Ухвала

від 29.05.2014 по справі 2а-11207/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

29 травня 2014 року м. Київ В/800/2335/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Юрченко В.П.,

Суддів Єрьоміна А.В.,

Кравцова О.В.,

Веденяпіна О.А.,

Швеця В.В.

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2014 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-торгівельна мережа», товариства з обмеженою відповідальністю «РТЛ Україна» про визнання угоди недійсною та стягнення коштів,

встановив:

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.03.2014 К/9991/41592/12 в зв'язку з неоднаковим застосуванням норми матеріального права, а саме: статті 208 Господарського кодексу України.

Розглянувши заяву та додані судові рішення, суд приходить до висновку про відсутність підстав задоволення заяви виходячи з наступного.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України визначено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.03.2014 К/9991/41592/12 заявник послався на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, а саме ст. 208 Господарського кодексу України .

На підтвердження зазначеного заявник надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 № К/9991/20012/11, в якій, на його думку, інакше застосовано одні й ті самі норми права.

Так, у судовому рішенні, наданого на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, судом було встановлено, що застосування наслідків до сторін встановлених ст. 208 Господарського кодексу України - стягнення в доход держави грошових коштів, одержаних за нікчемним договором, є обґрунтованим, оскільки у судовому процесі було встановлено факт безтоварності господарських операцій, за наслідками яких платником податків було сформовано податковий кредит.

В ухвалі, про перегляд якої поставлено питання, суд касаційної інстанції, залишаючи без задоволення касаційну скаргу податкового органу та без змін рішення суду апеляційної інстанцій, погодився з їх висновком щодо неправомірної вимоги контролюючого органу про стягнення зі сторін договору, який на думку державного податкового органу, є нікчемним, все одержане за таким договором в доход держави, оскільки відсутні докази на підтвердження відповідних обставин щодо наявності у господарюючих суб'єктів умислу на укладення угоди із метою, суперечною інтересам держави, не доведено належними засобами доказування того, що господарська операція між вказаними господарюючими суб'єктами не мала реального, товарного характеру, тобто укладення угоди без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної вигоди.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що обставини, які стали підставою для заяви про перегляд справи, не підтвердилися, оскільки правовідносини, які були предметом судових розглядів, не є подібними.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.

Керуючись ст. ст. 235-240 КАС України , суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про допуск справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.03.2014 К/9991/41592/12 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: