Постанова

від 14.04.2014 по справі 22/188

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2014 р. Справа№ 22/188

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Шевченко Я.А.

за участю представників:

від позивача: Чудовська М.В.;

від відповідача: Демидюк О.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Гефес Інтернейшнл"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 10.02.2014р.

у справі №22/188 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Закритого акціонерного товариства „Гефес Інтернейшнл"

до Приватного акціонерного товариства „Науково-виробниче

об'єднання „Агрокомплекс"

про примусове виконання обов'язку в натурі

за заявою Приватного акціонерного товариства „Науково-виробниче

об'єднання „Агрокомплекс"

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення

Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р.,

ухвали Господарського суду міста Києва від 22.08.2005р.,

ухвали Господарського суду міста Києва від 23.12.2005р. у

справі №22/188

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №22/188 заяву відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р. у справі №22/188 було задоволено частково, а саме:

- рішення Господарського суду міста Києва у справі №22/188 від 09.06.2005р. скасовано;

- у задоволенні позовних вимог відмовлено;

- присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 34 410,00 грн. за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами;

- повернуто відповідачу з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами у розмірі 1 556,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №22/188, в задоволенні заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р., ухвал від 22.08.2005р. та від 23.12.2005р. у справі №22/188 відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. На думку позивача, відповідачем не наведено в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України нововиявлених обставин, які б слугували підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р. у справі №22/188. Окрім того, позивач наголошував на тому, що місцевим господарським судом було порушено норми ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, не врахувавши, що позивач є нерезидентом, який знаходиться у м. Москва Російської Федерації.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.04.2014р.

В судовому засіданні 14.04.2014р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №22/188, в задоволенні заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р., ухвал від 22.08.2005р. та від 23.12.2005р. у справі №22/188 відмовити.

В судовому засіданні 14.04.2014р. представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 14.04.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Закрите акціонерне товариство "Гефес Інтернейшнл" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Агрокомплекс" (далі - відповідач) про примусове виконання обов'язку в натурі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р. у справі №22/188 позовні вимоги було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача дизельне паливо ВС-02-62 в кількості 25 000 тон, бензин А-80 в кількості 10 000 тон та мазут М-100 в кількості 15 000 тон.

21.06.2005р. на виконання зазначеного судового рішення були видані накази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2005р. було змінено спосіб виконання вищевказаного судового рішення шляхом стягнення з відповідача вартості нафтопродуктів, а саме: дизельного палива ВС-02-62 в кількості 25 000 тон, бензину А-80 в кількості 10 000 тон, мазуту М-100 в кількості 15 000 тон в сумі 132 020 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2005р. було змінено спосіб і порядок виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р. у справі №22/188 в частині стягнення заборгованості в сумі 92 108 895,00 грн. шляхом списання цінних паперів - простих іменних акцій емітента Закритого акціонерного товариства „Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" в кількості 90 983 077 штук, вартість яких складає 92 108 895,00 грн., з особового рахунку відповідача та зарахування на особовий рахунок позивача у системі реєстру власників іменних цінних паперів Закритого акціонерного товариства „Лисичанська нафтова інвестиційна компанія", що веде спеціалізований реєстратор - Товариство з обмеженою відповідальністю „Трансферт". В частині стягнення вартості нафтопродуктів на суму 39 911 105,00 грн. за рахунок майна боржника залишено в силі спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р. у справі №22/188, встановлений ухвалою суду від 22.08.2005р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2006р., рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р. у справі №22/188 було скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові. Ухвали Господарського суду міста Києва від 22.08.2005р. та від 23.12.2005р. у справі № 22/188 скасовано.

Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. за нововиявленими обставинами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012р. вищевказану заяву відповідача було задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. у справі №22/188 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р. та ухвали від 22.08.2005р. і від 23.12.2005р., прийняті у справі №22/188, залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2012р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012р. у справі №22/188 залишено без змін.

В грудні 2013 року відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 09.06.2005р., ухвал від 22.08.2005р. та від 23.12.2005р., прийнятих у справі №22/188. На думку відповідача, нововиявленою обставиною в даному випадку є те, що нотаріального посвідчення копії договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р. не було, засвідчення вірності копії цього договору нотаріусом міста Москви ОСОБА_4 не відбувалося, а сам договір між сторонами не укладався. При цьому відповідач посилався на свідчення, надані нотаріусом міста Москви ОСОБА_4, в рамках розслідування кримінальної справи №49-1814, яка порушена за фактом вчинення шахрайських дій, зловживання службовим становищем службовими особами позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансферт", державної виконавчої служби у Голосіївському районі м. Києва за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 364 Кримінального кодексу України та за фактом підроблення постанови про закриття кримінальної справи №49-1814 від 04.05.2006р. за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 358 Кримінального кодексу України, які зафіксовані у протоколі допиту від 28.06.2013р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №22/188 заяву відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р. у справі №22/188 було задоволено частково, вказане судове рішення скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Окрім того, присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 34 410,00 грн. за подачу заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а також повернуто відповідачу з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами у розмірі 1 556,50 грн.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. Нововиявлені обставини характеризуються тим, що вони: існували під час розгляду справи, але не були відомі заявнику; є істотними, тобто такими, що можуть вплинути на висновок суду щодо наявності певних прав та обов'язків у сторін, а також інших осіб, що брали участь у справі, а отже і вплинути на законність та обґрунтованість постановленого судового акта; виявлені після набрання чинності судовим актом. При цьому, нововиявленими обставинами є матеріально-правові факти, що входять до підстав позову або висунутих проти нього заперечень іншої сторони та інші юридичні факти, що мають значення для вирішення спору, які характеризуються наявністю вищезазначених ознак у сукупності. Причому, виникнення нових доказів або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для перегляду рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України.

Отже, нововиявлені обставини за своєю юридичною природою є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту) (аналогічна правова позиція наведена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011р.).

Як уже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі були вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати умови договору від 14.03.1994р. та стягнення з відповідача нафтопродукти, а саме: дизельне пальне ВС-02-62 в кількості 25 тис. тон, бензин А-80 в кількості 10 тис. тон та мазут М-100 в кількості 15 тис. тон.

В процесі судового розгляду встановлено, що 29.07.1993р. було укладено Генеральний договір №7/079 про співробітництво і спільну діяльність між позивачем і відповідачем (далі - Генеральний договір).

09.07.1993р. між позивачем і відповідачем було підписано Декларацію, згідно з якою вищевказаний Генеральний договір є невід'ємною частиною Декларації і вступає в силу після підписання АТ ФКК "Росконтракт" контракту на поставку нафти в Україну.

02.08.1993р. на виконання умов Генерального договору між позивачем і відповідачем було укладено договір про надання послуг по купівлі продукції.

31.08.1993р., 23.11.1993р. та 21.01.1994р. сторони дійшли згоди про внесення змін та доповнень до договору від 02.08.1993р.

01.10.1995р. між сторонами було складено та підписано Акт, в якому вони підтвердили повну відсутність фінансових, матеріальних, моральних та інших претензій за договором про надання послуг з купівлі продукції від 02.08.1993р. та додатковими угодами від 31.08.1993р., від 23.11.1993р., від 21.01.1994р. до цього договору.

14.03.1994р. в рамках Декларації від 29.07.1993р. та Генерального договору між позивачем і відповідачем було укладено договір про передачу права власності на нафтопродукти, за умовами якого для погашення банківської заборгованості у розмірі чотири мільярди рублів та процентів по ній відповідач передає позивачу право власності на наступні нафтопродукти: дизельне пальне ВС-02-62 в кількості 25 тис. тон, бензин А-80 в кількості 10 тис. тон та мазут М-100 в кількості 15 тис. тон.

Задовольняючи позов у даній справі, місцевий господарський суд досліджував нотаріально засвідчену копію договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р., посвідченого нотаріусом міста Москви ОСОБА_4

Тобто, в матеріалах справи наявна засвідчена копія договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р., яка була зроблена з нотаріально посвідченої копії названого договору. При цьому суд виходив з того, що оригінал спірного договору існує, внаслідок чого у сторін виникли відповідні права та обов'язки за цим договором.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилався на те, що підставою виникнення спірних правовідносин є саме договір про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р., укладений з відповідачем.

Натомість відповідач заперечував факт підписання такої угоди з позивачем.

В своїй заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 09.06.2005р. та ухвал від 22.08.2005р., від 23.12.2005р., винесених Господарським судом міста Києва у справі №22/188, відповідач наголошував на тому, що копія договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р., нотаріально засвідчена нотаріусом міста Москви ОСОБА_4, є підробленою та фальшивою.

В ст. 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

З метою перевірки обставин, на які посилався відповідач в своїй заяві, місцевий господарський суд зобов'язав позивача надати оригінал договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р. та нотаріально засвідчену копію вказаного договору.

Позивач вимоги суду не виконав, пославшись на відсутність спірного договору у зв'язку з його знищенням. При цьому позивач посилався на лист ВВС Красносельського району ЦАО м. Москви №01/12 151681-З від 30.08.2010р., згідно з яким відділ внутрішніх справ по Красносельському району УВС по ЦАО м. Москви повідомляє про те, що матеріали кримінальної справи №151681 знищено, а серед знищених матеріалів кримінальної справи знаходився оригінал договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р.

Натомість до матеріалів справи було надано лист Головного управління внутрішніх справ по м. Москві №38/1СЧ-2383 від 11.03.2008р., відповідно до якого в матеріалах кримінальної справи №151681 відсутній оригінал договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р., а наявна лише його копія.

На запит позивача відділ внутрішніх справ по Красносельському району м. Москви листом №01/12-151681 від 04.09.2009р. повідомив про те, що у зв'язку зі спливом терміну давності всі матеріали кримінальної справи №151681, вилучені в процесі виїмки, були знищені.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, вищезгадані листи є суперечливими за своїм змістом і не можуть вважатись належним доказом (підтвердженням) факту існування оригіналу договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р. та його вилучення у позивача при проведенні виїмки.

До того ж, в матеріалах справи наявна постанова слідчого 1-го відділу СЧ Головного слідчого управління при ГУВС м. Москви від 23.10.2001р., згідно з якою в рамках розслідування кримінальної справи №151681 у позивача проведено виїмку оригіналів документів, перелік яких наведений у вказаній постанові, та інших документів, які підтверджують правовідносини між позивачем, ФКК "Росконтракт" та відповідачем. При цьому, з тексту названої постанови не вбачається, що оригінал договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р. також знаходився серед оригіналів документів, вилучених на підставі постанови про виїмку від 23.10.2001р.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наявний в справі протокол допиту свідка від 28.06.2013р. (том справи - 20, аркуші справи - 18-20) свідчить про те, що представники позивача до нотаріуса ОСОБА_4 ніколи не звертались, копія договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р. ОСОБА_4 не посвідчувалася. На пред'явленій ОСОБА_4 для огляду копії договору міститься не його підпис, штамп та печатка, нумерація нотаріальних дій також не відповідає дійсності. ОСОБА_4 ніколи і ніяких нотаріальних послуг для позивача, відповідача чи ОСОБА_5, не надавав.

Окрім того, до справи було надано висновок судово-почеркознавчої експертизи №10931/10932/13-32/ від 24.10.2013р. (том справи - 20, аркуші справи - 22-27), проведеної на підставі постанови від 16.10.2013р. в рамках кримінальної справи №49-1814, яка порушена за фактом вчинення шахрайських дій, зловживання службовим становищем, службовими особами позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансферт", державної виконавчої служби у Голосіївському районі міста Києва за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 364 Кримінального кодексу України та за фактом підроблення постанови про закриття кримінальної справи №49-1814 від 04.05.2006р., за попередньою змовою групою осіб, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 358 Кримінального кодексу України. Разом з постановою було надано електрофотокопію договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р., лист від імені нотаріуса м. Москви ОСОБА_4 №52/05-06 від 14.03.2011р. та зразки підпису і почерку ОСОБА_4

Згідно з висновком судового експерта підпис від імені ОСОБА_4, який міститься в графі „Я, ОСОБА_4 нотариус г. Москвы, свидетельствую верность этой копии с подлинником документа, в последнем подчисток, приписок, зачеркнутых слов и иных неоговоренных направлений или каких-либо особенностей не оказалось" на зворотній сторінці електрофотокопії договору, укладеного між позивачем та відповідачем, про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р., виконано не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням його підпису. Підпис від імені ОСОБА_4 у графі „Нотариус г.Москвы ОСОБА_4" у листі від імені нотаріуса м. Москви ОСОБА_4 за №52/05-06 від 14.03.2011р. на ім'я генерального директора АТ „Гефес Інтернешнл" (позивача у справі), виконано не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням його підпису (том справи - 20, аркуш справи - 27).

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що вищевказаний висновок судово-почеркознавчої експертизи №10931/10932/13-32/ від 24.10.2013р. спростовує факт нотаріального посвідчення копії договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р.

Тобто, надана до матеріалів справи копія договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р., виготовлена із нотаріально засвідченої копії нотаріусом м. Москви ОСОБА_4, не є належним доказом, який свідчить про факт укладання вищеназваного договору.

Як уже зазначалось вище, оригінал договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р. суду не надавався і згідно з поясненнями сторін у них відсутній.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

В порушення вказаних правових норм, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту існування договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки позивачем не доведено факту укладання (існування) між сторонами договору про передачу права власності на нафтопродукти від 14.03.1994р., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність факту наявності у відповідача обов'язку з передачі позивачу права власності на нафтопродукти (дизельне пальне ВС-02-62 в кількості 25 тис. тон, бензин А-80 в кількості 10 тис. тон та мазут М-100 в кількості 15 тис. тон.), що в свою чергу свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Колегією суддів враховано, що обставини, про які зазначав відповідач у своїй заяві, існували на момент розгляду справи, але безпосередньо відповідач дізнався про них лише 03.12.2013р. від адвоката, який представляє інтереси відповідача на досудовому слідстві, після його ознайомлення з матеріалами справи та отримання копій документів (протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 28.06.2013р., висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 24.10.2013, акту №10931/10932/13-32), а також надання цих документів директору відповідача листом №221 від 03.12.2013р. (том справи - 20, аркуш справи - 17).

Наведені в заяві відповідача обставини є нововиявленими в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, впливають на юридичну оцінку наявних у справі матеріалів та мають істотне значення для вирішення спору у даній справі, оскільки вони спростовують висновок, покладений в основу рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р. у справі №22/188.

З урахуванням вказаних нововиявлених обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р. у справі №22/188 підлягає перегляду та скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, а заява відповідача в частині перегляду за нововиявленими обставинами названого судового рішення - задоволенню.

Відповідач також просив суд переглянути за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 22.08.2005р. та від 23.12.2005р. у даній справі, якими було змінено спосіб виконання рішення суду.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч.1 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення.

Тобто, в даному випадку йде мова про ухвали, якими закінчується провадження у справі.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, під зміною способу і порядку виконання рішення суду розуміється прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і в спосіб, встановлені раніше.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 22.08.2005р. та від 23.12.2005р. у справі №22/188 були винесені вже на стадії виконання рішення суду, тобто після закінчення розгляду справи та прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що правові підстави для перегляду за нововиявленими обставинами вищезгаданих ухвал суду відсутні.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки місцевого господарського суду.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 42, 43, 49, 99, 101-105, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Гефес Інтернейшнл" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі №22/188 - без змін.

2. Матеріали справи №22/188 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков