Ухвала

від 24.09.2015 по справі 826/1712/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року м. Київ К/800/33089/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Лосєва А.М.

за участю:

секретаря судового засідання Чайки О.С.

представника відповідача Перепелюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014

у справі № 826/1712/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоком» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Автоком») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2013 №0002832204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Автоком» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами, зазначеними у листі ГУ Міндоходів у м. Києві та в постанові старшого слідчого з ОВС Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України Борисенка В.М. від 04.06.2013 за період з 01.01.2010 по 31.01.2013, за результатами якої складено акт від 04.09.2013 №933/26-56-22-04-04/36472035.

Згідно постанови старшого слідчого ОВС ГСУ фінансових розслідувань Міндоходів Борисенко В.М., останнім, на підставі матеріалів досудового розслідування №32012250000000013 від 21.11.2012, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 28 , 205 , 366 , 358 , 191 , 212 Кримінального кодексу України встановлено, що для функціонування злочинної схеми ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інші невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності створили та придбали ряд суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі (контрагентів позивача): ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Сучасна діагностика», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Аспектсервісгруп», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Міксагро», ТОВ «Сімпаза», ТОВ «Боніт».

Відповідачем зроблені висновки про те, що господарські операції, здійснені позивачем та зазначеними контрагентами за період, що перевірявся не мали реального характеру, а податкові накладні таких контрагентів не є підставою для виникнення у нього права на формування податкового кредиту.

З результатами перевірки в акті зазначено про порушення позивачем вимог п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 , п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2553861,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2013 №0002832204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2471882,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 932914,00 грн.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс встановлює єдиний випадок, коли не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України), зокрема, це суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, в період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Сучасна діагностика», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Аспектсервісгруп», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Міксагро», ТОВ «Сімпаза», ТОВ «Боніт», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних договорів.

На виконання укладених між позивачем та даними контрагентами господарських договорів (поставки, оренди майна та обладання), його сторонами складені: акти здачі - приймання робіт (надання послуг), заявки-договори, акти надання послуг, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури та інше.

Зазначені первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства. Оплата за надані послуги та придбані товари позивачем здійснена шляхом перерахування коштів на поточний рахунок його контрагентів, що підтверджується копіями банківських виписок, наявних в матеріалах справи.

Наведені вище обставин свідчать про реальність здійснених позивачем за період, що перевірявся, господарських операцій. Отже, податкові накладні вищевказаних контрагентів є належною підставою для виникнення у нього права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.01.2013.

Крім того, судами зазначено, що постановою від 07.11.2013 старшого слідчого з ОВС слідчого управління кримінальних розслідувань ГСУ фінансових розслідувань Міндоходів підполковника ПМ Лисенко О.О., за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування №320120000000000003 кримінальне провадження, порушене в частині фіктивного підприємництва ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Сучасна діагностика», ТОВ «Екотех-СМУ», ТОВ «Аспектсервісгруп», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Міксагро», ТОВ «Сімпаза», ТОВ «Боніт» закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 205 , 358 , 366 , 212 Кримінального кодексу України .

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що оскільки господарські операції, здійснені між позивачем та його контрагентами за період, що перевірявся мали реальний характер, тому податкові накладні даних контрагентів є належною підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту за період з 01.01.2010 по 31.01.2013.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)А.М. Лосєв