Постанова

від 15.04.2014 по справі 908/3199/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 908/3199/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 28.01.2014 у справі№ 908/3199/13 Господарського суду Запорізької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Схід" простягнення коштів у сумі 2287,95 грн за участю представників: позивачаДігтяренко В.С., дов. від 10.01.2014 відповідачаЖавжаров В.В., голова правління

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Бердянське підприємство теплових мереж" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Схід" відповідно до приписів статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України 2287,95 грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії, одержаної за період з 01.01.2013 по 31.05.2013.

Відповідач не взяв участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не виклав письмово свою позицію по суті спору, у зв'язку з чим спір вирішувався за приписами статі 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.10.2013 року (суддя Серкіз В.Г.) позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 2287,95 грн основного боргу та 1720,50 грн судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року (судді: Марченко О.А. - головуючий, Попков Д.О., Татенко В.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано; в задоволенні позову відмовлено; з позивача стягнуто на користь відповідача 860,25 грн. судового збору.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Бердянське підприємство теплових мереж" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову в даній справі, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме: судом апеляційної інстанції не взято до уваги приписи статті 11 Цивільного кодексу України щодо підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, вимоги частини 6 статті 19, частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" щодо обов'язку споживача здійснювати теплопостачальній організації щомісячну оплату за фактично отриману теплову енергію; суд апеляційної інстанції не розглянув та не спростував обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та наявний у матеріалах справи розрахунок.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи, вказавши на законність та обґрунтованість постанови апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Місцевим господарським судом встановлено, 28 липня 2009 року Публічним акціонерним товариством "Бердянське підприємство теплових мереж" (Позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Схід" (Відповідач) укладено договір № 141/1 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення, відповідно до підпунктів 1.1., 2.1.1. якого позивач зобов'язувався у період опалювального сезону безперебійно відпускати теплову енергію на потреби опалення об'єкта Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Схід", що розташований за адресою: м. Бердянськ, пр. Пролетарський, 94, а відповідач, згідно з підпунктами 1.1, 4.7 Договору, зобов'язався щомісячно сплачувати за отриману послугу не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що договір укладений строком з 01.01.2009 по 31.12.2009 і вважається пролонгованим на той же строк на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення цього договору або перегляд його умов.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.05.2013 у справі № 908/1305/13, яке не оскаржувалось і набрало законної сили, позов задоволено частково: стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Схід" 1 729,17 грн. заборгованість за поставлену теплову енергію, в іншій частині позову відмовлено. Вказаним рішенням встановлено, що дія договору № 141/1 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 28.07.2009 припинилась 01.01.2013 відповідно до пункту 8.1. цього договору, відтак, з 01.01.2013 споживання теплової енергії є бездоговірним.

Факти, встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.05.2013 у справі № 908/1305/13, є преюдиціальними для даної справи за змістом частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Місцевим господарським судом також встановлено, що приміщення, яке займає Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Схід", належить йому з 2002 року, є вбудованим, а система опалення нежитлового приміщення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Схід" є невід'ємною частиною системи опалення будинку.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності наведеними матеріалами справи, з врахуванням преюдиціальних фактів, встановлених рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.05.2013 у справі № 908/1305/13, споживання відповідачем теплової енергії за вказаний вище період без достатніх правових підстав, вартість якої, визначена позивачем з урахуванням дії двоставкових тарифів на теплову енергію та вказаної в договорі величини теплового навантаження, підлягає відшкодуванню згідно з приписами частини 2 статті 1213 Цивільного кодексу України.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статт1 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, натомість, дійшов висновку, що наведені вище обставини справи не свідчать про обґрунтованість поданого позову, позаяк наявність договірних відносин між сторонами в даному випадку є обов'язковою в силу приписів законодавства, а доказів укладення угод стосовно постачання теплової енергії сторони не надали; позивач не підтвердив належним чином факт отримання, кількість та вартість теплової енергії, як передумови для застосування приписів статей 1212 та 1213 Цивільного кодексу України.

Судова колегія відзначає, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За Законом України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу ; суб'єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 275 Господарського кодексу України, споживач теплової енергії використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтями 19, 20 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. За частиною 2 пункту 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави на набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. За приписами статті 1213 Кодексу набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом страви про повернення майна.

За положеннями статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статей 15 та 16 Цивільного кодексу України особа звертається до господарського суду у визначений законодавством спосіб за захистом порушеного права. З аналізу правового регулювання, викладеного у главі 83 Цивільного кодексу України вбачається, що порушення права потерпілої особи у спірних правовідносинах пов'язується з позбавленням (втратою) належного йому майна, невиконанням набувачем майна обов'язку, що визначений законодавчо, а не з невиконанням набувачем вимоги потерпілого повернути йому майно чи виставленого до оплати рахунку.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, такими доказами, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; за змістом підстав та предмету поданого позову позивачу належало довести, а судам встановити обставини справи щодо підстав виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату теплової енергії: особи, що фактично одержала теплову енергію, підстав її одержання, обсягу та вартості одержаної теплової енергії.

Вказуючи, що позивач не надав до матеріалів справи доказів, що підтверджували б подачу ним у спірний період теплової енергії відповідачу, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.05.2013 у справі № 908/1305/13 та встановлені ним факти, що стали підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача вартості теплової енергії; при цьому, як встановлено самим апеляційним судом, доказів відключення приміщення відповідача від опалення у спірний період відповідно до визначеного нормативно порядку матеріали даної справи не містять. Відмовляючи у стягнення з відповідача вартості теплової енергії в цілому з мотивів невірності поданого позивачем розрахунку, суд не з'ясував дійсну вартість теплової енергії, що підлягає оплаті за приписами чинного законодавства.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції не відповідає приписам статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

В свою чергу, задовольняючи позов, місцевий господарський суд не з'ясував спосіб обліку та визначення позивачем кількості теплової енергії, що надійшла для опалення зазначеного у позові приміщення з єдиної системи опалення житлового будинку, не перевірив відповідність наданого позивачем розрахунку заборгованості положенням наведеного вище законодавства щодо визначення вартості спірної теплової енергії.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу відповідно до вимог статей 34, 43, 84, 101 Господарського процесуального кодексу України, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, відповідно до наведених позивачем підстав позову, не застосували норми матеріального та процесуального права, що підлягали застосуванню у спірних правовідносинах.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарським судам слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2014 у справі № 908/3199/13 Господарського суду Запорізької області та рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач