Постанова

від 10.06.2014 по справі 2а-19374/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2014 року 15:43 № 2а-19374/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., за участю представників сторін: представника позивача Місевра А.І., представника відповідача Денисенко О.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний - судноремонтний завод»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Закрите акціонерне товариство «Київський суднобудівний - судноремонтний завод» ( ухвалою ВАСУ від 31.03.2014р. замінено правонаступником - Публічне акціонерне товариство «Київський суднобудівний - судноремонтний завод») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва (ухвалою ВАСУ від 31.03.2014р. замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією у Подільському районі м.Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень - рішень від 30.03.2011р. №0000372360/0, від 05.07.2010р. №0000372360/1, від 27.09.2010р. №0000372360/2, від 26.11.2010р. №0000372360/3.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2011 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове про часткове задоволення позову, визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.03.2011р. №0000372360/0, від 05.07.2010р. №0000372360/1, від 27.09.2010р. №0000372360/2, від 26.11.2010р. №0000372360/3 в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 888 536,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 444 268,00 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2014р. постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012р. у справі №2а-19374/10/2670 у частині задоволення позовних вимог залишено без змін, в іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2011р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012р. у справі №2а-19374/10/2670 скасовано.

Справу №2а-19374/10/2670 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції у зазначеній частині.

Мотивом скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва та скасування в частині постанови Київського апеляційного адміністративного суду у вказаній ухвалі зазначено, що судам попередніх інстанцій не досліджено первинну документацію позивача та інші документи на предмет їх відповідності вимогам податкового законодавства України, та правомірності їх складання.

Також зазначено, що судом не вжито заходів із витребування необхідних доказів для дослідження здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано спірний податковий кредит.

З огляду на приписи частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, справа слухається з врахуванням вказівок суду касаційної інстанції.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесено на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятих рішень.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітникам Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва було проведено планову виїзну документальну перевірку Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний - судноремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009 р., за результатами якої складено акт від 15.03.2010 р. №48/23-611/03149949.

Перевіркою встановлено порушення товариством вимог, зокрема, пп.7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за фінансово-господарськими операціями з ТОВ «Будконсалтпромторг», що містять ознаки нікчемних правочинів, та у зв'язку з неправомірним включенням підприємством до додатків 5 розшифровок податкового зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень грудень 2008 р. сум податкового кредиту по контрагентах, найменування та знаходження яких не можливо встановити.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.03.2010 р. №0000372360/0 на суму 2 055 615,00 грн. (за платежем «податок на додану вартість»), у т.ч. за основним платежем 1 370 410,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 685 205,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду первинної скарги ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2010 р. №0000372360/1, аналогічне за змістом.

ДПА у м. Києві рішенням від 06.09.2010 р. №9231/7/25-114 про результати розгляду повторної скарги підприємства скасувала податкове повідомлення рішення від 30.03.2010 р. №0000372360/0 (у т.ч. з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 05.07.2010 р. №0000372360/1) у частині 287 079,00 грн. нарахованого податку на додану вартість за основним платежем та 143 539,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишила без змін.

Отже, за результатами розгляду ДПА у м. Києві повторної скарги позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2010 р. №0000372360/2 на суму 1 624 996,50 грн. (у т.ч. 1 083 331,00 грн. - основний платіж, 541 665,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами розгляду ДПА України повторної скарги позивача, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 р. №0000372360/3, аналогічне попередньому.

Як видно з матеріалів справи та встановлено актом перевірки, між позивачем та ТОВ «Будконсалтпромторг» були укладені договори від 25.09.2008 р. № 785 та від 02.07.2008 р. № 020708/1.

Згідно договору від 25.09.2008 р. № 785, ТОВ «Будконсалтпромторг» (виконавець) зобов'язався за дорученням позивача (замовник) виконати ряд робіт та надати послуги, а саме - виготовити відповідно до Технічного завдання рекламні конструкції у кількості 4 шт.; здійснити монтаж рекламних конструкцій відповідно до Технічного завдання у кількості 8шт.

Згідно актів здачі-приймання робіт виписано податкову накладну від 26.09.2008 р. №211 на суму 400 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 66 666,67 грн.), суми податку на додану вартість по якій включено до податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за вересень 2008 р.

Відповідно до виписаного платіжного рахунку від 25.09.2008 р. №785, позивач перерахував кошти у розмірі 400 000,00 грн. за виконані роботи та надані послуги на рахунок виконавця (платіжне доручення від 26.09.2008 р. №579).

Згідно договору від 02.07.2008 р. № 020708/1, ТОВ «Будконсалтпромторг» (підрядник) зобов'язався за дорученням позивача (замовник) виконати ремонтні роботи приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Сакальській, 3 (п. 1.1 Договору). Загальна суму договору становила 755 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 125 833,33 грн.).

Виконання робіт по вказаному договору затверджено актом приймання виконаних робіт від 25.07.2008 р. №1 на суму 755 00,00 грн. На виконання умов договору підрядником 25.07.2008 р. було виписано податкову накладну від № 162 на суму 755 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 125 833,33 грн.), суми податку на додану вартість по якій включено до податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за липень 2008 р.

Також в даному акті перевірки зазначено, що наявний вирок Подільського районного суду м. Києва від 14.04.2009 р. у кримінальній справі № 1-271/09 по обвинуваченню директора ТОВ «Будконсалтпромторг» ОСОБА_3, від імені якого підписувались перелічені податкові накладні, яким останнього визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на 3 роки.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що у позивача були відсутні підстави для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виданими ТОВ «Будконсалтпромторг».

Крім того, в матеріалах справи наявні судові рішення Окружного адміністративного суду м. Києва, Київського апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України у справах №2а-9661/10/2670 та №2а-9662/10/2670, якими, згідно висновків судових інстанцій, було встановлено нікчемність спірних договорів.

Суд з такими посиланнями не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за №168/97-ВР (який був чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення встановлені нормами Податкового кодексу України.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-УІ із змінами та доповненнями, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, вищезазначені податкові накладні, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». ТОВ «Будконсалтпромторг», на час вчинення правочину було зареєстровано у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Також слід зазначити, що вказані вище судові рішення, які наявні в матеріалах справи, згідно з ст.72 КАСУ мають преюдиціальне значення для даної справи, проте, приписи вказаної статті, а саме звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Зокрема, на виконання викладеного в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2014 року, судом було витребувано у позивача: засвідчені копії документів, на підставі яких позивачем було віднесено до складу витрат суми, сплачені контрагентам, а суми ПДВ, - до податкового кредиту; документи, на підставі яких позивачем було використано в господарській діяльності отримане від контрагентів (зберігання, продаж, використання); письмові пояснення керівника та відповідальних осіб щодо особи, які представляли контрагентів позивача при укладанні угоди та виконання робіт (передачі товарі); документи, на підставі яких позивачем було використано в господарській діяльності отримане від контрагентів (зберігання, продаж, використання) та у відповідача копії податкових декларацій контрагента позивача, докази визначення йому податкових зобов'язань, копії пояснень посадових осіб та інформацію про наявні кримінальні справи, всі документи на підставі яких було призначено та проведено перевірку.

Позивачем на вимогу суду були надані письмові пояснення щодо взаємовідносин з ТОВ «Будконсалтпромторг», за змістом яких вбачається, що на момент укладання договорів №784 та №020708/1 ТОВ «Будконсалтпромторг» було зареєстровано в ЄДР та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Також, позивач в наданих поясненнях, щодо подальшого використання придбаного товару (послуг) у власній господарській діяльності зазначає про наявність в матеріалах справи договору підряду № 23/04 від 23.04.2008р., подакові накладні, видаткові накладні та доказів перебування приміщення дитячого комбінату (за адресою: м. Київ, вул. Сакальській, 3) на балансі ПАТ «КССРЗ», що здається в оренду.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний - судноремонтний завод» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.03.2011р. №0000372360/0, від 05.07.2010р. №0000372360/1, від 27.09.2010р. №0000372360/2, від 26.11.2010р. №0000372360/3 в частині донарахування основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 2295,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 444 268,00 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян