Постанова

від 03.06.2009 по справі 2/398

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/398

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 червня 2009 р.                                                                                    № 2/398  

Доповідач –суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Дунаєвська Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Волік І.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                                                  Приватної автофірми "Комфорт"

на ухвалу                                                  господарського суду Луганської

                                                            області від 16.01.2009 року

та на постанову                                        Луганського апеляційного

                                                            господарського суду від 24.02.2009 року

у справі                                                  № 2/398

господарського суду                              Луганської області

за позовом                    Приватного автофірми "Комфорт"

до                                                             Закритого акціонерного товариства

                                                            "Луганський ливарно-механічний завод"

про                                                            стягнення грошових коштів

за участю представників:

позивача –          не з"явились

відповідача –          не з"явились

В С Т А Н О В И В:

У січні 2009 року Приватна автофірма "Комфорт" звернулась до господарського суду Луганської області із заявою до Закритого акціонерного товариства           "Луганський ливарно-механічний завод" про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ арбітражного суду Луганської області від 04.04.2000р. №2/398 про стягнення з Закритого акціонерного товариства  “Луганський ливарно –механічний завод” на  користь  Приватної автофірми  “Комфорт” грошових коштів  сумі  119 989,07 грн. та про зупинення стягнення за вказаним наказом.   

Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.01.2009 року (суддя Мінська Т.М.), залишеною без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року (судді: Семендяєва І.В., Баннова Т.М, Парамонова Т.Ф.), вищевказану заяву Закритого акціонерного товариства  “Луганський  ливарно – механічний завод” задоволено частково; визнано таким, що не підлягає виконанню наказ  арбітражного  суду Луганської області від 04.04.2000р. у справі №2/398 про стягнення з Закритого акціонерного товариства  “Луганський ливарно –механічний завод” на  користь   Приватної автофірми “Комфорт” грошових коштів в сумі 119 989,07 грн.; в іншій частині вимоги відповідача відхилено.    

В касаційній скарзі Приватна автофірма "Комфорт" просить скасувати судові акти попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, що призвело до винесення незаконної ухвали та постанови.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права,  вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень частини 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Частина 4 вказаної статті Закону надає право господарському суду визнати наказ таким, що не підлягає виконанню у разі коли його видано помилково або обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням арбітражного суду Луганської області від 05.08.1999 року у справі №2/398  присуджено до стягнення з Закритого акціонерного товариства “Луганський ливарно –механічний завод” на користь позивача грошові кошти сумі  114 275,31 грн. і судові витрати в сумі 5 713,76 грн., про що видано  відповідний  наказ.  

Ухвалою цього ж суду від 04.04.2000 року за заявою відповідача  відстрочено виконання рішення від 05.08.1999 року, про що видано наказ №2/398 від 04.04.2000 року.  

15.09.2000 року відкрито виконавче провадження за наказом № 2/398 від 04.04.2000 року.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.03.2003 року у справі № 11/64б  порушено провадження  у справі про банкрутство  Закритого акціонерного товариства “Луганський ливарно –механічний завод”.

08.05.2003 року в газеті “Голос України” № 85(3085) опубліковано оголошення  про порушення справи про банкрутство  ЗАТ “Луганський ливарно –механічний завод”, а 03.06.2003 року здійснено публікацію –уточнення до вищевказаного оголошення.  

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.01.2004 року у справі № 11/64б  затверджено реєстр  вимог кредиторів у даній справі, пунктом 2 якої вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання,  або не заявлені  взагалі, визнані  погашеними.   

Таким чином, грошові вимоги позивача виникли до порушення ухвалою господарського суду Луганської області від 18.03.2003 року провадження у справі №11/64б про банкрутство відповідача.  

Задовольняючи вимоги Приватної автофірми “Комфорт” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що Приватна автофірма “Комфорт”, є конкурсним кредитором в силу частини 1 статті 14 “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Оскільки вказана автофірма у встановлений законом строк не звернулась до суду із заявою про визнання її грошових вимог у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства “Луганський ливарно –механічний завод”, заборгованість Приватної автофірми “Комфорт” є погашеною на підставі частини 2 статті 14 вказаного Закону України.

В зв"язку з зазначеним суди попередніх інстанцій правильно визнали наказ арбітражного суду Луганської області від 04.04.2000 р. у справі №2/398 таким, що не підлягає виконанню.

Згідно пп. 1, 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори  за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку,  встановленого для їх подання,  або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає  в  ухвалі,  якою  затверджує  реєстр  вимог  кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону позивач, а також інші стягувачі за вказаними вимогами є конкурсними кредиторами, а тому  зобов'язані були протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують –рішення суду, накази.  

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача обов"язку по сплаті заборгованості за вищевказаним рішенням арбітражного суду Луганської області, а тому господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, правомірно, у межах наданих йому повноважень, постановив ухвалу про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ арбітражного суду Луганської області від 04.04.2000р. у справі №2/398 про стягнення з Закритого акціонерного товариства  “Луганський ливарно –механічний завод” на  користь Приватної автофірми “Комфорт” грошових коштів в сумі 119 989,07 грн.

Також правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні вимоги позивача про зупинення стягнення за наказом №2/398 від 04.04.2000 року у зв"язку із зупиненням виконання цього наказу в межах виконавчого провадження.

З огляду на викладене, підстав для скасування судових актів, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

          Касаційну скаргу Приватної автофірми "Комфорт" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської          області від 16.01.2009 року та  постанову          Луганського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року у справі № 2/398 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська

СуддіН.І. Мележик

І.М. Волік