Рішення

від 14.04.2014 по справі 916/269/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2014 р.Справа № 916/269/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: адвокат ОСОБА_1 згідно ордеру від 24.02.2014р.;

від відповідача: Тараненко Ю.В. згідно довіреності від 24.01.2014р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва" (м.Одеса);

до відповідача: Приватного малого підприємства "Ірина" (м. Одеса);

про витребування майна та стягнення 18080,95грн.

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони на підставі ст.69 ГПК України.

У засіданнях суду оголошувались перерви на підставі ст.77 ГПК України, а саме: 24.03.14. до 07.04.14., 07.04.14. до 11.04.14., а 11.04.14. до 14.04.14.

28.01.14. Державне підприємство "Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного малого підприємства "Ірина" про стягнення 18080,95грн., із яких: 14120,79грн. - основний борг, 3702,14грн. компенсації витрат за утримання і обслуговування нерухомого майна, 212,60грн. - пені, 45,42грн. - 3% річних та витребування у відповідача об'єкт оренди за договором №10 від 14.09.2013року, а саме: три приміщення загальною площею 26,5 кв.м.: приміщення №3 (корпус 2 плану розташування приміщень А), приміщення №1,2 (корпусу 2 плану розташування приміщень А).

Ухвалою суду від 30 січня 2014р. порушено провадження у справі № 916/269/14 за зазначеним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов з підстав, зазначених в позовній заяві. Пояснив, що між сторонами був укладений договір оренди нежитлового приміщення №10 від 14.09.06. За рішенням суду від 20.04.10. у справі №33/146-09-6179 відповідач був вселений у спірне приміщення, тому продовжував користуватися орендованими приміщеннями, але не сплачував орендну плату і компенсацію витрат за утримання і обслуговування орендованого приміщення. Позивач направив відповідачу вимогу про відмову від договору. Рахунки на оплату відповідачу направлялись і за місцем реєстрації 03.02.13., але останній їх не оплатив. Відповідач із 2011 року не звертався до позивача із заявою про зарахування вимог. При цьому, позивач повністю розрахувався із відповідачем, про що свідчать платіжне доручення, виписка з банку та постанова про закінчення виконавчого провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову. Пояснив, що дійсно між сторонами укладений договір оренди №10. По орендних платежах за орендоване приміщення боргу немає, бо між сторонами була домовленість про зарахування вимог. Кошти від позивача відповідач не отримував і не знав, що Державною виконавчою службою прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. Повідомлення про відмову від договору оренди №10 та рахунки не отримував. Відповідач ніколи не знаходився за адресою: Люстдорфська дорога, 170, к.1, кв. 64, м. Одеса.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2006р. між Південно-Українським державним підприємством "Укрпівденбудрозвідування" (позивачем, орендовцем) та Приватним малим підприємством "Ірина" (відповідачем, орендарем) був укладений договір № 10 оренди нерухомого майна, а саме: три приміщення загальною площею 26,5 кв.м.: приміщення №3 (корпус 2 плану розташування приміщень А), приміщення №1,2 (корпусу 2 плану розташування приміщень А), які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 1-а.

Предметом договору є зобов'язання орендодавця передати, а орендаря прийняти у строкове платне користування три нежитлові приміщення загальною площею 26,5 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 1-а.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди № 10 від 18.09.2006р. орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та не може перевищувати 10% від вартості майна, що складає 2544,00грн в рік.

Пунктами 3.1-3.2 договору сторони встановили орендну плату без ПДВ 212,00грн. в місяць. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, яку розраховує орендодавець.

Орендна плата сплачується щоквартально орендарем на поточний рахунок орендодавця на підставі наданого ним орендарю письмового з печаткою та на фірмовому бланку рахунку не раніше 05 числа місяця, наступного за звітним кварталом, протягом двох днів після отримання від орендодавця відповідного рахунку (п.3.3 договору).

Розділом першим договору було встановлено термін дії договору №10 до 14.08.07.

Згідно акту від 14.09.2006 року до договору оренди № 10 від 14.09.2006р., відповідно до умов вказаного договору позивачу були передані в строкове платне користування приміщення №1 корпусу №2 площею 2,10 кв.м., приміщення № 2 корпусу №2 площею 2,90 кв.м., приміщення № 3 корпусу №2 площею 21,50 кв.м.

За умовами п. 8.7 договору оренди №10 від 14.09.2006 р., у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення, або зміну умов договорів після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженими на той самий строк і на тих самих умовах, який був передбачений цим договором.

Відповідно до вимог ст. 764 ЦК України, та ч.2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", якими визначено, що у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди) то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим (поновленим) на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені договором.

Належних доказів, які б підтверджували розірвання договору оренди №10 чи про відмову від зазначеного договору позивач не надав і такі відсутні в матеріалах справи.

Слід зазначити, що рішенням господарського суду Одеської області від 20.04.2010р. у справі №33/146-09-6179, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.10. було відновлено становище, яке існувало до порушення прав Приватного малого підприємства "Ірина" щодо користування приміщеннями та здійснення господарської діяльності станом до 06.10.2009р., а саме: вселено Приватне мале підприємство "Ірина" у розташовані на території Південно-українського державного виробничого підприємства по інженерним розвідуванням для будівництва "Укрпівденбудрозвідування" за адресою м. Одеса, вул. 25-тої Чапаєвської дивізії, 1-а: в орендовані за договором №10 примішення та стягнуто з Південно-українського державного виробничого підприємства по інженерним розвідуванням для будівництва "Укрпівденбудрозвідування" на користь Приватного малого підприємства "Ірина" понесених збитків у вигляді не отриманої вигоди за період з 06.10.2009р. по 15.02.2010р. в розмірі 68 305,55 грн. , державне мито в сумі 725,55 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 222 грн. 20 коп (а.с.37-54).

Отже, між сторонами продовжують існувати орендні відносини за договором №10, відповідач продовжує користуватись спірними примішеннями, про що не заперечували представники сторін в засіданні суду, і тому суд вважає, що відповідач повинен сплачувати орендні платежі згідно договору №10.

Як свідчать матеріали справи, позивач надіслав відповідачу 03.12.13. рахунки на оплату орендних платежів на суму 13749,33грн. за період із 01.01.11. по 02.12.13. за місцем реєстрації юридичної особи, а саме: 25-ї Чапаєвської дивізії, 1-а в м. Одесі, що підтверджується поштовим чеком (а.с.-189-190), які відповідач не оплатив згідно умов договору.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" № 2269 від 10.04.1992 р.).

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Нормою ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 631 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову у частині стягнення боргу по орендних платежах в сумі 13749,33грн.

Однак, оскільки позивач просить стягнути із відповідача 14120,79грн. боргу по орендній платі, то суд відмовляє в позові у частині стягнення боргу із орендної плати в сумі 371,45грн. (14120,79грн. - 13749,33грн.).

Суд не приймає доводи відповідача про те, що останній розрахувався з позивачем шляхом проведення взаємозаліку, тому що його доводи спростовуються матеріалами справи, а саме: випискою з банку про зняття коштів із рахунку позивача на примусове виконання рішення Державною виконавчою службою, постановою про закінчення виконавчого провадження із примусового виконання наказу №33/146-09-6179 від 05.05.10 господарського суду Одеської області (а.с.193, 203), а також доказів, які підтверджують звернення відповідача із заявою до позивача про зарахування коштів. Доказів, які б підтверджували отримання заяви про зарахування однорідних вимог позивачем відповідач не надав.

Позивач також просить стягнути пеню в сумі 212,60грн. за несвоєчасну сплату орендних платежів та 3% річних в сумі 45,42грн.

Дійсно, згідно п.7.5 договору №10 виконання зобов'язань, передбачених договором орендодавця та зобов'язань, щодо сплати орендної плати орендаря забезпечуються неустойкою у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми орендної плати за кожен день тривання таких порушень, а згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, суд відмовляє в позові у частині стягнення пені в сумі 212,60грн. та трьох відсотків річних в сумі 45,42грн., оскільки позивач не надав належних доказів, які б підтверджували отримання рахунків на оплату орендних платежів відповідачем за місцем його реєстрації у періоди із січня 2013 року по 19.11.13., які зазначив позивач при нарахуванні пені та трьох відсотків річних. Як суд зазначав вище, рахунки на оплату орендних платежів позивачем були направлені на адресу відповідача 03.12.13., які згідно умов договору позивач повинен був оплатити протягом двох днів із дня отримання відповідного рахунку. Але позивач не просить стягнути із відповідача пеню та три відсотки річних з врахуванням умов договору та ч.6 ст.232 ГК України, тобто протягом двох днів із дня отримання рахунків. Також суд відмовляє в частині стягнення 3702,14грн. компенсації витрат за утримання і обслуговування нерухомого майна, хоча згідно п.3.6 договору, фактичні витрати за комунальні послуги, пов'язані із використанням об'єкту (використанням електроенергії, води, тепла, газу та інших комунікацій, вивіз сміття, тощо), а також усі можливі витрати, що пов'язані з експлуатацією об'єкту сплачує орендодавець, які йому щоквартально компенсує орендар на підставі наданого рахунку та документів, що підтверджують розмір та належність таких вимог, оскільки позивач не надав належних доказів, які б підтверджували наявність боргу.

Згідно розрахунку позивача щодо компенсації витрат відповідачем, останній зазначає у позовній заяві суму компенсації послуг, зокрема, у 2011році - 1096,32грн.; у 2012 році - 1495,74грн. та у 2013 році - 1947,03грн., всього на загальну суму 4539,09грн.

Відповідач сплатив за 2011рік - 2013 рік позивачу компенсації витрат на значно більшу суму, про що свідчать, зокрема: квитанції до прибуткових касових ордерів: №7 від 02.02.11. в сумі 2700,00грн., №23 від 03.03.11. в сумі 3100,00грн., №54 від 06.04.11. в сумі 2620,00грн.; №73 від 29.04.11. в сумі 1100,00грн., №118 від 01.07.11. в сумі 183,33грн., №155 від 03.08.11. в сумі 1100,00грн., №160 від 08.08.11. в сумі 1003,00грн., №188 від 02.09.11. в сумі 829,00грн., №225 від 13.10.11. в сумі 715,40грн.; №270, 271 від 24.11.11. в сумі 943,65 та 1138,48грн., №292 від 27.12.11. в сумі 1195,31грн., №2 від 18.01.12. в сумі 1424,61грн., №15 від 20.02.12. в сумі 1218,46грн., №29 від 30.03.12. в сумі 1241,20грн., №46 від 25.04.12. в сумі 1190,16грн. та виписки з банку: від 23.07.12. в сумі 1500,00грн., від 27.08.12. в сумі 1007,60грн., від 27.08.12. в сумі 691,42грн., від 23.09.13. в сумі 1100,53грн., в сумі 1993,18грн. та 2432,42грн.(а.с.169-176).

Крім того, суд відмовляє в позові і в частині витребування орендованого майна від відповідача, враховуючи наступне.

Згідно ч.1 ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (ч.2 ст.782 ЦК України).

Проте, позивач не надав належних доказів, які б підтверджували повідомлення відповідача про відмову від договору оренди №10 чи про розірвання договору.

Суд не приймає доводи позивача щодо повідомлення відповідача про відмову від договору, зокрема, листом за вихідним №02-17/07-2013 від 17.07.13. (а.с.35), бо зазначений лист направлений за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд 170, к.1, кв.64, а відповідач зареєстрований за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 1-а. При цьому, відповідач заперечує отримання зазначеного повідомлення про відмову від договору. Згідно витягу із ЄДР керівні органи відповідача не знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд 170, к.1, кв.64.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про поштовий зв'язок», послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України та повинні відповідати встановленим нормам якості.

Згідно п. 104 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою КМУ від 5 березня 2009р. N 270, поштові перекази, посилки, листи чи бандеролі з оголошеною цінністю, видаються адресату за умови пред'явлення ним документа, що посвідчує особу, або уповноваженій ним особі за умови пред'явлення нею документа, що посвідчує особу та відповідної довіреності, засвідченої в установленому законодавством порядку.

Відповідно до абз.4 ст. 19 Закону України "Про поштовий зв'язок", поштові відправлення належать відправникам до моменту вручення адресатам, якщо вони не вилучені відповідно до закону.

Виходячи з наведених норм належним доказом доставки є вручення поштової кореспонденції лише уповноваженій особі адресата, особа, якої встановлена пред'явленням нею відповідного документа та довіреності.

Доказів, які б підтверджували уповноваження представника відповідачем на отримання кореспонденції за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд.170, к.1, кв. 64 позивач не надав і такі відсутні в матеріалах справи.

Отже, позивач своєчасно і в належній передбаченій законом формі не повідомив відповідача про відмову від договору оренди №10, в зв'язку з чим договір подовжив свою дію на той самий строк і на тих самих умовах.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не довів тих обставин, на які посилався в позові у повному обсязі, про що суд зазначав вище.

Відповідач теж не спростував позов у повному обсязі, бо належних доказів сплати заборгованості з орендної плати не надав, про що суд теж зазначав вище.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд задовольняє позов у частині стягнення основної заборгованості в сумі 13749,34грн. боргу з орендної плати, оскільки вимоги у цій частині підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства та відмовляє в позові у частині стягнення орендної плати в сумі 371,45грн., компенсації витрат за утримання і обслуговування орендованого майна в сумі 3702,14грн., пені в розмірі 212,60грн., 3% річних в сумі 45,42грн. і в частині витребування у відповідача орендованого майна.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Приватного малого підприємства "Ірина" (65070, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 1-а, код ЄДРПОУ 24534427) на користь Державного підприємства "Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва" (65070, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 1-а, код ЄДРПОУ 02497938):

- 13749,34грн. - основного боргу з орендної плати;

- 958,63грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Відмовити в позові у частині стягнення орендної плати в сумі 371,45грн., 3702,14грн. - компенсації витрат за утримання і обслуговування орендованого майна, 212,60грн. - пені, 45,42грн. - 3% річних та в частині витребування у Приватного малого підприємства "Ірина" об'єкту оренди за договором №10 від 14.09.06., а саме: три приміщення загальною площею 26,5 кв.м.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 22 квітня 2014 року

Суддя Брагіна Я.В.