Постанова

від 31.03.2014 по справі 826/1712/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2014 року № 826/1712/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автоком» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2013 №0002832204.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.09.2013 №0002832204 .

Ухвалою суду від 11.02.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 24.02.2014, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.4 ст. 122 КАС України за письмовим клопотанням представників сторін про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2013 відповідачем на підставі акта перевірки №933/26-56-22-04-04/36472035 від 04.09.2013 прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:

- 0002832204, яким позивачу за порушення п.п.198.3, 198.6, 201.1 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 3 404 796грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 2 471 882грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 932 914грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на наступних обставинах.

Так, згідно постанови старшого слідчого ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міндоходів Борисенко В.М., останнім, на підставі матеріалів досудового розслідування №32012250000000013 від 21.11.2012, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 28, 205, 366, 358, 191, 212 КК України встановлено, що для функціонування злочинної схеми ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інші невстановлені особи з метою прикриття незаконної створили та придбали ряд суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі (контрагентів позивача): ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Сучасна діагностика», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Аспектсервісгруп», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Міксагро», ТОВ «Сімпаза», ТОВ «Боніт».

Прийнявши до уваги вказану Постанову про призначення перевірки як беззаперечний доказ фіктивності зазначених суб'єктів господарювання - контрагентів позивача, контролюючим органом, на підставі інформації Баз даних податкової, по всім податковим накладним, що отримані позивачем від контрагентів (згідно реєстрів виданих та отриманих ПН), фактично зменшено податковий кредит до нуля та, як наслідок, донараховано ТОВ «Автоком» такі суми ПДВ в якості грошового зобов'язання із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Інших обставин неправомірності формування позивачем податкового кредиту акт перевірки в собі не містить.

Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких тверджень/висновків відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.205 КК України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 КК України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як то акт перевірки позивача та Постанова слідчого про проведення перевірки, не сприймається судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України.

До того ж, постановою від 07.11.2013 старшого слідчого з ОВС слідчого управління кримінальних розслідувань ГСУ фінансових розслідувань Міндоходів підполковника ПМ Лисенко О.О., за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування №320120000000000003, постановлено: кримінальне провадження, порушене в частині фіктивного підприємництва ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Сучасна діагностика», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Аспектсервісгруп», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Міксагро», ТОВ «Сімпаза», ТОВ «Боніт» закрити у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.205, 358, 366, 212 КК України.

Враховуючи зазначене, твердження відповідача про фіктивність контрагентів позивача, які покладені в основи висновків про протиправність формування ТОВ «Автоком» податкового кредиту були передчасними.

Суд також критично ставиться до: 1) посилань в акті перевірки (ст.14) на те, що ДПІ не вдалось отримати копії первинної бухгалтерської документації по взаємовідносинам позивача з контрагентами з огляду на відсутність директора та головного бухгалтера за податковою адресою та 2) посилань представника відповідача в письмових запереченнях на те, що позивачем, в порушення п.44.6 ПК України, до моменту прийняття ППР не надано відповідних первинних документів, з огляду на таке.

Згідно наказу від 21.08.2013 №411 за підписом начальника ОСОБА_7, термін документальної позапланової виїзної перевірки позивача визначено з 21.08.2013 по 28.08.2013.

Фактично перевірку проведено з порушенням термінів, визначених Наказом 04 вересня 2013 (дата складання акта перевірки).

Перед цим, за наслідками отримання 22.08.2013 поштового листа №3080/10/26-15-15-01-06 від 12.08.2013, менеджером ТОВ «Автоком» ОСОБА_8 листом від 29.08.2013 №29082013 повідомлено ГУ Міндоходів у м. Києві про те, що директор ТОВ «Автоком.» ОСОБА_9 знаходиться у відпустці з 19.08.2013 по 27.09.2013, на підтвердження чого надано копії наказів №5-вд та №4-вд від 15.08.2013.

Зазначений лист отриманий ГУ Міндоходів 29.08.2013.

Тобто, оскільки директором та гол. бухгалтером позивача є одна і таж сама особа (ОСОБА_9), суд погоджується з неможливістю надання ТОВ «Автоком.», як станом на дату проведення перевірки (04.09.13) так і станом на дату складання ППР (23.09.13) відповідних первинних документів на підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами, внаслідок чого посилання представника відповідача на не дотримання позивачем п.44.6 ПК України є помилковими.

Більш того, зазначаючи в акті позапланової виїзної документальної перевірки про неможливість отримання первинних документів внаслідок відсутності посадових осіб позивача за місцезнаходженням, посадовими особами контролюючого органу на власний розсуд проігноровано п.1.10 Наказу ДПА України від 14.04.2011 №213 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків» де чітко зазначено, що у разі неможливості розпочати документальну перевірку у зв'язку з ненаданням документів для перевірки працівником підрозділу, який очолює або бере участь у перевірці, складається акт у довільній формі.

В акті викладаються причини неможливості розпочати перевірку з дати, зазначеної у направленні та наказі, та вчиняється відповідний запис про здійснення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості проведення. Цей акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.8 цього розділу.

Таким чином, оскільки іншого судом не встановлено, за умови прийняття до уваги податковим органом інформації про перебування директора та одночасно головного бухгалтера позивача у відпустці та дотриманні ДПІ п.1.10 Наказу №213 від 14.04.2011, відповідач не був би позбавлений здійснити аналіз відповідних первинних документів, чого останнім, з власних мотивів, зроблено не було.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що Між Позивачем та ТОВ «Електропромкомплекс» були здійснені три господарські операції, а саме: 1) поставка автозапчастин та матеріалів для ремонту автомобілів (видаткова накладна №РН-00000035 від 01.12.2011 на суму 3776,85, в т.ч. ПДВ, видаткова накладна №РН-00000039 на суму 6849,47грн., в т.ч. ПДВ; 2) оренда обладнання (договір №ЕПК-2 від 01.11.2011, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №А-000178 від 31.12.2011); 3) оренда виставкових конструкцій (договір №ЕПК-1 від 01.11.2011, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2011 №А-000179).

Товар ТОВ «Електропромкомплекс» за видатковою накладною від 01.12.2011 №АТ-000000125 було доставлено на склад позивача самовивозом та реалізовано в повному обсязі на ТОВ «Техогляд» за видатковою накладною від 01.12.2011 №АТ-0005391 та ТОВ «Буча Авто» за видатковою накладною від 01.12.2011 №АТ-0005392.

Розрахунки за товар проведено в повному обсязі.

Як зазначив представник позивача, оскільки одним з основних видів діяльності ТОВ «Автоком.» є сервісне обслуговування автомобілів, у нього виникла необхідність оренди технічного обладнання, про що між ТОВ «Автоком» та ТОВ «Електропромкомплекс» укладено договір оренди №ЕПК-2 від 01.11.2011, у відповідності з яким ТОВ «Електропромкомплекс» передає, а позивач бере в платне користування (оренду) наступне майно: автосканер «Carman Scan», Балансувальний станок SINUS M520, востійковий електрогідравлічний підйомник асиметричної конструкції HYMAX 1140001 для загальних сервісних робіт і обслуговування різних марок автомобілів від легкових Smart до мінівенів тішу MB Sprinter, шино-монтажний станок MS63, діагностичну станцію COMPAA MACS COMBI GM, установку для тестування і ультразвукової чистки форсунок CNC 801 А.

Реальність отримання обладнання від ТОВ «Електропромкомплекс» підтверджується товарно-транспортними накладними на перевезення цього обладнання до місця знаходження СТО Позивача, подорожними листами, актом прийому-передачі обладнання від 01.11.2011 та актом прийому-передачі обладнання (повернення) від 29.02.2012, актом виконаних робіт (надання послуг) №А-000178 від 31.12.2011.

Крім того, у зв'язку з періодично виникаючою необхідністю у демонстрації автомобілів з використанням особливих конструкцій, які привертають увагу потенційних покупців автомобілів марки Hyundai (позивач є офіційним дилером даної марки авто), ТОВ «Автоком.» укладено з ТОВ «Електропромкомплекс» договір від 01.11.2011 №ЕПК-1, відповідно до умов якого позивач орендував виставкові конструкції (авто подіум стандарту 5 та фальш-стіну на метало каркасі) протягом 9 днів.

Виконання умов даного договору у перевіряємому періоді підтверджується: актом передачі - приймання майна від 01.11.2011, актом надання послуг з оренди майна від 31.12.2011 №А-000179, актом приймання - передачі (повернення) майна від 29.02.2012 та податковою накладною, виданою ТОВ «Електропромкомплекс» за №178 від 31.12.2011.

При цьому, представник позивача довів до відома суду та відповідача, що на балансі у ТОВ «Автоком.» відсутні такі основні засоби, які брались останнім в оренду.

Крім того, в березні 2011 між ТОВ «Автоком.» та ТОВ «Сучасна діагностика» укладено два договори оренди: 1) №13-11 від 01.03.2011, у відповідності до умов якого ТОВ «Сучасна діагностика» передає, а позивач приймає в платне користування (оренду) майно - фарбувально-сушильну камеру марки «SAIMA SUPER PRISMA SERIE В. 8394 CONSTRUC. 05/2007»; 2) №14-11 від 01.03.2011, у відповідності до умов якого ТОВ «Сучасна діагностика» передає, а позивач приймає у платне користування (оренду) майно, (яке вказане в акті прийому передачі), з метою його використання відповідно до конструктивних та експлуатаційних даних обладнання у виробничих цілях.

На підтвердження факту реальності отримання обладнання від ТОВ «Сучасна діагностика», позивачем до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії: договорів №13-11 від 01.03.2011 та №14-11 від 01.03.2011, додаткової угоди до договору №14/11 від 01.06.2011, актів прийому - передачі обладнання за обома договорами від 01.03.2011 та актом від 01.06.2011 до додаткової угоди, актів прийому-передачі (повернення) від 30.07.2011 за двома договорами, актів надання послуг від 30 квітня 2011, 31 березня 2011, 31 травня 2011, 30 липня 2011 та податкових накладних

Транспортування (доставка та повернення) майна здійснювалось вантажним автомобілем - евакуатором, що належить перевізнику ТОВ «Буча Авто».

В підтвердження зазначених обставин, позивач до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії договору перевезення №БА110103 від 03.01.2011, актів про надання послуг з перевезення, заявок на перевезення та товарно-транспортні накладні, а також банківські виписки, які підтверджують факт проведення розрахунків з ТОВ «Буча - Авто» за надані останнім послуги.

В серпні 2010 між ТОВ «Автоком.» та ТОВ «Екотех-СМУ» укладено договір оренди обладнання №20-08-0 від 20.08.2010, відповідно до умов якого останній передає, а позивач приймає в платне користування технічне обладнання, перелік якого зазначений в акті прийому-передачі, для автосервісного обслуговування автомобілів.

Реальність отримання позивачем обладнання від ТОВ «Екотех-СМУ» підтверджується належним чином завіреними копіями: товарно-транспортних накладних на перевезення обладнання до місця знаходження СТО Позивача, подорожніх листів, акту прийому-передачі обладнання від 20.08.2010 та акту прийому-передачі обладнання (повернення) від 28.02.2011, актів виконаних робіт (надання послуг) та податкових накладних до них, угоди про розірвання договору оренди від 28.02.2011, подорожніх листів, товаротранспортних накладних, які в сукупності, за відсутності ґрунтовних доводів в акті перевірки, сприймаються судом як такі, що підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей, взятих позивачем в оренду у ТОВ «Екотех-СМУ» до СТО ТОВ «Автоком.» та їх подальше транспортування при повернені Орендодавцю.

Позивач також довів до відома суд та відповідача, що на балансі у ТОВ «Автоком.» відсутні такі основні засоби, які брались останнім в оренду у ТОВ «Екотех-СМУ».

Відповідно до Договору підряду №1/11 від 01.11.2010, що укладений між позивачем і ТОВ «Екотех-СМУ», на останнього покладався обов'язок виконати зі своїх матеріалів та на свій ризик улаштування асфальтного покриття з заміною комунікацій, а на позивача покладався обов'язок прийняти виконанні роботи та оплатити їх на загальну суму 570 000грн., в т.ч. ПДВ.

Передумовою укладення даного договору стала необхідність поліпшення орендованих позивачем земельних ділянок за договором оренди №814-11 від 01.04.11 на 1277м.кв. за адресою: м. Київ, вул. І.Гонти, 1 та договором оренди №208 від 28 грудня 2011 на 243,20м.кв. за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 78.

В обґрунтування реальності та матеріальності договору позивачем до матеріалів справи додано специфікацію, якою встановлено кількість необхідних робіт та договірна ціна, акти виконаних робіт з переліком виконаних робіт за грудень 2010, податкова накладна, довідка про вартість виконаних робіт за грудень 2010, докази перерахування коштів за договором в повному обсязі.

З метою збільшення обсягу продажу автомобілів (зі слів представника позивача) при появі на ринку нових марок, у ТОВ «Автоком.» у червні та вересні 2011 виникла необхідність в їх демонстрації з використанням особливих (подіумних) конструкцій, які привертають увагу потенційних покупців. Саме такі конструкції (автоподіуми стандарту 5, фальш-стіна на металокаркасі, покриття - верх та боки пластик висотою 25 см.) було отримано в платне користування від ТОВ «Аспектсервісгруп» за договорами від 01.06.2011 №010611 та від 01.09.2011 №010911.

При цьому, сторонами договору за операціями з оренди майна у червні та вересні 2011 року складено акти прийому-передачі майна від 01.06.2011 та 01.09.2011, акт здачі-прийняття послуг від 30.06.2011 і 31.07.2011 та від 30.09.2011 і 31.10.2011.

За наслідками господарських взаємовідносин ТОВ «Аспектсервісгруп» виписано на користь позивача податкові накладні від 30.06.2011 №248, від 31.07.2011 №344, від 30.09.2011 №457.

Майно повернуто на підставі акт приймання-передачі (повернення) майна від 30.07.2011 та від 31.10.2011.

Транспортування (доставка та повернення) майна у вказані місяці здійснювалось вантажним автомобілем - евакуатором, що належить перевізнику ТОВ «Буча Авто».

В підтвердження зазначених обставин позивач до матеріалі справи додано належним чином завірені копії вищевказаних первинних документів, копії договору з перевезення №БА110103 від 03.01.2011, укладеного з ТОВ «Буча Авто», актів про надання послуг з перевезення, заявки на перевезення, товарно-транспортні накладні.

В березні 2012 між ТОВ «Автоком.» та ТОВ «Біармсенс» укладено договір оренди обладнання від 01.03.2012 №20312, відповідно до умов якого ТОВ «Біармсенс» передало обладнання (яке вказане в договорі) в тимчасове користування, яке використовувалось позивачем відповідно до конструктивних та експлуатаційних даних обладнання у виробничих цілях.

Реальність фактів отримання обладнання від ТОВ «Біармсенс» підтверджується товарно-транспортними накладними щодо перевезення цього обладнання до місця знаходження СТО Позивача та його повернення, актами прийому - передачі обладнання від 01.03.2012, актами прийому-передачі (повернення) від 31.07.2012, актами надання послуг від 31.03.2012 та 31.07.2012, податковими накладними, додатковою угодою до договору від 01.04.12 №105 щодо призупинення нарахування орендних платежів з 01.04.2012 по 31.05.2012.

Відтак, суд вважає за можливе погодить з доводами представника позивача з приводу того, що господарські операції ТОВ «Автоком.» з ТОВ «Біармсенс» мали реальний і товарний характер, а одержане обладнання було використане в подальшому в наданні послуг з сервісного обслуговування автотранспорту, що підтверджує його використання у виробничій діяльності позивача.

Транспортування (доставка та повернення) майна у вказані місяці здійснювалось вантажним автомобілем - евакуатором, перевізника ТОВ «Буча Авто».

В підтвердження зазначених обставин позивачем додано до матеріалів справи належним чином завірені копії вищевказаних первинних документів, копії договору з перевезення №БА110103 від 03.01.2011, укладеного з ТОВ «Буча Авто», копії актів про надання послуг з перевезення заявки на перевезення, товарно-транспортні накладні.

Крім того, в рамках господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Біармсенс» між стотонами укладено договір від 01.03.2012 №10312, відповідно до умов якого ТОВ «Біармсенс» передавало позивачу у платне строкове користування подіумні конструкції (авто-подіуми стандарту 4 з пластиковим покриттям та висотою 25 см.).

На виконання умов договору між сторонами укладено додаткову угоду до договору від 01.06.2012. На підтвердження належного виконання сторонами взятих на себе обов'язків по даному договору, позивачем до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії: специфікації до договору, актів прийому-передачі майна від 01.03.2012, актів прийому-передачі (повернення) від 31.07.2012., актів виконаних робіт №314 від 31.03.2012, №625 від 30.06.2012, №825 від 31.07.2012 та податкових накладних.

Перевезення об'єктів оренди було здійснено автоперевізником ТОВ «Буча-Авто» в рамках договору перевезення №БА110103 від 03.01.2011.

В березні 2012 між позивачем і ТОВ «Галаінтер» укладено договори оренди обладнання №203/12 від 01.03.2012 та №103/12 від 01.03.2012.

В підтвердження реальності отримання обладнання від ТОВ «Галаінтер», позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних на перевезення обладнання до місця знаходження СТО Позивача, подорожніх листів, актів прийому-передачі обладнання від 01.03.2012 та актів прийому-передачі обладнання (повернення) від 30.09.2012, угоди про призупинення нарахування орендних платежів за період 01.04.2012 по 31.05.2012, актів виконаних робіт (надання послуг) та податкових накладних.

Крім того, в серпні 2012 між ТОВ «Автоком.» та ТОВ «Архігідробуд» укладено договір оренди обладнання від 01.08.2012 №АР-48, відповідно до умов якого ТОВ «Архігідробуд» передало обладнання (яке вказане в договорі) в тимчасове користування, яке використовувалось позивачем відповідно до конструктивних та експлуатаційних даних обладнання у виробничих цілях.

Реальність фактів отримання обладнання від ТОВ «Архігідробуд» підтверджується товарно-транспортними накладними щодо перевезення цього обладнання до місця знаходження СТО Позивача та його повернення, актами прийому - передачі обладнання від 01.08.2012, актами прийому-передачі (повернення) від 30.08.2012, актом надання послуг від 31.08.2012 та податковою накладною, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Транспортування (доставка та повернення) майна у вказані місяці здійснювалось вантажним автомобілем - евакуатором перевізника ТОВ «Буча Авто» згідно договору перевезення №БА110103 від 03.01.2011, актів про надання послуг з перевезення, заявки на перевезення, товарно-транспортних накладних.

Також між позивачем і ТОВ «Архігідробуд» у перевіряємому періоді укладено договір від 01.08.2012 №АР-38 про оренду авто-подіуму стандарту 5/1 з пластиковим покриттям та висотою 25см. На виконання умов договору між сторонами була підписана специфікація до договору, акти прийому-передачі майна від 01.08.2012, акти прийому-передачі (повернення) від 30.09.2012, актами виконаних робіт від 31.08.2012 та від 30.09.2012.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, 29 вересня 2012 позивачем у ТОВ «Архігідробуд» придбано абразивну пасту, абразивні диски, ґрунтовку, та лакофарбові матеріали тощо на загальну суму 69992,44грн., в т.ч. ПДВ 11665,41грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями рахунку-фактури №Ар-0000184 від 29.09.2012, видаткової накладної №Ар-0000184 від 29.09.2012, рахунку - фактури №Ар-0000004 від 31.08.2012 та видаткової накладної №Ар-0000004 від тієї ж дати.

Податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних від 31.08.2012 №№3, 4, 5 та від 29.09.2012 №184.

Перевезення товарів здійснювалось шляхом залучення ТОВ «Буча Авто» в рамках вище згадуваного Договору перевезення.

01 грудня 2011 між позивачем і ТОВ «Міксагро» укладено два договори оренди обладнання №36/12, №35/12.

Виконання Договору №36/12 підтверджується: актами прийому-передачі обладнання від 01.12.2011 та від 29.02.2012; ТТН №11220113 від 01.12.2011, №11220114 від 01.12.2011, №290220123 від 29.02.2012, №290220124 від 29.02.2012, актом надання послуг №260 від 31.12.2011, податковою накладною №260 від 31.12.2011, актом надання послуг №87 від 31.01.2012 та податковою накладною №87 від 31.01.2012, актом надання послуг №85 та податковою накладною №85 від 31.01.2012, актом надання послуг №288 та податковою накладною №288 від 29.02.2012, актом надання послуг №289 та податковою накладною №289 від 29.02.2012.

Виконання Договору №35/12 підтверджується: актами прийому-передачі обладнання від 01.12.2011 та від 29.02.2012; ТТН №11220111 від 01.12.2011, №11220112 від 01.12.2011, №290220121 від 29.02.2012, №290220122 від 29.02.2012, актом надання послуг №261 від 31.12.2011 та податковою накладною №261 від 31.12.2011, актом надання послуг №86 від 31.01.2012 та податковою накладною №86 від 31.01.2012, актом надання послуг №290 та податковою накладною №290 від 29.02.2012

В підтвердження факту оплати позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії банківських виписок за 12.03.2012, 13.07.2012, 17.07.2012, 10.07.2012.

01 квітня 2012 між позивачем і ТОВ «Сімпаза» укладено договір №СІ106, відповідно до умов якого орендодавець (ТОВ «Сімпаза») надає орендарю (позивачу) у тимчасове користування (оренду) авто сканер Carman Scan в кількості 1 шт.

На підтвердження виконання договору позивачем до матеріалів справи надано акти прийому-передачі Сканеру від 01.04.2012 та 31.05.2012, акти здачі - приймання робіт (надання послуг) від 28.04.2012 №СІ-0000017, від 31.05.201 №СІ-0000115; податкові накладні від 28.04.2012 №17, від 31.05.2012 №115.

Перевезення товару здійснено власними силами, що підтверджується подорожніми листами службового автомобіля, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до Договору №СІ104 від 01.04.2012 ТОВ «Сімпаза» (орендодавець) передає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування наступне майно: фальш стіну, конструкцію фальш стіни на металокаркасі, конструкцію автоподіуму стандарту 5 та покриття подіуму з пластиковим верхом та боками, висотою 25см.

В підтвердження товарності даного договору позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії актів прийому - передачі обладнання від 01.04.2012 та від 31.05.2012, а також акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.04.2012 та від 31.05.2012.

Податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних №15 від 28.04.2012 та №113 від 31.05.2012.

До перевезення товару позивачем було залучено ТОВ «Буча-Авто», що підтверджується належним чином завіреними копіями ТТН№1205110, №126000.

Оплата підтверджується банківськими виписками за 17.07.2012, 30.07.2012, 14.08.2012 та 21.08.2012.

Окрім того, позивачем у ТОВ «Сімпаза» в квітні 2012 було придбано автофарбу на загальну суму 109863,04грн., в т.ч. ПДВ 18310грн., що підтверджується видатковими накладними від 27.04.2012 №СІ-0000016, №АТ-0005560.

Товар перевезено власними силами і засобами, що підтверджується належним чином завіреними копіями подорожніх листів.

Податковий кредит сформовано на підставі податкової накладної №16 від 27.04.2012.

Автофарбу перевезено позивачем власними силами і засобами, що підтверджується належним чином завіреною копією подорожного листа від 27.04.2012 №580263.

В квітні 2012 між позивачем та ТОВ «Боніт» укладено два договори оренди обладнання від 01.04.2012. №БО-10 та №БО-15 від 01.04.2012, відповідно до умов яких ТОВ «Боніт» передало обладнання (яке вказане в додатку) в тимчасове користування, яке використовувалось позивачем відповідно до конструктивних та експлуатаційних даних обладнання у виробничих цілях.

Реальність фактів отримання обладнання від ТОВ «Боніт» підтверджується товарно-транспортними накладними щодо перевезення цього обладнання до місця знаходження СТО Позивача, актами прийому - передачі обладнання від 01.04.2012, актами прийому-передачі (повернення) від 31.05.2012, актами надання послуг від 28.04.2012 №БО0000024 і від 31.10.2012 №БО0000314.

Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних від 28.04.2012 №№24, 25, 26, 27 від 31.05.2012 №314, 315.

Здійснення позивачем оплати на користь ТОВ «Боніт» підтверджується банківською випискою за 15.10.2012, яка наявна в матеріалах справи.

Враховуючи зазначене, висновки відповідача про заниження позивачем ПДВ за перевіряємий період є необґрунтованими.

При цьому, без дослідження змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається лише на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст.1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. «а» ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових та видаткових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

За таких обставин, суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат, а зміни в бухгалтерському обліку позивача, за наслідками взаємовідносин з контрагентом, підтверджуються копіями карток-рахунків 631 по контрагенту.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Товари та послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання таких товарів/послуг не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість..

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.09.2013 №0002832204 .

3. Судові витрати в сумі 4872 (чотириста тисячі вісімсот сімдесят дві)грн. присудити на користь ТОВ «Автоком.» (код ЄДРПОУ 36472035, адреса: 04108, м.Київ, ПРОСПЕКТ СВОБОДИ, будинок 2) з Державного бюджету України.

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.