладнання частинами, право власності на передану частину обладнання по ЕЗЗ переходить до відповідача з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі обладнання (а.с. 39, а.с 84).

30.12.2008 року сторони підписали Протокол погодження ціни, за яким вартість робіт і обладнання склала 40216509 грн. 34 коп.

Позивач передав відповідачу 5 частин обладнання на загальну суму 27289994 грн. 55 коп.

Вищезазначене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями, підписаних сторонами та скріплених їх печатками актами приймання-передачі обладнання від 01.12.2010 року, 01.12.2011 року, від 01.11.2012 року, від 11.02.2013 року, від 07.06.2013 року ( а.с. 135, 140 142, 146, 150).

Позивач зазначає, що крім вищезазначеного ним було фактично передано відповідачу Барботажну піч (код УКТ ЗЕД 8479899890) та Обжигову піч (код УКТ ЗЕД 8479899890) комплексу по виробництву піноскла на загальну суму 2 433 120 грн. 34 коп.

Позивач надав до суду лист № 160/13 від 11.07.2013 року (адресований відповідачу), в якому зазначено, що відповідачу направляються акти приймання- передачі обладнання та послуг з вимогою їх підписати та слатити борг (а.с. 152).

Оскільки, відповідач не підписав акт приймання-передачі Барботажної та Обжигової печі, то позивач звернувся до суду з вимогою про визнання, що вищезазначене обладнання було прийнято відповідачем та визнання, що у відповідача виникло право власності на обладнання та виникло зобов'язання оплатити позивачу вартість обладнання, відсотків та нарахованих відсотків, а також пені.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про визнання прийнятою відповідачем Барботажної та Обжинової печей, а також визнання права власності на них за відповідачем не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до п. 2.2 Договору енергозберігаючих послуг енергозберігаючі заходи належним чином описані в Додатку № 1 до діючого договору «Технічні специфікації».

Відповідач приймає і належним чином сплачує позивачу послуги і роботи по ЕЗЗ, враховуючи обладнання, роботи і послуги, на умовах, передбачених діючим договором, додатках до нього і Договором товарного кредиту, які укладені сторонами, і який разом з даним договором складає єдиний пакет енергозберігаючих договорів.

Згідно до п.п. В п. 3.1 Договору енергозберігаючих послуг позивач зобов'язується виконати реалізацію ЕЗЗ у відповідності з Додатком 1 до Договору енергозберігаючих послуг. Вищезазначене передбачено і п. 5.1 Договору енергозберігаючих послуг.

Відповідно до п. 4, п. 4.1.2 Технічних умов і креслень (додаток № 1 до Договору енергозберігаючих послуг) обсяг поставки позивачем технологічного комплексу з виготовлення піноскла для відповідача, складає 3 технологічні лінії, які сумарно забезпечують годовий обсяг виробництва 55000 куб.м піноскла (а.с. 67). Обладнання повинно забезпечувати вищезазначений обсяг виготовлення піноскла в рік.

Тобто, метою Договору товарного кредиту та Договору енергозберігаючих послуг є досягнення певного результату відповідачем - реалізація енергозберігаючого проекту по випуску піноскла об'ємом 55000 куб.м піноскла.

Відповідно до п. 3.1 Договору товарного кредиту передача обладнання і робіт від позивача до відповідача здійснюється на дату остаточного завершення робіт шляхом підписання сторонами акту про остаточне завершення робіт, як це передбачено в даному Договорі товарного кредиту та в Договорі енергозберігаючих послуг.

Згідно до п. 7.6 Договору енергозберігаючих послуг позивач передає відповідачу, а відповідач приймає роботи по ЕЗЗ, включаючи поставлене обладнання, в рамках виконання ЕЗЗ, у відповідності з порядком і на умовах, передбачених діючим Договором і додатками до нього, Договору товарного кредиту, в строки встановлені Графіком виконання робіт. Підтвердженням здачі-приймання виконаних робіт є підписаний сторонами акт про остаточне завершення робіт. Право власності на обладнання по ЕЗЗ переходить до відповідача з моменту підписання акта про остаточне завершення робіт.

Пунктом 3.3 Договору товарного кредиту та п. 7.6 Договору енергозберігаючих послуг (враховуючи зміни до Договорів № 3) допускається передача обладнання частинами, яка оформлюється окремими актами приймання-передачі. В разі передачі обладнання частинами, право власності на передану частину обладнання по ЕЗЗ переходить до відповідача з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі обладнання .

Сторони, вносячи зміни до Договору товарного кредиту та Договору енергосберігаючих послуг, стосовно можливості часткового приймання обладнання, доповнили договір вищезазначеним пунктом і не виключили обов'язок сторін підписати акт про остаточне завершення робіт.

Відповідно до п. 7.1.1 Договору енергозберігаючих послуг позивач зобов'язується реалізувати ЕЗЗ і виконати всі свої обов'язки по договору.

Згідно до п. 7.3.1, п. 7.4.1 Договору енергосберігаючих послуг після реалізації ЕЗЗ, як встановлено сторонами в договорі, позивач надає відповідачу повідомлення про завершення робіт. Відповідач не пізніше 5 днів з моменту отримання повідомлення про завершення робіт зобов'язаний провести перевірку реалізованих ЕЗЗ, зазначених в повідомленнях про завершення робіт . Для чого створюється відповідна комісія.

У разі якщо реалізовані ЕЗЗ повністю відповідають усім вимогам діючого договору, сторони зобов'язані підписати акт про остаточне завершення робіт.

Відповідно до п. 7.4.4 Договору енергозберігаючих послуг відповідач зобов'язаний підписати акт про остаточне завершення робіт не пізніше 5 робочих днів з дня їх отримання від позивача.

Згідно до ст. 1 Договору товарного кредиту «Акт про остаточне завершення робіт» це акт, підписаний між позивачем та відповідачем, підтверджуючий завершення всіх ЕЗЗ на підприємстві відповідача, а також здачу-приймання реалізованих ЕЗЗ від позивача до відповідача.

Відповідно до п. 5.4 Договору товарного кредиту відповідач зобов'язаний підписати акт про остаточне завершення робіт не пізніше п'яти робочих днів з дня його отримання від позивача.

Тобто, позивач повинен надати відповідачу акт приймання-передачі для підписання його з боку відповідача.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до п. 11.1 Договору товарного кредиту сторони виконують свої зобов'язання по цьому договору належним чином і у строки встановлені договором.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України засадами цивільного законодавства є, крім іншого визначеного статтею, свобода договору.

Згідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексуУкраїни право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони Договром товарного кредиту та Договором енергозберігаючих послуг (враховуючи додаткові угоди) самостійно і вільно встановили порядок передачі обладнання та момент набуттям відповідачем права власності на обладнання, а саме у разі передачі обладнання частинами - з моменту підписання акту приймання-передачі та крім того сторони самостійно встановили обов'язок скласти та підписати акт про остаточне завершення робіт, який позивач повинен направити відповідачу для підписання.

Позивач зазначає, що ним було фактично передано відповідачу Барботажну піч та Обжигову піч комплексу по виробництву піноскла на загальну суму 2 433 120 грн. 34 коп., як складові частини для запуску 3 технологічної лінії.

На підтвердження факту передачі позивач надає не підписану сторонами копію видаткової накладної № РН-0908/20/6 від 08.07.2013 року (а.с. 153).

Позивач надав до суду лист № 160/13 від 11.07.2013 року (адресований відповідачу), в якому зазначено, що відповідачу направляється акти приймання-передачі обладнання - Барботажної та Обжигової печей і послуг, з вимогою їх підписати та слатити борг (а.с. 152).

Однак, позивач не надав суду жодних копії вищезазначених актів, а також належних та допустимих доказів вручення або направлення їх відповідачу для підписання.

Оскільки акт приймання-передачі обладнання між сторонами не підписаний, то позивач міг підтвердити передачу обладнання - Барботажної та Обжигової печі актом про остаточне завершення робіт , проте позивач не надав суду доказів звернення до позивача з повідомленням про завершення робіт та не надав вищезазначеного акту.

Позивач зазначає, що підтвердженням факту запуску всіх трьох технологічних ліній (в тому числі 3-ї, де використовується Барботажна та Обжигова печі) є підписаний сторонами протокол про виконані роботи в період з 15.03.2011 року по 14.05.2011 року.

Однак, підписання такого протоколу не передбачено Договором товарного кредиту та Договором енергозберігаючих послуг, а порядок здачі робіт, який передбачений сторонами у вищезазначених договорах не дотриманий - позивач не звернувся до відповідача з повідомленням про закінчення робіт та сторонами не підписано акт про остаточне завершення робіт.

Крім того, 22.02.2010 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання, який, на думку позивача підтверджує, що обладнання передано відповідачу.

Однак, підписання такого акту жодним чином не підтверджує перехід права власності на обладнання до відповідача, оскільки право власності зберігається за позивачем до підписання акту приймання-передачі обладнання, як те встановлено Договором товарного кредиту та Договором енергозберігаючих послуг.

Також, між сторонами 21.11.2011 року було підписано протокол моніторингу реалізації проекта «Виготовлення піноскла на ТОВ «НПП «Технологія», в якому було зазначено, що має місце виход з ладу барботажних печей, в зв'язку з неналежною якістю (а.с. 160-162).

03.06.2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору товарного кредиту та Договору енергозберігаючих послуг, в якому сторони дійшли згоди, що обладнання технологічного комплексу по випуску піноскла є неналежної якості, а тому було вирішено зменшити вартість обладнання, яке перераховано в додатку № 1 до цієї додаткової угоди, на 5920126 грн. 72 коп. та зазначено, що вартість обладнання складає 3050127 грн. 24 коп. (а.с. 42-43).

В додатку 1 Перелік обладнання до додаткової угоди від 03.06.2013 року п. 1, п. 2 зазначено Барботажну піч (код УКТ ЗЕД 8479899890) та Обжигову піч (код УКТ ЗЕД 8479899890) (а.с. 44), які є предметом спору по даній справі та є частиною третьої технологічної лінії.

Тобто сторони встановили, що фактично Барботажна та Обжигова піч є неналежної якості, однак зменшуючи вартість вищезазначеного обладнання сторони не звільнились від обов'язку належним чином виконувати Договір товарного кредиту та Договір енергозберігаючих послуг, в тому числі з боку позивача - змонтувати вищезазначене обладнання та здати його відповідно до умови вищезазначених договорів.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 07.10.2013 року по справі № 920/1518/13 було призначено будівельно технічну експертизу (а.с. 125-128) та поставлено експерту наступні питання: який обсяг робіт необхідно виконати позивачу для введення третьої технологічної лінії в експлуатацію; який обсяг робіт необхідний для досягнення трьома технологічними лініями виробничої потужності 55000 куб. м. піноскла на рік; яка вартість вищезазначених робіт.

У висновку експерта № 1362 від 21.02.2014 року (а.с. 151-159) експерт зазначає, що для введення третьої технологічної лінії (відповідно до робочого проекту № 1) в експлуатацію необхідно щонайменше виконання переліку робіт з реконструкції, які виконані на інших технологічних лініях. Крім того, експерт зазначив, що існують конструктивні помилки при спорудженні третьої технологічної лінії, які потребують розроблення додаткової проектної документації.

Також в матеріалах дослідження експерт зазначив, що позивачем не надано жодних документів на підтвердження дати завершення монтажних робіт та пусконалагоджувальних робіт на технологічній лінії № 1 та технологічна лінія потребувала капітальних робіт ще до введення в експлуатацію і на момент проведення експертизи не пройшла гарантійних випробувань, тобто фактично не введена в експлуатацію, а лінія № 2 та № 3 систематично виходить з ладу.

Відповідно до ст. 1 Договору товарного кредиту «обладнання» - це обладнання, придбане позивачем у переможця відкритого міжнародного тендера і встановлене на підприємстві відповідача в рамках виконання умов Договору товарного кредиту та Договору енергозберігаючих послуг.

«Работи по ЕЗЗ (енергозберігаючих заходів)», відповідно до ст. 1 Договору товарного кредиту, це все обладнання , яке поставляється позивачем, комплектуючі матеріали і запасні частини, а також роботи , виконані і надані позивачем і (або) підрядчиками позивача в зв'язку з реалізацією ЕЗЗ з ціллю їх подального передання відповідачу.

Отже, фактично сторони визначили, що позивач поставляє обладнання, монтує його та запускає (проводить монтажні і пусконалагоджувальні роботи) і приводить роботи у відповідність до норм Договору товарного кредиту та Договору енергозберігаючих послуг , повідомляє про це відповідача, направляє йому акти приймання-передачі виконаних робіт, гарантує досягнення певного результату, а відповідач приймає обладнання, підписує акт, а також сплачує за обладнання на умовах вищезазначених договорів.

Прийняття Барботажної та Обжигової печей було можливе лише після монтажу, проведення пуско-налагоджувальних робіт та підписання акту приймання-передачі частини обладнання або введення третьої технологічної лінії в експлуатацію з оформленням документально відповідних дій, однак на момент розгляду справи такі дії позивачем не виконані належним чином, а тому позивач фактично просить визнати за відповідачем право власності та прийняти обладнання, в тому числі роботи, які фактично не відповідають вимогам встановленим укладеним між сторонами договорів та не виконані належним чином.

Враховуючи, що порядок передачі обладнання та перехід права власності на обладнання до відповідача визначений сторонами у Договорі товарного кредиту та Договором енергозберігаючих послуг та враховуючи, що такий порядок не дотриманий, позивач не вчинив всіх передбачених вищезазначеними договорами дій, а тому суд вважає, що неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню є вимоги про визання, що Барботажна та Обжигова піч були прийняті відповідачем та визнання, що у відповідача виникло право власності на обладнання.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 432 120 грн. 34 коп. вартості Барботажної та Обжигової печей, то суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, оскільки:

Позивач зазначає, що Барботажна та Обжегова печі комплексу по виробництву піноскла фактично знаходяться у відповідача, що підтверджується актом передачі обладнання на відповідальне зберігання від 22.02.2010 року та фактично використовується відповідачем і запущені у виробництво, починаючи з 14.05.2011 року, що підтверджується протоколом моніторингу проекту та графіком роботи печей, а тому відповідач зобов'язаний оплатити позивачу вартість обладнання та робіт.

Однак, як вже зазначалось вище, протокол моніторингу проекту та графік роботи печей, акт про передання відповідачу обладнання на відповідальне зберігання не підтверджує перехід права власності, а позивачем не дотриманий порядок введення в експлуатацію обладнання - Барботажної та Обжигової печі, не передано обладнання у порядку передбаченому Договором товарного кредиту та Договором енергозберігаючих послуг відповідачу.

Згідно до п. 2 додаткової угоди № 3 до Договору товарного кредиту у разі передання обладнання частинами, виплата сум нарахованих відсотків по цьому договору проводиться не пізніше 15 банківських днів з дня часткової передачі обладнання, оформленої актом приймання-передачі обладнання.

Як вже встановлено вище, акт приймання передачі обладнання частинами між сторонами не підписаний.

Відповідно до ст. 5.4 Договору товарного кредиту та п. 9.4 Договору енергозберігаючих послуг сторони прийшли згоди, що остаточна вартість робіт по ЕЗЗ враховуючи суму основного боргу відповідача перед позивачем, буде встановлена сторонами після виконання робіт з ЕЗЗ шляхом підписання акта про остаточне завершення робіт.

Пунктом 9.4 Договору енергозберігаючих послуг передбачено, що всі платежі по цьому договору здійснюються відповідачем у відповідності до Договору товарного кредиту.

Згідно до п. 5.5 Договору товарного кредиту сторони домовились підписати остаточний графік повернення, в день підписання акта про остаточне завершення робіт.

Відповідно до п. 5.7 Роботи по ЕЗЗ і обладнання (б) відповідач зобов'язується виплачувати позивачу належні суми товарного кредиту (платежі) у відповідності з Графіком повернення з дня підписання акта про остаточне завершення робіт, до 5 числа кожного календарного місяця, в якому повине бути здійснений платіж.

Однак, акт про приймання-передачі частини обладнання або акт про остаточне завершення робіт між сторонами не підписаний, позивачем не дотриманий порядок введення в експлуатацію обладнання - Барботажної та Обжигової печі, не передано обладнання у порядку передбаченому Договором товарного кредиту та Договором енергозберігаючих послуг відповідачу.

Оскільки обладнання, у відповідності до умов Договору товарного кредиту та Договору енергозбергаючих послуг, не прийнято відповідачем у встановленому сторонами порядку, то є неправомірною та не підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 2432120 грн. 34 коп. вартості Барботажної та Обжигової печей.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 213 336 грн. 44 коп. відсотків за авансовими платежами підрядникам та 442 079 грн. 32 коп. перерахованих відсотків, то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Позивач передав відповідачу 5 частин обладнання на загальну суму 27 289 994 грн. 55 коп.

Вищезазначене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями, підписаних сторонами та скріплених їх печатками актами приймання передачі обладнання від 01.12.2010 року, 01.12.2011 року, від 01.11.2012 року, від 11.02.2013 року, від 07.06.2013 року ( а.с. 135, 140 142, 146, 150).

16.09.2009 року на суму 2 928 000 грн., 18.09.2009 року на суму 1 200 000 грн., 23.09.2009 року на суму 325 000 грн., 04.02.2010 року на суму 1 762 997 грн. відповідач здійснив перші чотири платежі на користь позивача, на загальну суму 6 215 997 грн. (розрахунок -а.с. 191-192 ІІ том).

Позивач зазначає, що 5 984 647 грн. 25 коп. ним було сплачено на користь Київської регіональної митниці для розмитнення обладнання, яке необхідно було поставити відповідачу, а залишок у сумі 231 349 грн. 95 коп. врахований при визначенні бази нарахування відсотків як авансові платежі за обладнання.

Позивач надав суду докази сплати вищезазначених сум на користь Київської регіональної митниці, а тому, на думку позивача, чотири перших платежі на суму 5 984 647 грн. 25 коп. не можуть враховуватись в суму погашення основного боргу і відповідно, не впливають на розмір бази для нарахування відсотків по авансовим платежам підрядникам.

Крім того, на думку позивача, при розрахунку відповідач не нарахував на суму нарахованих відсотків податок на додану вартість (ПДВ), що є порушенням Податкового кодексу України.

Однак, пунктом 9.4 Договору енергозберігаючих послуг передбачено, що всі платежі по цьому договору здійснюються відповідачем у відповідності до Договору товарного кредиту.

Відповідно до п. 5.3 Договору товарного кредиту ціною договору є сума вартості робіт по ЕЗЗ, визначених ст. 2 Договору товарного кредиту, яка включає вартість всіх робіт, послуг, обладнання і матеріалів, які закуповуються позивачем.

Ціна договору включає ПДВ.

Якщо обладнання, товари та послуги, необхідні для реалізації ЕЗЗ, будуть імпортуватись, сторони домовились, що ціна договору буде встановлюватись з урахуванням ставок ввізного мита і включати ПДВ.

Вищезазначене також закріплене в Додатковій угоді № 2 від 31.03.2009 року до Договорів, де зазначено, що в ціну договору входить ПДВ, сума ввізного мита на імпорт товарів, вартість послуг.

Це передбачено і п. 5.2 Договору товарного кредиту.

Відповідно до п. 5.8 Договору товарного кредиту всі виплати відповідача позивачу по договору включають суму платежу і суму відсотків по товарному кредиту, як передбачено в положеннях даного договору та графіку повернення. Датою нарахування відсотків по товарному кредиту є останній день кожного платіжного періоду.

(1) Відповідач зобов'язаний виплачувати встановлені п. 5.10 Договору товарного кредиту відсотки річних по наданому товарному кредиту. Така сума виплачується на дати, зазначені в графіку повернення і договорі і розрахована на календарній основі по виплаченому кредиту, тобто по залишку заборгованості відповідача перед позивачем на кінець такого платіжного періоду.

(2) Приймаючи до уваги, что для реалізації ЕЗЗ позивач використовує кошти ЕБРР, надані Україні в рамках Кредитної угоди, і які використовуються по замовленню і дорученню відповідача, оформленому протоколом узгодження ціни договору, нарахування відсотків по товарному кредиту починається з дня здійснення позивачем будь-яких виплат на користь вибраного постачальника або виробника обладнання (переможця відкритого міжнародного тендера), його (їх) підрядників або субпідрядників. Нарахування відсотків здійснюється на будь-які суми, сплачені позивачем в зв'язку з виконанням робіт по ЕЗЗ, по мірі здійснення таких виплат.

Виплата сум нарахованих відсотків по діючому договору здійснюється не пізніше 10 днів з дня підписання акту про остаточне завершення робіт.

Пунктом 5.9 Договору товарного кредиту передбачено, що крім суми товарного кредиту, відповідач виплачує відсотки, нараховані у відповідності з положеннями даного договору і графіка повернення на заборгованість по товарному кредиту, яка виникла на кінець кожного платіжного періода, і інші обов'язкові по цьому договору платежі. Датою нарахування відсотків по товарному кредиту є останній день місяця в кожному платіжному періоді.

Суд, ухвалою від 14.03.2014 року, зобов'язував сторін провести спільну звірку взаємних розрахунків, склавши акт звірки розміру відсотків за авансовими платежами підрядникам, перерахованих відсотків з зазначенням періодів виникнення заборгованості та фактичних оплат відповідачем коштів.

Однак, як зазначили сторони у письмових поясненнях, акт звірки скласти не можливо, оскільки позиція сторін стосовно нарахування відсотків категорично відрізняється, а саме фактично сторони по різному враховують при розрахунках відсотків наступні платежі: 16.09.2009 року на суму 2 928 000 грн., 18.09.2009 року на суму 1 200 000 грн., 23.09.2009 року на суму 325 000 грн., 04.02.2010 року на суму 1 762 997 грн., на загальну суму 6 215 997 грн.

Позивач зазначає, що 5 984 647 грн. 25 коп. ним було сплачено на Користь Київської регіональної митниці для розмитнення обладнання, а тому ця сума ним не враховується при нарахуванні відсотків і позивач наполягає на наданому ним розрахунку , а відповідач зазначає, що 6 215 997 грн. були здійсненні як авансовий платіж, ціна договру включає ПДВ, митні платежі, а тому ця сума повинна бути врахована при нарахуванні відсотків.

Таким чином, враховуючи вищевказані положення Договору товарного кредиту, сума нарахованих відсотків залежить від суми заборгованості відповідача на кожен кінець місяця та кількості прострочених днів по кожній сумі.

Як вбачається з матеріалів справи, з платіжного доручення № 399 від 18.09.2009 року на 1200000 грн., платіжного доручення № 392 від 17.09.2009 року на суму 2928000 грн., платіжного доручення № 416 від 23.09.2009 року на суму 325 000 грн., платіжного доручення № 89 від 04.02.2010 року на суму 1762997 грн. призначенням вищезазначених платежів є - авансовий платіж за обладнання та ЕЗЗ згідно Договору товарного кредиту та Договору надання енергозберігаючих послуг ( в тому числі ПДВ).

Відповідач сплачував вищезаззначені платежі відповідно до виставленого позивачем рахунку-фактури № 73 від 15.09.2009 року, в якому зазначено призначення платежу - авансовий платіж за обладнання та ЕЗЗ згідно з Договором товарного кредиту та Договором енергозберігаючих послуг.

Крім того, позивач посилається на п. 5.7 Договору, де зазначено, що у випадку, якщо обладнання, необхідне для реалізації ЕЗЗ, буде імпортуватись, то на протязі 5 банківських днів з дня виставлення позивачем рахунку-фактури відповідач здійснює платіж в розмірі суми митних платежів, митних процедур, а також ПДВ.

Однак, враховуючи положення Договору товарного кредиту ціною договору є сума вартості робіт по ЕЗЗ, яка включає вартість всіх робіт, послуг, обладнання і матеріалів, які закуповуються позивачем, ПДВ, митні платежі.

Фактично, відповідач перераховує позивачу кошти по виставленому рахунку, а позивач на власний розсуд розпоряджається коштами (сплачує НДС, митні платежі), для належного виконання з свого боку Договору товарного кредиту та Договору енергозберігаючих послуг. Відповідач сплачує кошти, а позивач зменшує суму боргу і на неї нараховує відсотки.

Однак, позивач здійснює нарахування авансових процентів та перерахованих відсотків не враховуючи суми, сплачені відповідачем, авансового платежу в розмірі 5 984 647 грн. 25 коп., а рахує загальну кількість прострочених днів на загальну суму вибраного кредиту.

Крім того, відповідно до п. 5.4 (2) Договору товарного кредиту остаточна ціна Договору формується на підставі ціни договору, і, таким чином, складається із ціни договору (включаючи ПДВ), вартості послуг позивача по керуванню проектом, а також вартості всіх непередбачених витрат (в тому числі ПДВ), які можуть бути обгрунтовано понесені позивачем.

Згідно п. 5.4 (1) Договору товарного кредиту остаточна ціна буде встановлена сторонами після виконання робіт по ЕЗЗ шляхом підписання акту про остаточне завершення робіт.

Однак, як вже зазначалось вище, позивач такий акт з відповідачем не підписав, а посилання позивача на акти про часткове передання обладнання є правомірними, однак не позбавляють сторін обов'язку підписати акт про остаточне завершення робіт і у цьому випадку надають право позивачу наполягати на непередбачених витратах, в тому числі непраредбачених витратах ПДВ, митних платежів, які можуть бути обгрунтовано понесені позивачем.

Крім того, в п. 5.10 Договору товарного кредиту зазначено про нарахування ПДВ на відсотки річних, однак ПДВ можє нараховуватись в межах ціни договору, що включає ПДВ, як це встановлено сторонами у Договорі товарного кредиту.

Враховуючи вищезазначене, позивачем є недоведеним і належним чином не обгрунтований розмір заявлених відсотків, а тому не підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача 1 213 336 грн. 44 коп. відсотків за авансовими платежами підрядникам.

Стосовно вимоги про стягнення перерахованих відсотків в розмірі 442 079 грн. 32 коп., то така вимога також не підлягає задоволенню, оскільки:

Позивач виставляв відповідачу рахунки із нарахування відсотків по товарному кредиту згідно графіка повернення.

Перерахунок відсотків по товарному кредиту, здійснений позивачем за період з 01.12.2010 року по 05.07.2013 року, позивач здійснив на підставі п. 5.8. ст. Договору товарного кредиту, яким встановлено, що відсотки по товарному кредиту розраховуються по залишку заборгованості відповідача перед позивачем на кінець платіжного періоду.

Фактично донараховані відсотки по товарному кредиту дорівнюють різниці між розміром відсотків згідно перерахунку та відсотків, які були нараховані згідно графіка повернення спочатку.

Оскільки, як вже встановлено вище позивачем є недоведеним і належним чином не обгрунтований розмір заявлених відсотків, а розмір перерахованих відсотків безпосередньо пов'язаний з відсотками за авансовими платежами, то сума перерахованих відсотків в розмірі 442 079 грн. 32 коп. є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 284 850 грн. 05 коп. збитків - пені сплаченої позивачем Державній казначейській службі, то суд приходить до висновку, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки:

Позивач зазначає у позовній заяві (а.с. 6, том. 1, 7 та 9 абзаці), що у зв'язку із відмовою відповідача підписати акт приймання-передачі обладнання (Барботажної та Обжигової печей) і, відповідно, несплатою платежів, позивач не зміг вчасно повернути Міністерству фінансів України залучені для реалізації проекту на підприємстві відповідача кредитні кошти ЄБРР і, як наслідок, зобов'язаний сплачувати пеню Державній казначейській службі України.

Тому, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу, відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, 284 850 грн. 05 коп. - частину пені нарахованої та частково сплаченої позивачем на користь Державної казначейської служби України, які є реальними збитками.

Тобто, фактично позивач просить суд стягнути збитки (пеню) за невчасну сплату відповідачем за отриману Барботажну та Обжигову печі.

Правовідносини, що виникли між сторонами є господарськими зобов'язаннями, виконання яких регулюється, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, відповідними положеннями Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відшкодування збитків, як встановлено ч.2 ст. 217 ГК, є одним із видів господарських санкцій, що застосовуються у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України визначено: по-перше, юридичні підстави застосування цього виду санкцій - порушення господарського зобов'язання або встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності; по-друге, суб'єктивний склад правовідносин щодо відшкодування збитків - це учасник господарських відносин, який порушив зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, і суб'єкт, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди.

Наведений склад збитків підлягає відшкодуванню саме в господарських відносинах.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Збитками є грошовий вираз завданої шкоди.

Однак, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наяність всіх елементів складу цивільного правопорушення, тобто кредитору необхідно обов'язково: 1. довести факти порушення зобов'язання; 2. наявність та розмір збитків; 3. причинний зв'язок між порушенням боржником зобов'язання та заподіяними кредитору збитками.

Крім того відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

В підтвердження понесених збитків відповідач надає розрахунок ціни позову (а.с.171-172), бухгалтерську довідку щодо сплати пені позивачем за невиконання зобов'язань за Кредитною угодою № 33832 від 21.10.2005 року (а.с. 187-188), виписку «клієнт-банк» (а.с. 189-195), лист Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (а.с. 196-197).

Позивач зазначає, що сплатив пеню у розмірі 1142334 грн. 95 коп. та згідно листа Державної казначейської служби України № 06-08/2978-9764 від 26.07.2013 року позивач зобов'язаний сплатити додатково до вже сплачених коштів ще 912332 грн. 83 коп.

Тобто, позивач повинен довести суду, що позивачем було порушене господарське зобов'язання (зазначивши конкретні поставки обладннання та по яким актам приймання-передачі вони відбувались), зазначити періоди прострочення зобов'язання по конкретним вищезазначеним поставкам та те, що саме за прострочення сплати по цім поставкам позивачем були понесені - сплачені реальні збитки на суму 284 890 грн. 05 коп. (у вигляді пені).

Однак, з вищезазначених документів не вбачається за порушення якої саме поставки обладнання відповідач повинен сплатити пеню.

У разі збитків, що виникли, на думку позивача, у зв'язку з поставкою Барботажної та Обжигової печей, то вже встановлено вище, що не доведено позивачем факт порушення зобов'язання стосовно отримання Барботажної та Обжигової печей саме з вини відповідача.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів (платіжних доручень, квитанцій тощо), які б підтверджували сплату позивачем саме суми 284 890 грн. 05 коп. , тобто не надано доказів реальності понесених збитків та не доведено причинного зв'язку, яким саме порушенням зобов'язання з боку відповідача (не зазначено конкретних актів поставки та періодів порушення з прив'язкою до актів та рахунків-фактур) позивачу завдано збитки саме на суму 284 890 грн. 05 коп.

Необгрунтованою є і позиція відповідача стосовно того, до якої суми входить вищезазначена пеня, до вже сплаченої позивачем (сума 1142334 грн. 95 коп.), чи в суму, яку позивач зобов'язаний сплатити (сума 912332 грн. 83 коп.) згідно листа Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, крім того, що сам позивач у позові зазначає, що пеня сплачена частково (а.с. 6).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень.

Тобто, незалежно від позиції іншої сторони стосовно предмету спору, позовні вимоги або їх заперечення повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд дійшов висновку, що розмір збитків на суму 284 890 грн. 05 коп. позивачем не доведений, а за відсутності однієї із складових цивільно-правової відповідальності така відповідальність не може бути застосована, а тому суд в частині стягнення вищезазначеної суми відмовляє.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, при відмові у позові витрати по сплаті судового сбору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову - відмовити.

Повне рішення складено 11.04.2014 року.

Суддя О.Ю. Резніченко