Ухвала

від 23.04.2014 по справі 2а-4851/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4851/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Кучми А.Ю., Федотова І.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2014 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Спільне українсько-американське підприємство у формі ТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 15.11.2011 року № 0010222310.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, спільне українсько-американське підприємство у формі ТОВ «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Атлант Сервіс Груп», ТОВ «Радамант Груп» та ТОВ «Юніверсал Сервіс - Україна» за період з 01.01.2008 по 31.12.2008., за результатами якої складено акт від 26.10.2010 року № 1409/23-10/20057835.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень вимог:

п.п. 7.4.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 675 417 грн.

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0010222310 від 15.11.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 904 271,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 418 854,00 грн.

За результатами оскарження до вищих податкових органів, скарги було залишено без задоволення, а податкове - повідомлення рішення без змін.

Вирішуючи питання щодо правомірності відмови в задоволенні позову, колегія суддів виходить з наступного.

Так, позивачем було укладено:

з ТОВ «Юніверсал Сервіс - Україна» договір поставки обладнання № 06/10-2008 від 06.10.2008 року, договір поставки № 06/10-2008 від 06.10.2008 року, договір поставки обладнання № 07/10-2008 від 07.10.2008 року;

з ТОВ «Радамант - Груп» договір поставки № 01/10-2008 від 01.10.2010 року, договір поставки обладнання № 01/10-2008 від 01.10.2008 року;

з ТОВ «Атлант - Сервіс Груп» договір поставки обладнання № 08/10-2008 від 08.10.2008 року.

З аналізу вищевказаних договорів слідує, що договори поставки № 06/10-2008 від 06.10.2008 року, № 07/10-2008 від 07.10.2008 року, укладені з ТОВ «Юніверсал Сервіс - Україна», договори поставки № 01/10-2008 від 01.10.2008 року, укладені з ТОВ «Радамант - Груп», договори поставки № 08/10-2008 від 08.10.2008 року, укладені з ТОВ «Атлант - Сервіс Груп» аналогічні за своїм змістом та передбачають:

В порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця обладнання у кількості, згідно з Специфікацією (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору. (розділ 1 «Предмет договору»)

Обладнання визначене договором має бути доставлене постачальником та передане покупцю у строк визнаний договором. Під час передачі обладнання, постачальник зобов'язується одночасно передати покупцю усі супроводжуючі документи на таке обладнання, включаючи належну технічну документацію.(розділ 2 «Умови та порядок поставки обладнання»)

Оплата за обладнання здійснюється, на умовах відстрочення платежу у національній валюті України - гривні, шляхом безготівкових перерахувань.

За попередньою домовленістю сторони можуть передбачити розрахунок за поставлене обладнання та виконані роботи шляхом передачі покупцем простого векселю на загальну суму договору, про що, сторони зобов'язуються укласти відповідну додаткову угоду. (розділ 3 «Загальна вартість товару та порядок здійснення розрахунків»)

Окремо апеляційна інстанція звертає увагу, що договором поставки від 06.10.2008 року № 06/10-2008, укладеного з ТОВ «Юніверсал Сервіс - Україна» передбачено, окрім іншого також роботи з монтажу поставленого обладнання у обсязі та на умовах, які передбачені додатком № 2 «Вартість робіт з монтажу».

Також однакові за своїм змістом договори поставки: № 06/10-2008 від 06.10.2008 року, укладений з ТОВ «Юніверсал Сервіс - Україна» та договір поставки обладнання № 01/10-2008 від 01.10.2008 року, укладений з ТОВ «Радамант - Груп», відповідно до яких:

На умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця обладнання, визначене в п. 1.2. договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. (розділ 1 «Загальні положення»)

Найменування товару, його кількість та вартість визначаються специфікацією (Додаток №1) яка є невід'ємною частиною договору

Гарантійний термін поставки товару визначено в додатку № 2 до договору.

Таким чином, факт підтвердження реальності господарських операцій по вищевказаним договорам, можуть бути такі первинні документи: договори, додатки до договорів, специфікації на кожну партію товару, видаткові накладні, акти приймання передачі товару та виконаних робіт, технічна документація на поставлене обладнання, податкові накладні.

Технічні документації позивачем надані не були.

В матеріалах справи міститься лише один акт приймання - передачі виконаних робіт від 28 листопада 2008 року, підписаний позивачем та ТОВ «Юніверсал Сервіс - Україна», проте неможливо визначити саме якого з укладених договорів поставки (договір поставки № 06/10-2008 від 06.10.2008 року, договір поставки № 06/10-2008 від 06.10.2008 року) він стосується.

В наданих позивачем видаткових накладних в графах «Відвантажив(ла)» та «Отримав(ла)» міститься підпис та печатки підприємств, водночас не зазначено посаду та дані осіб, які вчинили зазначені підписи.

В частині податкових накладних міститься також тільки підпис та печатка підприємства без зазначення особи що її виписала та підписала.

Таким чином, не можливо встановити, хто саме підписував видаткові накладні та частину податкових накладних, а, отже, встановити осіб, які відвантажили та прийняли товар та виписали дані податкові накладні.

Розрахунки між сторонами здійснювались шляхом передачі позивачем простого векселю, що підтверджується копіями додаткових угод № 2 до договорів укладених з ТОВ «Атлант - Сервіс Груп» (договір поставки обладнання № 08/10-2008 від 08.10.2008року), ТОВ «Радамант Груп» (договір поставки обладнання № 01/10-2008 від 01.10.2008 року та № 01/10-2008 від 01.10.2008 року), ТОВ «Універсал сервіс - Україна» (договір № 07/10-2008 від 07.10.2008 року, № 06/10-2008 від 06.10.2008 року, № 06/10-2008 від 06.10.2008 року) та складених відповідно до них актів приймання передачі векселів.

Проте, судом першої інстанції правомірно зауважено, що позивачем не було надано документів, які б підтверджували здійснення виплат по даним векселям.

Крім того, відповідно до статті 10 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачено, що Векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Дані реєстри на підтвердження випуску векселів, що були виписані позивачем, щодо розрахунку з контрагентами, суду надано не було.

Також апелянтом не надано доказів, які б підтверджували факт подальшого використання придбаних товарів та послуг отриманих за вищевказаними договорами поставки.

Окремо, колегія суддів хоче звернути увагу на те, що в договорі поставки № 06/10-2008 від 06 жовтня 2008 року, в специфікації до договору поставки № 06/10-2008 від 06 жовтня 2008 року, в податковій накладній, в додатку № 1 до Договору поставки обладнання № 07/10-2008 від 07.10.2008 року, стоїть підпис директора «ТОВ «Юніверсал Сервіс - Україна» ОСОБА_3, про те візуально в кожному з цих документів підписи різняться між собою, що в свою чергу не дає можливості суду встановити справжність підпису ОСОБА_3( а.с. 29, 42,46, 49). Також в переважній частині зазначених вище договорів у вступній частині та пункті 11 (реквізити сторін) ініціали директора контрагента різняться між собою.

З приводу встановлених обставин справи колегія суддів звертає увагу на такі нормативно - правові акти.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України в №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. (пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону України «Про податок на додану вартість»)

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону Країни «Про податок на додану вартість»)

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) пп.7.5.1 п. 7.5, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що для формування податкового кредиту необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з контрагентами, колегія суддів не може не погодитися з позицією суду першої інстанції щодо відсутності у позивача правових підстав для формування податкового кредиту, з огляду на те, що надана останнім первинна документація не відображає реальність здійснення господарських операцій та наслідків, що наступили після укладення договорів.

Крім того, апеляційний суд хоче звернути увагу на те, що постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.06.2010 по справі № 1-582/10 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені злочину передбаченого частиною 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, частинами 2, 3 статті 358 Кримінального кодексу України та ОСОБА_5 у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 статті 205 Кримінального кодексу України було встановлено, що при створені ТОВ «Атлант Сервіс Груп», ТОВ «Радамант Груп» та ТОВ «Універсал Сервіс - Україна» була відсутня дійсна воля і волевиявлення даних осіб на створення цих підприємств. Отже, статут про створення ТОВ «Атлант Сервіс Груп», ТОВ «Радамант Груп» та ТОВ «Універсал Сервіс - Україна» є фіктивними правочинами, без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, а тому такий правочин є нікчемним.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду апеляційної інстанції достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 23.04.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Федотов І.В.