Постанова

від 11.06.2009 по справі 18/62-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/62-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2009 р.                                                           Справа № 18/62-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О. А., судді Барбашова С.В. ,  Такмаков Ю.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  Кучменка С.В. (дов. № б/н від 19.03.2009р.)

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  "Агро-Альянс", м. Кременчук, Полтавська область (вх. № 1150 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 10.04.09р. по справі № 18/62-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  "Агро-Альянс", м. Кременчук, Полтавська область

до Фермерського господарства "Князівське", с. Павлівка, Білопольский район, Сумська область

третя особа - Приватне підприємство "Фірма "Агрохімпромцентр", м. Суми

про  стягнення 37975,00 грн., -

встановила:

У лютому 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агро - Альянс»(м. Кременчук, Полтавська область) звернулося до господарського суду з позовом до Фермерського господарства «Князівське»(с. Павлівка, Білопільського району, Сумської області) про стягнення 37975,00 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.04.2009р. по справі № 18/62-09 (суддя Лущик М.С.) в позові відмовлено.

Позивач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у своїх запереченнях на апеляційну скаргу просить оскаржене рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Третя особа письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надала.

Представники позивача –заявника апеляційної скарги та третьої особи у судове засідання не з'явились, причини неявки ні відповідачу ні суду апеляційної інстанції невідомі.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію позивача викладено в апеляційній скарзі і він не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та третьої особи за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши уповноваженого представника відповідача, який просив оскаржене рішення залишити без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, між позивачем та третьою особою - Приватним підприємством «Фірма «Агрохімпромцентр»17.07.2008р. укладено договір за № 15 по наданню послуг із збирання врожаю.

На підставі акту від 04.08.2008р. позивачем третій особі було надано послуг по збиранню врожаю на суму 90475,00 грн.

Проте за надані послуги третя особа розрахувалась лише частково 31.07.2008р. на суму 17500,00 грн. та 01.08.2008р. на суму 35000,00 грн.

На погашення залишку боргу між позивачем, відповідачем і третьою особою 07 серпня 2008р. укладено договір за № 1-08 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого третя особа відступила право вимоги до відповідача по сплаті 37975,00 грн., котрі відповідач був зобов'язаний сплатити на виконання договору купівлі-продажу, що підтверджується накладною № РН-5 від 05.04.2008р. на поставку відповідачу ячменю 3 класу на суму 61040 грн., довіреністю серія ЯОС № 250075 від 05.04.2008р. на отримання ячменя, актом звірки розрахунків за період з 01.01.2008р. по 28.08.2008р., складеним між третьою особою і відповідачем.

При винесенні оскарженого рішення господарським судом з'ясовано, що Договором відступлення права вимоги від 07.08.2008р. № 1-08 строк виконання зобов'язання ФГ „Князівське" перед ТОВ „ТД „Агро-Альянс" не встановлений.

В силу вимог статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В підтвердження вимог по стягненню заявлених грошових коштів позивач в ході розгляду справи надав господарському суду лист-вимогу від 27.02.2009р. № 07-248/168 про їх сплату в сумі 37975,00 грн. та докази її направлення на адресу відповідача. Відповідно до цієї вимоги позивач в порядку статті 530 Цивільного кодексу України вимагає від відповідача протягом семи днів від дня її пред'явлення перерахувати йому вказану суму.

З урахуванням викладених обставин, суд першої інстанції визначив, що оскільки позивач звернувся із даним позовом до суду в січні 2009 року, а вимога ним пред'явлена вже після звернення до суду, тому право вимоги сплатити кошти за договором відступлення права вимоги від 07.08.2008р. № 1-08 у позивача не виникло, а у відповідача в свою чергу не було обов'язку перераховувати ці кошти. Право на позов у позивача настає лише через сім днів після отримання вимоги відповідачем.

Проаналізувавши надані сторонами докази, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки строк виконання зобов'язань за договором відступлення права вимоги на момент звернення ТОВ „ТД „Агро-Альянс" з даним позовом до суду ще не настав, тому позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення колегія суддів не вбачає, оскільки відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу статей 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що господарським судом у повному обсязі використано свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі.

Згідно з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За загальним правилом, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На думку колегії суддів, приймаючи оскаржене рішення, господарським судом у повному обсязі враховані вказані вимоги чинного законодавства, а також правомірно встановлено, що строк виконання відповідачем його зобов'язань зі сплати грошових коштів по Договору відступлення права вимоги від 07.08.2008р. № 1-08 не встановлено, а позивач з відповідною вимогою до пред'явлення даного позову до відповідача не звертався. Таку вимогу він пред'явив лише після порушення провадження у даній справі, що на момент розгляду справи по суті виключає наявність обов'язку відповідача їх перераховувати, оскільки право вимагати сплати коштів за Договором та право на позов у ТОВ «ТД «Агро-Альянс»не виникло. В даному випадку, такий обов'язок відповідача настає лише після спливу семиденного терміну після дня отримання вимоги, що надана позивачем в ході розгляду справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, позивач у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що господарський суд не врахував надання позивачем належних доказів направлення відповідачу вимоги в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, відсутність заперечень з боку відповідача щодо її отримання, та не взяв до уваги, що таким чином на момент винесення рішення право позивача вже було порушене.

Проте вказані посилання не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не узгоджуються з нормами чинного законодавства.

В силу вищевказаних норм статті 33 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування у справі є ті обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Позивач користуючись відповідними приписами чинного законодавства, звернувся в загальному порядку до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просив господарський суд  захистити  його  порушене право шляхом стягнення  з  відповідача  суми в розмірі 37975,00 грн. Разом з цим, наявні у справі матеріали свідчать про те, що позивач в якості підстав даного позову посилається на      невиконання  відповідачем  взятих  на  себе зобов'язань щодо сплати грошових коштів за договором відступлення права вимоги від 07.08.2008р. № 1-08, однак строк їх перерахування цим Договором сторонами не обумовлено.  

Крім того, пунктом 1 цього Договору сторони встановили, що третя особа  відступає позивачу часткове право вимоги в сумі 37975,00 грн. по накладній № РН-0000005 від 05.04.2008р. та довіреності ЯОС № 250075 від 05.04.2008р., укладеній між третьою особою та відповідачем у справі (продаж ячменя 30,52 тон на загальну суму 61040,00 грн.). Однак, будучи не зв'язаною доводами апеляційної скарги та перевіряючи обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів визначає, що не міститься вказівок щодо строку сплати грошових коштів і у накладній  № РН-0000005 від 05.04.2008р.

Таким чином, строк оплати грошових коштів для відповідача в сумі 37975,00 грн. на момент пред'явлення позову ще не настав і право позивача на цей час відповідачем не було порушене. Крім того, враховуючи те, що ні Договором, що покладений в основу позовних вимог, ні накладною, на яку міститься посилання в цьому Договорі, строк сплати грошових коштів не визначений, позивач повинен був врегулювати ці питання шляхом пред'явлення до відповідача відповідної претензії (вимоги). Однак така вимога в порядку статті 530 Цивільного кодексу України до подачі позову відповідачу не пред'являлась.

Між тим, позивач на підтвердження строку настання обов'язку відповідача сплатити грошові  кошти в сумі 37975,00 грн. надав суду лист-вимогу № 27.02.2009р. № 07-248/168, яка правомірно відхилена господарським судом при винесенні оскарженого рішення, оскільки пред'явлена позивачем відповідачу саме в процесі розгляду справи. Не приймається вона до уваги і судом апеляційної інстанції. На думку колегії суддів, надання суду такої вимоги вплинуло на підстави пред'явлених позовних вимог, проте  виникнення інших підстав позову, тобто певних фактичних обставин, на яких ґрунтується вимога позивача, не оформлене ним належним чином.

Вказані обставини відіграють суттєве значення в судовому процесі, оскільки впливають на правильну їх юридичну оцінку судом та застосування  до спірних правовідносин відповідних приписів матеріально-правових та процесуальних норм.

Так, колегія суддів визначає, що з метою запобігання порушень прав та законних інтересів осіб, що беруть участь у справі, цим Кодексом також передбачений і особливий порядок використання та здійснення ними процесуальних дій, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами і мають право … подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу…, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Крім того, вказаною статтею передбачено право позивача змінити підставу  або  предмет  позову, яке може бути реалізоване до прийняття рішення  судом  першої інстанції.

Слід зауважити, що відповідно до приписів норм процесуального права зміна підстав позову здійснюється за заявою позивача і таке волевиявлення повинно викладатись у письмовій формі.

Зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги  до позивача. Під зміною підстав позову також слід розуміти зміну обставин, якими позивач  обґрунтовує  свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмету, і підстав позову  не  допускається.

Необхідність вчинення позивачем таких дій пов'язана з реалізацією процесуальних прав іншої сторони, оскільки у разі надання позивачем в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, додаткових, змінених або нових вимог до відповідача, останній вправі вимагати відкладення розгляду справи для подання відповідних доказів.

Крім того, зміна підстав заявлених позовних вимог допустима лише тоді, якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нових підстав позову та наведення своїх доводів у судовому засіданні.

Однак позивач своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався та підстави позову про стягнення суми 37975,00 грн. у визначеному процесуальному порядку не змінив, будь-яких уточнень до позовних вимог з урахуванням заявленого листа-вимоги господарському суду не надав, а тому колегія суддів вважає, що на момент звернення до суду за захистом своїх інтересів таке право позивачем не набуте, в зв'язку з чим правові підстави для задоволення заявлених вимог позивача в даному випадку відсутні. Між тим, позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав в загальному порядку, але з інших підстав та обставин, ніж заявлені ним в даному позові.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 10 квітня 2009 року по справі № 18/62-09   відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи позивача, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його  скасування.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, частиною 1 статті 612, статтями 525, 526,  530, 599 Цивільного кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті  103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агро - Альянс»(м. Кременчук, Полтавська область) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 10.04.2009р. по справі № 18/62-09 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 11 червня 2009 року.

         Головуючий суддя                                                                    Істоміна О. А.

                                 Судді                                                                    Барбашова С.В.  

                                                                                                               Такмаков Ю.В.