КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-15321/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.
Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 квітня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представників позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Собківа Я.М. Чайка О.С. Школьнік Д., Мостовенко С.М. Геращенка С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова продукція та інвестиції» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова продукція та інвестиції» до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2012 № 200, -
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2012 року ТОВ «Промислова продукція та інвестиції» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Київської регіональної митниці в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.09.2012 № 200, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 945 425,63 грн. в т.ч. 467 118,05 грн. основного платежу та 478 307,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Під час апеляційного розгляду справи, представником відповідача заявлено клопотання про заміну сторони Київської регіональної митниці її правонаступником - Київською міжрегіональною митницею Міндоходів.
У відповідності до ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Так, відповідно до Указу Президента України від 18.03.2013 № 141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України» та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» та Положення про Київську міжрегіональну митницю Міністерства доходів та зборів України від 17.04.2013 № 70 створено Київську міжрегіональну митницю Міндоходів як територіальний орган Міністерства доходів і зборів України та реорганізовано Київську регіональну митницю Державної митної служби України шляхом приєднання до Київської міжрегіональної митниці Мін доходів.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає за необхідне допустити процесуальне правонаступництво шляхом заміни сторони Київської регіональної митниці її правонаступником - Київською міжрегіональною митницею Міндоходів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 22.08.2012 по 23.08.2012 співробітниками Київської регіональної митниці було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ТОВ «Промислова продукція та інвестиції» (код ЄДРПОУ 37037429) вимог законодавства України з питань державної митної справи при декларуванні товарів «Плівки в аркушах: AGFA DryStar» та «Плівки в аркушах: Kodak DryView DVB» за кодом 3701 10 10 00 згідно УКТЗЕД за період з 01.09.2009 по 30.04.2012.
В ході проведення перевірки митним органом встановлено, що за період з 01.09.2009 до 30.04.2012 Товариством задекларовано товари «Плівки в аркушах: AGFA DryStar. Виробник AGFA HEALTHCARE NV; Торговельна марка AGFA» та «Плівки в аркушах: Kodak DryView DVB» за кодом УКТЗЕД 3701101000 по ВМД № № 100140003/2011/217605, 100200000/2011/222299, 100190000/2011/369163, 100200000/2012/529919, 100200000/2012/549015.
При проведенні митного оформлення плівок позивачем у графі 31 товару вищезазначених ВМД наведені невірні відомості про характеристику товару, а саме, що плівка DryStar є рентгенівською плівкою.
Відповідач дійшов висновку про те, що плівка серії «DRYSTAR», яка не має фоточутливих властивостей до рентгенівських променів та виготовлена з полімерного матеріалу повинна класифікуватись у товарній позиції УКТЗЕД 3921 (інші плити, листи, плівки та смуги або стрічки з пластмаси) за кодом згідно з УКТЗЕД 3921901900 (ставка мита-5%), а не за кодом згідно з УКТЗЕД 3701101000 (ставка мита -6,5%) як зазначено в ВМД.
За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт від 10.08.2012 № н/54/12/100000000/37037429, яким зафіксовані порушення позивачем норм митного і податкового законодавства України, а саме: Закону України «Про Митний тариф України», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України що призвело до завищення суми податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита на 11 402,93 грн. та спричинило заниження податкового зобов'язання підприємства по сплаті податку на додану вартість - на суму - 467 118,05 грн.
На підставі акта перевірки від 23.08.2012 № н/54/12/100000000/37037429 відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.09.2012 № 200, якими позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій), за платежем: Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 945 425,63 грн. (467 118,05 грн. - основний платіж, 478 307,58 - штрафні (фінансові) санкції).
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач, використовуючи надане йому діючим законодавством України, право оскарження рішень митних органів, звертався зі скаргою на оскаржуване рішення до Державної митної служби України, за результатами розгляду якої, його скарга була залишена без задоволення, а рішення - без змін.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що неправильне декларування позивачем товарів згідно з УКТЗЕД за ВМД призвело до порушення вимог щодо класифікації товарів згідно з УКТЗЕД та, в свою чергу, до порушення Закону України «Про Митний тариф України» в частині декларування коду товару.
З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.
Відповідно до п. п. 35, 19 ст. 1 Митного кодексу України, пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур; митні процедури - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
У відповідності до ст. 13 МК України, ведення УКТЗЕД є одним із основних завдань митних органів, яке здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.
Класифікація товарів, що переміщуються через митний кордон України, для цілей митного оформлення здійснюється відповідно до вимог УКТ ЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», з урахуванням Основних правил інтерпретації класифікації товарів, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій, та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації. Примітки до розділів та груп є невід'ємною частиною УКТ ЗЕД і мають юридичну силу.
У відповідності до ст. 313 МК України, митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.
Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.
Однак, згідно з п. 17 розділу 3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, яка затверджена наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 р. № 314, перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами) має здійснюватись при розмитненні товарів при перевірці вантажної митної декларації.
У даному випадку, контролюючим митним органом було перевірено код товару при розмитненні товарів, який позивач ввозив на територію України і жодних претензій до позивача з даного приводу не було.
Колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не правомірно визначив інший код товару УКТЗЕД вже після проведення митного оформлення та ввезення товару на територію України. Оскільки вказаною нормою чітко передбачено обов`язок перевірки правильності кодування товару при перевірці вантажної митної декларації.
Крім того, відповідно до п. 2 узагальнення Верховного Суду України «Практика розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов'язаних зі справлянням податків і зборів митними органами якщо митні органи», приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР та підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III Митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в» підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III, дія якого не поширюється на митні органи.
Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК України).
Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у цій справі не встановлено і в судових рішеннях не наведено.
В розумінні п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.
Згідно з п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили його на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема з посиланням на результати невиїзної документальної перевірки та на положення п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2013 року по справі № К/800/9995/13.
Як зазначено судом першої інстанції, при проведенні декларування товарів «Плівки в аркушах: AGFA DryStar» та «Плівки в аркушах: Kodak DryView DVB» за кодом 3701 10 10 00 згідно УКТЗЕД за період з 01.09.2009 по 30.04.2012 позивачем неправильно визначено код УКТЗЕД товарів.
Однак, колегія суддів з даним висновком суду погодитися не може, оскільки він не ґрунтується на фактичних обставинах справи та спростовується наявними у справі доказами, а саме:
підтвердженням про державну реєстрацію медичних виробів № ВМ-627/п від 29.09.2011, № ВМ-132/п від 29.12.2011, № ВМ-296/п від 16.05.2011, № ВМ-512/п від 14.12.2010, № ВМ-429/п від 11.04.2012 (копії наявні в матеріалах справи), видані Державною службою України з лікарських засобів. В цих підтвердженнях зазначено, що медичні вироби, згідно інвойсів до контракту відповідно до Свідоцтв про державну реєстрацію № 6925/2007 від 11.03.2011, № 7407/2007 від 25.06.2010 внесено до Державного реєстру медичних виробів, дозволено для застосування в медичній практиці та визначено код УКТЗЕД 3701101000;
висновком Регіональної торгівельної палати США від липня 2012 року (належним чином зроблений переклад в матеріалах справи), зробленого на запит компанії-виробника «Керстрім Хелс инк». (Carestream Health Inc.), який підтверджує, що блакитно чутливі рентгенівські плівки Кодак (Kodak DryViev Blue Imaging Film) (також відомі як Kodak DryViev DVB, DVB+ та DVB+PREMIUM FILMS) фактично є медичними плівками та класифіковані за номером 3701.10.0030;
листом представництва компанії «AGFA HealthCare N.V.» (Бельгія) з додатками щодо технічних характеристик, призначення товару і товарного коду плівок DryStar виробництва «AGFA HealthCare N.V.» (Бельгія). Зокрема в цих додатках зазначено, що рентгенологічна плівка DryStar має в своєму складі шар сенсибілізованого до ІЧ-випромінювання. Процес друку у принтерах AGFA DryStar (принтери для автоматичної обробки медичних рентгенівський плівок), які використовують тільки плівку DryStar в якості витратних матеріалів, базується на використанні сенсибілізованого до ІЧ-випромінювання шару плівки DryStar.
Що стосується товару «Плівки в аркушах: AGFA DryStar», то суд першої інстанції, обґрунтовуючи неправильність визначення позивачем коду товару за УКТЗЕД - 3701101000 та аргументуючи правильність його класифікації за кодом УКТЗЕД - 3921901900, посилається на інформацію отриману від виробника та на висновок Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України від 25.06.2012 № 16-763.
Як вбачається з наданого відповідачем висновку від 25.06.2012 № 16-763, він був зроблений на замовлення Південної митниці в рамках процедур митного контролю товарів, які переміщувалися через митний кордон на адресу суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «ПОІСК-НІКА», яке не має жодного відношення до позивача.
Разом з тим, підстави та порядок проведення невиїзної документальної перевірки передбачені ст. 351 Митного кодексу України, зокрема ч. 2 цієї статті визначає, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:
1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;
2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
На жодну з перелічених вище підстав відповідач не посилається в своєму акті перевірки.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 ст. 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, судом, під час здійснення судочинства не було враховано вимогу вказаної норми закону. Так, відповідач не довів порушення діючого законодавства з боку позивача при декларуванні наведеного вище товару та не довів наявності підстав для зміни коду товару, що ввозиться позивачем.
За таких обставин, висновки суду першої інстанцій щодо правомірності прийняття Київською регіональною митницею податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 10.09.2012 № 200 не ґрунтуються на вимогах закону.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова продукція та інвестиції» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2013 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова продукція та інвестиції» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.09.2012 № 200, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 945 425,63 грн. в т.ч. 467 118,05 грн. основного платежу та 478 307,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович Я.М. Собків
Повний текст постанови складено та підписано - 14.04.2014
Головуючий суддя Борисюк Л.П.
Судді: Ключкович В.Ю.
Собків Я.М.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.04.2014 |
Оприлюднено | 16.04.2014 |
Номер документу | 38253752 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Борисюк Л.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні