Постанова

від 17.04.2014 по справі 922/4912/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Справа № 922/4912/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Добролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуКомандитного товариства "Концерн "Райський уголок" на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 21.02.14 у справі№ 922/4912/13 Господарського суду Харківської області за позовомПершого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради доКомандитного товариства "Концерн "Райський уголок" провизнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсними державного акта на право постійного користування землею та договору на право тимчасового користування землею, повернення земельних ділянок

за участю представників сторін від:

прокурора : Бондарчук В.М. (посв. № 023013)

Представники позивача та ДВС в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі позивача Харківської міської ради звернувся з позовом до Командитного товариства "Концерн "Райський уголок", в якому просив: визнати недійсним та скасувати рішення виконкому Харківської міськради народних депутатів від 28.05.97 №445 "Про надання ХРБМП у користування земельних ділянок по пров. Кравцова, 19"; визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею (серія ХР-31-01-001579 реєстраційний №195 від 18.06.97) на земельну ділянку площею 0,3370 га по пров. Кравцова, 19, для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі та відкритої автостоянки; визнати недійсним договір на право тимчасового користування землею від 24.06.97 № 1156 на земельну ділянку по пров. Кравцова, 19 у м. Харкові площею 0,1367 га, для експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі та відкритої автостоянки; а також повернути спірні земельні ділянки Харківській міськраді. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами щодо порушення оспорюваними рішенням, державним актом та договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, з огляду на відсутність належним чином розроблених, погоджених та затверджених проектів відведення спірних земельних ділянок. При цьому прокурор посилався на приписи статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статей 152, 211, 212 Земельного кодексу України, статей 10, 19, 22, 23, 24 Земельного кодексу УРСР (1990 року).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.01.14, ухваленим колегією суддів у складі: Бринцева О.В. - головуючого, Аюпової Р.М., Жигалкіа І.П., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи прийняття виконкомом Харківської міськради з порушеннями вимог законодавства спірного рішення, на підставі якого позивачем отримано державний акт на право постійного користування землею та укладено договір на право тимчасового користування землею. При цьому суд керувався приписами статей 48, 83 Цивільного кодексу УРСР, статей 16, 21, 203, 215, 216, 393 Цивільного кодексу України, статті 19 Земельного кодексу УРСР (1990 року), статей 99, 102 Земельного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням від 30.01.14, Командитне товариство "Концерн "Райський уголок" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на це рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.14, винесеною колегією суддів у складі: Пелипенко Н.М. - головуючий, Івакіна В.О., Тихий П.В., апеляційну скаргу та додані до неї документи повернуто без розгляду. Апеляційний господарський суд, керуючись приписами статей 4, 8 Закону України "Про судовий збір", пункту 3 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України, виходив з обставин сплати скаржником судового збору за подану апеляційну скаргу меншому розмірі ніж встановлено законом "Про судовий збір". Водночас апеляційним судом зазначено про неврахування скражником того, що з п'яти позовних вимог, задоволених судом, дві вимоги щодо повернення земельних ділянок є вимогами майнового характеру, а відтак, судовий збір має сплачуватись виходячи з вартості спірних земельних ділянок.

Не погоджуючись з прийнятою у справі ухвалою апеляційного господарського суду, Командитне товариство "Концерн "Райський уголок" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а матеріали справи скерувати для розгляду по суті до апеляційного суду. Касаційна скарга обґрунтована неврахуванням апеляційним судом того, що заявник апеляційної скарги - Командитне товариство "Концерн "Райський уголок" за свої процесуальним статусом є відповідачем у справі, а не позивачем, а відтак позбавлений процесуального права визначати ціну позову. Вказує скаржник і на те, що апеляційний суд, встановивши майновий характер спору за вимогами щодо повернення земельних ділянок, повинен був попередньо визначити розмір судового збору. При цьому посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 43, 44, 55 Господарського процесуального кодексу України, статті 6 Закону України "Про судовий збір".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у касаційному порядку є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги Командитного товариства "Концерн "Райський уголок" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.14. Частиною 2 статті 111 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розгляд касаційної скарги на ухвалу апеляційного господарського суду проводиться у порядку, передбаченому для розгляду касаційної скарги на постанову апеляційного господарського суду. Зі змісту оскаржуваної ухвали убачається, що повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги прокурора про зобов'язання відповідача повернути дві земельні ділянки є майновим спором. Таким чином, апеляційним судом зроблено висновок, що заявником недоплачено суму судового збору за подання апеляційної скарги в частині оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.14. Проте, колегія суддів з вказаним висновком суду апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке. Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, а за подання позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (підпункт 4 пункту 2 частини 2 статті 4 зазначеного Закону). Водночас якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог. При цьому судовий збір з позовної заяви, зокрема, про витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. Як стверджує господарський суд апеляційної інстанції, прокурором в позовній заяві було об'єднано три вимоги немайнового характеру (визнання недійсним рішення, акту і договору) та дві вимоги майнового характеру (про повернення двох земельних ділянок), виходячи з чого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач за подання до апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в даній справі мав сплатити 1827 грн. судового збору за три вимоги немайнового характеру, а також мав сплатити судовий збір за дві вимоги майнового характеру, виходячи із вартості спірних земельних ділянок, проте сплатив лише 3045 грн., як за вимоги немайнового характеру, не врахувавши те, що дві із п'яти вимог є вимогами майнового характеру, та не додав до апеляційної скарги доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, передбаченому Законом України "Про судовий збір". Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується, зважаючи на таке. Згідно зі статтею 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову визначає позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Відповідно до статті 49 зазначеного Кодексу, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що те позов подано прокурором, який в силу Закону звільнений від сплати судового збору, суд першої інстанції вирішуючи питання розподілу судових витрат та керуючись положенням статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стягнув з відповідача на користь державного бюджету 5 735 грн. (1 147 грн. x 5 = 5 735 грн.) судового збору за задоволені позовні вимоги немайнового характеру. Отже, оскільки судом першої інстанції було встановлено, що предметом спору є п'ять немайнових вимог, за розгляд яких судом стягнуто відповідну суму судового збору, відповідач згідно платіжного доручення № 26 від 07.02.14 сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 045 грн., як за вимоги немайнового характеру, що відповідає вимогам підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 зазначеного Закону України "Про судовий збір". Колегія суддів також відзначає, що відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи. Командитне товариство "Концерн "Райський уголок" є відповідачем у справі, тому враховуючи положення зазначеної статті останнє позбавлено права визначати ціну позову, що натомість було зроблено судом першої інстанції при винесені рішення про задоволення позову прокурора. Таким чином, суд апеляційної інстанції повинен був здійснити перерахунок суми судового збору та попередньо визначити суму судового збору, що підлягає сплаті за вимоги даного позовоу, однак не зробив цього. За приписами частини 1 статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм процесуального права . Враховуючи викладене, колегія суддів визнає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з передачею справи до Рівненського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Командитного товариства "Концерн "Райський уголок" задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.14 у справі № 922/4912/13 Господарського суду Харківської області скасувати.

Матеріали справи скерувати до Харківського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець