5020-5/234
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"02" червня 2009 р. справа № 5020-5/234
до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
про визнання права власності
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
Позивач –Боєв В.Л., директор, паспорт АР 391954 від 21.06.2006;
Відповідач –не з'явився.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Приватне підприємство „Олтес”, звернувся до господарського суду м. Севастополя (вх.№1709) з позовом до відповідача, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва: торгово-офісного приміщення, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Фадеєва, 1-г.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно відмовляє позивачу у видачі свідоцтва про право власності.
Відповідач в судове засідання не з'являвся, проте звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність.
Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається із матеріалів справи ПП „Олтес” розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 46-р від 12.01.1999 була надана у тимчасове користування земельна ділянка по вул. Фадеєва у м. Севастополі для реконструкції існуючого торгового павільйону з літнім майданчиком.
12.01.1999 між ПП „Олтес” та Севастопольською міською державною адміністрацією укладений договір на право тимчасового користування земельною ділянкою.
На підставі вказаного договору Севастопольська міська державна адміністрація надає, а ПП „Олтес” приймає у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,0246 га, розташовану в районі вул. Фадеєва, в м. Севастополі на умовах тимчасового користування строком до 01.01.2009 для реконструкції існуючого торгового павільйону з літнім майданчиком.
11.08.2008 головним архітектором м. Севастополя узгоджений робочий проект № 0815-АР реконструкції торгово-офісного приміщення, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Фадеєва, 1-г.
Будівельно-монтажні роботи виконувались на підставі договору підряду № 20 від 28.08.2008 укладеним між позивачем та ТОВ „Пирамида” за рахунок позивача.
КТ „БТІ та ДРОНМ СМР № 837 від 24.02.2009 визначило вартість незавершеного будівництвом об'єкту нерухомого майна розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Фадеєва, 1-г в сумі 200000,00 грн.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:
а) самостійно господарювати на землі;
б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;
в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Відповідно до статей 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, встановленим Цивільним кодексом України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про інвестиційну діяльність”, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Згідно зі ст. 7 Закону України „Про інвестиційну діяльність”, всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види та обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.
Відповідно до ст. 9 Закону України „Про інвестиційну діяльність”, основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
Відповідно до ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно”, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.
Згідно зі ст. 19 Закону „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно”, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є акти прийому нерухомого майна до експлуатації.
Пунктом 6.1. „Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п.2 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна сторона має право на захист свого цивільного права в разі його порушення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати за Приватним підприємством „Олтес” (99038 м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, б. 22, корпус 4, кв. 22; 99058 м. Севастополь, вул. Правди, 5, код ЄДРПОУ 22240160) право власності на об'єкт незавершеного будівництва: торгово-офісного приміщення, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Фадеєва, 1-г.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
03.06.2009
Розсилка:
1. ПП „Олтес” (99038 м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, б. 22, корпус 4, кв. 22)
2. ПП „Олтес” (99058 м. Севастополь, вул. Правди, 5)
3. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
4. Справа
Суд | Господарський суд м. Севастополя |
Дата ухвалення рішення | 02.06.2009 |
Оприлюднено | 15.06.2009 |
Номер документу | 3823951 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Севастопольський апеляційний господарський суд
Борисова Юлія Володимирівна
Господарське
Севастопольський апеляційний господарський суд
Рибіна Світлана Анатоліївна
Господарське
Севастопольський апеляційний господарський суд
Рибіна Світлана Анатоліївна
Господарське
Господарський суд м. Севастополя
Євдокимов І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні