Постанова

від 08.04.2014 по справі 911/3952/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2014 р. Справа№ 911/3952/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

Від позивача: Дяк Ю.М. - представник;

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2: Ярош А.А.- представник;

Від третьої особи-1: Кочубей С.В.-представник;

Краснянський С.О.- головний лікар;

Від третьої особи-2: Король Т.Г.- представник;

Від Прокуратури Київської обл: Безрук А.С. - заступник Баришівського міжрайонного прокурора;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСПОР-ІНВЕСТ"

на рішення Господарського суду Київської області від 20.01.2014

у справі № 911/3952/13 (головуючий суддя Черногуз А.Ф., судді: Саванчук С.О., Скутельник П.Ф.)

за позовом Міністерства охорони здоров'я України

до 1. Ірпінської міської ради Київської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСПОР-

ІНВЕСТ"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1.Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій Ірпінь" Міністерства охорони здоров'я України (ДЗ "ССС "ІРПІНЬ" МОЗ України")

2. Міжнародний благодійний фонд "АМОСОВСЬКІ СЕРЦЯ"

про визнання недійсними рішень Ірпінської міської ради та визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство охорони здоров'я України звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Ірпінської міської ради Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСПОР-ІНВЕСТ" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "ІРПІНЬ" Міністерства охорони здоров'я України (ДЗ "ССС "ІРПІНЬ" МОЗ України") та Міжнародного благодійного фонду "АМОСОВСЬКІ СЕРЦЯ" про визнання недійсними рішень Ірпінської міської ради та визнання недійсним договору.

Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржувані рішення Ірпінської міської ради, на підставі яких пізніше укладено договір оренди землі, прийнято радою з перевищенням повноважень, порушенням діючого на момент прийняття законодавства, у зв'язку з чим рішення та договір підлягають скасуванню та визнанню недійсними.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.01.2014 позов задоволено повністю.

Визнано незаконним з моменту прийняття та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 02.03.2006 № 1662-46-IV "Про надання дозволу ТОВ "Боспор-Інвест" на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 31 для будівництва рекреаційного комплексу".

Визнано незаконним з моменту прийняття та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 27.12.2007 № 1323-37-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Боспор-Інвест" для будівництва рекреаційного комплексу за адресою: м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 31".

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.02.2008, зареєстрований у відділі земельних ресурсів у м. Ірпінь Київської області 01.02.2008 за № 040834000011, що був укладений між Ірпінською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боспор-Інвест".

Визнано незаконним з моменту прийняття та скасовано рішення Ірпінської міської ради від 13.09.2013 № 3428-47-VI "Про продовження дії договору оренди земельної ділянки № 040834000011 від 01.02.2008 ТОВ "Боспор-Інвест" в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 31".

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСПОР-ІНВЕСТ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.01.2014 та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСПОР-ІНВЕСТ" у справі № 911/3952/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Отрюху Б.В.

27.02.2014 через відділ документального забезпечення суду від Прокуратури Київської області надійшло повідомлення про вступ у справу.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСПОР-ІНВЕСТ" сформовано колегію суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

В судовому засіданні 08.04.2014 сторони надали свої пояснення по справі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, відповідно до рішення виконкому Ірпінської міської ради народних депутатів від 11.03.1998 № 90/2 вказаною радою було видано Санаторію "Ірпінь" МОЗ України державний акт на право постійного користування землею від 27.07.1998, зареєстрований за № 33. Відповідно до даного акту у постійне користування надається 8,3586 га землі за адресою: м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 31 для розміщення санаторію.

У відповідності до п.1.1. Статату, Державний заклада "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "ІРПІНЬ" Міністерства охорони здоров'я України є державним спеціалізованим (спеціальним) санаторно-курортним закладом.

Пунктами 1.2, 6.1 Статуту встановлено, що уповноваженим органом управління Санаторію є Міністерство охорони здоров'я, яке здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є у державній власності і закріплене за санаторієм.

Відповідно до п.5.3 Статуту, майно Санаторію є державною власністю та належить останньому на праві оперативного управління.

Таким чином Санаторій «Ірпінь» МОЗ України є державним закладом, заснованим на державній власності ,підпорядковується Міністерству охорони здоров'я України, земельна ділянка, як така, на якій розташоване державне майно, належить до земель державної власності України.

Рішенням Ірпінської міської ради від 02.03.2006 № 1662-46-IV "Про надання дозволу ТОВ "Боспор-Інвест" на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 31 для будівництва рекреаційного комплексу" було погоджено ТОВ "Боспор-Інвест" місце розташування земельної ділянки площею 1,4881 га в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 31 для будівництва рекреаційного комплексу за рахунок земель санаторію "Ірпінь".

За результатами розгляду виготовленого комунальним підприємством "Ірпінське земельно-кадастрове бюро" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Боспор-Інвест", Ірпінською міською радою було прийнято рішення від 27.12.2007 № 1323-37-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Боспор-Інвест" для будівництва рекреаційного комплексу за адресою: м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 31" яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, вилучено з земель санаторію "Ірпінь" земельну ділянку загальною площею 1,4881 га в землі запасу міської ради, надано вказану земельну ділянку в оренду терміном на 5 років ТОВ "Боспор-Інвест".

01.02.2008 між Ірпінською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боспор-Інвест" (орендар) було укладено договір оренди землі, зареєстрований за № 040834000011, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення Ірпінської міської ради від 27.12.2007 № 1323-37-V, для будівництва рекреаційного комплексу, яка знаходиться в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 31, загальною площею 1,4881 га. Згідно п. 8 договору його укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 01.02.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування вищезазначену земельну ділянку.

У зв'язку з закінчення строку дії вказаного договору оренди земельної ділянки рішенням Ірпінської міської ради від 13.09.2013 № 3428-47-VI "Про продовження дії договору оренди земельної ділянки № 040834000011 від 01.02.2008 ТОВ "Боспор-Інвест" в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 31" було продовжено дію останнього до 01.02.2023.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Водночас вбачається, що законодавець в пункті 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), незважаючи на місцезнаходження землі, виключив можливість органів місцевого самоврядування розпоряджатися землями на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї). Водночас, виходячи зі змісту приписів статті 84 Земельного кодексу України, зазначені вище землі державної власності взагалі не можуть передаватись у комунальну та (або) приватну власність.

Згідно п. "а" ч. 1 ст. 13 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин, зокрема, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 2, 9 ст. 149 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Вилучення земельної ділянки за адресою: м.Ірпінь, вул.Пушкінська, 31, загальною площею 1,4881 га з земель Санаторію в землі запасу міської ради з користування Санаторію «Ірпінь» МОЗ України, який є державним закладом, не відбувалось.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади в порядку, передбаченому ст.124 Земельного кодексу України.

Надання земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Отже, розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у державній власності та не може передаватись у комунальну власність, належить до повноважень Кабінету Міністрів України, а не Ірпінської міської ради, внаслідок чого Ірпінська міська рада при прийнятті оспорюваного рішення та укладанні договору оренди, вийшла за межі наданих їй діючим законодавством повноважень, порушивши пункт 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України.

Враховуючи те, що повноваження щодо вилучення земельної ділянки оздоровчого призначення, що перебуває у державній власності, належали виключно Кабінету Міністрів України, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством,зокрема ст. 151 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), було передбачено наступний порядок погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок та якого повинен був дотриматись ТОВ "Боспор-Інвест" (відповідач-2).

Так, відповідно до ч.ч. 1, 5, 12, 13 ст. 151 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля. Юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються з клопотанням про погодження місць розташування об'єктів до відповідної сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації.

Клопотання щодо об'єктів, вилучення яких провадиться Кабінетом Міністрів України, подаються до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Севастопольської міської державної адміністрації. Матеріали погодження місця розташування об'єкта, що провадиться Кабінетом Міністрів України, подаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією із своїм висновком центральному органу виконавчої влади по земельних ресурсах, який розглядає ці матеріали і у місячний строк подає свої пропозиції до Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України розглядає ці матеріали і приймає відповідне рішення, а з питань, що погоджуються Верховною Радою України, подає їй свої пропозиції.

Отже, вбачається, що згідно вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства ТОВ «Боспор Інвест», як зацікавлена у вилученні земельної ділянки санаторію "Ірпінь" особа, зобов'язано було керуватись положеннями ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та діючи у порядку ст. 151 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) погодити з Кабінетом Міністрів України, як уповноваженим органом на розпорядження вказаною земельною ділянкою, санаторієм "Ірпінь" як землекористувачем, та Міністерством охорони здоров'я як уповноваженим органом управління санаторію "Ірпінь", розмір земельної ділянки та умови її вилучення.

Крім того, з п. 5 ст. 151 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що відповідач-2 повинен був спочатку звернутись з відповідним клопотанням про погодження місця розташування об'єкту до Київської обласної державної адміністрації, оскільки розпорядження вказаними землями та вилучення останніх проводиться Кабінетом Міністрів України, після чого згідно п. 12 ст. 151 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) матеріали з висновком Київської обласної державної адміністрації повинні були бути передані до центрального органу виконавчої влади по земельних ресурсах після чого, з наданими пропозиціями, вказані матеріали повинні були бути передані до Кабінету Міністрів України для прийняття рішення в порядку ст.ст. 13, 116, 149, 151 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Між тим,судом першої інстанції встановлено, що відповідачами в порушення вимог законодавства не було дотримано вищевказаного порядку.

Відповідно до ст.ст. 90, 95 Земельного кодексу України порушені права власників та землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт (аналогічна правова позиція викладена в Роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35).

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що Ірпінська міська рада прийняла оскаржувані рішення про вилучення земельної ділянки санаторію з порушенням вимог діючого на час його прийняття законодавства України, з перевищенням повноважень, без погодження уповноваженого органу управління державним майном.

Щодо вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 01.02.2008 зареєстрованого у відділі земельних ресурсів у м. Ірпінь Київської області 01.02.2008 за № 040834000011, що був укладений між Ірпінською міською радою та ТОВ "Боспор-Інвест" та визнання незаконним з моменту прийняття та скасування рішення Ірпінської міської ради від 13.09.2013 № 3428-47-VI "Про продовження дії договору оренди земельної ділянки № 040834000011 від 01.02.2008 ТОВ "Боспор-Інвест" в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 31" , колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи те, що підставою для укладення даного договору оренди земельної ділянки стали рішення Ірпінської міської ради від 02.03.2006 № 1662-46-IV та від 27.12.2007 № 1323-37-V, котрі, як вже зазначалося вище, були прийняті з порушенням закону та прав позивача і визнаються незаконними, то договір оренди земельної ділянки від 01.02.2008, зареєстрований у відділі земельних ресурсів у м. Ірпінь Київської області 01.02.2008 за № 040834000011 підлягає визнанню недійсним у зв'язку з знаходженням його у прямому причинно-наслідковому зв'язку з визнанням недійсним вищезазначених рішень.

Визнання ж незаконним з моменту прийняття та скасування рішення Ірпінської міської ради від 13.09.2013 № 3428-47-VI "Про продовження дії договору оренди земельної ділянки № 040834000011 від 01.02.2008 ТОВ "Боспор-Інвест" в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 31" є наслідком скасування судом рішень Ірпінської міської ради від 02.03.2006 № 1662-46-IV "Про надання дозволу ТОВ "Боспор-Інвест" на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 31 для будівництва рекреаційного комплексу", від 27.12.2007 № 1323-37-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Боспор-Інвест" для будівництва рекреаційного комплексу за адресою: м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 31", та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.02.2008, зареєстрованого у відділі земельних ресурсів у м. Ірпінь Київської області 01.02.2008 за № 040834000011, оскільки воно, в свою чергу, є наслідком їх прийняття та укладення відповідно, та спрямоване на продовження правовідносин за договором оренди, що укладений з порушенням вимог закону та визнається судом недійсним.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про визнання незаконними та скасування рішень Ірпінської міської ради від 02.03.2006 № 1662-46-IV "Про надання дозволу ТОВ "Боспор-Інвест" на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 31 для будівництва рекреаційного комплексу", від 27.12.2007 № 1323-37-V "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Боспор-Інвест" для будівництва рекреаційного комплексу за адресою: м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 31", визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.02.2008 зареєстрованого у відділі земельних ресурсів у м. Ірпінь Київської області 01.02.2008 за № 040834000011, що був укладений між Ірпінською міською радою та ТОВ "Боспор-Інвест" та визнання незаконним з моменту прийняття, та скасування рішення Ірпінської міської ради від 13.09.2013 № 3428-47-VI "Про продовження дії договору оренди земельної ділянки № 040834000011 від 01.02.2008 ТОВ "Боспор-Інвест" в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 31" .

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на лист від 09.11.2004 № 134 в якому санаторій "Ірпінь" надає згоду на вилучення земельної ділянки площею 3,6042 га з користування санаторію, адресований міському голові м. Ірпінь, а також на лист Міністерства охорони здоров'я України від 29.10.2004 № 20.03.1412, підписаний заступником міністра, в якому міністерство повідомляє про відсутність заперечень щодо надання санаторієм згоди на будівництво рекреаційного комплексу на земельній ділянці. Суд оцінює дані листи критично, виходячи з наступного.

Як вже було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, майно та кошти санаторію є державною власністю та належать йому на праві оперативного управління, уповноваженим органом управління санаторієм є Міністерство охорони здоров'я України. Таким чином, санаторій "Ірпінь" не має права самостійно надавати згоду на вилучення в нього земельної ділянки, а повинен погоджувати такі рішення з органом управління - Міністерством охорони здоров'я України.

Тведження скаржника, що вказаним листом від 29.10.2004 № 20.03.1412 Міністерство охорони здоров'я України надало відповідну згоду колегією суддів до уваги не приймається, оскільки відповідно до п. 7 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 24.07.2000 № 918/2000 Міністерство охорони здоров'я України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Таким чином, згода міністерства на вилучення земельної ділянки має бути оформлена у формі наказу , та відповідно, не може бути оформлена листом.

Твердження скаржника щодо того, що судом першої інстанції неправомірно не застосовано строк позовної давності колегією суддів до уваги не береться з огляду на наступне.

Статтею 258 Цивільного кодексу України унормовано, що для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 5 прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" № 4176-VI від 20.12.2011 встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутись до суду з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади ,органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Наведений закон набрав чинності 15.01.2012.

Таким чином, оскільки встановлений законом трирічний строк не сплив на момент звернення позивача з даним позовом до суду, колегія суддів не вбачає підстав для застосування строку позовної давності.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Боспор-Інвест» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боспор-Інвест" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 20.01.2014 по справі № 911/3952/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/3952/13 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко