Ухвала

від 03.08.2015 по справі 911/3952/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"03" серпня 2015 р. Справа № 911/3952/13

Суддя Черногуз А.Ф., перевіривши матеріали скарги Ірпінської міської ради Київської області про визнання дій державного виконавця незаконними та про визнання незаконною постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у справі за позовом ОСОБА_1 охорони здоров'я України до Ірпінської міської ради Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю В«БОСПОР-ІНВЕСТВ» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного закладу В«Спеціалізований (спеціальний) санаторій В«ІРПІНЬВ» ОСОБА_1 охорони здоров'я України (ДЗ В«ССС В«ІРПІНЬВ» МОЗ УкраїниВ» ) та Міжнародного благодійного фонду В«АМОСОВСЬКІ СЕРЦЯВ» про визнання недійсними рішень Ірпінської міської ради та визнання недійсним договору,

Без виклику представників сторін.

УСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходилась справа №911/3952/13 за позовом ОСОБА_1 охорони здоров'я України до Ірпінської міської ради Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю В«БОСПОР-ІНВЕСТВ» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного закладу В«Спеціалізований (спеціальний) санаторій В«ІРПІНЬВ» ОСОБА_1 охорони здоров'я України (ДЗ В«ССС В«ІРПІНЬВ» МОЗ УкраїниВ» ) та Міжнародного благодійного фонду В«АМОСОВСЬКІ СЕРЦЯВ» про визнання недійсними рішень Ірпінської міської ради та визнання недійсним договору.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.01.2014 позов задоволено повністю, вирішено:

- визнати незаконним з моменту прийняття та скасувати рішення Ірпінської міської ради від 02.03.2006 № 1662-46-IV В«Про надання дозволу ТОВ В«Боспор-ІнвестВ» на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 31 для будівництва рекреаційного комплексуВ» ;

- визнати незаконним з моменту прийняття та скасувати рішення Ірпінської міської ради від 27.12.2007 № 1323-37-V В«Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ В«Боспор-ІнвестВ» для будівництва рекреаційного комплексу за адресою: м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 31В» ;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.02.2008 зареєстрований у відділі земельних ресурсів у м. Ірпінь Київської області 01.02.2008 за № 040834000011, що був укладений між Ірпінською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Боспор-ІнвестВ» ;

- визнати незаконним з моменту прийняття та скасувати рішення Ірпінської міської ради від 13.09.2013 № 3428-47-VI В«Про продовження дії договору оренди земельної ділянки № 040834000011 від 01.02.2008 ТОВ В«Боспор-ІнвестВ» в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 31В» ;

- стягнути з Ірпінської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 33800777) на користь ОСОБА_1 охорони здоров'я України (код ЄДРПОУ 00012925) 2294,00 грн судового збору;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«БОСПОР-ІНВЕСТВ» (код ЄДРПОУ 32984617) на користь ОСОБА_1 охорони здоров'я України (код ЄДРПОУ 00012925) 2294,00 грн судового збору.

30.04.2014 на виконання вказаного рішення видано накази господарського суду Київської області.

30.07.2015 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла скарга Ірпінської міської ради Київської області №01-20/2730 від 24.07.2015 про визнання дій державного виконавця незаконними та про визнання незаконною постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Проте, вказана скарга не може бути прийнята до розгляду господарським судом Київської області, оскільки не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» .

У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII 1 ГПК тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в п 9.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» від 17.10.2012р. № 9.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити: найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб-платників податків).

Як вбачається з матеріалів поданої скарги, вона не містить відомостей про стягувача (ОСОБА_1 охорони здоров'я України).

Недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, або позовну заяву підписано не уповноваженою належним чином особою чи особою, посадове становище якої не вказано, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах, або позовна заява не підписана позивачем (аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, яка викладена в пункті 3.5 постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» ).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

Крім того, виходячи зі змісту положень п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частиною 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Тобто, вимогами ст. 56 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що необхідним доказом направлення сторонам саме копії позовної заяви є опис вкладення .

Судом встановлено, що скаржником не долучено опису вкладення до додатків до скарги, як належного та допустимого доказу надіслання копії позовної заяви з додатками стороні у справі, а саме позивачу ОСОБА_1 охорони здоров'я України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву, якщо до неї не додано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно приписів ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Заявник скарги просить поновити строк для оскарження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №46921235 від 12.06.2015.

Обґрунтовуючи своє клопотання скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова надійшла до Ірпінської міської ради лише 22.06.2015. Як стверджує відповідач, на вказану постанову була подана скарга у встановлений законодавством строк і повернута скаржнику без розгляду, проте, скаржником не надано жодних доказів поважності причин, які зумовили пропущення строку оскарження постанови в розумінні ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, так само, як і не подано копії скарги та рішення (ухвалу) господарського суду Київської області з приводу зазначеної скарги.

Встановлений у частині першій статті 121 - 2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121 - 2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання (аналогічна правова позиція викладена у п. 9.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» від 17.10.2012р. № 9).

Відтак, суд приходить до висновку, що підстави для поновлення строку на оскарження постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Київської області ВП №46921235 від 12.06.2015 відсутні, оскільки, від моменту отримання вказаної постанови пройшло більше місяця, а заявник скарги не наводить жодних обставин та не надає жодних доказів, які стали підставою для подання скарги з тривалим пропущенням строку на оскарження.

З цих підстав, скарга Ірпінської міської ради Київської області №01-20/2730 від 24.07.2015 про визнання дій державного виконавця незаконними та про визнання незаконною постанови про стягнення з боржника виконавчого збору підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Суд звертає увагу заявника скарги на те, що останній не позбавлений права повторного звернення з даною скаргою після усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 53, 56, 57, п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 63, ст.ст. 121-2, 86 Господарського процесуального кодексу України суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у клопотанні Ірпінської міської ради Київської області про продовження строків на оскарження постанови відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Київської області ВП №46921235 від 12.06.2015.

2. Скаргу Ірпінської міської ради на дії відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області у справі №911/3952/13 залишити без розгляду.

3. Копію ухвали надіслати сторонам у справі та відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.

Суддя А.Ф. Черногуз