Ухвала

від 31.03.2014 по справі 2а-19374/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2014 р. м. Київ К/9991/39516/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., за участю секретаря:Руденко А.М., за участю представників позивача:Місеври А.І., відповідача:Перепелюка О.В., прокурора:Клюге Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги скаргу Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний - судноремонтний завод» та Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 р.

у справі №2а-19374/10/2670

за позовом Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний - судноремонтний завод»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва,

за участю Прокурора Подільського району м. Києва,

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Київський суднобудівний - судноремонтний завод» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2011 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове про часткове задоволення позову, визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.03.2011 р. №0000372360/0, від 05.07.2010 р. №0000372360/1, від 27.09.2010 р. №0000372360/2, від 26.11.2010 р. №0000372360/3 в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 888 536,50 грн. та штрафних (фінансових ) санкцій у розмірі 444 268,00 грн.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, позивач та відповідач звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами.

Так, позивач у поданій касаційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та змінити рішення суду апеляційної інстанції, визнавши нечинними та скасувавши спірні податкові повідомлення-рішення у частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 1 621 554,50 грн.

Тоді як відповідач ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач також надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких вважає, що касаційна скарга останнього задоволенню не підлягає.

Крім того, сторонами було заявлено клопотання про заміну їх правонаступниками у справі, а саме - позивач просить замінити його на Публічне акціонерне товариство «Київський суднобудівний - судноремонтний завод», а відповідач просить замінити його правонаступником - Державною податковою інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування позивача та відповідача, судова колегія вважає, що заявлені клопотання підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р., за наслідками якої складено акт від 15.03.2010 р. №48/23-611/03149949.

У ході проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог, зокрема, пп.7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за фінансово-господарськими операціями з ТОВ «Будконсалтпромторг», що містять ознаки нікчемних правочинів, та у зв'язку з неправомірним включенням підприємством до додатків 5 розшифровок податкового зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень грудень 2008 р. сум податкового кредиту по контрагентах, найменування та знаходження яких не можливо встановити.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2010 р. №0000372360/0 на суму 2 055 615,00 грн. (за платежем «податок на додану вартість»), у т.ч. за основним платежем 1 370 410,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 685 205,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду первинної скарги ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2010 р. №0000372360/1, аналогічне за змістом.

ДПА у м. Києві рішенням від 06.09.2010 р. №9231/7/25-114 про результати розгляду повторної скарги підприємства скасувала податкове повідомлення рішення від 30.03.2010 р. №0000372360/0 (у т.ч. з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 05.07.2010 р. №0000372360/1) у частині 287 079,00 грн. нарахованого податку на додану вартість за основним платежем та 143 539,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишила без змін.

Таким чином, за результатами розгляду ДПА у м. Києві повторної скарги позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2010 р. №0000372360/2 на суму 1 624 996,50 грн. (у т.ч. 1 083 331,00 грн. - основний платіж, 541 665,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами розгляду ДПА України повторної скарги позивача, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 р. №0000372360/3, аналогічне попередньому.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла наступного висновку.

Так, суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку обставинам даної справи, погодились із висновком податкового органу, викладеному в акті перевірки, про фіктивний характер взаємовідносин позивача із ТОВ «Будконсалтпромторг», та як наслідок відсутність у позивача підстав для включення до складу податкового кредиту суми податку по податкових накладних від 25.07.2008 р. № 162 на суму 755 000,00 грн. (у т. ч. ПДВ 125 833,33 грн.) та від 26.09.2008 р. за № 211 на суму 400 000,00 грн. (у т. ч. ПДВ 66 666,67 грн.).

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «Будконсалтпромторг» були укладені договори від 25.09.2008 р. № 785 та від 02.07.2008 р. № 020708/1.

Згідно договору від 25.09.2008 р. № 785, ТОВ «Будконсалтпромторг» (виконавець) зобов'язався за дорученням позивача (замовник) виконати ряд робіт та надати послуги, а саме - виготовити відповідно до Технічного завдання рекламні конструкції у кількості 4 шт.; здійснити монтаж рекламних конструкцій відповідно до Технічного завдання у кількості 8шт.

Згідно актів здачі-приймання робіт виписано податкову накладну від 26.09.2008 р. №211 на суму 400 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 66 666,67 грн.), суми податку на додану вартість по якій включено до податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за вересень 2008 р.

Відповідно до виписаного платіжного рахунку від 25.09.2008 р. №785 позивач перерахував кошти у розмірі 400 000,00 грн. за виконані роботи та надані послуги на рахунок виконавця (платіжне доручення від 26.09.2008 р. №579).

Згідно договору від 02.07.2008 р. № 020708/1 ТОВ «Будконсалтпромторг» (підрядник) зобов'язався за дорученням позивача (замовник) виконати ремонтні роботи приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Сакальській, 3 (п. 1.1 Договору). Загальна суму договору становила 755 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 125 833,33 грн.).

Виконання робіт по вказаному договору затверджено актом приймання виконаних робіт від 25.07.2008 р. №1 на суму 755 00,00 грн. На виконання умов договору підрядником 25.07.2008 р. було виписано податкову накладну від № 162 на суму 755 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 125 833,33 грн.), суми податку на додану вартість по якій включено до податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за липень 2008 р.

Разом із тим, попередні судові інстанції, вирішуючи спір у зазначеній частині та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, послались на вирок Подільського районного суду м. Києва від 14.04.2009 р. у кримінальній справі № 1-271/09 по обвинуваченню директора ТОВ «Будконсалтпромторг» ОСОБА_8, від імені якого підписувались перелічені податкові накладні, яким останнього визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на 3 роки.

Крім того, судами попередніх інстанцій було долучено до матеріалів судові рішення Окружного адміністративного суду м. Києва, Київського апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України у справах №2а-9661/10/2670 та №2а-9662/10/2670, якими, згідно висновків судових інстанцій, було встановлено нікчемність спірних договорів.

Беручи до уваги викладене, суди дійшли висновку, що у позивача були відсутні підстави для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виданими ТОВ «Будконсалтпромторг».

У той же час, відповідно до п.4 ч.1 ст.7 КАС України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Статтею 11 КАС України визначено обов'язок суду вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Таким чином, виходячи зі змісту наведеної процесуальної норми, суд повинен вжити всіх заходів із витребування необхідних доказів, а не обмежуватись виключно доказами, що подані сторонами у справі, тоді як висновки про нереальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано спірний податковий кредит суди зробили без фактичного дослідження таких обставин.

Для правильного вирішення даного спору дослідженню судами підлягала перш за все реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей, а також реальність усіх даних, наведених у відповідних первинних документах.

З метою перевірки факту здійснення позивачем господарських операцій, судам попередніх інстанцій слід було дослідити первинну документацію та інші документи на предмет їх відповідності вимогам податкового законодавства України, правомірності їх складання, та виключно після цього робити висновки відносно фактичності виконання сторонами договірних зобов'язань.

Слід також зазначити, що передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України, на приписи якої посилались суди, звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених вказаною статтею, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, наділений правом подати суду належні та допустимі докази, на підставі яких, суд може дійти висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог ч.4, ч.5 ст.11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст.220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення у зазначеній частині позовних вимог підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судами було також встановлено, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих підприємством податкових деклараціях з ПДВ (зокрема, рядок 17 «Усього податкового кредиту») за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р. на загальну суму 15 750 954,00 грн. встановлено, що позивачем до додатку 5 «Розшифровок податкового зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій з ПДВ включено до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 888 536,00 грн. по контрагентах, найменування та знаходження яких не можливо встановити.

Суд апеляційної інстанції правомірно визначився із тим, що у даному випадку мало місце некоректне зазначення індивідуальних податкових номерів суб'єктів господарської діяльності, тоді як порушення у формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту відсутні.

Так, судова колегія погоджується із тим висновком суду попередньої інстанції, що невідповідність зазначених позивачем у додатку 5 до декларації з податку на додану вартість індивідуальних номерів суб'єктів господарської діяльності індивідуальним податковим номерам суб'єктів господарської діяльності, зазначеним в податкових накладних, на підставі яких формувались податкові зобов'язання та кредит, є технічною помилкою, відтак враховуючи те, що податковою інспекцією не заперечується факт здійснення позивачем господарських операцій з тими особами, які видали згадані податкові накладні, суд касаційної інстанції не знаходить підстав для висновку про наявність порушень вимог пп.7.2.3, 7.2.4 п.7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні вказаної частини позовних вимог не допущено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Закрите акціонерне товариство «Київський суднобудівний - судноремонтний завод» на Публічне акціонерне товариство «Київський суднобудівний - судноремонтний завод».

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва на Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний - судноремонтний завод» задовольнити частково.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

3. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 р. у справі №2а-19374/10/2670 у частині задоволення позовних вимог залишити без змін.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2011 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 р. у справі №2а-19374/10/2670 скасувати.

Справу №2а-19374/10/2670 направити на новий розгляд до суду першої інстанції у зазначеній частині.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.