Ухвала

від 09.04.2014 по справі 801/5250/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2014 р. м. Київ К/800/45724/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2013 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2013 року

у справі № 801/5250/13-а

за позовом відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (далі - позивач, ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі - відповідач-1, Феодосійська ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК)

та Управління Державної казначейської служби України у м. Феодосії Автономної Республіки Крим (далі - відповідач-2, УДКС України у м. Феодосії АРК)

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» звернулось у травні 2013 року до суду з адміністративним позовом до відповідачів про стягнення з Державного бюджету України на свою користь бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 2 805 792,00 гривні, пені в розмірі 11 069,43 гривень.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідач-2 заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача-1 або заперечень на касаційну скаргу не надав.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну первинного відповідача Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на належного відповідача Феодосійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» 13.07.2001 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим, відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 440112 від 13.07.2001 року та довідка з ЄДРПОУ серії АБ № 051583 від 17.09.2008 року.

Згідно з довідкою № 895 від 08.11.2010 року позивач перебуває на податковому обліку у Феодосійській об'єднаній державній податковій інспекції (правонаступник Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції) за № 297.

Позивачем 01.08.2001 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість за № 00438442.

20.12.2011 року позивачем до податкового органу надано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року, яку зареєстровано за № 9012804134.

У рядку 23 Декларації позивачем задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за звітний період у розмірі 2 805 792,00 гривні. Разом з декларацією позивачем надані Додаток 3 «Розрахунок бюджетного відшкодування (Д3)», а також Додаток 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4)».

Відповідачем-1 у період з 16.01.2012 року по 27.01.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за листопад 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період травень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2011 року, за наслідками якої складено акт № 382/23-4/14309008 від 09.02.2012 року, в якому зафіксовано порушення позивачем, у тому числі, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.5 ст. 201, пп. 14.1.18, пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2011 року на 2 805 792,00 гривні.

На підставі акту перевірки, відповідачем 15.02.2012 року винесене податкове повідомлення-рішення № 0000082304, яким встановлено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 2 805 792,00 гривні по декларації за листопад 2011 року № 9012804136 від 20.12.2011 року, а також визначено розмір штрафних санкцій в сумі 1 402 896,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 200.7 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п. 200.11 ст. 200 ПК України).

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2012 року по справі № 2а-2185/12/0170/18, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року, за позовом ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим, податкове повідомлення-рішення № 0000082304 від 15.02.2012 року визнано протиправним та скасовано.

Вказаним судовим рішенням визнано право позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 2 805 792,00 гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін. Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, з урахуванням приписів статей 72 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені в адміністративній справі № 2а-2185/12/0170/18, є такими, що не потребують доказування.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного обґрунтованого висновку про наявність за позивачем права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 2 805 792,00 гривні.

Пунктами 200.12 та 200.13 ст. 200 ПК України визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно з п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як було встановлено судами, ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року залишено без змін постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2012 року по справі № 2а-2185/12/0170/18.

Таким чином, з 26.03.2013 року постанова окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим, якою скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000082304 від 15.02.2012 року та визнано за позивачем право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 2 805 792,00 гривні набрала законної сили.

З урахуванням вищезазначеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що податковий орган повинен був протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання названого судового рішення, направити на адресу відповідача-2 висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

Щодо заперечень податкового органу про те, що процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000082304 від 15.02.2012 року не закінчена внаслідок подання касаційної скарги, а отже, у позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили наступне.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений принцип обов'язковості судових рішень, який передбачає, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене вище, постанова окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.2012 року по справі № 2а-2185/12/0170/18, яка набрала законної сили, є обов'язковою для виконання, у тому числі відповідачем-1.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що вищезазначеним спростовуються доводи податкового органу про відсутність за ним обов'язку направити протягом 5 днів з дня отримання судового рішення до казначейства висновок про суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на користь позивача.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року по справі № 2а-2185/12/0170/18 отримана відповідачм-1 15.04.2013 року, про що свідчить відбиток вхідного штампу податкового органу із номером 4093/9 на копії цього рішення.

Отже, з 15.04.2013 року відповідачу стало відомо про закінчення процедури судового оскарження суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на користь позивача за листопад 2011 року.

Але, у визначений п. 200.15 ст. 200 ПК України строк податковим органом не було направлено на адресу територіального органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на користь ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», чим порушено встановлене законом право позивача на отримання бюджетного відшкодування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року № 39 затверджений Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість.

Пунктами 8-9 названого Порядку встановлено, що Державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.

На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Судами встановлено, що посилаючись на положення п. 200.13 ст. 200 ПК України, а також Постанови від 17.01.2011 року № 39, відповідач-2 заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки обов'язок щодо відшкодування з бюджету податку виникає у казначейства тільки після надходження від податкового органу відповідного висновку.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що відповідачами у справах розглядуваної категорії виступають податковий орган та орган державного казначейства. Позивач не зобов'язаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки податковий орган та орган казначейської служби діють як органи державної влади, як представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки.

Попереднє адміністративне або судове оскарження дій або бездіяльності органів державної податкової служби щодо надання висновку про суми ПДВ, належні до відшкодування, не є необхідною передумовою для безпосереднього звернення платника податку з позовом про стягнення відповідної суми з Державного бюджету України.

Враховуючи, що висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування відповідно до п. 200.13 ст. 200 ПК України є підставою для проведення відшкодування сум ПДВ з державного бюджету, ненадання такого висновку саме по собі також є порушенням права платника податку на бюджетне відшкодування.

Отже, учасниками адміністративного процесу у справах про стягнення бюджетної заборгованості є суб'єкти господарювання, органи державної податкової служби та територіальні органи державного казначейства. Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.

З урахуванням вищезазначеного, суди попередніх інстанцій вірно вважають обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення на його користь з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 805 792,00 гривні.

Щодо вимог позивача про стягнення з Державного бюджету пені за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили наступне.

Згідно з п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Як було встановлено судами, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року, якою у судовому порядку визнано право позивача на отримання бюджетного відшкодування за листопад 2011 року, отримано податковим органом 15.04.2013 року.

Отже, судами вірно зазначено, що з урахуванням положень п. 200.15 ст. 200 ПК України податковий орган повинен був протягом п'яти днів з дня отримання цього рішення, тобто 22.04.2013 року (з урахуванням вихідних) направити на адресу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача. В свою чергу, орган казначейської служби повинен був протягом п'яти операційних днів після отримання цього висновку, а саме 29.04.2013 року (з у рахуванням вихідних днів) у відповідності до положень п. 200.13 ст. 200 ПК України видати платнику податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування. Але, вказані дії відповідачами вчинені не були, що призвело до виникнення з 30.04.2013 року заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2 805 792,00 гривні.

Судами встановлено, що позивач у заяві від 19.06.2013 року, якою остаточно визначено зміст позовних вимог, він просив стягнути на його користь пеню за період з 30.04.2013 року по 19.06.2013 року (всього за 51 день).

Постановою Національного банку України від 21.03.2012 року № 102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» з 23.03.2012 року установлено облікову ставку в розмірі 7,5 % річних.

Постановою Національного банку України від 06.06.2013 року № 209 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» з 10.06.2013 року установлено облікову ставку в розмірі 7,0 % річних.

Отже, враховуючи встановлені судами обставини, суди дійшли вірного висновку, що на користь позивача підлягає стягненню пеня, яка нарахована на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість, у розмірі 34 822,56 гривні.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2013 року у справі № 801/5250/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько