Ухвала

від 26.03.2014 по справі 2а-4657/12/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2014 р. м. Київ К/800/57423/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника відповідача - Бартошука С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року

у справі № 2а-4657/12/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атон-Агро»

до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атон-Агро» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 серпня 2012 року № 0000232301, №0000272301 та № 0000282301.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ Миколаївської області ДПС № 0000232301 від 23 серпня 2012 року, №0000272301 від 23 серпня 2012 року, № 0000282301 від 23 серпня 2012 року.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Первомайська ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Первомайська ОДПІ Миколаївської області ДПС провела позапланову перевірку ТОВ «Атон-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05 листопада 2009 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 05 листопада 2009 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої був складений акт від 06 серпня 2012 року № 926/22/35964792.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 05 листопада 2009 року по 31 березня 2011 року на загальну суму 169175,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2010 року - на 6150,00 грн., за 2 квартал 2010 року - 126232,00 грн., за 3 квартал 2010 року - 15101,00 грн., за 4 квартал 2010 року - 10417,00 грн., за 1 квартал 2011 року - 11275,00 грн.; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2011 рік на загальну суму 214360,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року - на 126500,00 грн., за 3 квартал 2011 року - на 87860,00 грн.; підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого: занижено податок на додану вартість на загальну суму 669306,00 грн., у тому числі: за квітень 2010 року - на 63716,00 грн., за травень 2010 року - на 88576,00 грн., за червень 2010 року - на 84005,00 грн., за липень 2010 року - на 13495,00 грн., за жовтень 2010 року - на 12081,00 грн., за листопад 2010 року - на 56310,00 грн., за грудень 2010 року - на 8333,00 грн., за березень 2011 року - на 18040,00 грн., за квітень 2011 року - на 10000,00 грн., за травень 2011 року - на 166583,00 грн., за вересень 2011 року - на 123167,00 грн., за грудень 2011 року - на 25000,00 грн., та завищено від'ємне значення по податку на додану варітьсь на суму 3500,00 грн. за березень 2012 року.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ТОВ «Атон-Агро» неправомірно включило до складу валових витрат відповідного податкового періоду (у розмірі 652099,00 грн.) та до складу витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування, відповідного податкового періоду (у розмірі 932000,00 грн.) вартість послуг маркетингу та менеджменту, консультаційних послуг, автотранспортних та консультаційних послуг, наданих йому фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, ТОВ «Гран Карро», ТОВ «Мон Шері», а також вартість придбаних у ТОВ «Мон Шері», фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, ТОВ «ТД «Промінвестгруп», ТОВ «Гран Карро» товарно-матеріальних цінностей, а податок на додану вартість, сплачений у складі вартості таких товарів та послуг, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки: вказані витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, з огляду на те, що в актах виконаних робіт не зазначена фактично понесена у вказаних звітних періодах вартість послуг, а також у позивача відсутні товарно-транспортні накладні; вказаними контрагентами позивача не відображено податкові зобов'язання по господарських операціях з ТОВ «Атон-Агро», з огляду на що податковий кредит позивачем сформовано за господарськими операціями з підприємствами з ознаками фіктивності. Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що виписані зазначеними контрагентами первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та, як наслідок, неможливо підтвердити використання отриманих товарів та послуг у власній господарській діяльності ТОВ «Атон-Агро».

23 серпня 2012 року Первомайська ОДПІ Миколаївської області ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000232301, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Атон-Агро» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 423011,00 грн., у тому числі: 383535,00 грн. - за основним платежем, 39476,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

23 серпня 2012 року Первомайська ОДПІ Миколаївської області ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000272301, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Атон-Агро» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 787978,00 грн., у тому числі: 669306,00 грн. - за основним платежем, 118672,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

23 серпня 2012 року Первомайська ОДПІ Миколаївської області ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000282301, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшила ТОВ «Атон-Агро» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року на 3500,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 875,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, - висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість наданих йому фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, ТОВ «Гран Карро», ТОВ «Мон Шері» послуг маркетингу та менеджменту, консультаційних послуг, автотранспортних та консультаційних послуг, а також вартість придбаних у ТОВ «Мон Шері», фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, ТОВ «ТД «Промінвестгруп», ТОВ «Гран Карро» товарно-матеріальних цінностей, а податок на додану вартість, сплачений у вартості таких товарів та послуг, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що реальність господарських операцій підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та не заперечувалась податковим органом, вказані товари та послуги були придбані позивачем з метою використання у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності, які здійснює позивач.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 264564 від 09 листопада 2010 року, ТОВ «Атон-Агро» здійснює такі види діяльності за КВЕД: 01.12.0 - овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників; 01.41.0 - надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; 51.21.0 - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; 51.55.0 - оптова торгівля хімічними продуктами; 51.90.0 - інші види оптової торгівлі; 74.87.0 - надання інших комерційних послуг (т.1 арк. справи 268-269).

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За визначенням, наведеним у підпункту 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44, абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктами 14.1.185, 14.1.191, 14.1.202, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності; постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж (реалізація) товарів - це продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари; продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Абзацами 1, 2 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для формування валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Податковий кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з надання позивачу фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, ТОВ «Гран Карро» та ТОВ «Мон Шері» послуг маркетингу та менеджменту, консультаційних послуг, автотранспортних та консультаційних послуг, а також господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «Мон Шері», фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, ТОВ «ТД «Промінвестгруп», ТОВ «Гран Карро» товарно-матеріальних цінностей, мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: актами прийому - передачі виконаних робіт та наданих послуг, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, видатковими накладними (т.1 арк. справи 75-140, 241-264). Факт оплати позивачем вартості придбаних робіт (послуг) та товарів, у тому числі податку на додану вартість, підтверджується платіжними дорученнями (т.1 арк. справи 141-156).

Вказані обставини податковим органом не заперечувались.

Судами також було встановлено, що номенклатура придбаних товарів, а також характер наданих позивачу послуг узгоджується з видами діяльності, які здійснює ТОВ «Атон Агро».

Крім іншого, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вказані вище контрагенти позивача були належним чином зареєстрованими юридичними особами та перебували на податковому обліку (т.1 арк. справи 161-172).

Також, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Податковий кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлюють обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна