Постанова

від 07.04.2014 по справі 903/11/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

07 квітня 2014 року Справа № 903/11/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - пред-ка Попова А.С. (пост. дов. б/н від 19.11.2013р.)

відповідача - пред-ка Завгородньої І.Л. (пост.дов. №14/86 від 03.03.2014р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Волинської області від 05.02.14 р. у справі № 903/11/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Термолітмаш"

до публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод"

про стягнення 502 863,82 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.02.2014 р. у справі № 903/11/14 (суддя Гончар М.М.) частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Термолітмаш» до публічного акціонерного товариства «Нововолинський ливарний завод» про стягнення 502863,82 грн. Підлягає стягненню з публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Термолітмаш» 450000, 00 грн. заборгованості, 27110, 65 грн. пені, 14535, 62 грн. відсотків річних та 9832, 93 грн. витрат по сплаті судового збору. Відмовлено в частині стягнення 11217,55 грн. пені.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач публічне акціонерне товариство «Нововолинський ливарний завод» подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник пояснив, що при проведенні монтажних і пусконалагоджувальних робіт з метою перевірки роботи обладнання було проведено п'ять пробних (тестових) плавок. При випробуваннях було виявлено ряд недоліків і відхилень від роботи печі ДСП-3 та встановлені строки їх усунення, про що був складений і підписаний акт № 01 від 27.07.2012 р. В акті зазначено, що плавка велася з відхиленнями, тобто всупереч умовам, передбаченим додатковою угодою № 3. Скаржник доводить, що сторонами був підписаний рекламаційний акт, в якому зазначені недоліки і термін їх усунення, а не акт виконаних робіт.

Скаржник зазначає, що всупереч встановленим вимогам позивач не надає належних доказів про проведення робіт з модернізації. Акт або будь-який інший документ, який свідчив би про досягнення економічного ефекту за результатами виконаних робіт по модернізації печі ДСП-3 - відсутній. На думку скаржника, посилання на акт № 01 як на підставу позовних вимог є неприпустимим, оскільки даний акт є технічним документом, складеним з метою виявлення та усунення недоліків при здачі приймання обладнання за договором на виготовлення і поставку № 50 від 07.02.2011 р. Скаржник зазначає, що даний акт є документом, який свідчить, що при попередньому випробуванні печі ДСП-3 не було досягнуто позитивного результату та для нормальної роботи обладнання необхідно усунути недоліки, перелічені в протоколі.

Скаржник звертає увагу, що додатковою угодою № 3 до договору передбачається, що оплата по даній додатковій угоді проводиться при умові досягнення економічного ефекту в порівнянні з експлуатованими на підприємстві печами. Додатковим підтвердженням того, що акт № 01 не має відношення до модернізації, передбаченої додатковою угодою № 3, є те, що згідно з даним актом плавка проводилася відповідно до ДСТУ, а не у відповідності до технологічного процесу аналогічного до експлуатованих на підприємствах печах. Тобто, сторони в додатковій угоді № 3 погодили, що обов'язковою умовою для здійснення платежів є досягнення економічного ефекту в порівнянні з експлуатованими на підприємстві печами, а не у відповідності до будь-яких інших норм, стандартів чи ДСТУ. Скаржник стверджує, що в акті № 01 не йдеться про модернізацію, а також про досягнення економічного результату. Навпаки, цифри вказані в акті свідчать про те, що час плавки зріс, а використання енергії перевищує обумовлені сторонами показники.

Скаржник зазначає, що позивачем всупереч вимогам статті 33 ГПК України не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Умови додаткової угоди № 3 до договору, щодо модернізації сталеплавильної печі не виконані, тому відсутні підстави для оплати вказаних послуг.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підтвердження своєї правової позиції зазначає, що підписанням акту №1 сторони погодились із тим, що очікуваний економічний ефект від модернізації печі досягнуто, а саме - показники витрат електроенергії при всіх п'яти плавках були меншими в порівнянні з показниками, що використовувались у виробництві замовника. Так само меншими були показники часу плавки. Позивач зазначає, що скаржник абсолютно безпідставно стверджує, що у трьох з п'яти плавок було перевищено граничну величину споживання електроенергії. Обумовлені сторонами удільні витрати електроенергії 500-600 кВт ч/т. були досягнуті при трьох плавках. Щодо інших двох плавок, то перевищення витрат електроенергії зумовлено тим, що відповідачем була порушена технологія плавки, про що було прямо зазначено в акті.

Позивач пояснює, що зауваження до акту № 1 від 27.07.2012 р. не стосуються суті модернізації печі, а саме - досягнення очікуваного економічного ефекту від модернізації. На думку позивача, всі без винятку зауваження стосуються виключно технічних питань та стосуються комплектності устаткування та оцінки його монтажу. При цьому саме економічні результати модернізації сторони визначили в схемі результатів плавок та погодились із досягненням обумовленого додатковою угодою № 3 результату. Позивач стверджує, що доводи скаржника про те, що акт № 1 від 27.07.2012 р. є рекламаційним актом, а не документом, що підтверджує належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань є безпідставними та спростовуються самою назвою документа, а також його змістом, з якого вбачається, що очікуваний економічний ефект модернізації було досягнуто. Доводи скаржника про те, що акт № 1 від 27.07.2012 р. не має відношення до модернізації печі вважає безпідставним, оскільки з його змісту вбачається, що акт містить порівняння показників результатів плавок до модернізації та після неї.

У судових засіданнях представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених у ній. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 05.02.2014 р. у справі №903/11/14 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а тому просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві. Просить рішення господарського суду Волинської області від 05.02.2014 р. у справі № 903/11/14 залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 07.02.2011 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Термолітмаш» (виконавець) та публічне акціонерне товариство «Нововолинський ливарний завод» (замовник) уклали договір № 50 на виготовлення та поставку обладнання, відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов'язався виготовити і поставити обладнання, а замовник прийняти і оплатити поставку обладнання у відповідності з технічними параметрами, вказаними в додаткових угодах №1, №2, №3 і специфікаціях №1, №2, №3.

Згідно з п.2.2. договору загальна сума, ціни і порядок розрахунків зазначаються у додаткових договорах і специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Додатковою угодою № 1 до договору від 07.02.2011 р. сторони визначили технічні дані печі ДСП-3, що мала бути поставлена виконавцем.

Додатковою угодою № 2 до договору від 07.02.2011 р. сторони внесли зміни до договору, і виконавець зобов'язався виготовити та поставити додаткове обладнання до печі ДСП-3 в повному обсязі, відповідно до специфікацій.

Відповідно до п.2.5. додаткової угоди № 2 від 07.02.2011 р. умови оплати погоджені як 50% передоплата протягом 7 календарних днів після підписання додаткової угоди № 2 і специфікації. Оплату в розмірі 40 % замовник зобов'язаний виконати протягом 10 календарних днів після повідомлення про готовність до відгрузки та приймання обладнання на складі виконавця, можлива оплата і при погрузці на транспорт замовника. Залишок 10 % замовник оплачує після проведення шеф-монтажних і пусконалагоджувальних робіт на підприємстві замовника.

Додатковою угодою № 3 до договору від 07.02.2011 р./а.с.14/ сторони узгодили проведення модернізації дугової сталеливарної печі ДСП-3, що мала бути поставлена, з переведенням на електрогідравлічний регулятор потужності.

Очікувана модернізація дугової сталеливарної печі здійснюється фахівцями виконавця «під ключ» із наданням гарантії надійності обладнання. Гарантії можуть бути подовжені при укладенні договору авторського нагляду (за бажанням замовника - безстроково).

За умовами додаткової угоди № 3 сторони визначили наступний очікуваний ефект модернізації (мовою договору):

«- снижение энергозатрат при расплавлении твердой шахты;

- снижение расхода электродов;

- сокращение времени плавки».

Виконавець гарантує удільні витрати електроенергії 500-600 кВт ч/т при дотриманні замовником технології електричних режимів плавки.

Платежі за цією додатковою угодою здійснюються при досягненні економічного ефекту в порівнянні з печами ДСП-3, що експлуатуються на підприємстві замовника, в повному обсязі по закінченню 120 календарних днів.

Згідно з п.2.6. даної угоди передбачено, що умови оплати відповідно до додаткової угоди № 3 і специфікації, при досягненні очікуваних ефектів від модернізації в розмірі 100% по закінченню 120 календарних днів з моменту проведення пуско-монтажних робіт.

Специфікацією на модернізацію печі ДСП-3 (додаткова угода №3 до договору № 50 від 07.02.2011 р.), підписаною 23.02.2011 р., сторони визначили, що вартість модернізації складає 450000 грн./а.с.17/.

Договір, додаткові угоди та специфікації підписані представниками сторін і скріплені їх печатками /а.с.10-17/.

Аналіз умов договору № 50 від 07.02.2011 р. дозволяє колегії суддів зробити висновок, що договір № 50 на виготовлення та поставку обладнання від 07.02.2011 р. є змішаним договором, який містить елементи договору поставки та елементи договору підряду. Відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Предметом позову у даній справі є невиконання грошового зобов'язання з оплати робіт по модернізації дугової сталеливарної печі ДСП-3.

Модернізацією є удосконалення конструкцій, яке забезпечує підвищення продуктивності об'єкта, що модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей до рівня сучасних технічних і технологічних вимог, досягненню економії ресурсів, поліпшенню умов праці, поліпшенню якісних характеристик об'єкта (потужність, продуктивність тощо). Такі роботи є підрядом. Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів дійшла до висновку, що модернізація дугової сталеливарної печі ДСП-3 не виконана, оскільки відсутні докази на підтвердження факту виконання таких робіт.

Так, відповідно до ч.8 ст.193 Господарського кодексу України управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини. Відповідно до цієї норми таким письмовим посвідченням є письмовий документ, який складений згідно з вимогами чинного законодавства і посвідчує виконання зобов'язання.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення вартості робіт з модернізації, позивач посилається на акт № 01 від 27.07.2012 р. приймання сталеливарної печі ДСП-3, складений комісією із уповноважених представників замовника та виконавця /а.с.18/. У акті зафіксовано, що після монтажних та пусконалагоджувальних робіт проведено п'ять плавок. Колегія суддів звертає увагу, що в акті не зазначено про виконання модернізації, зокрема, про завершення робіт з переведення на електрогідравлічний регулятор потужності, а зазначено про виконання підрядником монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

В акті викладений висновок комісії про те, що плавка велась з відхиленням від ГОСТ 27 729-88, а також (мовою акту) «плотность садки метала менее 1,4 т/мі, в период перед измерениями печь проработала менее 24 ч., продолжительность периода между концом розливки и началом работы печи под током в период расплавления превышала 40-60 мин. Замечания согласно протокола должны быть устранены совместно с ООО «Гидромеханика» в течении 14 робочих дней» /а.с.18/.

Матеріали справи не містять відомостей/доказів про усунення недоліків протягом 14 днів.

До справи залучений протокол обстеження технічного стану печі №1 ДСП-3 на Нововолинському ливарному заводі, складений комісією з представників сторін, - без дати /а.с.38/. З протоколу вбачається, що комісія здійснила огляд технічного стану печі ДСП-3 і виявила відхилення від технічної документації (мовою протоколу):

1. Не соответствует таблица напряжений ступеней печного трансформатора истинным их значениям.

2. На переключателе ступеней напряжений печного трансформатора не работает тормозная система.

3. Номинал трансформаторов тока не соответствует проектним.

4. Отсутствует «светофор». Необходимость установки согласовать с главным энергетиком НЛЗ.

5. Недостаточное усилие прижима злектрода первой фазы.

6. Не работает опускание свода.

7. Течь масла из-под золотников управлення всех гидравлических преобразователей.

8. Отсутствуют дистанционные шайбы в креплениях гидравлических преобразователей.

9. Изогнут управляющий золотник преобразователя второй фазы.

10. Гидрозамки 2-й и 3-й фазы в закрытом состоянии допускают протечку масла.

11. Повышенное потребление тока электродвигателем маслостанции.

12. Недостаточная вентиляция маслостанции (в частности двигателя).

13. В шкафу управления печью выполнены многочисленные исправления и доработки электрической схемы (сообщено ранее письмом представителям поставщика).

14. Периодически срабатывает защита блоков управления гидравлических преобразователей 1-й и 3-й фаз.

15. Некачественная пайка разъема подключения платы А7.

16. Не соответствуют проектной документации номиналы резисторов 1R2...3R2.

В ходе работы комиссии были устранены замечания по пунктам 1, 5, 8, 9, 15 /а.с.38/.

Відомості/докази про усунення інших недоліків технічного стану та відхилень від технічної документації суду не надані.

Статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Отже, норми ч.1 ст.853 ЦК України зобов'язують замовника здійснити приймання результату роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи.

В порядку ст.ст.33-34 ГПК України суду не надано будь-якого акту, який містить перелік виконаних робіт з модернізації дугової сталеливарної печі ДСП-3 та підтверджує здачу-приймання таких робіт.

Умовами договору, зокрема, додаткової угоди № 3 від 07.02.2011 р. сторони погодили виконання модернізації дугової сталеплавильної печі з переводом на гідравлічний регулятор потужності 'під ключ'. Акт приймання сталеливарної печі ДСП-3 №01 від 27.07.2012р., складений комісією із уповноважених представників замовника та виконавця, та протокол на а.с.38, на думку колегії суддів, не підтверджують проведення модернізації дугової сталеливарної печі ДСП-3, оскільки випробування проводились з відхиленням від ГОСТ 27 729-88, в акті та протоколі зафіксовано ряд відхилень від технічної документації та порушень, виявлених при обстеженні технічного стану, які підлягали усуненню, що не узгоджується із визначенням модернізації як вдосконалення конструкцій на сучасному техніко-економічному рівні виробництва.

Представник позивача в судових засіданнях доводить, що виконання робіт підтверджено саме актом приймання сталеливарної печі ДСП-3 №01 від 27.07.2012 р., з якого вбачається скорочення часу та витрат електроенергії. Колегія суддів оцінює такі твердження критично, оскільки акт /а.с.18/ фіксує відхилення від ГОСТу та перелік недоліків, про які заявлено замовником, як це передбачено ст.853 ЦК України, і які підлягали усуненню протягом 14 робочих днів. Однак докази усунення недоліків та прийняття виконання замовником відсутні.

Згідно з п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26 грудня 2011 року будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі допустимих доказів, які відповідно до ст.ст.33-34,43 ГПК України підтверджують, що фактично виконані та прийняті роботи з модернізації дугової сталеливарної печі ДСП-3. Відповідно - відсутні докази виникнення зобов'язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України. Тому позовні вимоги про стягнення 450000 грн. заборгованості не підлягають задоволенню як безпідставні.

Оскільки відсутні докази наявності боргу в сумі 450000 грн., також не підлягають задоволенню як безпідставні похідні позовні вимоги про стягнення пені та відсотків річних.

Наведені обставини не були враховані судом першої інстанції, що призвело до прийняття неправильного рішення, тому рішення господарського суду Волинської області у цій справі підлягає скасуванню згідно з п.3 ч.1 ст.104 ГПК України.

Витрати на судовий збір з розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій покладаються на позивача відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" задоволити. Рішення господарського суду Волинської області від 05.02.2014 р. у справі №903/11/14 скасувати. Прийняти нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Термолітмаш" (72316 Запорізька обл., м.Мелітополь, вул.Індустріальна 30/4; ідент. код 34394846) на користь публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" (45407 Волинська обл., м.Нововолинськ, вул.Луцька, 29; ідент. код 05799344) 4916,47 грн. (чотири тисячі дев'ятсот шістнадцять грн. сорок сім копійок) витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Волинської області видати наказ на виконання даної постанови.

Справу № 903/11/14 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.