Постанова

від 15.04.2014 по справі 5004/1264/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 5004/1264/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: позивачаЄремейчук І.П. - керівник відповідачаПавленко Л.М. - довіреність від 09.01.2014 р.; Свідерський О.М, - довіреність від 09.01.2014 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Володимир-Волинської міської ради Волинської області на постановувід 21.08.2013 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 5004/1264/12 господарського суду Волинської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Володимиравтодор" до Володимир-Волинської міської ради Волинської області провизнання неправомірним рішення та визнання права постійного користування землею В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 р. ТОВ "Володимиравтодор" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Володимир-Волинської міської ради про:

- визнання незаконним рішення Володимир-Волинської міської ради від 11.10.2011 р. № 11/12 про припинення права постійного користування земельною ділянкою по вул. М. Хвильового, 16 загальною площею 5658 кв.м.;

- визнання за ТОВ "Володимиравтодор" права постійного користування землею на вул. М. Хвильового, 16 загальною площею 5658 кв.м.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 141, 142 Земельного кодексу України та статей 104, 108 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що ТОВ "Володимиравтодор" є правонаступником прав і зобов'язань структурного підрозділу шляхового ремонтно - будівельного управління АТ відкритого типу "Волиньрембуд" - Володимир - Волинської шляхової ремонтно - будівельної дільниці, якому на підставі державного акта на право постійного користування землею з 1996 року належало право постійного користування земельною ділянкою по вул. М. Хвильового, 16.

Проте, оскаржуване рішення № 11/12 від 11.10.2011 р. Володимир-Волинської міської ради позбавляє позивача права постійного користування земельною ділянкою, яке належить йому як правонаступнику Володимир - Волинської шляхово ремонтно - будівельної організації та порушує приписи земельного законодавства.

У поясненнях на позовну заяву Володимир-Волинська міська рада просила відмовити у її задоволенні вказуючи, зокрема, на недоведеність позовних вимог та наявності у позивача після реорганізації Володимир - Волинської шляхово ремонтно - будівельної організації права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.11.2012 р. позов задоволено частково, а саме: визнано недійсним рішення Володимир-Волинської міської ради від 11.10.2011 р. № 11/12 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою по вул. М. Хвильового, 16 загальною площею 5658 кв.м.". В решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 р. рішення господарського суду Волинської області від 07.11.2012 р. скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2013 р. рішення та постанова у даній справі скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, з посиланням, зокрема, на ненадання судами належної правової оцінки як питанням порушення оскаржуваним рішенням міської ради прав та інтересів позивача, так і відповідності рішення міської ради вимогам законодавства.

Під час нового розгляду ТОВ "Володимиравтодор" подало заяву про уточнення позовних вимог, у якій просило визнати незаконним рішення міськради від 11.10.2011 року № 11/12 про припинення права постійного користування земельною ділянкою по вул. М. Хвильового, 16 площею 5 658 кв.м. та визнати за товариством право обіймати земельну ділянку на правах "Постійного користування", вказуючи на те, що виходячи з положень статті 16, частин 2, 3 статті 84, статті 142, частини 8 статті 149 та пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України Володимир-Волинська міська рада не мала повноважень на розпорядження земельною ділянкою державної власності та вилучення цієї земельної ділянки з користування ТОВ "Володимиравтодор" (том 1 а.с. 168-169).

Володимир-Волинська міська рада просила відмовити позивачу у задоволенні позову посилаючись на те, що ТОВ "Володимиравтодор" не може бути правонаступником прав та обов'язків державного підприємства, а тому прийняте міською радою рішення № 11/12 від 11.10.2011 р. ніяким чином не порушує прав та законних інтересів позивача, яким, в свою чергу не надано документів на підтвердження наявності у нього будь - якого права на спірну земельну ділянку.

При цьому, відповідач зазначав, що пунктом "в" статті 141 Земельного кодексу України передбачено, що у разі припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, їх право постійного користування земельною ділянкою припиняється і в порядку правонаступництва не передається. Проте, позивачем дії, необхідні для реалізації права на земельну ділянку шляхом звернення до уповноваженого органу з метою оформлення (переоформлення) права постійного користування земельною ділянкою у відповідності до вимог чинного законодавства, не вчинені.

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.05.2013 р. (суддя Кравчук А.М.) позов задоволено частково, визнано недійсним пункт 1 рішення Володимир-Волинської міської ради Волинської області від 11.10.2011 р. №11/12 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками".

В частині позовних вимог про визнання за ТОВ "Володимиравтодор" права постійного користування земельною ділянкою на вул. М. Хвильового, 16, площею 5 658 кв.м., відмовлено.

Мотивуючи рішення та задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення міської ради судом першої було встановлено невідповідність пункту 1 цього рішення вимогам чинного законодавства та порушення ним прав та законних інтересів позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою, суд першої інстанції дійшов висновку, що за наявності дійсного державного акта, яким посвідчено право на постійне користування земельною ділянкою, позовна вимога про визнання такого права є безпідставною.

За апеляційною скаргою Володимир-Волинської міської ради Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Дужич С.П., Бучинська Г.Б., Павлюк І.Ю.) переглянувши рішення господарського суду Волинської області від 20.05.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 21.08.2013 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Володимир-Волинська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі в частині позовних вимог про визнання недійсним пункту 1 рішення Володимир-Волинської міської ради від 11.10.2011 р. № 11/12 скасувати та припинити провадження у справі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неповним з'ясуванням судами всіх обставин справи та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що позивачем безпідставно ототожнюється два різних підприємства: Володимир - Волинська шляхова ремонтно - будівельна дільниця та ТОВ "Володимиравтодор", оскільки в даному випадку відбулась не тільки зміна назви підприємства, а й зміна організаційно - правової форми, внаслідок припинення діяльності одного підприємства і утворення іншого з іншою формою власності.

Заявник касаційної скарги зазначає, що у даному випадку особа, якій було видано державний акт на право постійного користування землею є ліквідованою, що тягне за собою припинення права постійного користування земельною ділянкою цією особою шляхом прийняття відповідного рішення уповноваженим органом, а для реалізації права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування, позивачу, в порядку статті 122 Земельного кодексу України, необхідно було звернутися до органів місцевого самоврядування з метою оформлення (переоформлення) права постійного користування земельною ділянкою у відповідності до вимог чинного на той час законодавства та отримати державний акт, чого позивачем зроблено не було.

Крім того, скаржник зазначає, що 29.09.1998 р. між ТОВ "Володимиравтодор" та ВАТ "Волиньрембуд" було укладено договір, за умовами якого останнім передано у власність позивача майно шляхової ремонтно - будівельної дільниці на суму 23 400,00 грн. в обмін на 645 іменних акцій, а ТОВ "Володимиравтодор" стало повним правонаступником всіх зобов'язань, кредитів, боргів, угод Володимир - Волинської шляхової ремонтно - будівельної дільниці ВАТ "Волиньрембуд". Скаржник посилаючись на частину 4 статті 120 Земельного кодексу України вказував на те, що Наказом ФДМ України № 258 від 29.12.2011 р. затверджений перелік майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Волиньрембуд", і на даний час ТОВ "Володимиравтодор" не набув права власності на майно як правонаступник, що підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2013 р. у справі № 5004/1116/12.

Заявником касаційної скарги також вказується на порушення судами статті 22 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з необґрунтованим відхиленням судом першої інстанції клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи - Управління Держземагентства у Володимир - Волинському районі Волинської області.

ТОВ "Володимиравтодор" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення у справі без змін вказуючи на те, що в Наказі ФДМ України № 40 від 17.02.1995 р. зазначено, що враховуючи результати продажу державної частки акцій АТ "Волиньрембуд" (правонаступником якого є ТОВ "Володимиравтодор") та на підставі підсумкового протоколу № 3 від 09.02.1995 р., визнано завершеним процес приватизації АТ "Волиньрембуд". При цьому, державний акт на право постійного користування землею Володимир - Волинській шляховій ремонтно - будівельній дільниці був виданий 24.05.1996 р., тобто на час видачі цього державного акта на землю юридична особа не мала державної частки акцій. У 1998 році відбулося перетворення Володимир - Волинській шляховій ремонтно - будівельній дільниці АТ "Волиньрембуд" в ТОВ "Володимиравтодор", при цьому, згідно пункту 4 розпорядження виконавчого комітету Володимир - Волинської міської ради № 539 від 21.09.1998 р. ідентифікаційний код Володимир - Волинської шляхової ремонтно - будівельної дільниці АТ "Волиньрембуд" залишився у позивача, що свідчить про безпідставність посилань скаржника на припинення діяльності державного чи комунального підприємства як на підставу для припинення права користування земельною ділянкою на підставі пункту "в" статті 141 Земельного кодексу України.

ТОВ "Володимиравтодор" також вважає безпідставними посилання скаржника на те, що позивачу не належать приміщення по вул. М. Хвильового, 16, оскільки рішенням суду у справі № 5004/1116/12, на яку посилається міська рада, відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно, з огляду на встановлення обставин щодо відсутності оспорювання чи невизнання цього права. Крім того, у Наказі ФДМ України № 258 від 29.12.2011 р. зазначається про передачу у власність Володимир - Волинській шляховій ремонтно - будівельній дільниці об'єкта нерухомого майна - майстерні - гаражу, а відповідно до статті 30 Земельного кодексу України в редакції 1990 року, при передачі підприємством будівель та споруд іншому підприємству, разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться передане майно.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції були встановлені наступні обставини:

- 01.07.1992 р. наказом № 63 начальника Дорожнього підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління Волинського обласного спецрембудтресту було виділено Володимир-Волинську госпрозрахункову дільницю Волинського ДПС РБУ на самостійний баланс і надано їй статус юридичної особи (том 1 а.с.127, 140, 175);

- 29.08.1992 р. на підставі рішення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради народних депутатів № 260 від 20.08.1992 р. "Про реєстрацію Статуту Володимир-Волинської шляхової спеціалізованої ремонтно-будівельної дільниці" було зареєстровано Статут даної юридичної особи, відповідно до пунктів 1.2 та 1.4 якого підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок в банку, печатку, кутовий штамп та юридичну адресу - вул. Р. Люксембург, 16 м. Володимир-Волинський Волинської області, засновником якого є Волинське шляхове спеціалізоване ремонтно-будівельне управління (том 1 а.с.123-126);

- 08.10.1997 р. видана довідка № 5493 Волинського обласного управління статистики "Про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" з якої вбачається, що Шляховій ремонтно-будівельній дільниці Шляхового спеціалізованого ремонтно-будівельного управління ВАТ "Волиньрембуд" було присвоєно ідентифікаційний номер - 25088421 (том 1 а.с.29);

- 21.01.1993 р. рішенням виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради народних депутатів № 28, вул. Р. Люксембург в м. Володимир-Волинський Волинської області було перейменовано на вул. М. Хвильового (том 1 а.с.177-179);

- 06.12.1993 р. наказом № 54 керуючого трестом Волинського обласного підрядного спецрембудтресту "Про структуру відкритого акціонерного товариства "Волиньрембуд", на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. "Про порядок корпоратизації підприємств", структурні підрозділи, які входили до Волинського спецрембудтресту були включені до складу ВАТ "Волиньрембуд", у тому числі шляхове ремонтно-будівельне управління, відокремленим структурним підрозділом якого є Володимир-Волинська шляхова спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця (том 1 а.с.33, 181);

- 17.02.1995 р. наказом № 40 начальника РВ ФДМУ по Волинській області "Про завершення приватизації акціонерного товариства "Волиньрембуд", враховуючи результати продажу державної частки акцій АТ "Волиньрембуд", було вирішено приватизацію АТ "Волиньрембуд" вважати завершеною та передано цьому підприємству акцій у кількості 33449 штук (а.с. 180);

- 24.05.1996 р. відповідно до рішення Володимир-Волинської міської ради народних депутатів № 111 від 18.04.1996 р., Володимир-Волинській шляховій ремонтно-будівельній дільниці було видано Державний акт серії ВЛ № 30 на право постійного користування земельною ділянкою площею 5 658 м 2 по вул. М. Хвильового, 16 в м. Володимир-Волинський для ведення виробничої діяльності та обслуговування підсобних будівель, який було зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 30 (том 1 а.с.26-28);

- 29.06.1998 р. рішенням загальних зборів працівників Володимир-Волинської шляхової ремонтно - будівельної дільниці ВАТ "Волиньрембуд" про відокремлення даної дільниці від ВАТ "Волиньрембуд" та було вирішено викупити дільницю за акції колективу;

- 27.08.1998 р. рішенням зборів учасників ТОВ "Володимиравтодор" було вирішено створити ТОВ "Володимиравтодор" з статутним фондом 35 133,54 грн. та вважати дане підприємство правонаступником прав і зобов'язань Володимир-Волинської шляхової ремонтно-будівельної дільниці;

- 21.09.1998 р. розпорядженням виконкому Володмир-Волинської міської ради № 539рв "Про реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "Володимиравтодор" було проведено реєстрацію даного товариства з місцезнаходженням: Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. М. Хвильового, 16, без зміни ідентифікаційного коду - 25088421 (том 1 а.с.183);

- відповідно до пункту 1.1. Статуту ТОВ "Володимиравтодор", зареєстрованого на підставі зазначеного розпорядженням виконкому Володимир-Волинської міської ради народних депутатів № 539рв від 2109.1998 р., товариство засноване на підставі установчого договору від 27.08.1998 року та є правонаступником прав і зобов'язань Володимир-Волинської шляхової ремонтно-будівельної дільниці, як структурного підрозділу шляхового ремонтно-будівельного управління ВАТ "Волиньрембуд" (том 1 а.с. 17-25);

- 29.09.1998 р. між ТОВ "Володимиравтодор" та ВАТ "Волиньрембуд" було укладено договір, згідно умов якого ВАТ "Волиньрембуд" передало у власність ТОВ "Володимиравтодор" майно шляхової ремонтно-будівельної дільниці на суму 23 400,00 грн. в обмін на 465 іменних акцій, а ТОВ "Володимиравтодор" стало повним правонаступником всіх зобов'язань, кредитів, боргів, угод Володимир-Волинської шляхової ремонтно-будівельної дільниці ВАТ "Волиньрембуд";

- 20.10.1998 р. у Володимир-Волинській громадсько-політичній газеті "Слово правди" № 87(8687) було розміщено оголошення, що Володимир-Волинську шляхову ремонтно-будівельну дільницю шляхового ремонтно-будівельного управління ВАТ "Волиньрембуд" перейменовано у ТОВ "Володимиравтодор" (а.с.182)

- згідно довідки АБ № 442852 Володимир-Волинського районного управління статистики з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, первинна реєстрація ТОВ "Володимиравтодор" проведена 21.09.1998 р. за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. М. Хвильового, 16, з ідентифікаційним кодом - 25088421, який був у Володимир-Волинської шляхової ремонтно-будівельної дільниці Шляхового спеціалізованого ремонтно-будівельного управління ВАТ "Волиньрембуд" (том 1 а.с.32);

Судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи також встановлено, що 11.10.2011 р. Володимир-Волинською міською радою Волинської області прийнято рішення № 11/12 "Про припинення права постійного користування земельними ділянками", пунктом 1 якого припинено Володимир-Волинській шляховій ремонтно-будівельній дільниці право на постійне користування земельною ділянкою площею 5 658 м 2 по вул. М. Хвильового, 16 на підставі статей 12, 125, 126, 141 Земельного кодексу України (том 1 а.с.55).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Володимиравтодор" про визнання незаконним рішення Володимир-Волинської міської ради від 11.10.2011 р. № 11/12 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою по вул. М. Хвильового, 16 загальною площею 5658 кв.м." з посиланням, зокрема, на приписи статей 141, 142 Земельного кодексу України з огляду на порушення прав позивача, як правонаступника Володимир-Волинської шляхової ремонтно-будівельної дільниці.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 118 передбачено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

Під час нового розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, на виконання вимог суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 11.04.2013 р., було встановлено, що 24.05.1996 р. Володимир-Волинській шляховій ремонтно-будівельній дільниці Шляхового спеціалізованого ремонтно-будівельного управління ВАТ "Волиньрембуд" (ідентифікаційний код 25088421), на підставі рішення Володимир-Волинської міської ради народних депутатів № 111 від 18.04.1996 р. було видано Державний акт серії ВЛ № 30 на право постійного користування землею площею 5 658 м 2 по вул. М. Хвильового, 16 в м. Володимир-Волинський для ведення виробничої діяльності та обслуговування підсобних будівель, який було зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

При цьому, судами встановлено, що станом на день прийняття міською радою оскаржуваного рішення від 11.10.2011 р. № 11/12, Володимир-Волинська шляхова ремонтно-будівельна дільниця Шляхового спеціалізованого ремонтно-будівельного управління ВАТ "Волиньрембуд" не припиняла своєї діяльності, а була перетворена у ТОВ "Володимиравтодор", на підставі рішення загальних зборів трудового колективу дільниці, до якого перейшли майно, права та обов'язки цієї дільниці з залишенням цього ж ідентифікаційного коду (25088421) та юридичної адреси. Про зазначені зміни було повідомлено у пресі (газета "Слово правди" № 87(8687) від 29.10.1998 р.).

Статтею 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Аналогічні приписи закріплені у статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

За приписами статті 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що виходячи з витягів з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не має будь-яких даних, що Володимир-Волинська шляхова ремонтно-будівельна дільниця Шляхового спеціалізованого ремонтно-будівельного управління ВАТ "Волиньрембуд" (ідентифікаційний код 25088421), правонаступником якої є ТОВ "Володимиравтодор", припинило свою діяльність, а відтак, приймаючи до уваги те, що ТОВ "Володимиравтодор" має той же ідентифікаційний код, майно та юридичну адресу, що і шляхова ремонтно-будівельна дільниця, суди дійшли висновку, що ТОВ "Володимиравтодор" набуло всі права та обов'язки свого попередника та не втратило прав на постійне користування земельною ділянкою площею 5 658 м 2 по вул. М. Хвильового, 16 в м. Володимир-Волинський, виділеною рішенням Володимир-Волинської міської ради народних депутатів від № 111 від 18.04.1996 року для ведення виробничої діяльності та обслуговування підсобних будівель.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення міської ради від 11.10.2011 р.) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації (частина 2 вказаної норми).

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 "У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками)", встановлено, що ця норма не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 р.

При цьому, у пункті 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України йдеться про переоформлення права власності або оренди громадянами та юридичними особами, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві. Переоформлення також має два значення: повторити оформлення і оформити заново, за новими правилами, однак Рішенням Конституційного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення вказаного пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного судочинства і порушує цивільні права або інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення міської ради № 11/12 від 11.10.2011 р. прийнятого на підставі статей 12, 125, 126, 141 Земельного кодексу України, з посиланням на те, що Володимир-Волинської шляхової ремонтно-будівельної дільниці не існує, а за вказаною адресою (вул. М. Хвильового, 16) знаходиться ТОВ "Володимиравтодор" (з 1998 року є правонаступником Володимир-Волинської шляхової ремонтно-будівельної дільниці АТ "Волиньрембут").

Статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення міськради від 11.10.2011 р.) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій ; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Право постійного землекористування може бути припинене лише з підстав передбачених законодавством, а тому зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто інші юридичні факти не можуть розглядатись як підстава припинення права користування зазначеною земельною ділянкою.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що кожна з підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є самостійною, однак, зміст оскаржуваного рішення міськради не містить конкретної підстави, за якою припинено право користування земельною ділянкою.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним пункту 1 рішення № 11/12 Володимир-Волинської міськради від 11.10.2011 р. "Про припинення права постійного користування земельними ділянками", на виконання вказівок суду касаційної інстанції відповідно до статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України, встановивши обставини стосовно що Володимир-Волинська шляхова ремонтно-будівельна дільниця своїй діяльності не припиняла, а була перетворена у ТОВ "Володимиравтодор", яке є правонаступником усіх її прав та обов'язків, тобто Володимир-Волинська шляхова ремонтно-будівельна дільниця не втратила права на користування спірною земельною ділянкою, яка була надана їй у постійне користування, дійшли правомірного висновку стосовно невідповідності оскаржуваного рішення міської ради № 11/12 від 11.10.2011 р. приписам законодавства та порушенням цим рішенням прав позивача.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами.

Стосовно доводів скаржника про порушення судами прав відповідача, передбачених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, які полягають у відхиленні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи на стороні відповідача - Управління Держземагентства у Володимир - Волинському районі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 27 вказаного Кодексу, передбачена можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін. Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. При цьому, вирішуючи питання стосовно наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Як вбачається зі змісту рішення суду, розглянувши клопотання відповідача про залучення третьої особи та відмовляючи у його задоволенні, господарський суд дійшов висновку, що в порушення статті 27 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не зазначено на яких підставах Управління Держземагенства у Володимир-Волинському районі Волинської області необхідно залучити до участі у справі в якості третьої особи та яким саме чином рішення по даній справі може вплинути на права та обов'язки вказаної особи.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Володимиравтодор" про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою, судові рішення сторонами у справі не оскаржені.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 р. у справі № 5004/1264/12 та рішення господарського суду Волинської області від 20.05.2013 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач