Ухвала

від 06.12.2016 по справі 30/95-13/2010-тс

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

06.12.2016Справа № 30/95-13/2010-ТС

За скаргою Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»

на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області

Позивач по справі Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» в особі Тернопільської філії

Відповідач по справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталь-Центр»

Про стягнення заборгованості за Договором № 44/К від 10.09.07. в розмірі 4 760 524,27 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача (скаржника): не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від ДВС: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.10.10. Постійно діючим Третейським судом при корпорації «Юртранссервіс» прийнято рішення по справі № 13/2010-ТС за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» в особі Тернопільської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь-Центр» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 44/К від 10.09.07. в розмірі 4 760 524,27 грн.

11.04.11. Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» через відділ діловодства Господарського суду міста Києва звернулось із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при корпорації «Юртранссервіс» від 18.10.10. у справі № 13/2010-ТС.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.11. судом задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при корпорації «Юртранссервіс» від 18.10.10. у справі № 13/2010-ТС та видано виконавчий документ (наказ від 26.05.11.) на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при корпорації «Юртранссервіс» від 18.10.10. у справі № 13/2010-ТС.

22.11.16. Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подало скаргу на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, відповідно до якої скаржник спросить суд:

- визнати незаконним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 24.10.16., яке постановлено головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Побер І.І. (ВП 52708480);

- зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області Побер І.І. прийняти до виконання наказ Господарського суду міста Києва № 30/95-13/2010-ТС від 26.05.11.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.16. розгляд скарги було призначено на 06.12.16.

Представники учасників судового процесу в судове засідання 06.12.16. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

При цьому судом враховано положення ч. 2 ст. 121-2 ГПК України про те, що неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали скарги, Господарський суд міста Києва, встановив:

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження»).

У відповідності до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Вимоги скаржника обґрунтовані тим, що заява про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.05.11. № 30/95-13/2010-ТС про стягнення 3 695 726,86 грн., була направлена (надана до відділення поштового зв'язку) на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області 04.10.16., тобто до набрання чинності 05.10.16. ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.16., а тому підлягав застосуванню ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999., за приписами п. 2 ч. 2 ст. 21 якого, на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими ума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Натомість, державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження».

Як вбачається з матеріалів скарги, дійсно, заява про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.05.11. № 30/95-13/2010-ТС про стягнення 3 695 726,86 грн., була направлена (надана до відділення поштового зв'язку) на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області 04.10.16., тобто до набрання чинності 05.10.16. ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.16.

Надійшла вказана заява до відділення поштового зв'язку 46021 07.10.16. та була вручені відділу ДВС 20.10.16.

Повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 24.10.16. № 03.3-32/В-4/2915 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області було повернуто стягувачу наказ Господарського суду міста Києва від 26.05.11. № 30/95-13/2010-ТС про стягнення 3 695 726,86 грн. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» та вказано на те, що відповідно до положень ч. 4 глави 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить від шести до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Таким чином, при поверненні наказу Господарського суду міста Києва від 26.05.11. № 30/95-13/2010-ТС про стягнення 3 695 726,86 грн. стягувачу без прийняття до виконання державним виконавцем було застосовано Інструкцію з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12. № 512/5 в редакції змін і доповнень, внесених наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5.

Разом з тим, п. 4 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.16., на яку послався державний виконавець в оскаржуваному повідомленні, передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом.

Натомість, приписами п. 4 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999., державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Тобто, державним виконавцем, застосовано норми ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999. після втрати ним чинності, оскільки, ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.16. набрав чинності 05.10.16. Викладені в повідомленні від 24.10.16. № 03.3-32/В-4/2915 посилання на норми є суперечливими одне одному.

Разом з тим, суд відзначає, що незважаючи на факт того, що заява про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.05.11. № 30/95-13/2010-ТС про стягнення 3 695 726,86 грн., була направлена (надана до відділення поштового зв'язку) на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області 04.10.16., тобто до набрання чинності 05.10.16. ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.16., проте, надійшла вказана заява до відділення поштового зв'язку 07.10.16. та була вручені відділу ДВС 20.10.16., тобто після того як 05.10.16. набрав чинності ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.16., тобто після того, як державні виконавці головних територіальних управлінь юстиції в областях втратили право на виконання рішень про стягнення сум зобов'язань які становлять до шести мільйонів гривень, а тому державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області було правомірно повернуто стягувачу наказ Господарського суду міста Києва від 26.05.11. № 30/95-13/2010-ТС про стягнення 3 695 726,86 грн., а стягувачу слід звернутись до уповноваженого відділу ДВС для виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.05.11. № 30/95-13/2010-ТС про стягнення 3 695 726,86 грн.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Враховуючи викладене в сукупності, скарга Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області відмовити повністю.

Суддя Т.М. Ващенко