Рішення

від 15.04.2014 по справі 910/3757/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3757/14 15.04.14

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергія», с.Синява, Київська область,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Асіс», м. Київ

про стягнення 598899 грн. 95коп.

За участю представників сторін

від позивача: Жуков Д.О. (за довіреністю № б/н від 02.12.2013р.);

від відповідача: Михайлевич А.В. - директор (наказ №2 від 05.12.2013р.)

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергія», с.Синява, Київська область звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Асіс», м. Київ про стягнення 598899грн.95коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 491677грн.29коп., штрафу у розмірі 49167грн.73коп., інфляційних витрат у розмірі 6391грн.80коп., 3% річних у розмірі 9682грн.94коп., та пені у розмірі 41980грн.19коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №014 ЛД від 28.03.2013р. в частині постачання продукції.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.202, 525, 526, 536, 599, 610, 611, 612, 625, 651, 693, 712, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 181, 193, 217, 224, 232, 265 Господарського кодексу України, ст..ст.1, 2, 12, 15, 44, 48, 49, 54, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2014р. порушено провадження у справі №910/3757/14, розгляд справи призначено на 25.03.2014р.

Ухвалою від 25.03.2014р. у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю уточнення суми позову розгляд справи відкладався на 15.04.2014р.

08.04.2014р. позивач надав письмові пояснення від 04.03.2014р. за змістом яких зазначив, що при сплаті рахунку №943, у платіжному дорученні помилково зазначив № іншого договору, а саме договору №13 ЛД від 22.03.2013р., усі інші реквізити були зазначені вірно. Також позивачем було визначено період, підставу та облікову ставку НБУ, щодо нарахування пені.

Позивач у судове засідання 15.04.2014р. з'явився, підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання 15.04.2014р. з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечує, вимоги ухвал суду не виконав.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергія» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асіс» (Продавцем) був укладений договір №014 ЛД від 28.03.2013р. (надалі-договір), згідно п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар номенклатура, кількість, ціна якого визначені у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна товару визначається сторонами шляхом підписання специфікації (Додаток 1, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що Покупець здійснює оплату товару визначеного у додатку у наступному порядку:

- 1-ий етап: передплата у розмірі, що складає - 300000,00грн. протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору

- 2-ий етап: 150000,00грн. протягом 3-х днів з моменту письмового повідомлення з заводу виробника.

- 3-ий етап: остаточна оплата передплата, що складає - 89773,29грн. Продавцем Покупця про готовність товару до відвантаження, передбаченого п.4.1 цього договору.

Згідно із п. 2.3 договору загальна сума цього договору складає 539773,29грн. у тому числі ПДВ 89962,22грн. Оплата здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

У відповідності із п. 4.6 договору, Продавець зобов'язується здійснити поставку товару у період не пізніше 45 робочих днів з моменту отримання передплати у об'ємах, зазначених у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що цей договір набуває законної сили з моменту його підписання обома сторонами. Договір вважається завершеним після остаточного виконання зобов'язань обома сторонами.

У виконання вимог п. 1.1 та п.2.1 договору сторони у якості додатку №1 до спірного договору, що є невід'ємною його частиною, уклали Специфікацію, якою визначили найменування товару, кількість, ціну без ПДВ, суму без ПДВ та загальну суму, що складає 539773грн.29коп..

Сторони уклали Додаткову угоду №1 від 08.07.2013р. до спірного договору, якою вирішили викласти пункти 2.2, 2.3, 4.6, 5.5, 10.2 договору у іншій редакції, а саме:

Пункт 2.2 договору викласти в наступній редакції, покупець здійснює оплату товару зазначеного у додатку №1 у наступному порядку:

- 1-ий етап: передплата у розмірі, що складає - 300000грн.00коп., протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору;

- 2-ий етап: оплата - 150000грн.00коп. протягом 3-х днів з моменту письмового повідомлення Продавцем Покупця про готовність товару до відвантаження з заводу виробника;

- 3-ий етап: остаточна оплата, що складає - 41677грн.29коп. протягом 3-х днів з моменту письмового повідомлення Продавцем Покупця про готовність товару до відвантаження, передбаченого п.4.1 даного договору.

Пункт 2.3 договору викласти у наступній редакції, загальна сума цього договору складає 491677грн.29коп., з урахуванням ПДВ 81946грн.22коп. Оплата здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пункт 4.6 договору викласти у наступній редакції, продавець зобов'язується здійснити

поставку товару не пізніше 31 липня 2013року.

Пункт 5.5 договору викласти в наступній редакції, у разі, якщо продавець затримує постачання товару покупцю більш, ніж на 4 робочих дні продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від загальної суми договору, відповідно до п.2.3 договору.

Зокрема, доповнити договір пунктом 10.2 у якому сторони погодили, що у разі, якщо Продавець затримає поставку товару більш, ніж на 4 робочих дні покупець вправі відмовитись від прийняття товару та у односторонньому порядку розірвати договір. В цьому випадку Покупцю повертається сума передплати протягом 3 банківських днів з моменту отримання від покупця письмового повідомлення про розірвання договору.

Сторони уклали специфікацію №1 від 08.07.2013р. до додаткової угоди №1 до договору №014 ЛД від 28.03.2013 року, за змістом якої визначили найменування товару, кількість, ціну без ПДВ, суму без ПДВ та загальну суму, що складає 491677грн.00коп.

Договір №014 ЛД від 28.03.2013р., додатки до нього, Додаткова угода №1 від 08.07.2013р. та специфікація №1 від 08.07.2013р. підписані сторонами без будь-яких заперечень, скріплені печатками підприємств.

За твердженнями позивача, на виконання умов договору Позивачем було сплачено платежі передплати, 29.03.2013р. у розмірі 300000грн.00коп. (платіжне доручення №283 від 29.03.2013р.), 29.04.2013р. у розмірі 239773грн.29коп. (платіжне доручення №352 від 29.04.2013р.). Проте, Відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару протягом встановленого договором строку, не виконав. Листом №398 від 01.07.2013р. відповідач повідомив позивача про те що при перевезенні Конденсатор LU-VE XAV9K 3922 V 4VENT (2x2) був пошкоджений і відновленню не підлягає, у зв'язку з чим був замовлений новий конденсатор, орієнтована дата поставки якого 31.07.2013р. У зв'язку з чим сторони дійшли згоди продовжити строк поставки товару до 31.07.2013р., про що зазначили у додатковій угоді №1. Зокрема, відповідно до додаткової угоди №1 сторони внесли зміни до договору, а саме зменшили загальну ціну договору на 48096грн., тобто загальна сума договору склала 491677грн.29коп. У зв'язку з чим 10.07.2013р. відповідач повернув позивачу суму передплати у розмірі 48096грн.00коп.

Як стверджує позивач, відповідачем знову було прострочено термін поставки визначений додатковою угодою №1.

Листом № 53 від 22.08.2013р., позивач просив відповідача керуючись п.4 та п.5 договору в редакції додаткової угоди №1, протягом 3-х календарних днів з моменту отримання вимоги, повернути грошові кошти у розмірі 491677грн.29коп., крім того сплатити нарахований штраф у розмірі 49167грн.73коп. та пеню у розмірі 1307грн.62.коп.

Однак відповідач не повернув грошові кошти сплачені позивачем. У зв'язку з чим позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Предметом даного позову є стягнення з відповідача 598899грн.95коп., що складається з суми попередньої оплати в розмірі 491677грн.29коп., штрафу у розмірі 49167грн.73коп., інфляційних витрат у розмірі 6391грн.80коп., 3% річних у розмірі 9682грн.94коп. та пені у розмірі 41980грн.19коп.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Договір № 014 ЛД від 28.03.2013р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

На підставі укладеного між сторонами договору № 014 ЛД від 28.03.2013р. у відповідача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у позивача прийняти товар та оплатити його вартість.

Як вбачається із умов укладеного між сторонами договору № 014 ЛД від 28.03.2013р., сторони у п. 2.2 передбачили наступний порядок оплати:

- 1-ий етап: передплата у розмірі, що складає - 300000,00грн. протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору

- 2-ий етап: 150000,00грн. протягом 3-х днів з моменту письмового повідомлення з заводу виробника.

- 3-ий етап: остаточна оплата передплата, що складає - 89773,29грн. Продавцем Покупця про готовність товару до відвантаження, передбаченого п.4.1 цього договору.

Як вже встановлено судом, позивач на виконання умов договору сплатив платежі передплати, 29.03.2013р. у розмірі 300000грн.00коп. про що свідчить платіжне доручення №283 від 29.03.2013р., 29.04.2013р. у розмірі 239773грн.29коп. про що свідчить платіжне доручення №352 від 29.04.2013р.

Оскільки відповідач отримав вказані грошові кошти без жодних зауважень та заперечень, не повернув їх позивачу, то суд дійшов висновку, що відповідач в свою чергу прийняв на себе зустрічні зобов'язання здійснити поставку товару в на всю суму перерахованої позивачем попередньої оплати.

Пунктом 4.6 договору сторони погодили, що продавець зобов'язується здійснити поставку товару у період не пізніше 45 робочих днів з моменту отримання передплати у об'ємах, зазначених у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Матеріали справи містять лист №398 від 01.07.2013р. за змістом якого відповідач повідомив позивача про те що при перевезенні Конденсатор LU-VE XAV9K 3922 V 4VENT (2x2) був пошкоджений і відновленню не підлягає, у зв'язку з чим був замовлений новий конденсатор, орієнтована дата поставки якого 31.07.2013р.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, у зв'язку з затримкою поставки товару сторони дійшли згоди укласти додаткову угоду №1 якою вирішили продовжити строк поставки товару до 31.07.2013р.

Зокрема, відповідно до наявної в матеріалах справи додаткової угоди №1 сторони внесли зміни до договору, а саме внесли зміни до п.2.3 договору, а саме зменшили загальну ціну договору на 48096грн., тобто загальна сума договору склала 491677грн.29коп.

У зв'язку з чим 10.07.2013р. відповідач повернув позивачу суму передплати у розмірі 48096грн.00коп., про що свідчить наявна у справі копія платіжного доручення №1858 від 10.07.2013р.

Відповідно ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Докази поставки спірного товару на всі перераховані позивачем відповідачу грошові кошти у передбачені додатковою угодою №1 строки матеріали справи не містять.

Відповідно до п.10.2 договору в редакції додаткової угоди №1 сторони погодили, що у разі, якщо Продавець затримає поставку товару більш, ніж на 4 робочих дні покупець вправі відмовитись від прийняття товару та у односторонньому порядку розірвати договір. В цьому випадку Покупцю повертається сума передплати протягом 3 банківських днів з моменту отримання від покупця письмового повідомлення про розірвання договору.

Зокрема сторони у додатковій угоді №1, вирішили викласти пункт 5.5 договору в наступній редакції, у разі, якщо продавець затримує постачання товару покупцю більш, ніж на 4 робочих дні продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від загальної суми договору, відповідно до п.2.3 договору.

Матеріали справи містять письмове повідомлення позивача №53 від 22.08.2013р., за змістом якого позивач зазначив що відповідач станом на 22.08.2013р. не здійснив поставку товару у повному обсязі, тобто порушив умови додаткової угоди №1 щодо строків поставки товару (п.3 Додаткової угоди №1). На підставі п. 4 та п.5 Додаткової угоди №1 до договору відповідач повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 10% від загальної вартості договору, а позивач має право розірвати договір у односторонньому порядку. Узв'язку з чим позивач просить відповідача повернути грошові кошти сплачені в рамках договору у повному обсязі, а саме у сумі 491677грн.29коп., зокрема сплатити штраф у розмірі 49167грн.73коп., а також відповідно до п.5.1 договору сплатити пеню у розмірі 1307грн.62коп. за період з 01.08.2013р. по 22.08.2013р., протягом 3-х календарних днів з моменту отримання даного листа. Означене письмове повідомлення містить напис про отримання за вх. №421 від 22.08.2013р. засвідчений печаткою ТОВ «Асіс».

Однак, відповідач, отримавши письмове повідомлення залишив його без виконання, не повернув позивачу грошові кошти у розмірі 491677грн.29коп., як то передбачено умовами Додаткової угоди №1.

Відповідно до норми ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Згідно ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 491677грн.29коп. або поставки товару на всі перераховані позивачем кошти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, посилаючись на несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачем, позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню у сумі 41980грн.19коп., яка нарахована наступним чином: з 03.06.13р. по 09.06.13р. на суму 539779грн.29коп.; з 10.06.13р. по 30.06.13 на суму 539779грн.29коп., з 01.07.2013р. по 08.07.2013р. на суму 539779грн.29коп., з 01.08.2013р. по 13.08.2013р. на суму 491677грн.29коп., з 13.08.13р. по 14.08.13р. на суму 491677грн.29коп., з 15.08.13р. по 22.08.13р. на суму 160160грн.48коп. (за прострочення поставки товару на підставі п.4.6 договору в редакції додаткової угоди), з 23.08.13р. по 23.02.14р. на суму 491677грн.29коп. (за прострочення повернення коштів).

Як вбачається з письмових пояснень позивача він нараховує пеню у розмірі 32221грн.70коп. за період з 23.08.13р. по 23.02.14р. на суму 491677грн.29коп., підставою нарахування є прострочення повернення коштів.

Так, сторони у 5.1 договору дійшли згоди, що в випадку порушення строків поставки продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки товару, але не більш 20% від суми передплати отриманої покупцем.

Але, як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору № 014 ЛД від 28.03.2013р., сторони визначили нарахування пені тільки за порушення строків поставки, нарахування пені за прострочення повернення коштів сторонами не визначено .

Водночас правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України). В першу чергу кодекс виходить з того, що суб'єкти цивільних правовідносин мають право на власний розсуд визначитися із тим, чи використовувати будь-яке забезпечення виконання зобов'язань, а також вільно обрати спосіб забезпечення, керуючись ст. 546 Цивільного кодексу України.ї

Слід зазначити, що застосування такого способу забезпечення виконання зобов'язання як пеня у даній сфері правовідносин не є обов'язковим в силу прямої вказівки закону.

За приписами статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але відповідно до умов договору № 014 ЛД від 28.03.2013р. сторони не узгодили дану відповідальність відповідачем.

Отже, вимога в частині стягнення суми пені в розмірі 32221грн.70коп. за прострочення повернення коштів не може бути задоволена судом через недотримання сторонами передбаченої ст. 547 Цивільного кодексу України обов'язкової письмової форми для такого виду забезпечення виконання зобов'язань, як пеня.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Суд з урахуванням висновків зроблених раніше, перівірівши розрахунок пені за прострочення поставки товару, за допомогою відповідної інформаційно - пошукової системи „ЛІГА", в межах обраних позивачем періодів, вважає вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 9093грн.00коп.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 49167грн.73коп., який нарахований через прострочення відповідачем строків поставки товару.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Зокрема, у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також у п. 4 ст. 231 вказаного Кодексу встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, згідно п. 5.5 договору в редакції додаткової угоди №1 до нього, у разі, якщо продавець затримує постачання товару покупцю більш, ніж на 4 робочих дні продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від загальної суми договору, відповідно до п.2.3 договору.

Отже, укладаючи договір, сторони узгодили міри відповідальності, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідно до матеріалів справи є очевидним, що відповідач прострочив виконання обов'язку з поставки товару більш ніж на 4 робочих дні, це обумовлює правомірність застосування до останнього господарських санкцій, передбачених п.5.5 договору в редакції додаткової угоди.

Слід відзначити, що відповідно до п. 5.5 договору зміст штрафу встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу виходячи з кількості днів прострочення виконання зобов'язань.

Перевіривши правильність нарахування позивачем суми штрафу у розмірі 49167грн.73коп., суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених в цій частині вимог.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 9682грн.94коп. та індекс інфляції у розмірі 6391грн.80коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі , яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку , повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 9682грн.94коп. 3% річних та 6391грн.80коп. інфляційних витрат задоволенню не підлягають.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 48600грн.00коп.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

В підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надані суду наступні докази: договір №322-С-АБ від 02.12.2013р. про надання правової допомоги з додатками до нього, заявку №1-АБ-ЖД від 02.12.2013р., акт №1-АБ-ЖД, рахунок-фактуру №СФ-0000001 від 15.01.2014р., виписку з особового рахунку станом на 15.01.2014р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 21.04.2006р. - ОСОБА_4, посвідчення адвоката - ОСОБА_4, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, ордер серія НОМЕР_2 від 02.12.2013р., прайс на юридичні послуги, вартість послуг, довіреність від 02.12.2013р., тощо.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи банківської виписки з рахунку АБ «Прагнум» ОСОБА_4» станом на 15.01.2014р. Позивач сплатив юридичні послуги згідно рахунку №СФ-001 від 51.01.2014р. у розмірі 48600грн.

До факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п. 11 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 та п. 28 Інформаційного листа від 18.03.2008р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплати послуг адвокатів, слід враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що сума витрат на послуги адвоката у розмірі 48600грн. з урахуванням наданих до матеріалів справи документів є обгрунтованою, проте враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 44626грн.79коп.

Відповідно до вимог Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011р. N 3674-VI із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку судового збору - 2% від суми позову (але не менше 1827грн. та не більше 73080грн.). При поданні позову до суду позивачем платіжним дорученням № 631 від 31.01.2014р. сплачено судовий збір у розмірі 13598грн.72коп., тобто позивачем внесено судовий збір на 1620грн.72коп. більше, ніж передбачено законодавством, що тягне за собою повернення зайво сплаченої суми.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір" зміст пов"язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 1620грн.72коп.

У зв'язку з повним задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у передбаченому законодавством розмірі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергія», с.Синява, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асіс», м. Київ про стягнення суми основного боргу в розмірі 491677грн.29коп., штрафу у розмірі 49167грн.73коп., інфляційних витрат у розмірі 6391грн.80коп., 3% річних у розмірі 9682грн.94коп. та пені у розмірі 41980грн.19коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асіс» (03057, м.Київ, вул. Нестерова, буд. 3, корп. 1, код ЄДРПОУ 33628563) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергія» (09634, Київська область, Рокитнянський район, с.Синява, вул. Шевченко, буд.101, код ЄДРПОУ 35512202) суму основного боргу в розмірі 491677грн.29коп., штраф у розмірі 49167грн.73коп., пеню у розмірі 9093грн.00коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 10998грн.76коп., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 44626грн.79коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод «Енергія» (09634, Київська область, Рокитнянський район, с.Синява, вул. Шевченко, буд.101, код ЄДРПОУ 35512202) зайво сплачений платіжним дорученням № 631 від 31.01.2014р. судовий збір у розмірі 1620грн.72коп. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір". Дане рішення є підставою для повернення судового збору.

У судовому засіданні 15.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2014р.

Суддя Н.І.Ягічева