Ухвала

від 08.04.2014 по справі 30/95-13/2010-тс

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА

Справа № 30/95-13/2010-ТС 08.04.14

За скаргою Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»

на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області

Позивач по справі Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» в особі Тернопільської філії

Відповідач по справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталь-Центр»

Про стягнення заборгованості за Договором № 44/К від 10.09.07. в розмірі 4 760 524,27 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача (скаржника): не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від ДВС: Санжара О.М. представник за довіреністю № 03.3-32/87 від 20.01.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.10.10. Постійно діючим Третейським судом при корпорації «Юртранссервіс» прийнято рішення по справі № 13/2010-ТС за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» в особі Тернопільської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь-Центр» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 44/К від 10.09.07. в розмірі 4 760 524,27 грн.

11.04.11. Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» через відділ діловодства Господарського суду міста Києва звернулось із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при корпорації «Юртранссервіс» від 18.10.10. у справі № 13/2010-ТС.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.11. судом задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при корпорації «Юртранссервіс» від 18.10.10. у справі № 13/2010-ТС та видано виконавчий документ (наказ від 26.05.11.) на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при корпорації «Юртранссервіс» від 18.10.10. у справі № 13/2010-ТС.

12.02.14. Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подало скаргу на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, відповідно до якої скаржник спросить суд:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Санжари О.М. щодо повернення наказу Господарського суду міста Києва № 30/95-13/2010-ТС від 26.05.11. стягувачу без подальшого виконання;

- скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.11.13, винесену у виконавчому провадженні № 34130268 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 30/95-13/2010-ТС від 26.05.11.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.14. розгляд скарги було призначено на 11.03.14.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 11.03.14. представників учасників судового процесу, розгляд скарги було відкладено на 08.04.14., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

04.04.14. представником ДВС через відділ діловодства суду було подано письмові заперечення на скаргу.

Представник скаржника в судове засідання 08.04.14. не з'явився, проте 07.04.14. через відділ діловодства суду подав клопотання у вигляді телеграми про відкладення розгляду скарги в зв'язку з неможливістю повноваженого представника позивача бути присутнім в судовому засіданні з огляду на його участі в іншому судовому засіданні.

Вказане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на викладене нижче.

До клопотання позивачем не додано належних доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини, на які заявник посилається як на підставу відкладення розгляду скарги.

Разом з тим, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

При цьому судом враховано положення ч. 2 ст. 121-2 ГПК України про те, що неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Представник відповідача в судове засідання 08.04.14. не з'явився, заяв чи клопотань, власної письмової позиції з приводу поданої скарги не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник ДВС в судовому засіданні 08.04.14. проти скарги заперечував.

Розглянувши матеріали скарги та заслухавши пояснення представника ДВС, Господарський суд міста Києва, встановив:

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 3 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 та ін. Закону України «Про виконавче провадження» та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

Закон України «Про виконавче провадження», який є спеціальною нормою не передбачає можливість оскарження всього виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.03., стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

У відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Як вбачається з матеріалів скарги, постановою ВП № 34130268 від 28.11.13. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу наказ від 26.05.11. № 30/95-13/2010-ТС.

Крім того, у вказаній постанові визначено, що згідно відповіді № 636/07-2 від 18.09.13. наданої Товариством з обмеженою відповідальність «Міське бюро технічної інвентаризації» за боржником (відповідачем) зареєстровано склад СТО під літ. В по вул. Д. Лук'яновича, 8 у м. Тернополі. Відповідно до іпотечного договору № 2628 та 2629 посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_2 19 червня 2008 року вищезазначене майно передано в іпотеку, проте, виконавчий документ про звернення стягнення на предмет іпотеки у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області не перебуває. Згідно відповіді Головного управління держземагенства у Тернопільській області № 21-27/1071 від 13 вересня 2013 року за боржником земельні ділянки не зареєстровано. Згідно повідомлень Державної інспекції сільського господарства Тернопільської області від 11 вересня 2013 року, Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Тернопільській області № 1414/02-07/13 від 12 вересня 2013 року за боржником рухоме майно не зареєстровано. Відповідно до повідомлення УДАІ УМВС України в Тернопільській області № 13/6434 від 11 вересня 2013 року за боржником зареєстровано транспортний засіб Skoda Fabia (2007), сірий, № дв. ВМЕ 297534, № куз. ТМВРУ16У07В455164, д.р.н. ВО2210АІ. Постановою про розшук майна боржника від 11 жовтня 2011 року оголошено в розшук транспортний засіб належний боржнику, проте, автомобіль, розшук якого здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку. У відповідності до інформації наданої Державною податковою службою України № 314019 від 24 жовтня 2012 року боржник володіє рахунками у Центральній філії Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», Публічному акціонерному товаристві «ВТБ Банк», Публічному акціонерному товаристві «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», проте, на арештованих рахунках боржника відсутні кошти для задоволення вимог стягувана за виконавчим документом. Згідно відповіді № 1117 від 10 вересня 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Розрахунково - кліринго - консалтингова Компанія «АВС - РЕЄСТР» та відповіді № 47/6/5563 від 16 вересня 2013 року Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» у боржника відсутні зареєстровані цінні папери та відкриті рахунки в цінних паперах.

Враховуючи викладене державний виконавець дійшов висновку що, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Вимоги скаржника обґрунтовані тим, що державним виконавцем було порушено вимоги ч. ч. 1, 3 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме не вчинено жодних дій спрямованих на реалізацію майна для задоволення вимог стягувача чи повідомлення заставодержателя про накладення арешту на заставлене майно.

Внаслідок зазначеного, на думку Публічного акціонерного товариства «Кредо банк», постанова ВП № 34130268 від 28.11.13. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області про повернення виконавчого документа стягувачеві підлягає скасуванню.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Разом з тим, ч. 8 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

У відповідності до положень Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки має іпотекодержатель (ст. ст. 1, 33).

При цьому, у відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру іпотек вбачається, що іпотекодержателем майна: склад СТО під літ В', загальною площею 221,3 кв.м., що складається з: адміністративного будинку складу СТО під літ. «В'» загальною площею 221,3 кв. метри, огорожі 1.2 , підпірної стіни 3, вимощення І та підкранової колії II, адреса: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вулиця Лук'яновича Д., будинок 8, номер РПВН: 23039062 та заводоуправління під літ. А, загальною площею 1 611,9 кв.м, адреса: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вулиця Текстильна, б. 28, номер РПВН: 21781100, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансові інвестиції», а не Публічне акціонерне товариство «Кредобанк».

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, з матеріалів скарги вбачається, що державний виконавець діяв у межах та в порядку, встановлених законодавством України, вчинив всі дії щодо розшуку майна відповідача необхідні для виконання наказу від 26.05.11. № 30/95-13/2010-ТС, а постанова ВП № 34130268 від 28.11.13. про повернення виконавчого документа стягувачеві винесена ним правомірно.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Враховуючи викладене в сукупності, скарга Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області є необґрунтовано та недоведеною і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області відмовити повністю.

Суддя Т.М. Ващенко