Постанова

від 15.04.2014 по справі 5011-23/10265-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 5011-23/10265-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2014 року

у справі № 5011-23/10265-2012

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача: 1.Виробничо-комерційна приватна фірма "ОСС ПЛЮС"

2.Дочірнє підприємство «Кондитерська корпорація "Рошен"

про стягнення 122620,11 грн.

за участю представників

позивача - Сичов О.О.

відповідача - Мельник С.Р.

третіх осіб - 1. не з'явився

2. не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" про стягнення 122 620,11 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17 червня 2013 року (судді Капцова Т.П., Баранов Д.О., Курдельчук І.Д.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2014 року (судді Тарасенко К.В., Рєпіна Л.О., Сулім В.В.) у справі № 5011-23/10265-2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" задоволено в повному обсязі, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" 122 620,11 грн. основного боргу та 2 454,41 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17 червня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2014 року скасувати, а та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 листопада 2006 року між Дочірнім підприємством "Кондитерська корпорація "Рошен" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (генпідрядник) укладено Договір підряду № 08/11 від 08 листопада 2006 року на будівництво розподільного центру ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" у м.Яготин Київської області за адресою: вул. Філатова, 112, за умовами якого, замовник доручив, а генпідрядник взяв на себе зобов'язання по виконанню будівельних робіт по будівництву розподільного центру за адресою: вул. Філатова, 112, м. Яготин Київської області.

26 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (генпідрядник) та Виробничо-комерційною приватною фірмою "ОСС Плюс" (підрядником) укладено Контракт №258 (надалі - Контракт).

Відповідно умов Контракту підрядник зобов'язався організувати повний комплекс робіт по будівництву розподільчого центру ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" за адресою: вул. Філатова, 112 в м. Яготин Київської області.

Предметом будівництва і в Договорі підряду № 08/11 від 08 листопада 2006 року, і в Контракті є будівництво розподільного центру ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" у м. Яготин Київської області за адресою: вул. Філатова, 112.

За умовами п.1.3. Контракту відповідач зобов'язався прийняти повний комплекс виконаних підрядником робіт, у стані "Під ключ", шляхом підписання двостороннього Акту про прийняття повного комплексу робіт та оплатити якісно виконані роботи на умовах цього Контракту.

Згідно з п. 3.1. Контракту договірна ціна робіт, передбачених до виконання, згідно з погодженим сторонами розрахунком (Додаток №2), що є невід'ємною частиною Контракту, становить 11430000,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 1 950 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Контракту після дати підписання Контракту, генпідрядник перераховує на банківський рахунок підрядника авансові платежі у окремо погодженому розмірі.

У відповідності до п.4.2.1. Контракту розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних генпідрядником Актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в і Довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3. Генпідрядник розраховується з підрядником за виконані роботи, з урахуванням авансового платежу, перерахованого згідно з п.4.1, протягом 10 банківських днів після підписання Акту про прийняття виконаних робіт, шляхом безготівкового перерахунку коштів на його розрахунковий рахунок, тільки при умові надходження коштів від замовника будівництва.

Згідно з п.4.3. Контракту при здійсненні розрахунків за фактично виконані роботи генпідрядник утримує для формування Гарантійного фонду 10 % вартості виконаних у звітному періоді робіт.

Відповідно до п.4.4. Контракту кошти Гарантійного фонду перераховуються підряднику після 60 календарних днів протягом 15 банківських днів після дати підписання Акту про прийняття об'єкту в експлуатацію та при умові перерахування коштів гарантійного фонду генпідрядником будівництва.

Пунктом 10.1. Контракту сторони погодили, що даний контракт набирає силу після підписання його обома сторонами та діє до часу повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов Контракту ВКПФ "ОСС Плюс" виконано роботи та поставлено обладнання на загальну суму 12140032,71 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних відповідачем довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3) та актів виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) за квітень-грудень 2007 року, січень та березень 2008 року (а.с. 85-107).

Відповідач зобов'язання за Контрактом в частині повної та своєчасної сплати коштів за виконані роботи та обладнання, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 122620,11 грн.

25 березня 2010 року між позивачем та третьою особою-1 укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) № 2 (надалі - Договір), за умовами якого позивач набув право вимагати від відповідача, як боржника, належного виконання обов'язків за Контрактом в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення цього договору, а саме, сплати боргу за виконані будівельні роботи у розмірі 122 620,11 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ВКПФ "ОСС Плюс" та ТОВ "Буревісник майбутнього" про визнання недійсним договору № 2 відступлення прав вимоги (цесії) від 25 березня 2010 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25 вересня 2013 року у справі №910/16289/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2013 року, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" до Виробничо-комерційної приватної фірми "ОСС Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" про визнання недійсним Договору відмовлено повністю.

Про укладення Договору третя особа-1 повідомила відповідача повідомленням про відступлення права вимоги від 20 квітня 2010 року.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) № 2 набув право вимагати оплати відповідачем виконаних Виробничо-комерційною приватною фірмою "ОСС Плюс" робіт в сумі 122 620,11 грн. в порядку та на умовах, визначених Контрактом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір про стягнення з відповідача на користь позивача 122620,11 грн., що є предметом розгляду у даній справі, раніше вже розглядався у судовому порядку та був предметом розгляду іншої справи - №33/349.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01 листопада 2010 року у справі №33/349 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Виробничо-комерційна приватна фірма "ОСС Плюс" про стягнення 491259,50 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВКПФ "ОСС Плюс" про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними, серед іншого, первісний позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" на користь ТОВ "Буревісник майбутнього" 491259,50 грн. боргу, у тому числі 122 620,11 грн. - за Контрактом № 258 від 26 січня 2007 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 березня 2011 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12 травня 2011 року, у справі № 33/349 рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову скасовано та відмовлено ТОВ "Буревісник майбутнього" у задоволенні вимог про стягнення з ТОВ "Солстрой" боргу, в тому числі, за Контрактом № 258 від 26 січня 2007 року в сумі 122620,11 грн.

З судових рішень у справі №33/349 вбачається, що судами апеляційної та касаційної інстанцій при розгляді справи №33/349 встановлено, що вартість неоплачених відповідачем робіт за Контрактом №258 від 26 січня 2007 року складає 122620,11 грн., однак, термін виконання зобов'язання на момент прийняття рішення не настав.

Частиною 2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову під час вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу заборгованості в розмірі 122 620,11 грн., колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 122 620,11 грн.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання вказівок, які містяться у постанові касаційної інстанції від 26 лютого 2013 року судом першої інстанції було залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дочірнє підприємство "Кондитерська корпорація "Рошен", оскільки правовідносини якого з відповідачем і стали підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суди попередніх інстанцій, з врахуванням положень п.п. 4.2.1., 4.3., 4.4 Контракту, та приймаючи до уваги наявний в матеріалах справи Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта №27 від 16 січня 2008 року, з якого вбачається що об'єкт будівництва, розподільчого центру ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" за адресою: вул. Філатова, 112 в м. Яготин Київської області, прийнято в експлуатацію, а також, враховуючи, що ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" повністю проведено розрахунок за виконані відповідачем по Договору підряду № 08/11 від 08.11.2006р. роботи, правомірно встановили, що строк оплати за виконані Виробничо-комерційною приватною фірмою "ОСС Плюс" роботи за Контрактом станом на час розгляду справи судом настав.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2014 року зі справи № 5011-23/10265-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко