Рішення

від 31.03.2014 по справі 17/140

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/140 31.03.14

За позовом Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

Приватного акціонерного товариства "ПЗУ Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

ОСОБА_1

про стягнення 11551,03 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін :

від позивача : не з'явилися;

від відповідачів : не з'явилися;

від третьої особи : не з'явилися.

Суть спору: Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Кредо-Класик" (нове найменування ПрАТ СК "Уніка") про стягнення 11551,03 грн. майнової шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №00614-70-02 від 12.01.2006 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Chevrolet Aveo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. При цьому, за твердженням позивача, винним у настанні ДТП є ОСОБА_1, який керував належним відповідачу-1 автобусом Сузукі, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, а отже, за твердженням позивача, відповідальною особою є саме відповідач-1.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2008 порушено провадження у справі №17/140 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2008 провадження у справі №17/140 зупинено до розгляду Дніпровським районним судом міста Києва адміністративної справи відносно громадянина ОСОБА_1 та набранням постановою по цій справі законної сили.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №04-1/706 від 16.07.2012, щодо повторного автоматичного розподілу справ, у зв'язку із обранням судді Дідиченко М.А. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду міста Києва справу №17/140 передано на розгляд судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2013 поновлено провадження у справі №17/140 та призначено справу до розгляду.

08.10.2013, на виконання ухвали суду від 23.09.2013, від Моторного (транспортного) страхового бюро України через відділ діловодства суду надійшла відповідь, відповідно до якої в єдиній централізованій базі даних МТСБУ за полісом № ВА/1184034 застрахований автомобіль Suzuki Grand Vitara, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, страхувальник - ЗАТ СК "Кредо-Класик", страховик - ПрАТ СК "ПЗУ Україна".

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.10.2013 справу №17/140 передано на розгляд судді Ломаці B.C., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2013, на підставі ст. ст. 65, 86 ГПК України, справу № 17/140 прийнято до провадження суддею Ломакою B.C. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.10.2013 справу №17/140 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013, на підставі ст. ст. 65, 86 ГПК України, справу № 17/140 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2013 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та у відповідності до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 25.12.2013 у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці справу №17/140 передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2013 справу №17/140 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.01.2014 справу №17/140 передано на розгляд судді Васильченко Т.В. у зв'язку із поверненням судді Васильченко Т.В. з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2014, на підставі ст. ст. 65, 86 ГПК України, справу №17/140 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

24.02.2014 позивач через відділ діловодства суду подав заяву, в якій просить винести окрему ухвалу щодо посадових осіб по факту службової недбалості, оскільки позивачем було неодноразово направлено запити на адреси ВДАІ Печерського РУ ГУ МВС України у місті Києві та Дніпровського районного суду міста Києва щодо витребування матеріалів по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, однак жодних матеріалів від вищезазначених органів отримано не було.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2014 залучено до участі у справі в якості відповідача 2 - Приватне акціонерне товариство "ПЗУ Україна" та відкладено розгляд справи на 31.03.2014.

Розглянувши у судовому засіданні 31.03.2014 заяву позивача про винесення окремої ухвали суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на її не відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України. При цьому, судом враховано, що позивач не позбавлений права самостійно звернутися до відповідних органів з підстав наведених в заяві.

Позивач в судове засідання 31.03.2014 свого представника не направив, втім 25.03.2014 через відділ діловодства суду подав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Відповідачі та третя особа своїх представників у судове засідання 31.03.2014 також не направили, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, заяв чи клопотань до суду не надіслали.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 31.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12.01.2006 між позивачем як страховиком та ОСОБА_2, як страхувальником укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №00614-70-02, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобом - Chevrolet Aveo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП - пригоди, що трапилось при русі транспортного засобу, в результаті якого нанесена шкода застрахованому транспортному засобу (п. 3 договору).

23.01.2006 о 08 год. 40 хв. на мосту ОСОБА_3 в місті Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля.

Згідно довідки ВДАІ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 31.01.2006, учасниками ДТП (зіткнення автомобілів) були: автомобіль Шевролет, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, автомобіль Деу, номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіль Хонда, номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4.

При цьому, в довідці ДАІ зазначено, що ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 12.1, 11.4 Правил дорожнього руху України.

24.01.2006 власник застрахованого транспортного засобу Chevrolet Aveo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно рахунку-фактури №28/05 від 29.03.2006 виставленого ФОП ОСОБА_5 вартість відновлюваного ремонту автомобіля Chevrolet Aveo склала 11516,98 грн.

11.04.2006 позивачем був складений та підписаний страховий акт №464, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля Chevrolet Aveo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 11551,03 грн., з якого 1850,06 грн. утримано в рахунок неоплаченого страхового платежу.

На підставі складеного страхового акту №464 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 9700,97 грн., за вирахуванням утриманої суми в рахунок страхового платежу, на рахунок ФОП ОСОБА_5, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1586 від 11.04.2006.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було задано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що винним у настанні ДТП є ОСОБА_1, який керував належним відповідачу-1 автомобілем Сузукі, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, у зв'язку з чим саме відповідач-1 зобов'язаний відшкодувати завдану майнову шкоду.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме листа від 08.10.2013 Моторного (транспортного) страхового бюро України, згідно єдиної централізованої бази даних МТСБУ за полісом №ВА/1184034 застрахований транспортний засіб Suzuki Grand Vitara, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, страхувальник - ЗАТ СК "Кредо-Класик" (нова назва ПрАТ «СК «Кредо-Класик), страховик - ПрАТ СК "ПЗУ Україна".

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження участі транспортного засобу Suzuki, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у ДТП, що сталась 23.01.2006, страхувальником якого є відповідач-1, а страховиком - відповідач-2.

Відсутні також будь-які докази перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем-1 станом на час ДТП та докази, які б підтверджували його право керування транспортним засобом Suzuki, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Тобто, у суду відсутні підстави для висновку, що ДТП сталась саме за участю транспортного засобу Suzuki, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який був застрахований відповідачем-1 у відповідача-2 за полісом № ВА/1184034 та перебував під керуванням працівника ЗАТ СК "Кредо-Класік" під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Тоді як, відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану лише їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позаяк, в даному випадку, позивачем не доведено належними доказами, що транспортний засіб Suzuki, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, був учасником ДТП, яка сталася 23.01.2006 та що ОСОБА_1 є працівником відповідача-1 за якого б останній повинен був би нести відповідальність в порядку ст. 1172 ЦК України.

При цьому, відсутні підстави і для відшкодування шкоди в порядку регресу за рахунок відповідача-2, як страховика за полісом № ВА/1184034, оскільки жодних доказів участі у спірній ДТП - Suzuki, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації якого була застрахована ПрАТ СК «ПЗУ Україна» матеріали справи не містять.

Слід зауважити і на тому, що як зазначалося вище, за змістом ст. ст. 1187 та 1188 Цивільного кодексу України у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В той час, як в матеріалах справи відсутня постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, за якою була б встановлена беззаперечна винна особа у скоєнні ДТП, що сталася 23.01.2006 і за документами, наявними в матеріалах справи, суд позбавлений можливості самостійно встановити винну особу у даному ДТП.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог, оскільки не доведено, що саме відповідачі зобов'язані відшкодовувати шкоду завдану ОСОБА_1 майну третіх осіб, в тому числі і страхувальнику ОСОБА_2

За таких обставин, виходячи з предмету та підстав позову, які визначені позивачем в позовній заяві суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.04.2014.

Суддя Т.В.Васильченко