Постанова

від 09.06.2009 по справі 15/65-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/65-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2009 р.                                                           Справа № 15/65-09  

Колегія суддів у складі:

Головуючого судді ПогребнякаВ.Я., судді Гончар Т.В.,судді Такмакова Ю.В.

                                               при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача –Казакової О.О. –за довіреністю №16/12-08 від 16.12.2008р.

відповідача –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1163С/3-9 від 05.05.09) на рішення господарського суду Сумської області від 09.04.2009р. у справі № 15/65-09

за позовом Приватного підприємства "Суматра", с. Комунар Харківського району Харківської області

до  Товариства з обме6женою відповідальністю "Ремус", с. Пологи Охтирського району  Сумської області

про стягнення 118 050,20 грн.,

встановила:

Позивач –ПП "Суматра", у лютому 2009 року звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача –ТОВ "Ремус", на свою користь 118 050,20 грн.  заборгованості за поставлений товар відповідно до договору поставки № 92/08 від 02.06.2008р., з яких: 73339,60 грн. - основна заборгованість, 40716, 43 грн.  - пеня, 3519, 09  грн.  -  інфляційні збитки, 478, 08  грн.  –3% річних, а також понесені ним судові витрати. Вимоги позовної заяви обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо оплати за отриманий товар.

У судове засідання 09 квітня 2009 року представником позивача була подана заява про уточнення суми позовних вимог (зменшення стягуваних сум), в якій він просив стягнути з відповідача:  56984, 84 грн. -  основного боргу,  4708, 73 грн. - пені, 4105, 59 грн. - інфляційних витрат та  588, 59 грн.  - 3% річних, на підставі того, що під час розгляду позовної заяви відповідачем  було здійснене часткове погашення заборгованості.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09 квітня 2009 року у справі №15/65-09 (суддя Резниченко О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Ремус" на користь ПП "Суматра" 56984,84 грн. основного боргу, 4708,73 грн. пені, 4105,59 грн. інфляційних витрат та 588,59 грн. 3% річних, 801,20 грн. витрат по держмиту, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з вказаним рішенням  не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить  рішення господарського суду Сумської області від 09 квітня 2009 року скасувати в частині стягнення з ТОВ "Ремус" на користь ПП "Суматра" пені в розмірі 4708,73 грн.,  інфляційних  витрат  в сумі 4105,59 грн., 3% річних в сумі 588,59 грн. та судових витрат  і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні  позовних вимог в цій частині, а також  змінити судове рішення в частині стягнення з ТОВ "Ремус" на користь ПП "Суматра" судових витрат  та покласти судові витрати на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 09.04.2009 року у справі № 15/65-09 залишити без змін. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено вимоги статті 4-2 ГПК України, тобто -  справа розглядалася Господарським судом Сумської області у відсутність представника ТОВ "Ремус", не зважаючи на те, що позивач уточнив та частково збільшив позовні вимоги, не повідомивши про це ТОВ "Ремус" як відповідача по даній справі, і суду не була відома позиція останнього з приводу уточнених позовних вимог.

Повноважний представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, а також  у судовому засіданні зазначає, що стягнуті за рішенням місцевого господарського суду суми: пені в розмірі 4708,73 грн.,  інфляційних  витрат  в сумі 4105,59 грн., 3% річних в сумі 588,59 грн. і, як наслідок - судові витрати, підлягають залишенню без змін, як такі, що нараховані вірно, а  тому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Зокрема, зазначає, що уточнення позовних вимог, зміст яких полягає у зменшенні суми основного боргу за рахунок часткової оплати боргу відповідачем, перерахунку суми пені, нарахування 3% річних та інфляційних втрат на залишок несплаченого відповідачем боргу на день винесення рішення, здійснені на законних підставах і не ознайомлення з ними відповідача не вплинуло на законність винесеного судом рішення. Відповідач вдруге не з'явився у судове засідання  та  у  своєму  відзиві на  позовну  заяву  не заперечував  проти  факту нарахувань пені, 3% річних та інфляційного відсотку.

Повноважний представник відповідача –заявника апеляційної скарги, у судове засідання не прибув, хоча про  час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.05.2009р. №5344291.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника ТОВ "Ремус".

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, а також у відзиві на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, 02 червня  2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір   поставки товару № 92/08 (далі Договір), у відповідності до умов якого, позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача у зумовлені строки відповідачу (покупцеві) товар, а відповідач був зобов‘язаний  прийняти вказаний товар та сплатити його вартість (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.3 договору найменування, номенклатура товарів, що підлягають поставці за цим Договором, визначаються специфікацією. Асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії поставки товарів зазначається у видатково-прибуткових накладних, які є невід‘ємною частиною даного Договору.

Умови оплати товару передбачені п.7.1. укладеного між сторонами Договору поставки - один робочий день з дати поставки партії товару.

Пунктом 7.2. Договору сторони визначили, що оплата за поставлений товар повинна здійснюватись у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника. Підстави оплати (пункт 7.3. договору) - договір, накладна, за якою передавався товар, або рахунок.

В обґрунтування позовних вимог позивачем надані накладні: №2310-11 від 23 жовтня 2008 р. на суму 23867,48 грн.; №3110-40 від 31 жовтня 2008 р. на суму 30226,18 грн.; № 3001-3 від 30 січня 2009 на суму 19245,94 грн., на яких міститься підпис повноважного представника відповідача, а також довіреності на отримання товару на ім‘я Самонової Н.В., копії яких містяться в матеріалах справи, на підставі яких  місцевим господарським судом і були зроблені висновки, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором, а відповідач, в порушення його умов та норм чинного законодавства, не здійснив перерахування коштів за отриману продукцію у повному обсязі. Тому, у відповідача утворився борг за поставлену продукцію за вищевказаними накладними у сумі 73 339, 60 грн.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що на протязі дії зазначеного Договору позивач поставляв відповідачу партіями товар - склопакети клеєні будівельного призначення, але відповідач оплачував товар несвоєчасно і не в повному обсязі.

Враховуючи те, що у судове засідання 09.04.2009р. позивачем до суду була подана  заява в якій він зазначив, що при здійсненні звірки розрахунків позивач виявив, що заборгованість відповідача виникла за товар, що був відвантажений за накладним: №2310-11 від 23 жовтня 2008 р. на суму 23867,48 грн.; №3110-40 від 31 жовтня 2008 р. на суму 30226,18 грн.; № 3001-3 від 30 січня 2009 на суму 19245,94 грн. та загальна сума товару відвантаженого за переліченими накладними складає 73339,60 грн., а у позовній заяві він помилково визначив суму 73339,60 грн., як суму основного боргу, то фактично станом на день підготовки позовної заяви 10.02.2009р. сума основного боргу становила 70717,54 грн.  Крім того, враховуючи, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач частково розрахувався за отриманий товар, суму основного боргу позивачем було зменшено до 56984,84 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Продавець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Розділом 7 Договору передбачені порядок та умови оплати поставленого товару.

Згідно з пунктом п.7.1. Договору, покупець повинен розрахуватися за переданий йому товар на протязі одного робочого дня з дати поставки партії товару постачальником.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 56984,84 грн. підтверджена належними доказами, будь-яких доказів оплати цієї суми відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції надано не було, у зв‘язку з чим колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 56984,84 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Таким чином, відповідач, не погасивши заборгованість перед своїм контрагентом  - ПП "Суматра" у розмірі 56984,84 грн.,  був правомірно визнаний місцевим господарським судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором №92/08 від 02 червня  2008 року.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 8.4 Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань покупець зобов‘язаний сплатити постачальнику пеню у разі прострочення оплати товару у розмірі 0,7% з простроченої суми за кожний день прострочення оплати.

З урахуванням приписів вищеназваних статей, досліджених матеріалів справи та положень пункту 8.4. Договору, враховуючи заяву позивача про уточнення позовних вимог від 09.04.2009р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати товару за Договором, тому вважає, що, місцевим господарським судом також правомірно  та обґрунтовано задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі  4708, 73 грн. ,  588, 59 грн. -  3% річних та  4105, 59 грн.   інфляційних витрат за період з листопада 2008р. по березень 2009р. включно.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що відповідач необґрунтовано стверджує про те, що господарським судом Харківської області порушено вимоги статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято за відсутності представника ТОВ "Ремус", не зважаючи на те, що позивач уточнив позовні вимоги, не повідомивши про це ТОВ "Ремус" як відповідача по даній справі, і суду не була відома позиція останнього з приводу уточнених позовних вимог.

Наявні матеріали свідчать, що судом першої інстанції були створені всі належні та допустимі умови для реалізації своїх процесуальних прав сторонами у справі, про всі судові засідання сторони належним чином повідомлялись про місце і час розгляду справи.

Після звернення позивача до господарського суду Сумської області, відповідач на протязі розгляду позовної заяви здійснював часткові погашення існуючої заборгованості перед позивачем. Останній платіж, як оплата за отриманий товар надійшли від відповідача 03.04.2009 р., на підставі чого позивач здійснив перерахунок стягуваних сум. Таким чином у наданих позивачем уточненнях позовних вимог, він зменшив суми основного боргу, пені та збільшив суму 3% річних та інфляційних втрат, при чому загальну суму позову було зменшено, але предмет позову, підстави позову позивачем не змінювались. Уточнення суми позовних вимог датовано 08.04.2009 р і було подано позивачем до апеляційного суду у судове засідання, що відбулося 09.04.2009 р. Як зазначалось вище, представник відповідача у судове засідання 09.04.2009 р. не прибув . Про проведення даного судового засідання відповідач був обізнаний, про що свідчить зміст ухвали місцевого господарського суду від  26.03.2009р., яка була направлена у відповідності до вимог чинного законодавства сторонам у справі. Таким чином, прийняття рішення місцевим господарським судом за відсутності представника відповідача у судовому засіданні у формальному сенсі є порушенням, але дане порушення не потягло за собою прийняття неправильного рішення, тому , враховуючи викладені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення. Крім того, колегія суддів враховує і те, що представник відповідача, подавши апеляційну скаргу, не з'явився у судове засідання суду апеляційної інстанції.

Частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Твердження ж відповідача в його апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи, а також всі вищенаведені факти ним не спростовані належними доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд  оцінює  докази    за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх  обставин  справи  в   їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідач не надав доказів, що підтверджують обставини, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що його заперечення  позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому рішення господарського суду Сумської області від 09 квітня 2009р. у справі     № 15/65-09  прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для його скасування.         

Враховуючи викладене та керуючись статтями 22, 33, 36, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

                                                   постановила:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 09 квітня 2009р. у справі   № 15/65-09  залишити без змін.

         Головуючий суддя                                               Погребняк В.Я.

                               суддя                                               Гончар Т.В.

                               суддя                                               Такмаков Ю.В.