Постанова

від 14.04.2014 по справі 913/2331/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.04.2014 справа №913/2331/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Сгари Е. В., Склярук О. І. при секретарі судового засідання Максименко Г. П. за участю прокурора: представників сторін: Русланової Г. М. від позивача: від відповідача: від третьої особи:не з`явились не з`явились не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Рафайлівської сільської ради Антрацитівського району Луганської області, смт. Рафайлівка Антрацитівського району Луганської області на рішення господарського судуЛуганської області від 09.01.2014р. у справі№ 913/2331/13 (суддя: Зюбанова Н.М.) за позовомСтаханово - Алчевського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Алчевськ Луганської області в інтересах держави в особі Рафайлівської сільської ради Антрацитівського району Луганської області, смт. Рафайлівка Антрацитівського району Луганської області до відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного підприємства «Енергія», с. Краснолуцьке Антрацитівського району Луганської області Державного підприємства «Іванівське лісомисливське господарство», смт. Іванівка-1, Антрацитівський район, Луганська область простягнення 2586 грн. 30 коп., зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку та провести її рекультивацію

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 09.01.2014 р. у справі № 913/2331/13 відмовлено в задоволенні позову Стаханово - Алчевського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Рафайлівської сільської ради Антрацитівського району Луганської області до Приватного підприємства «Енергія», с. Краснолуцьке Антрацитівського району Луганської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного підприємства «Іванівське лісомисливське господарство», смт. Іванівка-1, Антрацитівський район, Луганська область про стягнення 2586 грн. 30 коп., зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку та провести її рекультивацію.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Рафайлівської сільської ради Антрацитівського району Луганської області звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування підстав для його скасування прокурор посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 4-5, 4-7, 21 ГПК України, ст. 69 Бюджетного кодексу України, п. 4 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963, ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Державне підприємство «Іванівське лісомисливське господарство» надіслало письмові пояснення від 21.02.14 р. № 105, згідно яких пояснило, що спірна земельна ділянка, яка зайнята ПП «Енергія» знаходиться на землях Рафайлівської сільської ради за межами населеного пункту, на підставі матеріалів лісовпорядкування, в теперішній час враховується в Державному лісовому фонді (інші невикористані землі), в Державному підприємстві «Іванівське лісомисливське господарство» Антрацитівського лісництва кВ. 40 вид.5; документів, які б підтверджували передачу даної земельної ділянки ПП «Енергія» з вилученням її зі складу Державного лісового фонду в Державному підприємстві «Іванівське лісомисливське господарство» не має, тому доводи позивача вважає такими, що відповідають дійсності.

08.04.2014 р. від заступника прокурора Луганської області надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги від 04.04.2014 р. № 05/2/1-3216-14 в яких останній надав пояснення щодо правового статусу спірної земельної ділянки та обґрунтування порушення прав Рафайлівської сільської ради відповідачем. Так, заступник прокурора Луганської області пояснив, що згідно даних Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка загальною площею 0,422 га знаходиться на території Рафайлівської сільської ради Антрацитівського району Луганської області та відноситься до земель лісогосподарського призначення. Порушення ж прав та інтересів Рафайлівської сільської ради та визначення саме її позивачем, апелянт обґрунтував тим, що самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки потягло за собою завдання шкоди державним інтересам, так як Рафайлівська сільська рада Антрацитівського району Луганської області, згідно із законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», є органом місцевого самоврядування, яка представляє інтереси територіальної громади, здійснює в її інтересах та від її імені функції та повноваження органів місцевого самоврядування, передбачені Конституцією України, і є органом виконавчої влади на місцях, фінансування місцевої ради проводиться з місцевого бюджету та будь-яке заподіяння шкоди їх інтересам, на думку прокурора, порушує інтереси держави, тому останній вважає, що позов обґрунтовано поданий в інтересах Рафайлівської сільської ради.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2014 р. та від 26.03.2014 р. розгляд справи відкладався.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити.

Позивач, відповідач та третя особа в судове засідання представників не направили, про день, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, явка сторін обов`язковою не визнавалася.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, письмові пояснення заступника прокурора Луганської області та третьої особи, заслухавши також пояснення прокурора в судовому засіданні, судова колегія встановила наступне.

08 лютого 2013 року Державною інспекцією сільського господарства в Луганській області була проведена перевірка з питання дотримання Приватним підприємством «Енергія» вимог земельного законодавства, за результатами якої встановлено факт самовільного зайняття Приватним підприємством "Енергія" земельної ділянки загальною площею 0,422 га на землях лісогосподарського призначення під розміщення проммайданчика з видобутку кам`яного вугілля, про що складено акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 08.02.2013 р. (надалі - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що земельна ділянка загальною площею 0,422 га, яка зайнята відповідачем, знаходиться на землях лісогосподарського призначення на території Рафайлівської сільської ради Антрацитівського району Луганської області; правовстановлюючі документи на самовільно зайняту земельну ділянку відсутні, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позову прокурор також посилається на складені Державною інспекцією сільського господарства в Луганській області приписи про усунення порушень від 15.02.2013 № 000573 та від 19.03.2013 № 000732, протоколи про адміністративне правопорушення від 15.02.2013 № 00048 та від 19.03.2013 № 000732, яке скоєне директором підприємства та полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки площею 0,422 га та невиконанні припису у місячний строк на підставі ст. 19 Закону України "Про охорону земель" від 19.06.2003 № 962-ІV.

Посилаючись на перелічені документи та у відповідності із розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, прокурор звернувся до суду з позовними вимогами про звільнення вказаної земельної ділянки через відсутність правовстановлюючих документів на неї, проведення рекультивації землі та стягнення з відповідача 2586 грн. 30 коп. шкоди. Втім, за листом від 05.12.2013 № 2331 прокуратурою м. Луганська та за листом від 18.12.2013 № 79-2293 Стаханово-Алчевською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері заявлено прохання до суду не враховувати вимогу щодо рекультивації земельної ділянки, оскільки докази самовільного зняття відповідачем ґрунтового покриву (родючого шару грунту) та завдання шкоди державі внаслідок такого зняття в матеріалах справи відсутні. Також у відповідача відсутній проект відведення земельної ділянки, вже після якого згідно до землевпорядної документації складається робочий проект землеустрою щодо рекультивації порушених земель.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, зокрема актом перевірки Державної інспекції сільського господарства в Луганській області від 08.02.2013 р., приписом про усунення порушення від 15.02.2013 р. № 000573 та від 19.03.2013 р. № 000732 та протоколами про адміністративне правопорушення від 15.02.2013 р. № 00048 та від 19.03.2013 р. № 000732, ПП «Енергія» дійсно самовільно зайняла земельну ділянку загальною площею 0,422 га на землях лісогосподарського призначення під розміщення проммайданчика з видобутку кам`яного вугілля на території Рафайлівської сільської ради Антрацитівського району Луганської області.

Однак, відмовляючи у задоволенні позову про звільнення вказаної спірної земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність порушення прав Рафайлівської сільської ради.

Колегія суддів з таким висновком погоджується з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції спірних відносинах.

З огляду на це, обґрунтовуючи у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави та зазначаючи орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурор, та вирішуючи питання про порушення справи за позовними заявами прокурора і суд, повинні враховувати, що закріплені нормами Конституції України та іншими правовими актам інтереси держави у своїй основі потребують здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства тощо і можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді або держава може вбачати свої інтереси і в діяльності приватних підприємств, товариств.

Обгрунтовуючи своє право звернення до суду з даним позовом прокурор послався на ч. 5 ст. 122 ЗК України, якою встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Тобто, прокурор вважає, що відповідачем порушені саме права Рафайлівської сільської ради, як власника землі, і саме вона повинна бути визначена позивачем у даній справі.

Разом з тим, у ході розгляду справи місцевим господарським судом було встановлено, що спірна земельна ділянка державного лісового фонду знаходиться у користуванні в Державному підприємстві «Іванівське лісомисливське господарство». Зокрема, це підтверджується довідкою Відділу Держкомзему у Антрацитівському районі Головного управління Держкомзему у Луганській області від 04.05.2012 р. № 01-08/364 про надання інформації, згідно якої землекористувачем спірної земельної ділянки, площею 0,8 га, яка планувалася для надання в оренду ПП «Енергія» під розміщення проммайданчику, є саме Державне підприємство «Іванівське лісомисливське господарство». Крім того, підтверджується це і поясненнями самого Державного підприємства «Іванівське лісомисливське господарство» (лист від 24.12.2013 № 612), а також вбачається з висновку Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства від 08.10.2008 р. № 1101 (а.с. 66 т. № 1 справи), листів Луганської обласної державної адміністрації від 12.07.2011 р. № 4/23-3617, від 02.04.2012 р. № 1106 (а.с. 80, 84 т. № 1 справи), листа Управління Держземагентства в Антрацитівському районі Луганської області від 21.08.2013 № 9-08/1085 (а.с. 17 т. № 2 справи), які підтверджують наявність відповідного статусу у ДП «Іванівське лісомисливське господарство» як постійного користувача спірною земельною ділянкою.

Як зазначив суд першої інстанції, представник третьої особи у судовому засіданні 09.01.2013 пояснив, що у підприємства відсутній Державний акт на землі, які знаходяться у постійному користуванні, у т.ч. спірна земельна ділянка. До апеляційної інстанції представник від ДП «Іванівське лісомисливське господарство» для надання відповідних пояснень не з`явився, проте директором цього підприємства були надані письмові пояснення, аналогічні тим, які були надані ним в суді першої інстанції, в яких директор ДП «Іванівське лісомисливське господарство» підтвердив, що земельна ділянка, яка зайнята ПП «Енергія» враховується в Державному лісовому фонді (інші невикористані землі), в Державному підприємстві «Іванівське лісомисливське господарство» Антрацитівського лісництва кВ. 40 вид. 5, та документів, які б підтверджували передачу даної земельної ділянки з вилученням її зі складу Державного лісового фонду в Державному підприємстві «Іванівське лісомисливське господарство» не має.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість застосування в даному випадку п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України яким передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.03.2011 директор ДП "Іванівське лісомисливське господарство" подав нотаріально оформлену заяву, що він не заперечує проти передачі ПП "Енергія" у довгострокове користування земельної ділянки площею 0.8 га з виключенням зі складу лісового фонду і зміною цільового призначення земельної ділянки, тобто останній добровільно відмовився від права постійного користування спірною земельною ділянкою, проте в матеріалах справи відсутні відомості про прийняття Рафайлівською сільською радою відповідного рішення про припинення такого права у ДП «Іванівське лісомисливське господарство» у відповідності до ст. 142 ЗК України.

Отже, встановлено, що Державне підприємство «Іванівське лісомисливське господарство» є постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що самовільним зайняттям землі відповідач порушує права, насамперед, Державного підприємства «Іванівське лісомисливське господарство», яке в даному випадку і має було бути визначено належним позивачем у справі.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог прокурора та позивача про зобов`язання ПП «Енергія» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з підстав не доведення порушення прав Рафайлівської сільської ради.

Щодо позовних вимог про відшкодування шкоди та проведення рекультивації земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

В позовній заяві, прокурором зазначалось, що Державною інспекцією сільського господарства в Луганській області здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Складання і оформлення Державною інспекцією сільського господарства в Луганській області акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протоколу про адміністративне правопорушення та припису на усунення порушення вимог земельного законодавства стосується факту самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,422 га.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково не врахував це, та помилкового вказав про недоведеність прокурором завдання шкоди державі внаслідок зняття грунту, на що також звертав увагу апелянт в скарзі. Разом з тим, висновок суду першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволенні позову в цій частині є вірним, оскільки відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь Рафайлівської сільської ради шкоди за самовільне зайняття спірної земельної ділянки, так як було встановлено, що землекористувачем спірної земельної ділянки є Державне підприємство «Іванівське лісомисливське господарство».

Статтею 166 Земельного кодексу України надано визначення поняття рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення грунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

З метою проведення вказаних у коментованій нормі заходів, розробляються робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурор та позивач документально не підтвердили самовільне зняття відповідачем грунтового покриву (родючого шару грунту), погіршення стану грунтового покриву, крім того, в матеріалах справи відсутній відповідний техно-робочий проект рекультивації земель, який має розроблятись перед укладанням договору оренди землі, що необхідно для визначення етапів рекультивації - технічного та біологічного.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора та позивача про стягнення з ПП «Енергія» шкоди у сумі 2586 грн. 30 коп. та проведення рекультивації землі є необґрунтованими та недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Рафайлівської сільської ради Антрацитівського району Луганської області, смт. Рафайлівка Антрацитівського району Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 09.01.2014 р. у справі № 913/2331/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 09.01.2014 р. у справі № 913/2331/13 - залишити без змін.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя С. А. Малашкевич

Судді: Е. В. Сгара

О. І. Склярук