Постанова

від 20.06.2014 по справі 922/4912/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Справа № 922/4912/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Медуниця О.Є.,суддя Камишева Л.М.

при секретарі Погребняк А.М.

за участю

прокурора - Дудник В.В. посвідчення № 009116 від 13.10.2012 року

представників сторін:

позивача - Мирось С.В. за дорученням № 08-11/5886/2-13 від 30.12.2013 року

відповідача - Коновалов О.А. за дорученням № 63 від 16.12.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1253Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 30 січня 2014 року у справі

за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків;

до Командитного товариства "Концерн "Райський уголок", м. Харків,

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею, визнання недійсним договору на право тимчасового користування землею та повернення земельних ділянок, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30 січня 2014 року у (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 28.05.1997 р. № 445 "Про надання ХРБМП у користування земельних ділянок по пров. Кравцова, 19". Визнано недійсним Державний акт на право постійного користування землею (серія ХР-31-01-001579 реєстраційний № 195 від 18.06.1997 р.), виданий Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству згідно рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 28.05.1997 р. № 445 на земельну ділянку площею 0,3370 га. по пров. Кравцова, 19, для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі та відкритої автостоянки. Визнано недійсним Договір на право тимчасового користування землею від 24.06.1997 р. № 1156 на земельну ділянку по пров. Кравцова, 19, у м. Харкові, площею 0,1367 га., для експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі та відкритої автостоянки, укладеного

між виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів та Харківським ремонтно-будівельно-монтажним підприємством на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.05.1997 р. № 445. Повернуто Харківській міській раді земельну ділянку площею 0,3370 га. по пров. Кравцова, 19, у м. Харкові, яка була передана на підставі Державного акту на право постійного користування землею (серія ХР-31-01-001579 реєстраційний № 195 від 18.06.1997 р.), виданого Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству згідно рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.05.1997 р. № 445 для експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі та відкритої автостоянки. Повернуто Харківській міській раді земельну ділянку по пров. Кравцова, 19, у м. Харкові, площею 0,1367 га., яка була передана на підставі договору на право тимчасового користування землею від 24.06.1997 р. № 1156, укладеного між виконавчим комітетом Харківської міської ради та Харківським ремонтно-будівельно-монтажним підприємством на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.05.1997 р. № 445 для експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі та відкритої автостоянки. Стягнуто з відповідача на користь державного бюджету України 5735,00 грн. судового збору.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 30 січня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказує на те, що рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 445 від 28.05.1997 року прийнято у відповідності до чинного законодавства. Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що спірні земельні ділянки надавались Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству ще Рішеннями Виконкому Харківської міської ради № 169 від 13.04.1994 року та № 523 від 23.05.1996 року, а у 1997 році відбулась лише зміна існуючого землеволодіння, яка здійснювалась із проведенням інвентаризації земельної ділянки та виготовленням технічної документації що не потребувало виготовлення додаткового проекту відводу. Також зазначає, що ст. 83 ЦК УРСР встановлений вичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, і до цього переліку не входять вимоги про визнання недійсними розпоряджень місцевих державних адміністрацій.

Прокурор письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав, у судовому засіданні зазначив, що оскаржене рішення є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства, просить рішення господарського суду Харківської області від 30 січня 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Вказує на те, що відповідно до діючого законодавства на момент прийняття оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 445 від 28.05.1997 року необхідно було виготовляти проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок і лише за наявності проекту відведення земельної ділянки був можливий розгляд відповідною місцевою радою питання про надання земельної ділянки у користування.

Позивач також письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав, у судовому засіданні зазначив, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 30 січня 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

10 червня 2014 року апеляційна скарга слухалась по суті та для подання сторонами письмових мотивованих пояснень по суті спору у судовому засіданні оголошено перерву до 12 червня 2014 року.

12 червня 2014 року прокурор та відповідач подали через канцелярію суду додаткові письмові пояснення по справі.

Позивач на виконання ухвали суду заперечення на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні 12 червня 2014 року подав в обґрунтування своєї позиції по справі клопотання (вх.4567) про залучення до матеріалів справи документів.

Розглянувши клопотання позивача, вислухавши думку прокурора та представника відповідача, які не заперечували проти заявленого клопотання, колегія суддів задовольнила клопотання позивача та залучила подані документи до матеріалів справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України колегія суддів встановила наступне.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора у повному обсязі господарський суд зазначив, що рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.05.1997 року №445 земельні ділянки ним були надані не на підставі проектів відведення земельних ділянок, а "згідно матеріалів інвентаризації". В мотивувальній частині рішення, серед посилань на підстави його ухвалення, відсутнє посилання на рішення про надання дозволу на розробку проектної документації та власне на її реквізити. В рішенні взагалі не зазначено, що така документація існувала і була предметом розгляду виконавчого комітету. Замість проектів відведення земельних ділянок у квітні 1997 року був складений лише технічний звіт по інвентаризації землекористування. Чинним на час прийняття оскаржуваного рішення законодавством (названою ст. 19 Земельного кодексу України 1990р. (в редакції від 05.05.1993 р.)) було встановлено, що рішенню про надання земельної ділянки в користування повинно передувати рішення про надання дозволу на складення проекту відведення земельної ділянки, розроблення такого проекту та його погодження з власником землі. Лише за наявності проекту відведення земельної ділянки був можливим розгляд відповідною місцевою радою питання про надання земельної ділянки у користування та ухвалення рішення про її надання. Відсутність проекту відведення унеможливлювала надання земельної ділянки у користування. У відповідності до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №445 від 28.05.1997 року, державного акту на право постійного користування землею №195 від 18.06.1997 року, договору на право тимчасового користування землею №1156 від 24.06.1997 року є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню. Допущені під час прийняття рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №445 від 28.05.1997 року порушення свідчать, що воно є недійсним з моменту його прийняття, що вказує на відсутність правових підстав для перебування цих земельних ділянок у позивача та з урахуванням ч.2 ст.48 ЦК УРСР 1963р., ч.2 ст.216 ЦК України 2003р. свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог про повернення їх територіальній громаді. Стосовно строку позовної давності господарський суд зазначив, що відповідно до ст.83 ЦК УРСР 1963 року позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить визнати недійсним та скасування вказане розпорядження Виконкому Харківської міської ради та Акт на право постійного користування землею, визнати недійсним Договір оренди землі та повернути земельну ділянку Харківській міській раді (т.1 а.с.4-23).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що головним спеціалістом відділу з обстеження земельних ділянок Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Опарою В.В. обстежено земельну ділянку за адресою: м.Харків, пров. Кравцова, 19, Дзержинський район за результатами якої складно Акт № 4158/13 від 25.11.2013 року (т.1 а.с.55-56).

В Акті зазначено, що на підставі рішення виконавчого комітету Харківської ради народних депутатів від 28.05.1997 року № 445 Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству - командитному товариству надана у постійне користування земельна ділянка по пров. Кравцова, 19 загальною площею 0,3370 га для експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі, відкритої автостоянки (Державний акт на право постійного користування землею від 18.06.1997 року № 195). Крім цього встановлено факт самовільного зайняття «КОНЦЕРНОМ «РАЙСКИЙ УГОЛОК» КОМАНДИТНЕ ТОВАРИСТВО земельної ділянки загальною площею орієнтовно 0,0010 га, на якій розміщена частина адміністративної будівлі. Земельна ділянка по пров. Кравцова, 19 загальною площею 0,1367 га, надана у тимчасове користування, використовується «КОНЦЕРНОМ «РАЙСКИЙ УГОЛОК» КОМАНДИТНИМ ТОВАРИСТВОМ для експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі та відкритої автостоянки та торговельного майданчика, без переоформлення права користування в установленому порядку. Крім цього встановлено факт самовільного зайняття «КОНЦЕРНОМ «РАЙСКИЙ УГОЛОК» КОМАНДИТНЙМ ТОВАРИСТВОМ земельної ділянки загальною площею, орієнтовно, 0,0040 га, на якій розміщена декоративна клумба. В Акті також зазначено, що на підставі рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 року № 554/11 «КОНЦЕРНУ «РАЙСКИЙ УГОЛОК» КОМАНДИТНОМУ ТОВАРИСТВУ надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки по пров. Кравцова, 19 площею, орієнтовно 0,7800 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (адміністративна будівля, ресторан, торгівельно-сервісний комплекс). Об'єднання земельних ділянок №№ 1,2,4,5,7. Право користування об'єднаними земельними ділянками №№ 1,2,4,5,7 по пров. Кравцова, 19 «КОНЦЕРНОМ «РАЙСКИЙ УГОЛОК» КОМАНДИТНЙМ ТОВАРИСТВОМ в установленому порядку не оформлено.

При цьому прокурор вказує на те, що перевіркою дотримання вимог земельного законодавства встановлено, що рішення виконкому Харківської міської Ради народних депутатів № 445 від 28.05.1997 року «Про надання ХРБМП у користування земельних ділянок по пров. Кравцова, 19» прийнято з грубим порушенням Постанови Верховної ради Української РСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990 року, Конституції України, Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), оскільки в порушення ст. 19 Земельного кодексу України рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №445 від 28.05.1997 року було винесено на розгляд суб'єкта владних повноважень без розроблення проекту відведення земельної ділянки. Площа, конфігурація та межі земельних ділянок, наданих у постійне користування площею 0,3370 га (ділянки А) та у тимчасове користування строком на 25 років (до початку реконструкції вул. Клочківській) площею 0,1367 га (ділянки Б) не були визначені.

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Харківської міської ради, оскільки територіальна громада внаслідок неналежного оформлення відповідачем прав користування спірними земельними ділянками та внаслідок використання їх відповідачем не за цільовим призначенням за три роки недоотримала грошові кошти у сумі 5,5 млн. грн.

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено наступне.

26.10.1993 року між Фондом міського майна Харківської міської ради народних депутатів (продавець) та Харківським ремонтно-будівельно-монтажним підприємством - командитним товариством укладений Договір купівлі-продажу державно-комунального майна, згідно п.1 якого покупець купив державно-комунальне майно, що знаходилось в оренді у Харківського ремонтно-будівельно-монтажного підприємства - командитне товариство згідно з Договором оренди від 17.12.1992 року, розташоване за адресою м.Харків, пров. Кравцова, 19, який посвідчений нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 5-2568 ( (т.І а.с.37-39).

З Акту приймання-передачі майна № 023-В від 29 грудня 1993 року вбачається, що Фонд міського майна передав, а Харківське ремонтно-будівельно-монтажне підприємство - командитне товариство прийняло продане 2 листопада 1993 року шляхом викупу майно згідно з актом інвентаризації вартістю 9648,65 тис.грн. Передача вищезазначеного майна проводиться згідно з Договором купівлі-продажу державно-комунального майна від 02.11.1993 року. (т.1 а.с.36).

Відповідно до Договору купівлі-продажу державно-комунального майна від 02.11.1993 року Харківським ремонтно-будівельно-монтажним підприємством - командитне товариство викуплено приміщення будинку по пров. Кравцова №19 (Акт прийому-передачі від 29.12.1993 року № 023-В та свідоцтво на право власності від 29.12.1993 року № 023-В).

13.04.1994 року Рішенням Виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів №169 надано Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству у тимчасове користування строком на 25 років на умовах оренди ділянку міської землі площею, орієнтовно 0,12 га на якій знаходиться будинок по пров. Кравцова, 19 та дозволено підприємству виконати реконструкцію цього будинку з прибудовою до нього для розміщення магазину непродовольчих товарів і конторських приміщень підприємства, згідно з проектом; Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству перерахувати міськвиконкому кошти у розмірі 248 млн. крб. на соціально-економічний розвиток міста згідно з листом планово-економічного управління міськвиконкому № 494 від 11.04.1994 року; Відділу землекористування міськвиконкому встановити межі земельної ділянки у натурі, оформити договір тимчасового користування земельною ділянкою строком на 25 років на умовах оренди (т.І а.с. 31-32).

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів Харківської області №523 від 29.05.1996 року надано Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству у тимчасове користування строком на 5 років на умовах оренди ділянку міської землі площею орієнтовно 0,15 га для проектування та будівництва відкритої автостоянки по вул. Клочківській (т.І а.с.40-41).

З Акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості за реєстраційним номером 187 за адресою провулок Кравцова, 19, землекористувач Харківське ремонтно-будівельно-монтажне підприємство від 20 квітня 1994 року вбачається, що згідно рішення виконкому Харківської міської ради народних депутатів № 169 від 13 квітня 1994 року проведено встановлення меж земельної ділянки на місцевості, згідно плану земельної ділянки по провулку Кравцова, 19 площа ділянки складає 0,1216 га (т.1 а.с.58,61).

З Акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості за реєстраційним номером 1620 за адресою вулиця Клочківська, землекористувач Харківське ремонтно-будівельно-монтажне підприємство від 12 лютого 1997 року також вбачається, відповідно до рішення виконкому Харківської міської ради народних депутатів № 523 від 29 травня 1996 року виконано встановлення меж земельної ділянки на місцевості. Згідно плану земельної ділянки по вулиці Клочківській, площа ділянки складає 0,1212 га (т.1 а.с. 60,59).

На виконання Договору № 5 від 16 квітня 1997 року ОП Проектно-кошторисним бюро Проектно-промислового будівельного об'єднання «Укрприладбудмаш» складено Технічний звіт по інвентаризації землекористування Харківське ремонтно-будівельно-монтажному підприємству - командитне товариство, пров. Кравцова,19, архівний № 02078.

На підставі Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" N 563-12 від 18. 12. 1990 року, "Про прискорення земельної реформи та приватизації землі" від 13. 03. 1992 року та рішення виконкому міської Ради народних депутатів N 453 від 30.11.1992 року в технічному звіті представлена інвентарізація землекористування Харківського ремонтно-будівельно-монтаж ного підприємства, м. Харків-3, пров. Кравцова, 19: земельні ділянки за адміністративним поділом знаходяться в Дзержинському районі м. Харкова. Загальна площа землекористування 0,4737 га, в тому числі 0,337 га - Ділянка А постійного землекористування, 0,1367 га - Ділянка Б тимчасового землекористування. Польові роботи виконані в листопаді 1996 року. Відповідальний за виконан ня польових робіт ведучий інженер Левицький М.М. Роботи виконувались згідно з "Інструкцією про порядок обміру та обліку земель міст та селищ міського типу України", Київ, друкарня N3, 1970 р, та РГМ у-10-91 "Інвентаризація земель для створення міського кадастру". Площа земельної ділянки визначена з похибкою не більш 1:2000, і складає 4737,0 кв. м. у тому числі 3370,0 кв. м. - Ділянка А постійного землекористуван ня, 1367,0 кв. м. - Ділянка Б тимчасового землекористування. За матеріалами знімання в масштабі 1:500 складено план землеко ристування з оточуючими його ділянками. В результаті виконанних робіт складено план меж землекористування з зазначенням суміжностей, мір ліній, дирекційних кутів та площі ділянки. План узгоджено з землекористувачем та його суміжниками. В технічному звіті складені паспорт та експлікація земельних угідь, в яких вказані документи, що підтверджують право власності землекористування і зазначенні площі угідь в кв. м та підсумок площ по землекористуванню (т.1 а.с.182-198).

З матеріалів справи вбачається, що 28.05.1997 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради прийнято Рішення №445, яким надано Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству - командитному товариству земельні ділянки по пров. Кравцова, 19 для експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі та відкритої автостоянки згідно матеріалів інвентаризації: 1.1. у постійне користування 3.370 кв.м. (ділянка А); 1.2. у тимчасове користування строком на 25 років (до початку реконструкції вул. Клочківської) площею 1.367 кв.м. (ділянка Б) (т.І а.с. 28).

Відповідно до вказаного рішення Виконкому Харківської міської ради 18.06.1997 року Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству - командитному товариству видано державний Акт на право постійного користування землею Серія ХР-31-01-001579 на земельну ділянку площею 3.370 гектарів в межах згідно з планом землекористування для експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі та відкритої автостоянки. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на постійне користування землею за № 195 (т.І а.с.49-52).

18 червня 1997 року між Виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів та Харківським ремонтно-будівельно-монтажним підприємством укладено Договір на право тимчасового користування землею №1156 (т. І а.с. 53-54).

У п.1.1, п.1.2. Договору зазначено, що Виконавчий комітет Харківської міської ради народних депутатів рішенням №445 від 28 травня 1997 року надає, а Харківське ремонтно-будівельно-монтажне підприємство приймає в тимчасове користування земельну ділянку площею 1.367 кв.м. строком на 25 років (до початку реконструкції вул. Клочківської) для експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі та відкритої автостоянки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що чинним на час прийняття оскаржуваного рішення Законом (ст. 19 Земельного кодексу України 1990р. (в редакції від 05.05.1993 р.)) було встановлено, що рішенню про надання земельної ділянки в користування повинно передувати рішення про надання дозволу на складення проекту відведення земельної ділянки, розроблення такого проекту та його погодження з власником землі. Лише за наявності проекту відведення земельної ділянки був можливим розгляд відповідною місцевою радою питання про надання земельної ділянки у користування та ухвалення рішення про її надання. Відсутність проекту відведення унеможливлювала надання земельної ділянки у користування. За таких обставин, враховуючи наведені норми права та приймаючи до уваги встановлений судом факт відсутності проектів відведення земельних ділянок на момент прийняття рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.05.1997. №445, видачі державного акту на право постійного користування землею від 18.06.1997р. №195, укладення договору на право тимчасового користування землею від 24.06.1997р. №1156, суд приходить до висновку про те, що назване рішення є таким, що не відповідає вимогам Закону (ст. 19 Земельного кодексу України 1990р. (в редакції 05.05.1993р.)).

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Дійсно, згідно положень ст. 19 Земельного кодексу України 1990р. (в редакції від 05.05.1993р.) надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації.

Проте, до моменту затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №677 "Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", який набув чинності лише у 2004 році і не може застосовуватись до правовідносин 1997 року, чинне у 1997 році законодавство не містило жодних чітких приписів стосовно порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також вимог до їх змісту та форми складання.

У той же час рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 453 від ЗО листопаду 1992 року "Про порядок інвентаризації земель м. Харкова" (надалі з текстом - Рішення № 453) було затверджене "Положення про порядок інвентаризації земель м. Харкова" (надалі з текстом - Положення, Порядок інвентаризації).

Положення регламентує порядок інвентаризації міських земель всіх категорій з метою: забезпечення правової основи для видачі державних актів на право власності, право користування земельними ділянками або укладення Договорів на тимчасове користування земельними ділянками (у том числі на умовах оренди).

Зазначені приписи повністю узгоджуються із вимогами "Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)", затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року № 28, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 року за № 31.

У той же час, виконані у відповідності до Порядку інвентаризації технічний звіт по інвентаризації землекористування Харківського ремонтно-будівельно-монтажного підприємства та Технічний звіт по координуванню земельної ділянки за адресою м. Харків, провулок Кравцова, 19, за своїм порядком складання, змістом та формою повністю відповідають вимогам законодавства, встановленим для виготовлення проекту відведення земельної ділянки.

Позивачем та прокурором не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції аргументованого заперечення щодо невідповідності вказаних технічного звіту по інвентаризації землекористування Харківського ремонтно-будівельно-монтажного підприємства та Технічного звіту по координуванню земельної ділянки за адресою: м.Харків, провулок Кравцова, 19, вимогам щодо складання у 1997 році проектів відведення земельних ділянок, що підтвердила міська рада прийнявши 28.05.1997 р. Рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 445 "Про надання ХРБМП у користування земельних ділянок по пров. Кравцова, 19", що не спростував у судовому засіданні прокурор та представник позивача.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вимога щодо складання проекту відведення стосується виключно створення нових земельних ділянок (утворення нових землеволодінь) і не застосовується у разі зміни існуючої (раніше наданої) земельної ділянки. У той же час, додані до матеріалів справи документи свідчать, що спірні земельні ділянки були надані Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству ще Рішеннями міськвиконкому № 169 від 13 квітня 1994 року та №523 від 23 травня 1996 року, а у 1997 році відбувалась не відведення нової ділянки, а зміна існуючого землеволодіння, що не потребувало виготовлення проекту відводу, а здійснювалось із проведенням інвентаризації земельної ділянки та виготовленням технічної документації.

В користуванні ХРБМП перебували земельні ділянок, площі та конфігурації яких були встановлені: Актом встановлення меж земельної ділянки на місцевості за реєстраційним номером 187 за адресою і провулок Кравцова, 19 від 20 квітня 1994 року. В даному акті зазначено, що "з цього числа згідно рішення виконкому Харківської міської ради народних депутатів № 169 від 13 квітня 1994 року проведено встановлення меж земельної ділянки на місцевості". Згідно плану земельної ділянки по провулку Кравцова, 19 площа ділянки складає 0,1216 га. актом встановлення меж земельної ділянки на місцевості за реєстраційним номером 1620 за адресою вулиця Клочківська від 12 лютого 1997 року. В даному акті зазначено, що 12 лютого 1997 року відповідно до рішення виконкому Харківської міської ради народних депутатів № 523 від 29 травня 1997 року виконано встановлення меж земельної ділянки на місцевості. Згідно плану земельної ділянки по вулиці Клочківській площа ділянки складає 0,1212 га.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що межі спірних ділянок були встановлені у квітні 1997 року - тобто до прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, у фактичному користуванні ХРБМП перебували земельні ділянки площею 0,1216 га та 0,1212 га, межі яких були встановлені вищевказаними Актами і які перебували на певні відстані одна від одної. Фактично у 1997 році відбулось об'єднання зазначених ділянок із розмежуванням порядку користування ними в залежності від встановленої "червоної лінії" у межах якої земля була надана на умовах тимчасового користування, а за межам - па умовах постійного користування.

Це зокрема підтверджується змістом технічного звіту по інвентаризації землекористування Харківського ремонтно-будівельно-монтажного підприємства (арх. № 02078) - планом зовнішніх землекористування, технічною довідкою про межі земельної ділянки, характеристикою та пропозицією, а також доданим планом землекористування.

За таких фактичних обставин та приписів чинного на той час законодавства стверджувана позивачем та прокурором нібито відсутність у даному конкретному випадку документу під назвою "проекту відведення" не є і не може бути підставою недійсності оскаржуваного Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28 травня 1997 року № 445 "Про надання ХРБМП у користування земельних ділянок по провулку Кравцова, 19", за умови наявності Технічного звіту по інвентаризації землекористування ХРБМП та Технічного звіту по координуванню земельної ділянки за адресою м. Харків, провулок Кравцова, 19.

Колегія суддів ставиться критично до тверджень суду першої інстанції про те, що затверджений рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 30.11.1992 року №453 Порядок інвентаризації земель м. Харкова, котрий, на думку відповідача, допускає можливість надання земельної ділянки суперечать законодавству України, а саме ст.19 Земельного кодексу України 1990р., якою визначена можливість надання земельної ділянки у користування виключно на підставі проекту її відведення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у судовому засіданні позивач підтвердив, що на час прийняття оскаржуваного рішення, земельні ділянки у м. Харкові дійсно надавались на підставі "Положення про порядок інвентаризації земель м. Харкова", затверджене рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 453 від ЗО листопаду 1992 року "Про порядок інвентаризації земель м. Харкова".

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно п.10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Це кореспондується із способами захисту прав, визначеними абз.2 ч.2 ст. 20 ГК України, яким передбачено спосіб захисту у вигляді визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів, та п. "г"ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України (визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування).

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Прокурор звернувся з позовом та вважає, що відповідач порушив право територіальної громади м. Харкова, хоча рішення, яке він просить визнати недійсним прийняла саме рада, яка є в зазначеному позові позивачем. Як вбачається з матеріалів справи, права власності землі відповідач не порушив.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів вважає, що прокурор та позивач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не довели невідповідності рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 445 від 28.05.1997 року "Про надання ХРБМП у користування земельних ділянок по пров. Кравцова, 19" нормам чинного на момент його прийняття законодавства.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 445 від 28.05.1997 року "Про надання ХРБМП у користування земельних ділянок по пров. Кравцова, 19" необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та не підлягають задоволенню.

Також прокурором заявлено вимогу про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею (серія ХР-31-01-001579 реєстраційний № 195 від 18.06.1997 р.), виданого Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству згідно рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 445 від 28.05.1997 року на земельну ділянку площею 0,3370 га. по пров. Кравцова, 19, для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі та відкритої автостоянки.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на підставі Рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради №445 від 28.05.1997 року Виконкомом Харківської міської ради 18.06.1997 року видано Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству - командитному товариству державний Акт на право постійного користування землею №195 на земельну ділянку площею 3.370 кв.м. для експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі та відкритої автостоянки (т.І а.с.49-52).

Таким чином, вимога про визнання недійсними Державного акту на право постійного користування землею (серія ХР-31-01-001579 реєстраційний № 195 від 18.06.1997 р.) є похідною від вимог про визнання недійсним та скасування рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 445 від 28.05.1997 року "Про надання ХРБМП у користування земельних ділянок по пров. Кравцова, 19", на підставі якого прийнятий спірний Акт.

Право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи ч.1 ст. 16 ЦК України та ст. 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в обґрунтування вказаної вимоги прокурор посилається на те, що відповідач не перереєстрував виданий Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству - командитному товариству державний Акт на право постійного користування землею №195 на земельну ділянку площею 3.370 кв.м. для експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі та відкритої автостоянки.

Колегія суддів ставиться критично до обґрунтувань прокурора з наступних підстав.

Зі Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи вбачається, що 18 листопада 1998 року Харківське ремонтно-будівельне-монтажне підприємство - командитне товариство перереєстроване в "КОНЦЕРН "РАЙСЬКИЙ УГОЛОК" КОМАНДИТНЕ ТОВАРИСТВО без зміни коду суб'єкту підприємницької діяльності (т.1 а.с.63).

Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 37 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній на той же час) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов 'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Згідно з приписами ст. 92 чинного Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об 'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування ".

Відповідно до абз. 11 п. 5.3 рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 стаття 92 Земельного кодексу України "не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення ".

Відповідно до пункту 6 розділу X "Перехідні положення" чинного Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Разом з тим, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 визнано "такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення: пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов 'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; та пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою ".

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 року № 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

З вищенаведених норм права та наведених фактичних обставин вбачається, що у листопаді 1998 року на момент зміни назви, діяли норми Земельного кодексу України, які передбачали припинення права користування земельною ділянкою у разі припинення діяльності підприємства, при цьому, нормами діючих на той час Цивільного кодексу УРСР та законів України не було визначено такого поняття, як "припинення діяльності підприємства", а було визначено поняття "припинення юридичної особи" та встановлені форми такого припинення, до яких не було включено такої форми, як зміна назви підприємства зі збереженням коду ЄДРПОУ (14066385) та його організаційно-правової форми (командитне товариство).

Таким чином, нормами чинного на той час законодавства України не передбачали, що зміна назви підприємства є припиненням його діяльності, внаслідок якої припиняється право користування підприємства земельною ділянкою.

Приймаючи до уваги, що Рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради №445 від 28.05.1997 року на підставі якого видано Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству - командитному товариству державний Акт на право постійного користування землею №195 на земельну ділянку площею 3.370 м2, відповідає вимогам діючого на той час законодавства та є чинним, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею (серія ХР-31-01-001579 реєстраційний № 195 від 18.06.1997 р.) необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги прокурора про визнання недійсним Договору на право тимчасового користування землею № 1156 від 24.06.1997 року на земельну ділянку по пров. Кравцова, 19, у м. Харкові, площею 0,1367 га., для експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі та відкритої автостоянки, укладеного між виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів та Харківським ремонтно-будівельно-монтажним підприємством, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Договір на право тимчасового користування землею №1156 від 18 червня 1997 року укладений на підставі Рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів рішенням №445 від 28 травня 1997 року (т.1 а.с.53-54).

Згідно ст.48 ЦК УРСР 1963 року (який був чинним на момент укладення спірного договору на право тимчасового користування землею) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідно до ст. ст. 215 , 203 Цивільного кодексу України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів вважає, що прокурор та позивач не надали ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів того, що спірний Договір укладений з порушенням чинного на час його укладення законодавства.

Враховуючи, що Договір відповідає вимогам закону, а Рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів рішенням №445 від 28 травня 1997 року, на підставі якого він укладений не визнане недійсними, колегія суддів вважає, що вимоги прокурора про визнання недійсним Договору на право тимчасового користування землею № 1156 від 24.06.1997 року на земельну ділянку по пров. Кравцова, 19, у м. Харкові, площею 0,1367 га., для експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі та відкритої автостоянки також необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, з наданих відповідачем Довідок вбачається, що протягом дії Державного акту на право постійного користування землею (серія ХР-31-01-001579 реєстраційний № 195 від 18.06.1997 р.) та Договору на право тимчасового користування землею від 24 червня 1997 року № 1156 відповідач сплачував податок на землю та орендну плату, про що позивач був достеменно обізнаний та зараховував плату до бюджету територіальної громади міста, що не може свідчити про порушення ним умов договору.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині зобов'язання повернути Харківській міській раді земельні ділянки по пров. Кравцова, 19 у м. Харкові, площею 0,1367 га та площею 0,3370 га. з наступних підстав.

Вказані земельні ділянки передані відповідачу на підставі Державного акту на право постійного користування землею (серія ХР-31-01-001579 реєстраційний № 195 від 18.06.1997 р.) та Договору на право тимчасового користування землею від 24 червня 1997 року № 1156, укладеного на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28 травня 1997 року № 445 для експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі та відкритої автостоянки.

Таким чином вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимог про визнання недійсними Договору на право тимчасового користування землею від 24 червня 1997 року № 1156 та Державного акту на право постійного користування землею (серія ХР-31-01-001579 реєстраційний № 195 від 18.06.1997 р.)

З матеріалів справи вбачається, що 22.06.2004 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в м.Харкові відповідачу надано Дозвіл на виконання будівельних робіт № 312 по будівництву торгово-сервісного комплексу «Столиця» по вул.Кравцова,19 у м.Харкові, зі строком дії до 31.12.2004 року, який продовжувався протягом всього терміну будівництва, про що свідчать надані до матеріалів справи Декларації (т.1 а.с.145,148-153).

З Листа Комунального підприємства Харківське міське бюро технічної інвентаризації № 486 від 24.01.2014 року вбачається, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи станом на 31.12.2012 року за концерном «Райський у голок» командитне товариство по пров. Кравцова, 19, зареєстровано наступні об'єкти yнерухомого майна: житлова будівля літ. «А-4» загальною площею 1478,0 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності, виданого 14.07.2005 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради; житлова будівля літ. «Г-4» загальною площею 1199,9 кв.м. на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 10.12.2004 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради; житлові будівлі літ. «Б-1» площею 45,1 кв.м., літ. «В-1» площею 385,2 кв.м., на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 12.02.2001 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради (т.1 а.с.163).

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Рішенням Харківської міської ради № 554/11 від 23.12.2011 року «Концерну «Райський уголок» командитному товариству надано дозвіл на розробку проектів відведення земельної ділянки загальною площею орієнтовно 0,78 га по вул. Кравцова,19 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель(адміністративна будівля, ресторан, торгівельно-сервісний комплекс) (т.1 а.с.144).

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги про визнання недійсними Договору на право тимчасового користування землею від 24 червня 1997 року № 1156 та Державного акту на право постійного користування землею (серія ХР-31-01-001579 реєстраційний № 195 від 18.06.1997 р.) задоволенню не підлягають, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про повернення спірних земельних ділянок також не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на спірних земельних ділянках по вул.Кравцова,19 у м.Харкові знаходяться нежитлові будівлі, які відповідно до Свідоцтв про право власності (т.1 а.с.163) належать Концерну «Райський у голок» командитне товариство. Прокурором не наведено, яким чином за наявності на земельних ділянках нерухомості, яка належить відповідачу, має бути виконано рішення суду у разі задоволення позовних вимог в цій частині.

Також колегія суддів вважає, що прокурором та позивачем не спростовано обставин пропуску строку позовної давності з наступних підстав.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред 'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 445 від 28 травня 1997 року та виданого на його виконання Державного акту на право постійного користування землею, а також укладеного на виконання вказаного рішення Договору на право тимчасового користування землею, наслідком чого заявлена вимога про повернення земельних ділянок Міській раді.

На час прийняття оспорюваного рішення діяв Цивільний кодекс Української РСР, статтею 71 якого встановлено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно зі ст. 83 ЦК УРСР позовна давність не поширюється: на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом; на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян; на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у І державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР; у випадках, встановлюваних законодавством Союзу РСР, і на інші вимоги.

Як зазначено вище, відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України його права про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Приймаючи до уваги, що на час прийняття ЦК України строк позовної давності для захисту права, яке прокурор вважає порушеним, сплив, до спірних правовідносин має бути застосована ст. 80 ЦК Української РСР, відповідно до якої закінчення строку позовної давності до пред 'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що за змістом ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Колегія суддів вважає, що думка відповідача про сплив строку позовної давності є вірною, оскільки позивач був обізнаний про наявність оспорюваного акту та право користування відповідачем земельною ділянкою з часу виникнення цих правовідносин.

Враховуючи, що заявлений прокурором позов є необґрунтованим, застосування строку позовної давності є неможливим з огляду на положення 261 ЦК України , оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сплив строку позовної давності є самостійною матеріально-правовою підставою для відмови в позові.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З Листа № 13828/9-13 вбачається, що Директором юридичного департаменту Харківської міської ради 26.11.2013 року направлені прокурору м.Харкова матеріали перевірки стосовно земельних ділянок по провулку Кравцова, 19 наданих Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству (ХРБМП) на підставі рішень виконавчого комітету Харківської міської .ради від 28.05.1997 р. № 445 та від 12.08.1998р. №800. З метою захисту інтересів територіальної громади міста просить в порядку ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» вжити заходи прокурорського реагування в інтересах держави в особі Харківської міської ради та подати позов до господарського суду Харківської області щодо визнання незаконними вищевказаних рішень виконавчого комітету Харківської міської ради та недійсними, виданих на їх підставі державних актів на право постійного користування землею від 18.06.1997р. № 195 та від 03.09.1998 р. №367 і укладених між виконавчим комітетом Харківської міської ради та ХРБМП договорів на право тимчасового користування землею № 1156 від 24.06.1997р. та від 14.09.1998р. № 1701 на земельні ділянки по провулку Кравцова, 19 (т.1 а.с.117).

27.11.2013 року Перший заступник прокурора м.Харкова виніс постанову про проведення перевірки, в якій зазначено, що з метою повноти, всебічності та об'єктивності інформації необхідно провести перевірку в діяльності Виконавчого комітету Харківської міської ради. Для цього потрібно: витребувати документи та матеріали проведення перевірки; відібрати пояснення у службових та посадових осіб, виконати інші дії, передбачені п. п. З, 4, 5 ч.1 ст.20 Закон України «Про прокуратуру».

При цьому, того ж дня 27.11.2013 року Перший заступник прокурора м.Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом. Результати проведеної прокурорської перевірки ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції подані не були.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 30 січня 2014 року скасуванню, як таке, що не відповідає фактичним обставинам справи, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1, ст. 104, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 30 січня 2014 року у справі № 922/4912/13 скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Харківської міської ради (Код ЄДРПОУ 04059243, м.Харків, майдан Конституції,7) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збор за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 5735,00 грн.

Стягнути з Харківської міської ради (Код ЄДРПОУ 04059243, м.Харків, майдан Конституції,7) на користь "Концерн "Райський уголок" командитне товариство (61003, м. Харків, пров. Кравцова, 19, код 14066385) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 3045,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 17.06.2014 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Камишева Л.М.