Ухвала

від 21.05.2015 по справі 390/2489/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1136/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Гершкул І. М.

Доповідач Авраменко Т. М.

УХВАЛА

Іменем України

21.05.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді : Авраменко Т.М.

суддів: Суржика М.М., Суровицької Л.В.

секретаря : Кравченко Я.С.

за участю відповідача та його представника, представників позивача

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Зазначала, що є власником житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_4, якій вказана земельна ділянка площею 0,16 га належала на підставі державного акту на право приватної власності на землю.

Відповідач ОСОБА_2 є власником 13/20 частин жилого будинку, по АДРЕСА_2. Землекористування з відповідачем є суміжне. На її земельній ділянці розташована вбиральня, якою користуватись за призначенням перешкоджає відповідач.

Просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом зобов'язання відповідача не чинити перешкод в користуванні нерухомим майном (вбиральнею), яка розташована на цій земельній ділянці.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2015 року позов задоволено в повному обсязі. Суд дійшов висновку, що позивач є власником нежитлової будівлі, в користуванні якої відповідач чинить перешкоди, тому усунув позивачу перешкоди в користуванні земельною ділянкою, зобов'язавши відповідача не чинити перешкод в користуванні вбиральнею, розташованою на цій земельній ділянці. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам у справі, не взяв до уваги той факт, що в червні 2010 року актом інвентаризації, встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки встановлено самовільне зайняття позивачем його земельної ділянки площею 1,05 кв.м під частиною споруд (вбиральня, вигрібна яма).

В засіданні апеляційного суду відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, пояснили, що вбиральня позивачем побудована самочинно на їх земельній ділянці, вони більше 20 років дозволяли позивачу користуватися нею, а потім зруйнували її, оскільки позивач побудував її з порушенням санітарних та будівельних норм.

Представники позивача просили відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним та справедливим.

Колегія суддів вважає, що в межах доводів апеляційної скарги підстави для її задоволення відсутні.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Всім власникам забезпечуються рівні умови захисту і здійснення своїх прав володіння, користування і розпорядження своїм майном (частини 1, 3, 7 ст. 319 ЦК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 11 жовтня 2007 року є власником 13/20 частини будинку АДРЕСА_2, згідно земельно-кадастрової книги за ним рахується земельна ділянка площею 0,16 га, земельна ділянка не приватизована (т.2 а.с.29,38).

Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим Кіровоградською районною державною нотаріальною конторою 21 листопада 2003 року по реєстру №1-1138, підтверджується, що позивач ОСОБА_3 є власником:

- житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, який належав спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого виконкомом Соколівської сільської ради 28 травня 1990 року по реєстру №37, зареєстрованим Кіровоградським бюро техінвентаризації 09 червня 1990 року за р.№54/1. Житловий будинок та надвірні будівлі: вбиральня «Г», зливна яма «Д» розташовані на земельній ділянці площею 1600 кв.м.;

- земельної ділянки за цією ж адресою для будівництва та обслуговування, площею 0,16 га, яка належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 11 вересня 1996 року Соколівською сільською радою і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №855 (т.1 а.с.14).

Реєстрація права власності позивача на зазначене майно підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.2 а.с.27-28).

Державний акт ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 1600 кв.м. видано на підставі рішення №92/293 від 21 травня 1996 року Соколівської сільської ради (т.1 а.с.7,15-16).

З технічного паспорту на житловий будинок власника ОСОБА_4 вбачається, що станом на 12 серпня 1999 року по документам та фактично розмір земельної ділянки становить 1600 кв.м., на земельній ділянці розташовані житловий будинок, вбиральня «Г», зливна яма «Д», сарай-гараж «Б», сарай «В» (т.1 а.с.11-13).

Зазначеними документами з достовірністю підтверджується, що на час звернення з позовом до суду позивач в установленому законом порядку набула право власності на нежитлову будівлю: вбиральню «Г».

Судом встановлено, що вбиральня відсутня, її руйнування відбулося з вини відповідача, що ним не оспорюється, на місці вбиральні знаходяться відходи будівельних матеріалів, залишився фундамент та зливна яма, що підтверджується актом від 24 березня 2014 року (т.1 а.с.140).

Суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що позивач має право на користування земельною ділянкою, на якій розташована належна йому нежитлова будівля - вбиральня, та має право вимагати усунення перешкод, які чиняться відповідачем, у здійсненні ним права користування зазначеним нерухомим майном. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

Технічним паспортом, державним актом на ім'я ОСОБА_4, технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), актами обміру земельної ділянки позивача підтверджується, що ширина земельної ділянки не змінювалася, зокрема, ширина по червоній лінії становить 16,05 м, ширина в кінці городу 10,35 м, ці розміри зафіксовані у всіх зазначених вище документах (т.1 а.с.7,10,11-13,14,15-16,99-124).

Посилання відповідача та його представника, що документи позивача щодо права власності на будівлі та земельну ділянку підроблені, оскільки розмір його земельної ділянки повинен становити 0,15 га, є припущенням, ці документи в установленому законом порядку недійсними не визнавалися.

В акті від 07 червня 2010 року, на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, відомості щодо самовільного зайняття земельної ділянки відсутні, а вбиральня розташована на земельній ділянці позивача на межі із земельною ділянкою відповідача (т.1 а.с.8,9). Цей акт не погоджено відповідачем.

Доводи апеляційної скарги, що вбиральня побудована позивачем самочинно спростовуються технічним паспортом, правовстановлювальними документами, довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, де зазначено що самовільно збудованими є сіни «а», сарай-гараж «Б» (т.2 а.с.28), а також висновком судової будівельно-технічної експертизи (т.1 а.с.63-67).

Вирішуючи спір, суд врахував рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2010 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2010 року, предметом розгляду якого був спір щодо встановлення меж земельних ділянок сторін, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом повернення меж земельної ділянки на попереднє розташування (т.1 а.с.44-47).

Предметом розгляду даного спору є усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, шляхом зобов'язання відповідача не чинити перешкод в користуванні належним позивачу нерухомим майном (вбиральнею). Зазначеним спростовуються доводи відповідача щодо преюдиційності судового рішення від 11 травня 2010 року.

Матеріалами справи також підтверджується, що неодноразово складалися акти про встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки позивача, зокрема, 07 червня 2010 року (т.1 а.с.8-9), при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в листопаді 2013 року (т.1 а.с.99,114-115), однак відповідач, як суміжний землевласник (землекористувач), межі не погодив.

Доказам, які надали сторони, суд відповідно до ст.212 ЦПК України дав належну оцінку і передбачені законом підстави для переоцінки доказів апеляційним судом відсутні.

Суд в межах заявлених позовних вимог повно і всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи сторін, в межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307,ст.308, п.1 ч.1 ст.314,ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя:

судді: