Постанова

від 06.10.2014 по справі 920/1518/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2014 р. Справа № 920/1518/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Хачатрян В.С., суддя Шевель О.В.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представника:

ТОВ "НПП Технологія" - Бойко К.В. (дов. від 04.10.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська енергозберігаюча сервісна компанія" (вх. №1476 С/2 ) на рішення господарського суду Сумської області від 07.04.2014 року у справі №920/1518/13

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська енергозберігаюча сервісна компанія", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Технологія", м. Шостка

про стягнення 4372386,15 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ПрАТ "Українська енергозберігаюча сервісна компанія" звернулося до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просило суд: визнати, що: відповідачем прийняті барботажна піч та обжигова піч комплексу по виробництву піноскла, які поставлені позивачем відповідно до договору товарного кредиту № 0908/20 від 18.09.2008 року та договору про надання енергозберігаючих послуг № 0908/19 від 18.09.2008 року; право власності на обладнання перейшло від позивача до відповідача; у відповідача виникло зобов'язання оплатити позивачу вартість обладнання та нараховані відсотки. А також, стягнути з відповідача на користь позивача 4372386,15 грн., з яких: вартість барботажної та обжигової печей комплексу по виробництву піноскла - 2432120,34 грн., відсотки за авансовими платежами підрядникам - 1213336,44 грн., перераховані відсотки - 442079,32 грн., 284850,05 грн. збитків (пеня, сплачена позивачем Державній казначейській службі).

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.04.2014 року у справі №920/1518/13 (суддя Резніченко О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився та, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Сумської області від 07.04.2014 року у справі №920/1518/13 і прийняти нове рішення, яким визнати, що барботажна піч (код УКТ ЗЕД 8479899890) та обжигова піч (код УКТ ЗЕД 8479899890) комплексу по виробництву піноскла, які поставлені ПрАТ "УкрЕСКО" відповідно до договору товарного кредиту № 0908/20 від 18.09.2008р. та договору про надання енергозберігаючих послуг № 0908/19 від 18.09.2008р., є прийнятими ТОВ "НПП "Технологія"; право власності на обладнання перейшло від ПрАТ "УкрЕСКО" до ТОВ "НПП "Технологія"; у ТОВ "НПП "Технологія" виникло зобов'язання оплатити ПрАТ "УкрЕСКО" вартість обладнання та нараховані відсотки. Стягнути з ТОВ "НПП "Технологія" на користь ПрАТ "УкрЕСКО" 4372386,15, з яких: вартість барботажної та обжигової печей комплексу по виробництву піноскла - 2432120,34 грн., відсотки за авансовими платежами підрядникам - 1213336,44 грн., перераховані відсотки - 442079, 32 грн., збитки - 284850, 05 грн. (пеня, сплачена ПрАТ "УкрЕСКО" Державній казначейській службі). Апелянт посилається на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Хачатрян В.С.) від 13.06.204 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 17.07.2014 року.

14.07.2014 року від відповідача надійшло клопотання про призначення повторної судової експертизи (вх. №5546).

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року у зв'язку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Хачатрян В.С., суддя Шевель О.В.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.

У судовому засіданні 17.07.2014 року оголошено перерву до 07.08.2014 року.

25.07.2014 року від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи (вх. №5955).

04.08.2014 року від позивача надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх. №6214).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 року призначено по справі №920/1518/13 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст. 385 КК України за відмову від виконання покладених обов'язків та за ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку. На вирішення експертів поставлено наступні питання:

- чи відповідають заявленій виробничій потужності безпосередньо обладнання, а також збудовані із нього на виконання проекту "Виробництво піноскла на ТОВ "НПП Технологія" перша, друга та третя технологічні лінії?

- чи відповідає суттєвим критеріям якості (як-то густина, теплопровідність, пожежостійкість та іншим) продукція, що виробляється ТОВ "НПП Технологія" після втілення ПрАТ "УкрЕСКО" проекту "Виробництво піноскла на ТОВ "НПП Технологія"?

- якщо заявлена виробнича потужність не досягнута, а кінцева продукція є некондиційною з огляду на суттєві критерії якості, який обсяг робіт слід провести для досягнення ТОВ "НПП Технологія" річної виробничої потужності 55000 куб.м. піноскла належної якості на рік?

- яку вартість складає визначений обсяг робіт для досягнення ТОВ "НПП Технологія" виробничої потужності 55000 куб.м. на рік для реалізації проекту "Виробництво піноскла на ТОВ "НПП Технологія", м. Шостка, Сумська область, з виробничою потужністю 55000,00 куб.м. на рік"? Провадження у справі зупинено.

02.09.2014 року (вх.№7179) до Харківського апеляційного господарського суду надійшло повідомлення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вих.№10268-14 від 29.08.2014 року про неможливість проведення експертизи у справі №920/1518/13 у зв'язку з відсутністю фахівців, які мають спеціальні знання в галузі проектування, виробництва та експлуатації технологічних ліній і відповідного обладнання з виробництва піноскла.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 року поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.10.2014 року.

У судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 07.04.2014 року у справі №920/1518/13 - без змін.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений судом про час та місце розгляду справи належним чином.

Дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

18.09.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір товарного кредиту № 0908/20 (далі - договір товарного кредиту). Також, 18.09.2008 року між сторонами було укладено договір про надання енергозберігаючих послуг № 0908/19 (далі - договір енергозберігаючих послуг).

Згідно до п. 2.1 договору товарного кредиту, який є складовою частиною єдиного пакету енергозберігаючих договорів з договором енергозберігаючих послуг, позивач на замовлення та за дорученням відповідача, оформленого протоколом узгодження ціни договору, залучає кошти кредиту ЄБРР, і, використовує такі кошти, реалізує і передає в товарний кредит відповідачу по ЕЗЗ з відстрочкою і розстрочкою виплат на строк, вказаний в даному договорі Товарного кредиту.

В свою чергу, відповідач приймає роботи по ЕЗЗ, враховуючи обладнання, роботи і послуги, в порядку і на умовах, встановлених договорами, а також належним чином проводить виплату на користь позивача всіх платежів у відповідності до ст. 5 договору товарного кредиту і Графіку повернення, однак не пізніше строку, встановленого ст. 4 договору товарного кредиту.

Згідно до п. 3.1 договору енергозберігаючих послуг позивач, зокрема, зобов'язується виконати реалізацію ЕЗЗ у відповідності з додатком № 1 до договору енергозберігаючих послуг. Зазначене передбачено також п. 5.1 договору енергозберігаючих послуг.

Відповідно до п. 4, п. 4.1.2 Технічних умов і креслень (додаток № 1 до договору енергозберігаючих послуг) обсяг поставки позивачем технологічного комплексу з виготовлення піноскла для відповідача, складає 3 технологічні лінії, які сумарно забезпечують річний обсяг виробництва 55 тис. куб. м піноскла Обладнання повинно забезпечувати вищезазначений обсяг виготовлення піноскла в рік.

Таким чином, вищезазначені договори були укладені між сторонами для реалізації енергозберігаючого проекту, який полягає у будівництві технічного комплексу, що складається з трьох технологічних ліній по виробництву піноскла для відповідача.

Відповідно до п. 3.1 договору товарного кредиту передача обладнання та робіт від позивача до відповідача здійснюється на дату остаточного завершення робіт шляхом підписання сторонами акту про остаточне завершення робіт, як це передбачено в даному договорі товарного кредиту та в договорі енергозберігаючих послуг.

Згідно до п. 7.6 договору енергозберігаючих послуг позивач передає відповідачу, а відповідач приймає роботи по ЕЗЗ, включаючи поставлене обладнання, в рамках виконання ЕЗЗ, у відповідності з порядком та на умовах, передбачених цим договором і додатками до нього, договору товарного кредиту, в строки встановлені графіком виконання робіт. Підтвердженням здачі-приймання виконаних робіт є підписаний сторонами акт про остаточне завершення робіт. Право власності на обладнання по ЕЗЗ переходить до відповідача з моменту підписання акта про остаточне завершення робіт.

Додатковими угодами № 3 до договорів доповнено ст. 3 договору товарного кредиту та п. 7.6 договору енергозберігаючих послуг положенням, відповідно до якого допускається передача обладнання частинами, яка оформлюється окремими актами приймання-передачі. В разі передачі обладнання частинами, право власності на передану частину обладнання по ЕЗЗ переходить до відповідача з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі обладнання.

Тобто, сторони, вносячи зміни до договору товарного кредиту та договору енергозберігаючих послуг тільки доповнили договори вищезазначеним положенням, при цьому не виключили обов'язок сторін щодо підписання акту про остаточне завершення робіт.

Згідно до п. 7.3.1, п. 7.4.1 договору енергозберігаючих послуг після реалізації ЕЗЗ, як встановлено сторонами в договорі, позивач надає відповідачу повідомлення про завершення робіт. Відповідач не пізніше 5 днів з моменту отримання повідомлення про завершення робіт зобов'язаний провести перевірку реалізованих ЕЗЗ, зазначених в повідомленнях про завершення робіт, для чого створюється відповідна комісія. У разі якщо реалізовані ЕЗЗ повністю відповідають усім вимогам діючого договору, сторони зобов'язані підписати акт про остаточне завершення робіт.

Пунктом 5.4 договору товарного кредиту та п. 7.4.4. договору енергозберігаючих послуг сторони погодили, що відповідач зобов'язаний підписати акт про остаточне завершення робіт не пізніше 5 робочих днів з дня їх отримання від позивача.

30.12.2008 року сторони підписали Протокол погодження ціни, за яким вартість робіт і обладнання склала 40216509 грн. 34 коп.

Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що він передав відповідачу 5 частин обладнання технологічного комплексу на загальну суму 27289994,55 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних сторонами та скріплених їх печатками актів приймання-передачі обладнання від 01.12.2010 року, 01.12.2011 року, від 01.11.2012 року, від 11.02.2013 року, від 07.06.2013 року. Однак, відповідач відмовляється прийняти і підписати акт приймання-передачі останньої частини обладнання по ЕЗЗ (дві позиції), а саме барботажної печі (код УКТ ЗЕД 8479899890) та обжигової печі (код УКТ ЗЕД 8479899890) комплексу по виробництву піноскла на загальну суму 2433120,34 грн., які фактично знаходяться на підприємстві відповідача і використовуються ним у комерційному виробництві. У зв'язку з чим, позивач в своєму позові, просив, зокрема, визнати, що: відповідачем прийняті барботажна піч та обжигова піч комплексу по виробництву піноскла, які поставлені позивачем відповідно до договору товарного кредиту № 0908/20 від 18.09.2008 року та договору про надання енергозберігаючих послуг № 0908/19 від 18.09.2008 року; право власності на обладнання перейшло від позивача до відповідача; у відповідача виникло зобов'язання оплатити позивачу вартість обладнання та нараховані відсотки.

Згідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, сторонами встановлено порядок передачі обладнання та момент набуттям відповідачем права власності на обладнання, а саме у разі передачі обладнання частинами - з моменту підписання акту приймання-передачі, а крім того сторони самостійно встановили обов'язок скласти та підписати акт про остаточне завершення робіт, який позивач повинен направити відповідачу для підписання.

Позивач, зазначає, що підтвердженням факту запуску всіх трьох технологічних ліній є підписаний сторонами протокол про виконані роботи в період з 15.03.2011 року по 14.05.2011 року.

Однак, підписання такого протоколу не передбачено договорами, а порядок здачі робіт, який передбачений сторонами у вищезазначених договорах не дотриманий, а саме не підписано акт приймання-передачі обладнання, та акт про остаточне завершення робіт.

На підтвердження факту передачі обладнання позивач надав не підписану сторонами копію видаткової накладної № РН-0908/20/6 від 08.07.2013 року.

Окрім того, позивач надав до суду лист № 160/13 від 11.07.2013 року (адресований відповідачу) про направлення актів приймання-передачі обладнання - барботажної та обжигової печей і послуг, з вимогою їх підписати та сплатити борг. Однак, позивач не надав суду вищезазначених актів, а також належних та допустимих доказів вручення або направлення їх відповідачу для підписання.

Позивачем також не надано суду доказів звернення до позивача з повідомленням про завершення робіт та не надано відповідного акту.

Крім того, додатком 2 до договору про надання енергозберігаючих послуг від 18.09.2008 року встановлювався графік виконання робіт, відповідно до якого закінчення всього об'єму робіт по вводу в експлуатацію всіх трьох ліній цеху мало відбутися 18.03.2010 року.

22.02.2010 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання, який, на думку позивача підтверджує, що обладнання передано відповідачу. Дане обладнання є складовою частиною проекту S024 "Виробництво піноскла на ТОВ "НПП Технологія" в м. Шостка, Сумської області".

Однак, підписання такого акту жодним чином не підтверджує перехід права власності на обладнання до відповідача, оскільки право власності зберігається за позивачем до підписання акту приймання-передачі обладнання, як це передбачено договором товарного кредиту та договором енергозберігаючих послуг.

Станом на 01.12.2010 між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі обладнання першої технологічної лінії виробництва, що підтверджується відповідним актом. 01.12.2011 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі обладнання другої технологічної лінії виробництва, підтвердженням чого також є відповідний акт. 01.11.2012 року, 11.02.2013 року та 07.06.2013 року було підписано ще три акти приймання-передачі обладнання, відповідно до яких було передано обладнання, яке є комплектуючим виробничих потужностей всього цеху, незалежно від кількості ліній виробництва.

Фактично, прийняте ТОВ "НПП Технологія" обладнання, з якого в подальшому було збудовано першу технологічну лінію та обладнання другої технологічної лінії не відповідають заявленій виробничій потужності, а продукція, що в них виробляється, не відповідає необхідній якості. Підтвердженням відповідних фактів є акт перевірки якості готової продукції від 10.04.2011 року з відповідним звітом, акт випуску напівпродукту за травень від 05.06.2011 року, акт випуску готової продукції від 05.07.2011 року, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача. Тобто, посилання позивача, що ним належним чином виконана робота і досягнуто запланованих результатів не відповідає дійсності.

Крім того, позивачем було підписано протокол моніторингу проекту, де зазначено, що процес виконання проекту S024 "Виробництво піноскла на ТОВ "НПП Технологія" в м. Шостка, Сумської області" має ряд значних недоліків.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2011 року комісією в складі представників позивача і відповідача було проведено моніторинг реалізації проекту, про що складено відповідний протокол моніторингу реалізації проекту "Виготовлення піноскла на ТОВ "НПП Технологія", в якому було зазначено, що процес виконання проекту S024 "Виробництво піноскла на ТОВ "НПП Технологія" в м. Шостка, Сумської області" має ряд значних недоліків. Зокрема, має місце вихід з ладу барботажних печей, в зв'язку з неналежною якістю частини поставленого обладнання технологічного комплексу, також зазначено про недосягнення задекларованої виробничої потужності об'єкту і не закінчені роботи по проекту. Згідно рішень прийнятих комісією, підряднику та субпідряднику позивача, які виконували будівництво та монтаж технологічних ліній було направлено ряд листів щодо усунення недоліків в виконаній ними роботі. 12.06.2012 року на адресу відповідача позивачем направлено повідомлення про розірвання договорів підряду укладених між ним та субпідрядними організаціями.

На виконання досягнутих домовленостей під час проведення моніторингу реалізації проекту, враховуючи наявність обставин викладених в протоколі моніторингу від 21.11.2011 року, 03.06.2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору товарного кредиту та договору енергозберігаючих послуг, в якому сторони дійшли згоди, що обладнання технологічного комплексу по випуску піноскла є неналежної якості, а тому було вирішено зменшити вартість обладнання, яке перераховано в додатку № 1 до цієї додаткової угоди, на 5920126,72 грн. та зазначено, що вартість обладнання складає 3050127,24 грн. В додатку №1 визначені барботажна піч (код УКТ ЗЕД 8479899890) та обжигова піч (код УКТ ЗЕД 8479899890), які є частиною третьої технологічної лінії, та які є предметом спору.

Відповідно до умов цієї угоди було зменшено вартість частини обладнання, одинадцяти позицій, перелік яких вказаний в додатку до даної додаткової угоди. Частина з яких, дев'ять позицій, які відносяться до загального обладнання проекту і не мають прямого відношення до третьої технологічної лінії, відповідачем прийняті.

Що стосується прийняття двох спірних позицій, барботажної та обжигової печей, то в даному випадку їх прийняття можливе лише після вчинення з боку відповідача ряду дій, а саме виконання робіт по монтажу, проведення пуско-налагоджувальних робіт та введення третьої технологічної лінії в експлуатацію, досягнення результатів потужності заявлених в проекті.

Позивачем не виконані взяті на себе за договором товарного кредиту зобов'язання щодо реалізації повного комплексу робіт, оскільки частина робіт по третій технологічній лінії не виконані. Позивач не надав доказів виконання робіт по змотуванню належним чином обладнання барботажної та обжигової печей, а також проведення пуско-налагоджувальних робіт цієї лінії.

З листа позивача від 12.06.2012 року № 245/12 вбачається, що сумарна виробнича потужність трьох технологічних ліній складає 39000 - 48000 куб.м. піноскла на рік замість 55000 куб.м. на рік запроектованих. Таким чином, має місце недосягнення заявлених позивачем виробничих потужностей під час виконання ним проекту S024 "Виробництво піноскла на ТОВ "НПП Технологія" в м. Шостка, Сумської області".

Отже, сторони при укладенні додаткової угоди 03.06.2013 року та зменшуючи вартість обладнання у зв'язку з неналежною якістю, не звільнились від обов'язку належним чином виконувати договір товарного кредиту та договір енергозберігаючих послуг.

Таким чином, фактично позивач за вищезазначеними договорами виконує такі зобов'язання, як поставляє обладнання, монтує його, запускає (проводить монтажні і пусконалагоджувальні роботи) та приводить роботи у відповідність до норм договору товарного кредиту та договору енергозберігаючих послуг, повідомляє про це відповідача, направляє йому акти приймання-передачі виконаних робіт, гарантує досягнення певного результату, а відповідач - приймає обладнання, підписує акт, а також сплачує за обладнання на умовах вищезазначених договорів. Тобто, прийняття двох спірних позицій було можливе лише після вчинення з боку позивача ряду дій будівельно - монтажного характеру, а саме виконання комплексу монтажних робіт, проведення пустко - налагоджувальних робіт та введення третьої лінії в експлуатацію.

Однак, враховуючи, що порядок передачі обладнання та перехід права власності на обладнання до відповідача, який визначений сторонами у договорі товарного кредиту та договорі енергозберігаючих послуг не дотриманий, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не вчинив всіх передбачених договорами дій, а тому вимоги позивача про визнання, що барботажна та обжигова піч були прийняті відповідачем та визнання, що у відповідача виникло право власності на обладнання є необґрунтованими.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Сумської області було призначено будівельну технічну експертизу та поставлено експерту питання щодо обсягу робіт, які необхідно виконати позивачу для введення третьої технологічної лінії в експлуатацію та щодо обсягу робіт, які необхідно виконати для досягнення трьома технологічними лініями виробничої потужності 55 тис куб. м. піноскла на рік, також поставлено питання щодо вартості вищезазначених робіт.

Згідно висновку експерта для введення третьої технологічної лінії в експлуатацію необхідно щонайменше виконання переліку робіт з реконструкції, які виконані на інших технологічних лініях. Крім того, експерт зазначив, що існують конструктивні помилки при спорудженні третьої технологічної лінії, які потребують розроблення додаткової проектної документації. Також, в своїх висновках експерт зазначив, що позивачем не надано жодних документів на підтвердження дати завершення монтажних робіт та пусконалагоджувальних робіт на технологічній лінії № 1 та технологічна лінія потребувала капітальних робіт ще до введення в експлуатацію і на момент проведення експертизи не пройшла гарантійних випробувань, тобто фактично не введена в експлуатацію, а лінія № 2 та № 3 систематично виходить з ладу.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 2432120,34 грн. вартості барботажної та обжигової печей, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2 додаткової угоди № 3 до договору товарного кредиту встановлено, що у разі передання обладнання частинами, виплата сум нарахованих відсотків по цьому договору проводиться не пізніше 15 банківських днів з дня часткової передачі обладнання, оформленої актом приймання-передачі обладнання.

Відповідно до п 5.4 договору товарного кредиту та п. 9.4 договору енергозберігаючих послуг сторони прийшли згоди, що остаточна вартість робіт по ЕЗЗ враховуючи суму основного боргу відповідача перед позивачем, буде встановлена сторонами після виконання робіт з ЕЗЗ шляхом підписання акта про остаточне завершення робіт.

Згідно п.9.4 договору енергозберігаючих послуг всі платежі по цьому договору здійснюються відповідачем у відповідності до договору товарного кредиту.

Відповідно до п. 5.5 договору товарного кредиту сторони домовились підписати остаточний графік повернення в день підписання акта про остаточне завершення робіт.

Пунктом 5.7 (б) договору товарного кредиту сторони передбачили, що роботи по ЕЗЗ і обладнання відповідач зобов'язується виплачувати позивачу належні суми товарного кредиту (платежі) у відповідності з Графіком повернення з дня підписання акта про остаточне завершення робіт, до 5 числа кожного календарного місяця, в якому повинен бути здійснений платіж.

Проте, акт про приймання - передачі частини обладнання або акт про остаточне завершення робіт між сторонами не підписаний, позивачем не дотриманий порядок введення в експлуатацію обладнання - барботажної і обжигової печі та не передано обладнання у порядку передбаченому договором товарного кредиту та договором енергозберігаючих послуг відповідачу.

Колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що оскільки обладнання, у відповідності до умов договору товарного кредиту та договору енергозберігаючих послуг, не прийнято відповідачем у встановленому договором порядку, то є неправомірною та не підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача 2432120,34 грн. вартості барботажної та обжигової печей.

Щодо вимог позивача про стягнення 1213336,44 грн. відсотків за авансовими платежами підрядникам та 442079,32 грн. перерахованих відсотків, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів, справи позивач передав відповідачу 5 частин обладнання на загальну суму 27289994,55 грн., зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями, підписаних сторонами та скріплених їх печатками актами приймання-передачі обладнання від 01.12.2010 року, 01.12.2011 року, від 01.11.2012 року, від 11.02.2013 року, від 07.06.2013 року.

Позивач, обґрунтовуючи зазначену позовну вимогу, посилається на те, що 5984647,25 грн. ним було сплачено на користь Київської регіональної митниці для розмитнення обладнання, яке необхідно було поставити відповідачу, а залишок у розмірі 231349,95 грн. врахований при визначенні бази нарахування відсотків як авансові платежі за обладнання. Позивач зазначає, що чотири перших платежі на суму 5984647, 25 грн. не можуть враховуватись в суму погашення основного боргу і відповідно, не впливають на розмір бази для нарахування відсотків по авансовим платежам підрядникам.

Пунктом 9.4 договору енергозберігаючих послуг передбачено, що всі платежі по цьому договору здійснюються відповідачем у відповідності до договору товарного кредиту.

Відповідно до п. 5.3 договору товарного кредиту ціною договору є сума вартості робіт по ЕЗЗ, визначених у ст. 2 договору товарного кредиту, яка включає вартість всіх робіт, послуг, обладнання і матеріалів, які закуповуються позивачем. Ціна договору включає ПДВ. Якщо обладнання, товари та послуги, необхідні для реалізації ЕЗЗ, будуть імпортуватись, сторони домовились, що ціна договору буде встановлюватись з урахуванням ставок ввізного мита і включати ПДВ.

Згідно додатковій угоді № 2 від 31.03.2009 року до договорів в ціну договору входить ПДВ, сума ввізного мита на імпорт товарів, вартість послуг.

Відповідно до п. 5.8 договору товарного кредиту всі виплати відповідача позивачу по договору включають суму платежу і суму відсотків по товарному кредиту, як передбачено в положеннях даного договору та графіку повернення. Датою нарахування відсотків по товарному кредиту є останній день кожного платіжного періоду. Крім суми товарного кредиту, відповідач виплачує відсотки, нараховані у відповідності з положеннями даного договору і графіка повернення на заборгованість по товарному кредиту, яка виникла на кінець кожного платіжного періоду, і інші обов'язкові по цьому договору платежі. Датою нарахування відсотків по товарному кредиту є останній день місяця в кожному платіжному періоді (п. 5.9 договору товарного кредиту).

Таким чином, враховуючи вищевказані положення договору товарного кредиту, сума нарахованих відсотків залежить від суми заборгованості відповідача на кожен кінець місяця та кількості прострочених днів по кожній сумі.

Як вбачається з матеріалів справи, з платіжного доручення № 399 від 18.09.2009 року на суму 1200000 грн., платіжного доручення № 392 від 17.09.2009 року на суму 2928000 грн., платіжного доручення № 416 від 23.09.2009 року на суму 325000 грн., платіжного доручення № 89 від 04.02.2010 року на суму 1762997 грн. призначенням вищезазначених платежів є авансовий платіж за обладнання та ЕЗЗ згідно договору товарного кредиту та договору надання енергозберігаючих послуг (в тому числі ПДВ).

Вищезазначені платежі відповідач сплачував згідно виставленого позивачем рахунку-фактури № 73 від 15.09.2009 року, в якому зазначено призначення платежу - авансовий платіж за обладнання та ЕЗЗ згідно з договором товарного кредиту та договором енергозберігаючих послуг.

Проте, позивач здійснює нарахування авансових процентів та перерахованих відсотків не враховуючи суми сплаченого відповідачем авансового платежу в розмірі 5984647,25 грн., а рахує загальну кількість прострочених днів на загальну суму вибраного кредиту.

Крім того, відповідно до п. 5.4 договору товарного кредиту остаточна ціна договору формується на підставі ціни договору, і, таким чином, складається із ціни договору (включаючи ПДВ), вартості послуг позивача по керуванню проектом, а також вартості всіх непередбачених витрат (в тому числі ПДВ), які можуть бути обґрунтовано понесені позивачем.

Пунктом 5.4 договору товарного кредиту сторони погодили, що остаточна ціна буде встановлена сторонами після виконання робіт по ЕЗЗ шляхом підписання акту про остаточне завершення робіт.

Проте, зазначений акт не підписано, а акти про часткове передання обладнання не позбавляють сторін обов'язку підписати акт про остаточне завершення робіт і тільки після цього надають право позивачу наполягати на непередбачених витратах, в тому числі непередбачених витратах ПДВ, митних платежів, які можуть бути обґрунтовано понесені позивачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не обґрунтована заявлена позовна вимога про стягнення 1213336,44 грн. відсотків за авансовими платежами підрядникам.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно недоведеності та необґрунтованості позовних вимог щодо стягнення перерахованих відсотків в розмірі 442079,32 грн., оскільки фактично донараховані відсотки по товарному кредиту дорівнюють різниці між розміром відсотків згідно перерахунку та відсотків, які були нараховані згідно графіка повернення спочатку.

Колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем заявлено необґрунтований розмір відсотків, а розмір перерахованих відсотків безпосередньо пов'язаний з відсотками за авансовими платежами, то сума перерахованих відсотків в розмірі 442079,32 грн. є також не обґрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 284850,05 грн. збитків - пені, сплаченої позивачем Державній казначейській службі, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частиною другою зазначеної статті визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Під час стягнення збитків, на позивача покладається обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне: по-перше, факт заподіяння йому збитків; по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань; по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Частинами 1 та 2 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

В позовній заяві позивач зазначає, що у зв'язку із відмовою відповідача підписати акт приймання-передачі обладнання і, відповідно, несплатою платежів, він не зміг вчасно повернути Міністерству фінансів України залучені для реалізації проекту на підприємстві відповідача кредитні кошти ЄБРР і, як наслідок, зобов'язаний сплачувати пеню Державній казначейській службі України. Тому, на думку позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати йому, відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, 284850,05 грн. - частину пені нарахованої та частково сплаченої позивачем на користь Державної казначейської служби України, які є реальними збитками.

В підтвердження понесених збитків позивач надає бухгалтерську довідку щодо сплати пені за невиконання зобов'язань за кредитною угодою № 33832 від 21.10.2005 року, виписку "клієнт-банк та лист Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ним було сплачено саме 284890,05 грн., тобто не надано доказів реальності понесених збитків та не доведено причинного зв'язку, яким саме порушенням зобов'язання з боку відповідача позивачу завдано збитки саме на зазначену суму, у зв'язку з чим колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні 284850, 05 грн. збитків

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. А тому, рішення господарського суду Сумської області від 07.04.2014 року у справі №920/1518/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська енергозберігаюча сервісна компанія" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 07.04.2014 року у справі №920/1518/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 06.10.2014 року.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.В. Шевель