Ухвала

від 16.04.2014 по справі 327/227/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/1865/14 Головуючий у 1 інстанції: Піх Ю.Р. Суддя-доповідач Спас О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Полякова О.З.,

Гончар М.С.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3

на ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 13 березня 2014 року

у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, заінтересована особа ОСОБА_4

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Замула М.П.

Заінтересована особа у справі - стягувач ОСОБА_4

У скарзі ОСОБА_2 зазначав, що Комунарським районним судом міста Запоріжжя 05.03.2008 року було видано виконавчий лист по справі №2-303/2007 від 23.10.2007 року, за рішенням суду про стягнення аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття. За вищезазначеним виконавчим листом Орджонікідзевським ВДВС Запорізького МУЮ, 23.10.2013 року було відкрито виконавче провадження №40362165. 28.01.2014 року, боржник звернувся із заявою до ВДВС з проханням закінчити виконавче провадження на підставі п.6 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку з досягненням дитиною повноліття. На зазначену заяву виконавча служба надала відповідь, в якій державний виконавець пояснив причини відкриття провадження, однак конкретної відповіді так і не надав. Згідно рішення суду стягнення аліментів мало здійснюватися щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Скаржник вважає, що з дня досягнення дитиною повноліття стягнення аліментів здійснюватися не може. Таким чином після настання конкретної дати рішення виконуватися не може.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд зобов'язати Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 13 березня 2014 року у задоволені скарги відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, та постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити.

В засідання апеляційного суду скаржник та його представник, державний виконавець, будучи належно та своєчасно повідомленими про час ті місце судового засідання, що підтверджується наявними в справі рекомендованими поштовими повідомленням про вручення судових повісток, не з'явилися. З клопотаннями про відкладення судового засідання з повідомленням про поважність причин неявки до апеляційного суду не звернулися. Судова колегія ухвалила про можливість розглядати справу за відсутності вказаних осіб.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися доводи скарги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, які стосуються перевірки законності виконавчих дій, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні скарги.

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги

Суд дав правильну оцінку обставинам справи та вимогам скаржника, який в обґрунтування скарги посилався на п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно цієї норми Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.

Висновок ухвали суду про відмову у задоволенні скарги відповідає нормам Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно ч.ч.1, 8 ст. 74 цього Закону порядок стягнення аліментів визначається законом; після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, у разі відсутності заборгованості із сплати аліментів особа, яка проводила відрахування, повертає постанову державного виконавця про стягнення аліментів органу державної виконавчої служби з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу утриманих сум аліментів.

У даній справі судом встановлено, що на час закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, у платника аліментів наявна заборгованість зі сплати аліментів у сумі 57282,99грн.

Виходячи з встановлених обставин та вимог ч.ч.1,8 ст. 74 даного Закону наявність заборгованості із сплати аліментів не дає підстав для припинення стягнення за виконавчим листом.

Згідно п. 26 роз'яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам необхідно враховувати, що розмір заборгованості за виконавчим документом про стягнення аліментів державний виконавець повинен визначати, керуючись вимогами статті 74 Закону про виконавче провадження, відповідними нормами сімейного законодавства, а також постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (з наступними змінами) "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб". При цьому він не може вирішувати питання про повне або часткове звільнення від сплати заборгованості. Спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, або у позовному провадженні.

Суд першої інстанції правильно визнав, що наявність заборгованості у виконавчому листі про стягнення аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття дає державному виконавцю передбачені законом підстави для відкриття виконавчого провадження за цим виконавчим листом і не дає підстав для закінчення виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги, в яких апелянт вважає, що наявність заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для її стягнення за цим виконавчим листом, не спростовують висновки судової ухвали, оскільки суперечать вищенаведеним нормам права та роз'ясненням зазначеної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Доводи апеляційної скарги що виконавчий лист про стягнення аліментів у розмірі 1000грн. на місяць не стосується заборгованості у сумі 57282,99грн. не мають правових підстав, оскільки ч. 8 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено можливість повернення виконавчого листа про стягнення аліментів тільки у разі відсутності заборгованості з їх сплати.

Згідно ч. 9 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Питання наявності заборгованості, її розміру не є предметом оскарження у цій справі, а тому виходить за визначені ст. ст. 11, 303 ЦПК України межі розгляду справи апеляційним судом.

Доводи апеляційної скарги про наявність передбачених п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для закінчення виконавчого провадження не знайшли свого підтвердження, оскільки суперечать встановленим ст. 74 цього Закону особливостям порядку стягнення аліментів, які не передбачають можливості повернення виконавчого листа про стягнення аліментів у разі наявності у платника аліментів заборгованості з їх сплати.

При розгляді справи апеляційним судом встановлено, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують її висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 13 березня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: