Ухвала

від 21.03.2017 по справі 2а-15321/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року К/800/23710/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Голубєвої Г.К. Юрченко В.П. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 у справі № 2а-15321/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова продукція та інвестиції до Київської міжрегіональної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Промислова продукція та інвестиції звернулося з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 10.09.2012 № 200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 945425,63 грн., в т.ч. в сумі 467118,05 грн. за основним платежем та в сумі 478307,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2013 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 постанову суду першої інстанції скасовано та позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми Р від 10.09.2012 № 200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 945425,63 грн., в т.ч. в сумі 467118,05 грн. за основним платежем та в сумі 478307,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з рішенням суду попередньої інстанції, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що вона була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підставі розпорядження керівника апарату від 28.11.2016 № 1286 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2016 справа № 2а-15321/12/2670 була перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Київська регіональна митниця у період з 22.08.2012 по 23.08.2012 провела невиїзну документальну перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова продукція та інвестиції вимог законодавства з питань митної справи при декларуванні товарів Плівки в аркушах: AGFA DryStar та Плівки в аркушах: Kodak DryView DVB за кодом 3701 10 10 00 згідно з УКТЕЗ за період з 01.09.2009 по 30.04.2012, за результатами якої склала акт від 23.08.2012 № н/54/12/100000000/37037429.

На підставі акта перевірки Київська регіональна митниця прийняла податкове повідомлення-рішення від форми р від 10.09.2012 № 200 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Промислова продукція та інвестиції грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 945425,63 грн., в т.ч. в сумі 467118,05 грн. за основним платежем та в сумі 478307,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визначаючи позивачу грошове зобов'язання, митниця виходила з того, що митне оформлення товару ( Плівки в аркушах: AGFA DryStar ) помилково було здійснено за УКТЗЕД 3701101000, оскільки даний товар підлягає класифікації за кодом УКТЗЕД 3921901900. Також помилково здійснено митне оформлення товару Плівки в аркушах: Kodak DryView DVB за кодом 3701 10 10 00 згідно з УКТЕЗ, оскільки даний товар підлягає класифікації за кодом 3701300000.

Визнаючи протиправним оспорюване податкове повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що митниця неправомірно визначила інший код товару УКТЗЕД після проведення митного оформлення та ввезення товару на територію України, оскільки обов'язок митниці щодо перевірки правильності кодування товару виникає при перевірці вантажної митної декларації. Митний контроль після завершення митного оформлення можливий лише за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин судом не встановлено.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п.35 ст.1 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур

Згідно п.19 ст.1 Митного кодексу України митні процедури - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до п.4.3 ст.4 Закону України Про податок на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Згідно з положеннями п.10.3 ст.10 Закону України Про податок на додану вартість платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до п.54.5 п.54 ст.54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно зі ст.313 Митного кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (ст. 69 Митного кодексу України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митний контроль після завершення митного оформлення можливий за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили його на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема з посиланням на результати невиїзної документальної перевірки.

Обставин у справі щодо наявності обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України позивачем було допущено порушення законодавства України, судами попередніх інстанцій не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді Г.К. Голубєва

В.П. Юрченко