Рішення

від 31.03.2014 по справі 908/260/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/10/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2014 Справа № 908/260/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівакс", 03680, м. Київ, вул. Трутенко, 10

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", 69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3

про стягнення коштів

Суддя Горохов І.С.

представники:

від позивача: Зінченко А.Д., представник довіреність № 005 від 03.02.2014р.

від відповідача: Романенко М.В., представник довіреність № 1/05-рн від 26.12.2013р.

Суть спору:

Розглянуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівакс" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" про стягнення коштів.

Ухвалою господарського суду від 31.01.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 18.02.2014р. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 31.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі Договору поставки, укладеного між сторонами, відповідачу поставлено товар на загальну суму 508 866,75 грн., проте відповідач не здійснив оплату по Договору у зв'язку з чим у утворилася заборгованість в розмірі 508 866,75 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Також, зазначив, що відповідно до діючого законодавства України та умов Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідач повинен сплатити 8 131,59 грн. пені, 2 524,33 грн. інфляційних збитків та 1 876,52 грн. 3% річних.

18.02.2014р. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 508 866,75 грн., пеню за прострочення терміну розрахунку у сумі 12 662,60 грн., 3 % річних у сумі 2 922,14 грн., інфляційні нарахування у сумі 2 524,33 грн., збитків, заподіяних внаслідок неодержаних доходів 29 219,36 грн., матеріальну компенсацію моральної шкоди у сумі 20 000,00 грн., витрати на сплату судового збору у сумі 11 283,22 грн., витрати на оплату послуг адвоката у сумі 5 000,00 грн. Вказаною заявою було змінено предмет позову оскільки додатково були заявлені вимоги про стягнення збитків та моральної шкоди.

Заява не суперечить ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, судом приймається, розглядаються позовні вимоги з урахуванням вказаної заяви.

Відповідач заперечив проти вимог про стягнення збитків внаслідок неодержаних доходів в сумі 29 219,36 грн. На думку відповідача позивач безпідставно вважає, що не виконання передбачених Договором зобов'язань та не сплата за отриманий товар, спричинило ряд негативних наслідків для Постачальника, зокрема призвело до матеріальних та моральних втрат. Позивач вказує, що за рахунок подорожчання ЄВРО, Постачальник втрачає прибуток, який розраховував отримати від здійснення торговельних операцій, однак відповідач вважає, що відсутні підстави стверджувати, що подорожчання ЄВРО в Україні знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати за договором. Вимогу позивача про стягнення матеріальної компенсації моральної шкоди у сумі 20 000,00 грн. вважає безпідставною. Враховуючи, що дана справа є досить простою вважає, що витрати на оплату послуг адвоката по цій справі в сумі 5 000,00 грн. не відповідають принципу «розумної необхідності», відповідних доказів на підтвердження розумності цих витрат позивачем не надано.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

03.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сівакс" (Позивач) та Публічним акціонерним товариством "Запоріжтрансформатор" (Відповідач) підписано Договір поставки № МТ000687.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати (поставить) у встановлені строки Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплати за нього грошову суму.

Розділом 2 Договору сторони узгодили, що загальна кількість товару, що підлягає поставці, його дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, розмірам визначається специфікаціями, що є невід'ємними частинами даного Договору. Постачальник одночасно з передачею товару передає Покупцеві документи, що стосуються товару: оригінал рахунку, оригінал видаткової накладної, оригінал податкової накладної.

Згідно з п. 3.1. Договору, товар поставляється протягом 10 робочих днів з моменту підписання специфікацій, якщо інше не передбачене специфікаціями до даного Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору, ціна товару визначається специфікаціями, що є невід'ємними частинами даного Договору.

За приписами п. 5.4. Договору, Покупець оплачує товар в наступному порядку: 30% передоплата, 70% від вартості поставленого товару (товарів) в продовж 10 календарних днів з моменту поставки товару (товарів), якщо інше не передбачено в специфікаціях до даного Договору.

Відповідно до п. 7.1. Договору цей договір починає діяти з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014р.

Відповідно до специфікацій до Договору № 26 від 02.09.2013р. на суму 196 040,88 грн., № 27 від 03.09.2013р. на суму 68 638,08 грн., № 28 від 03.09.2013р. на суму 120 196,80 грн., № 30 від 16.09.2013р. на суму 124 966,08 грн., № 33 від 27.09.2013р. на суму 27 407,04 грн., № 34 від 07.10.2013р. на суму 7 137,60 грн., № 35 від 07.10.2013р. на суму 126 558,24 грн., № 36 від 07.10.2013р. на суму 10 245,60 грн., № 37 від 10.10.2013р. на суму 5 951,52 грн., № 38 від 16.10.2013р. на суму 6 143,58 грн., № 39 від 22.10.2013р. на суму 10 725,12 грн., № 40 від 05.11.2013р. на суму 5 135,30 грн., загальна ціна товару поставленого по Договору складає 508 866,75 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи - видаткових накладних № 1209 від 28.11.2013р. на суму 26 601,36 грн., № 1210 від 28.11.2013р. на суму 196 040,88 грн., № 1211 від 28.11.2013р. на суму 68 638,08 грн., № 1212 від 28.11.2013р. на суму 120 196,80 грн., № 1213 від 28.11.2013р. на суму 124 966,08 грн., № 1214 від 28.11.2013р. на суму 7 137,60 грн., № 1215 від 28.11.2013р. на суму 130 675,06 грн., № 1216 від 28.11.2013р. на суму 5 951,52 грн., № 1217 від 28.11.2013р. на суму 10 245,60 грн., № 1218 від 28.11.2013р. на суму 5 135,30 грн., № 1218 від 28.11.2013р. на суму 5 135,30 грн., № 1219 від 28.11.2013р. на суму 10 725,12 грн., № 1276 від 16.12.2013р. на суму 6 143,58 грн. та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 25452 від 3.12.2013р., №25452 від 13.12.2013р. (копії яких залучено до матеріалів справи) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівакс" поставив на адресу ПАТ "Запоріжтрансформатор" товар на загальну суму 508 866,75 грн.

Про прийняття товару свідчать підписи представника ПАТ "Запоріжтрансформатор" на видаткових накладних.

Відповідач в порушення діючого законодавства та умов Договору, не здійснив оплату за отриманий товар. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 508 866,75 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Божник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

За викладених обставин позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 508 866,75грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки, заподіяні внаслідок неодержаних доходів в розмірі 29 219,36 грн.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 36 цього Кодексу визначено: письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Наявність матеріальних втрат Позивач пояснює тим, що предметом поставки за Договором є кабельно-провідникова продукція виробництва німецької компанії «НЕLUKABЕL, GМВН Німеччина», закупівля якої здійснюється Постачальником безпосередньо у виробника і імпортується на територію України. Розрахунки за продукцію здійснюються в іноземній валюті - ЄВРО. Джерелом проведення розрахунків є надходження коштів від покупців за поставлений товар. Виходячи із договірних зобов'язань та строків їх виконання постачальник планує свою господарську та фінансову діяльність, в т.ч. і виконання зобов'язань перед державою (сплата податків). Позивач вказує, що за рахунок подорожчання ЄВРО, Постачальник втрачає прибуток, який розраховував отримати від здійснення торговельних операцій. Сума завданих збитків позивач оцінює в 29 219,36 грн.

Відповідно до розрахунку позивача зобов'язання відповідача що до сплати товару мали бути виконані в грудні (10 та 27) 2013 року.

10.12.2013р. курс продажу ЄВРО на міжбанківській валютній біржі становив 11,32 грн. за 1 ЄВРО.

13.02.2014р. (день проведення розрахунку) курс продажу ЄВРО на міжбанківській валютній біржі становив 11,97 грн. за 1 ЄВРО.

За рахунок подорожчання ЄВРО, Постачальник втрачає прибуток, який розраховував отримати від здійснення торговельних операцій. Сума завданих збитків становить 29 219,36 грн.

508 866,77 : 11,32 = 44 952,89 ЄВРО міг придбати Позивач для розрахунків за Товар, якби відповідач вчасно виконав зобов'язання по сплаті.

508 866,71 : 11,97 = 42 511,83 ЄВРО міг придбати Позивач для розрахунків за Товар, на розрахункову дату 13.01.2014р.

Різниця становить 2 441,05 ЄВРО X 11,97 = 29 219,36 грн.

Підставою господарсько-правової відповідальності у формі збитків є правопорушення, склад якого включає: протиправну поведінка суб'єкта господарювання; наявність негативних наслідків-збитків; причинний зв'язок між ними; вина правопорушника. Відсутність хоча б однієї з перелічених складових звільняє особу від відповідальності у формі збитків.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Неможливість позивача розрахуватись з іноземними контрагентами за придбану продукцію не повинна ставитись в залежність від належного чи неналежного виконання іншими контрагентами своїх зобов'язань за договором, оскільки позивач здійснює свою господарську діяльність на власний ризик.

Курс валют - це відношення національної грошової одиниці до грошових одиниць інших країн, а також співвідношення іноземних грошових одиниць між собою, тобто ціна грошової одиниці в "вимірах" інших грошових систем та міжнародних резервних платіжних одиниць.

Існує кілька факторів, що впливають на фундаментальну рівновагу курсів валют, які поділяють на структурні і кон'юнктурні. Структурні фактори визначають курси валют на довгострокові періоди і включають платіжний баланс держави, конкурентоздатність його продукції на світовому ринку, інфляцію, купівельну спроможність валют, монетарну політику, інвестиційний клімат і т.д. Кон'юнктурні фактори викликають тимчасові коливання курсів, зумовлені політичною ситуацією, роботою валютних ринків, діловою активністю, кризами та стихійними лихами. До них також відносять різні прогнози і чутки.

Позивачем не доведено, що збільшення курсу ЄВРО по відношенню до національної валюти України гривні знаходиться у прямому причинно - наслідковому зв'язку з порушенням відповідачем умов договору з оплати за отриманий товар.

Враховуючи вище наведені норми чинного законодавства України та обставини справи, суд вважає, що позивачем не доведено, правомірність заявлення до стягнення з відповідача збитків в розмірі 29 219,36 грн. і в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Також позивач просить стягнути з відповідача матеріальну компенсацію моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у приниженні честі та гідності фізичної особи а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Зазначена вимога обґрунтовується тим, що позивач змушений, оправдовуватися, вибачатися, та винаходити засоби для виконання грошових зобов'язань перед постачальником, внаслідок чого нанесена моральна шкода підприємству - постраждала його ділова репутація, як особи, що заслуговує на партнерство та довіру.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню, належить «матеріальна компенсація моральної шкоди», що також розглядається як відшкодування моральної шкоди. Матеріальна компенсація моральної шкоди є окремим видом збитків, які підлягають відшкодуванню в установленому законом порядку.

На відміну від інших видів збитків моральна шкода підлягає компенсації тільки у випадках, передбачень законом, тому її застосування є обмеженим.

Позивач надавав відповідь на претензії контрагента з Німеччини НЕLUKABЕL, GМВН не лише внаслідок невиконання умов договору відповідачем, про що свідчить лист від 20.01.2014р. в якому повідомляється про заборгованість за поставлену продукцію станом на 20.01.2014р. на загальну суму 64 602,42 ЄВРО, що є більшою сумою від заявленої до стягнення з відповідача заборгованості і свідчить про виникнення заборгованості не лише з вини відповідача. Доказів того, що внаслідок несвоєчасних розрахунків позивача, з ним були розірвані договірні відносини контрагентом з Німеччини не надано. Не підтверджено документально також скорочення господарських відносин з іншими контрагентами внаслідок виниклої ситуації. Наявність листування з приводу неможливості виконання господарських зобов'язань з будь - яких причин є звичайною практикою у господарській діяльності між господарськими суб'єктами внаслідок наявності певних труднощів з виконання договірних зобов'язань, які можуть виникнути зокрема з урахуванням складної економічної ситуації в країні.

Позивачем не надано відповідного нормативного обґрунтування наявності передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення строку оплати товару за договором, тому на думку суду, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача: пеню за період з 11.12.2013р. по 18.02.2013р. у сумі 12 662,60 грн., 2 922,14 грн. 3% річних за період з 11.12.2013р. по 18.02.2014р., сума інфляційних втрат в розмірі 2 524,33 грн. за період з 11.12.2013р. по 31.12.2013р.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.1.1. Договору за прострочу виконання грошового зобов'язання винна сторона повинна сплатити управненій Стороні проценти у розмірі 3% річних від несплаченої суми.

Відповідно до п. 6.3.1.1. Договору за прострочку виконання зобов'язань по договору винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки.

Згідно з п. 6.3.1.2. розмір пені обмежується розміром подвійної облікової ставки, встановленої НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня відповідно до Закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Судом перевірено правильність нарахування сум, та встановлено, що стягненню підлягає сума в пені в розмірі 12 662,59 грн., 3% річних в розмірі 2 922,14 грн. та сума інфляційних втрат в розмірі 2 524,33 грн.

Позивач крім судового збору, просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі сплаченого гонорару у розмірі 5 000,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить і оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" та Правил адвокатської етики. Відповідно до ст. 33 Правил гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Відшкодування витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат: угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Суд вважає, що заявлена вартість наданих адвокатських послуг є обґрунтованою та підлягає присудженню з відповідача на користь позивача. Оплата послуг адвоката підтверджується платіжним дорученням № 62 від 14.02.2014р. та договором про надання юридичних послуг № 01/14 від 15.01.2014р. Суд не погоджується з доводом відповідача про те, що оплата послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн. за даним спором не відповідає принципу «розумної необхідності», оскільки даний розмір не є надмірно великим та пов'язано з необхідністю адвоката добиратися до місця проведення судових засідань з іншого міста.

Також суд не погоджується з проханням відповідача зменшити розмір пені до суми, яка не перевищує 5 000,00 грн., оскільки розрахунок пені позивачем здійснено з урахуванням умов договору та вимог чинного законодавства України та не є надмірно великим.

Враховуючи вище викладене позов є обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими засобами доказування, а відтак є таким, що підлягає частковому задоволенню з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівакс" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" про стягнення коштів задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3; код ЄДРПОУ 00213428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівакс" (03680, м. Київ, вул. Трутенко, 10; код ЄДРПОУ 22890684) 508 866 (п'ятсот вісім тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 75 коп., 12 662 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 59 коп. пені, 3% річних в розмірі 2 922 (дві тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн. 14 коп., сума інфляційних втрат в розмірі 2 524 (дві тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 33 коп., суму судового збору в розмірі 10 539 (десять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 51 коп., суму судових витрат з оплати послуг адвоката 5 000 (п'ять тисяча) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" збитків, заподіяних внаслідок неодержаних доходів в розмірі 29 219,36 грн., матеріальної компенсації моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. та 0,01 грн. пені - відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 07.04.2014р.