Рішення

від 17.04.2014 по справі 390/2489/13-ц

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 390/2489/13-ц

Провадження № 2/390/24/14

"17" квітня 2014 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Квітки О.О.,

при секретарі - Шматковій А.І.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

встановив:

Позивач ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом і просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_4 не чинити перешкоди в користуванні нерухомим майном (вбиральнею), що розташована на вказаній земельній ділянці. Свій позов мотивувала тим, що є власником житлового будинку згаданої земельної ділянки. Право власності позивач ОСОБА_5 набула згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6. Рішенням Соколівської сільської ради від 10.12.2007 № 426/20 позивачу надано земельну ділянку площею 0,16 га для будівництва, обслуговування жилого будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1. Сусідньою земельною ділянкою є земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2. На цій земельній ділянці розташований жилий будинок, 13/20 частки якого належать ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 11.10.2007, виданого виконавчим комітетом Соколіської сільської ради. Відповідач є суміжним землекористувачем, який створює перешкоди у користуванні їй земельною ділянкою. Порядок користування земельними ділянками за НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 склався ще за життя попереднього власника - ОСОБА_6. Згідно із наявних межових знаків по межі між земельними ділянками НОМЕР_1 та АДРЕСА_1, а саме: металевого стовпа від вулиці Садової та бетонного стовпа в кінці городу, на земельній ділянці позивача розташовано вбиральню, яка позначена в технічному паспорті літерою «Г». Відповідач не дає можливості використовувати вказану споруду, яка належить на праві власності позивачу, за її цільовим призначенням та заперечує проти встановлення позивачем меж земельної ділянки за її фактичним використанням. У зв'язку з цим вона змушена звернутися до суду.

Представник позивача ОСОБА_1 просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4, представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позову у зв'язку з наступним. ОСОБА_4 має земельну ділянку площею 0,162 га за адресою: АДРЕСА_2. На цій земельній ділянці розташований жилий будинок, 13/20 частки якого належить йому на підставі свідоцтва про право власності від 11.10.2007, виданого виконавчим комітетом Соколівської сільської ради народних депутатів. На сусідній земельній ділянці АДРЕСА_1 розташований жилий будинок, який належить ОСОБА_5

Суд, вислухавши пояснення позивачів, їх представника, відповідачів, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення свідка ОСОБА_7, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 58, 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, за допомогою належних та допустимих доказів.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В частині 3 статті 61 зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Вирішуючи питання про доведеність зазначених обставин, суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 успадкувала після ОСОБА_6 жилий будинок з надвірними будівлями під номером АДРЕСА_1, та земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,16 га (а.с.14). Рішенням Соколівської сільської ради № 426/20 від 10 грудня 2007 року ОСОБА_5 надано земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11.05.2010, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 31.08.2010, відмовлено в позові ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Вказаним рішенням встановлено, що згідно із свідоцтвом про право власності на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_6, серія ВВА №045756 від 21.11.2003, та рішення Соколівської сільської ради №426/20 від 10.12.2007 ОСОБА_5 належить на праві власності земельна ділянка, площею 0,16 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_6 вказана земельна ділянка належала на праві приватної власності на землю на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого 11 вересня 1996 року Соколівською сільської радою. Технічна документація до вказаного Державного акту взагалі відсутня, документи підтверджуючі факт того, що вона була виготовлена відсутні, дане сторонами в судовому засіданні не заперечувалось. 12.08.1999 Кіровоградським ООБТІ ОСОБА_6 був виданий технічний паспорт на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, до якого доданий план земельної ділянки. Відповідачу ОСОБА_4, на підставі Свідоцтва про право власності від 11.10.2007, виданого виконавчим комітетом Соколівської сільської ради належить 13/20 частки житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2. Відповідно рішення Соколівської сільської ради від 21.05.1996 року було надано для будівництва та обслуговування житлового будинку земельну ділянку, площею 0,16 га, розташовану за вказаною адресою. В травні 2007 року Кіровоградським ООБТІ йому був виданий технічний паспорт на житловий будинок за даною адресою. До паспорту додано план земельної ділянки. Технічні паспорти на житлові будинки, видані сторонам, не є правовстановлюючими документами на земельні ділянки. Розміри земельних ділянок вказані в планах доданих до технічних паспортів є умовними і не являються точними, дане підтверджується показами представника Кіровоградського ООБТІ Дмитренко Г.О., яка виготовляла їх та проводила обмір, показами свідка ОСОБА_9. 9.12.2008 ОСОБА_5 звернулась до Соколівської сільської ради із заявою, в якій просила виїхати земельну комісію щодо вирішення питання зі встановлення меж із сусідом ОСОБА_4 в зв'язку із тим, що сусіди самовільно змінюють межу. У зв'язку із даним зверненням 01.09.2008 Соколівська сільська рада звернулась до управління Держкомзему у Кіровоградському районі із листом, просила надати копію технічної документації щодо виготовлення Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_1. На вказаний лист було надано відповідь, що технічна документація в управлінні відсутня. 09.02.2009 ОСОБА_5 звернулась до начальника управління Держкомзему Каменєва С.В. із заявою, в якій просила виїхати земельну комісію щодо вирішення питання зі встановлення меж із сусідом ОСОБА_4 в зв'язку із тим, що сусіди самовільно змінюють межу. 14 травня 2009 року ОСОБА_5 була надана письмова відповідь, в якій комісія пропонує для встановлення меж використання земельних ділянок звернутися до відповідної землевпорядної організації для здійснення геодезичної зйомки існуючих /фактичних/ меж даних земельних ділянок, будівель і споруд розміщених на них та надати ці матеріали комісії для подальшого вирішення питання. 25.05.2005 ОСОБА_5 комісії була передана геодезична зйомка. 03.06.2009 управлінням Держкомзему у Кіровоградському районі ОСОБА_5 була надана письмова відповідь, в якій комісія пропонує для встановлення меж використання земельних ділянок звернутися до відповідної землевпорядної організації, яка має відповідну ліцензію на проведення землевпорядних робіт, для виготовлення проектно-технічної документації із землеустрою, яка повинна бути погоджена відповідними службами та суміжними користувачами. Дане ОСОБА_5 на час розгляду справи не виконано. Аналогічну відповідь надала ОСОБА_5 13.07.2009 земельна комісія Соколівської сільської ради. Згідно з письмової відповіді на звернення ОСОБА_3 до Державної інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Кіровоградській області від 20.07.2009 за №01-13/167, визначити правомірність будівництва вбиральні ОСОБА_5 та місце її розташування встановити неможливо, так як не визначена межа між присадибними земельними ділянками. Згідно з висновком судово-технічної експертизи №4510-4511/21 від 23.02.2010, виконаною за ухвалою суду експертом Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз: Згідно з існуючих у експерта правовстановлюючих документів земельна ділянка, яка належить ОСОБА_4 дорівнює 1887 м.кв. в межах існуючого домоволодіння АДРЕСА_2. Домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5, згідно з рішенням Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області №426/20 від 10.12.2007 та дорівнює 0,16 га. Фактична земельна ділянка домоволодіння АДРЕСА_2 збільшена на 225.5 м.кв., за рахунок зміщення задньої межі земельної ділянки в бік домоволодіння АДРЕСА_1 на 3.55м. Внаслідок чого фактичне землекористування домоволодіння АДРЕСА_1 визначити не можливо. Так як відсутній винос меж в натурі. Розміри домоволодіння АДРЕСА_1 фактично можуть відповідати розмірам земельної ділянки у Державному акті на право приватної власності на землю, серії КР №001 854, виданий 11.09.1996, якщо буде визначено межу між домоволодіннями НОМЕР_1 та НОМЕР_2, згідно з технічних паспортів кожного. Внаслідок розібрання самозабудови сараю «В» домоволодіння НОМЕР_2, власником домоволодіння НОМЕР_1 ОСОБА_4 було перенесено межу між цими земельними ділянками, що призвело до порушень меж та право користування земельною ділянкою ОСОБА_5 для усунення виниклих порушень експерт пропонує вирішити межу між домоволодіннями АДРЕСА_2 та домоволодінням АДРЕСА_1, згідно з технічних паспортів кожного, взявши за точку відліку межі від домоволодіння АДРЕСА_3. Схема додається до висновку. Згідно з технічним паспортом на домоволодіння АДРЕСА_1 самозабудовою є сарай «Б» та прибудова « 2а». Але ці самозабудови розташовані далеко від межі домоволодінь НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та не складають суперечок. Даний висновок експерта суд не може взяти до уваги, при вирішенні вказаного земельного спору, оскільки як встановлено в судовому засіданні технічні паспорти не є правовстановлюючими документами на земельні ділянки. В судовому засіданні встановлено, що межі між присадибними ділянками домоволодінь ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та попередніми власниками відповідними землевпорядними організаціями ніколи не встановлювались, в натурі на місцевості не виносились, акти про винос меж в натурі не складались, хоча ОСОБА_5 і отримала Держаний акт на право приватної власності на землю, однак технічна документація до нього відсутня, дане сторонами в судовому засіданні не заперечувалось. (а.с.44-47).

Надані сторонами акти встановлення та узгодження меж земельних ділянок не підписана власником (користувачем) суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_2 та головою Соколівської сільської ради (а.с.49).

Відповідно до акту обстеження від 24.03.2014 адміністративною комісією при виконавчому комітеті Соколівської сільської ради проведене візуальне обстеження за адресою: АДРЕСА_1, щодо зливної ями та залишків вбиральні (фундамента), яка знаходилася на межі буд. НОМЕР_1 і АДРЕСА_1. У результаті візуального обстеження встановлено, що вбиральня відсутня, а на даному місці знаходиться купа відходів будівельних матеріалів та залишився фундамент і зливна яма (а.с.140-141). Зазначене видно із фотографій, які надані сторонами (а.с.132-134, 142-144).

Згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.03.2014 земельна ділянка № 3522587200:51:027:0004, площею 0,1575 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, власником зазначена ОСОБА_6 на підставі державного акту КР № 001854 (а.с.149-151).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном, частина 1 статті 321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним.

В ст. 391 ЦК України зазначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В ч. 2 ст. 152 ЗК України зазначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Зважаючи на те, що межі між домоволодіннями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ніколи не встановлювалися, що позбавляє можливості визначити територію, на яку поширюється право власності позивача, а також те, що фактично вбиральня, в користуванні якою позивач просить усунути перешкоди відсутня, суд відмовляє у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так як судом відмовлено в у задоволенні позовних вимог, то судові витрати слід покласти на позивача.

Зважаючи на вищевикладене, на підставі ст.ст. 15, 16 ЦК України, 152 ЗК України, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 58-60, 212-215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя /підпис/

Згідно з оригіналом

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області О.О. Квітка