Ухвала

від 24.03.2014 по справі 2а-11207/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2014 р. м. Київ К/9991/41592/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Ткача С.С.

представника відповідача Сидоренко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.02.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012

у справі № 2а-11207/11/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго - торгівельна мережа»,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «РТЛ Україна»

про визнання угоди недійсною та стягнення коштів, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.02.2012 позов задоволено частково. Визнано договір від 10.11.2010 № 1011/1 між ТОВ «РТЛ Україна» та ТОВ «Арго-торгівельна мережа» недійсним на підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України. Стягнуто з ТОВ «РТЛ Україна» в доход держави кошти в сумі 2589108,00 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю. Вимоги касаційної скарги обґрунтовуються посиланням на обставини та положення ст.ст. 173, 174, ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1, ч. 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, на яких позивач ґрунтував позовні вимоги.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції в судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва, правонаступником якої була Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби, на Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва, яка, своєю чергою, є правонаступником Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Між ТОВ «РТЛ Україна» (постачальник) та ТОВ «Арго-торгівельна мережа» (покупець) укладено договір поставки товару від 10.11.2010 № 1011/1, на виконання якого ТОВ «РТЛ України» передало ТОВ «Арго-торгівельна мережа» товар (одяг, взуття, аксесуари), що був предметом договору, та виписало видаткові і податкові накладні, специфікації.

ДПІ у Печерському районі м.Києва провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Арго-торгівельна мережа» за період з 01.10.2010 по 30.11.2010, за результатами якої склала акт від 16.06.2011 № 708/23-9/32249009, яким зафіксувала порушення вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». За висновками податкового органу порушення позивачем наведених норм закону зумовили заниження податку на додану вартість за період, що перевірявся. Податковий орган вважає, що вчинена угода не була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а відтак, є нікчемною відповідно до вимог ст. 228 Цивільного кодексу України як така, що порушує публічний порядок.

Вищезазначені висновки податкового органу обґрунтовані висновками зустрічної перевірки щодо контрагента позивача - ТОВ «Агропрайд» про нікчемність укладених ним угод з рядом своїх контрагентів. Своєю чергою, висновки про нікчемність укладених ТОВ «Агропрайд» з рядом контрагентів угод податковим органом обґрунтовані створенням останніх невстановленими особами, а також відсутністю в них основних засобів та трудових ресурсів.

Суд касаційної інстанції зазначає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушенням контрагентами постачальника вимог законів при створенні підприємства та веденні фінансово-господарської діяльності. У разі, коли вказані контрагенти допустили певні порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

До того ж встановлення певних фактів в поясненнях, відібраних відділом податкової міліції, не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення такі факти самі собою не є доказом допущення суб'єктом господарювання чи відсутності з боку останнього певного порушення. При цьому докази мають бути належними, тобто такими, що містять інформацію щодо предмета доказування, у даному випадку яким є обставини щодо реального вчинення правочину - договору поставки товару між ТОВ «РТЛ Україна» (постачальник) та ТОВ «Арго-торгівельна мережа» (покупець) від 10.11.2010 № 1011/1.

Судом апеляційної інстанції досліджено питання щодо фактичного вчинення правочину - договору поставки товару між ТОВ «РТЛ Україна» (постачальник) та ТОВ «Арго-торгівельна мережа» (покупець) від 10.11.2010 № 1011/1., в результаті чого встановлено, що правочин реально вчинено, господарські операції з поставки та оплати товару мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, товар придбано позивачем з метою використання в господарській діяльності, основним видом якої є роздрібна та оптова торгівля одягом, взуттям, роздрібна торгівля шкіряними виробами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту. Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновком суду апеляційної інстанцій про необхідність відмови в позові, оскільки наявність у сторін договору при його вчиненні умислу щодо настання певних протиправних наслідків, що порушують публічних порядок, позивачем не доведена.

Суд апеляційної інстанції повно встановив обставини, що мають значення для вирішення справи, та надав їм правову оцінку, правильно застосувавши ст. 228 Цивільного кодексу України.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун