Ухвала

від 03.04.2014 по справі 826/19180/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19180/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевич М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІстаГрупп» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІстаГрупп» (далі - ТОВ «ІстаГрупп», позивач), звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004762203 від 10.07.2013 року, за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 412 670, 00 грн., у тому числі основного платежу - 275 113, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 137 557, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 0004762203 від 10.07.2013 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невідповідність висновків рішення суду фактичним обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, що є підставою для скасування вказаного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду має бути залишено без змін, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ІстаГрупп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Інтелектуальні технології відеоспостереження» (код ЄДРПОУ 33594723) за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 10.07.2013 року № 265/26-58-22-03-17/33541100 (далі - Акт перевірки), в якому встановлені порушення позивачем вимог пунктів 198.3 , 198.6 статті 198 , пунктів 201.4 , 201.6 , 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, за липень 2012 року на загальну суму 275 113, 00 (двісті сімдесят п'ять тисяч сто тринадцять) грн.

На підставі Акту перевірки від 10.07.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004762203 від 10.07.2013 року, яким за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 412 670, 00 грн., у тому числі основного платежу - 275 113, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 137 557, 00 грн.

ТОВ «ІстаГрупп» до Головного управління Міндоходів у місті Києві була подана скарга №07-13/75 від 23.07.2013 року на податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 0004762203 від 10.07.2013 року за результатами розгляду якої, Головним управлінням Міндоходів у місті Києві рішенням № 4038/10/26-15-10-04-04 від 05.09.2013 року, податкове повідомлення - рішення № 0004762203 від 10.07.2013 року залишено без змін, а скаргу платника - без задоволення.

Не погоджуючись із висновками, викладеними у рішенні Головного управління Міндоходів у місті Києві № 4038/10/26-15-10-04-04 від 05.09.2013 року, ТОВ «ІстаГрупп» до Міністерства доходів і зборів України була подана повторна скарга № 09-13/96 від 17.09.2013 року на податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 0004762203 від 10.07.2013 року.

Міністерством доходів і зборів України рішенням № 14619/6/99-99-10-01-15 від 04.11.2013 року, податкове повідомлення - рішення № 0004762203 від 10.07.2013 року та рішення про розгляд первинної скарги залишено без змін, а скаргу платника - без задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, а тому у відповідача відсутні підстави для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у перевіряємому періоді (липень 2012 року) позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Інтелектуальні технології відеоспостереження» (код ЄДРПОУ 33594723), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки обладнання для систем відеоспостереження.

Зазначені фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Інтелектуальні технології відеоспостереження» в липні 2012 року відбувались на підставі усного правочину поставки, що передбачено статтями 205-207 Цивільного кодексу України (далі - усний Договір).

Відповідно до умов даного усного Договору, ТОВ «Інтелектуальні технології відеоспостереження» взяло на себе зобов'язання поставити позивачу обладнання для систем відеоспостереження (далі - ТМЦ, Товар).

В межах виконання даного усного Договору ТОВ «Інтелектуальні технології відеоспостереження» в липні 2012 року було поставлено позивачу Товару на загальну суму 1 650 680,58 грн. (в тому числі ПДВ - 275 113,00 грн.), що була сплачена позивачем на рахунок контрагента, та зазначена сума ПДВ була включена позивачем до складу податкового кредиту в липні 2012 року.

Факт поставки товарів TOB «Інтелектуальні технології відеоспостереження» позивачу знаходить своє підтвердження у підписаних з обох сторін видаткових накладних, а саме: №Р Н-008 від 17.07.2012 року, № РН-014 від 25.07.2012 року., №РН-015 від 25.07.2012 року, № РН-021 від 27.07.2012 року, № РН-022 від 27.07.2012 року, № РН-023 від 27.07.2012року, № РН-024 від 27.07.2012 року, № РН-025 від 27.07.2012 року, № РН-026 від 27.07.2012 року, № РН-027 від 27.07.2012 року, № РН-030 від 30.07.2012 року, № РН-031 від 30.07.2012 року, № РН-032 від 30.07.2012 року, № РН-033 від 30.07.2012 року, № РН-034 від 30.07.2012 року, № РН-035 від 31.07.2012 року, копії яких надавались позивачем у суді першої інстанції та містяться у матеріалах справи.

TOB «Інтелектуальні технології відеоспостереження» були оформлені та видані позивачу податкові накладні: №11 від 17.07.2012 року на загальну суму 167610,00 грн.(в т.ч. ПДВ- 27935,00 грн.); № 22 від 25.07.2012 року на загальну суму 64264,68 грн.(в т.ч. ПДВ- 10710,78 грн.); № 23 від 25.07.2012 року на загальну суму 91029,24 грн.(в т.ч. ПДВ- 15171,54 грн.); № 25 від 27.07.2012 року на загальну суму 19647,90 грн.(в т.ч. ПДВ- 3274,65 грн.); № 26 від 27.07.2012 року на загальну суму 38892,06 грн.(в т.ч. ПДВ- 6482,01 грн.); № 27 від 27.07.2012 року на загальну суму 46212,00 грн.(в т.ч. ПДВ- 7702,00 грн.); № 28 від 27.07.2012 року на загальну суму 27809,28 грн.(в т.ч. ПДВ- 4634,88 грн.); № 29 від 27.07.2012 року на загальну суму 4877,46 грн.(в т.ч. ПДВ- 812,91,00 грн.); № 30 від 27.07.2012 року на загальну суму 129576,96 грн.(в т.ч. ПДВ- 21596,16 грн.); № 31 від 27.07.2012 року на загальну суму 23627,64,00 грн.(в т.ч. ПДВ- 3937,94 грн.); № 35 від 30.07.2012 року на загальну суму 22234,08 грн.(в т.ч. ПДВ- 3705,68 грн.); № 36 від 30.07.2012 року на загальну суму 29344,74 грн.(в т.ч. ПДВ- 4890,79 грн.); № 37 від 30.07.2012 року на загальну суму 51586,08 грн.(в т.ч. ПДВ- 8597,68 грн.); № 38 від 30.07.2012 року на загальну суму 80577,84грн.(в т.ч. ПДВ- 13429,64 грн.); № 39 від 30.07.2012 року на загальну суму 81619,80 грн.(в т.ч. ПДВ- 13603,30 грн.); № 40 від 31.07.2012 року на загальну суму 771770,82 грн.(в т.ч. ПДВ- 128628,47 грн.), копії яких надавались позивачем у суді першої інстанції та містяться у матеріалах справи.

З наявних у матеріалах справи копій документів, наданих позивачем у суді першої інстанції, вбачається, що на підставі одержаних від TOB «Інтелектуальні технології відеоспостереження» видаткових накладних та податкових накладних позивачем були здійснені записи в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних, суми ПДВ по вищезазначеним податковим накладним були включені позивачем до складу податкового кредиту за липень 2012 року та відображені в деклараціях з податку на додану вартість і в додатку 5 до податкової декларації за липень 2012 року.

Розрахунки в межах виконання господарських правовідносин проводились на підставі виставлених рахунків-фактур, а саме: № СФ-050712 від 05.07.2012 року, № СФ-230712-2 від 23.07.2012 року, № СФ-230712-1 від 23.07.12 року, № СФ-135254-212788 від 27.07.2012 року, № СФ-135257-212791 від 27.07.2012 року, № СФ-135252-212787 від 27.07.2012 року, № СФ-135222-212742 від 26.07.2012 року, № СФ-135026-212483 від 25.07.2012 року, № СФ-135266-212810 від 27.07.2012 року, № СФ-230712-4 від 26.07.2012 року, № СФ -135374-212956 від 30.07.2012 року, № СФ-135378-212960 від 30.07.2012 року, № СФ-135380-212963 від 30.07.2012 року, № СФ-135382-212965 від 30.07.2012 року, №СФ-135383-212967 від 30.07.2012 року, № СФ-310712-1 від 31.07.2012 року.

За отриманий у липні 2012 року товар від TOB «Інтелектуальні технології відеоспостереження», ТОВ «ІстаГрупп» перерахувало на його розрахунковий рахунок 1650680,58 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких надавались позивачем у суді першої інстанції та містяться у матеріалах справи.

Господарські операції придбання і оприбуткування отриманих товарів від TOB «Інтелектуальні технології відеоспостереження» відображені у бухгалтерському обліку позивача. За даними бухгалтерського рахунку і згідно з первинними документами протягом липня 2012 року від TOB «Інтелектуальні технології відеоспостереження» позивач отримав і оприбуткував товару по операціях оподатковуваних податком на додану вартість на суму 1650680,58 грн.

Матеріалами справи підтверджується, та жодним чином не заперечено відповідачем, що на виконання зазначених договірних відносин сторонами такого правочину (позивачем та ТОВ «Інтелектуальні технології відеоспостереження») були підписані рахунки-фактури, видаткові накладні, а також контрагентом на користь позивача виписані податкові накладні, копії яких мітяться в матеріалах справи, а сплата коштів за такими правовідносинами, що відбувалася у безготівковій формі на рахунок контрагента, підтверджується відповідними виписками по банківських рахунках, та не заперечувалась відповідачем під час здійснення перевірки.

На підтвердження фактичності (реальності) зазначених господарських операцій з контрагентом ТОВ «Інтелектуальні технології відеоспостереження» щодо надання останнім на користь ТОВ «ІстаГрупп» послуг з поставки обладнання для систем відеоспостереження, позивачем було надано до матеріалів справи також передбачені чинним законодавством документи, а саме: товарно-транспортні накладні, необхідність складання та наявності яких вимагається чинним законодавством, та має підтверджувати товарність господарських операцій з поставки товару.

Колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вказане знайшло підтвердження у матеріалах справи, про те, що відповідачем жодними доказами не заперечено здійснення правовідносин позивача із ТОВ «Інтелектуальні технології відеоспостереження», зазначений контрагент був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними. Відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентом позивача ТОВ «Інтелектуальні технології відеоспостереження» сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, жодними доказами у справі не було доведено суду неможливості виконання ТОВ «Інтелектуальні технології відеоспостереження» взятих на себе договірних зобов'язань по взаємовідносинах із ТОВ «ІстаГрупп» щодо надання на користь позивача послуг з поставки обладнання для систем відеоспостереження, як то: відсутність матеріально-технічних та кадрових можливостей для здійснення задекларованого виду діяльності.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, аналіз зазначених вище документів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено, яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених ним у зв'язку із отриманням послуг від контрагента, до складу валових витрат.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність та товарність господарських операцій між ТОВ «ІстаГрупп» та ТОВ «Інтелектуальні технології відеоспостереження» доведена позивачем, у зв'язку з чим у нього було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з вказаним контрагентом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення - рішення № 0004762203 від 10.07.2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента, то відповідно до статті 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вказаних в Акті перевірки норм податкового законодавства спираючись на відомості з акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 15.04.2013 року № 1098/22-90/33594723 «Про неможливість проведення зустрічної звірки», в якому вказано, що контрагент позивача ТОВ «Інтелектуальні технології відеоспостереження» здійснював господарську діяльність поза межами правового поля, оскільки за наслідками перевірки такого контрагента позивача в розрізі правовідносин із іншими контрагентами (із якими позивач жодних правовідносин не мав, а саме: ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь»). Спираючись на вказаний документ, відповідач зробив висновок про недійсність правочинів між позивачем та ТОВ «Інтелектуальні технології відеоспостереження», відповідно до чого у ТОВ «ІстаГрупп» не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і право на формування податкового кредиту.

Однак, як правильно зауважено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в ході перевірки позивача податковим органом не заперечувалось дотримання підприємством вимог законодавства при оформленні бухгалтерських документів, що встановлюють факт здійснення господарських операцій, за наслідками яких ним задекларовано суми податкового кредиту з податку на додану вартість, повна оплата вартості отриманого товару та належне відображення його у бухгалтерському і податковому обліку позивача, його податковій звітності.

Факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Дані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Крім того, при розгляді справи судом першої інстанції було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ «Інтелектуальні технології відеоспостереження» реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

Відповідачем, в порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «Інтелектуальні технології відеоспостереження» не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між ним та ТОВ «Інтелектуальні технології відеоспостереження».

Разом з тим, посилання відповідача на вищезазначений акт по контрагенту позивача, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, так як згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України № 236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з контрагентом ТОВ «Інтелектуальні технології відеоспостереження» відповідачем не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними мали реальний товарний характер.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається, як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Суд першої інстанції правомірно зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагента.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

А посилання представника відповідача на акти перевірки контрагентів позивача не можуть бути прийняті судом до уваги, так як жодним чином не спростовують товарність та реальність укладених угод.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентом є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентами підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 08 квітня 2014 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В. Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.