Постанова

від 17.04.2014 по справі 917/43/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2014 р. Справа № 917/43/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Івакіна В.О. , суддя Медуниця О.Є.,

при секретарі Шевцові Є.О.

за участю представників сторін:

позивача - Водяник О.В., дов. №835 від 20.01.2014 року

відповідача - Левченко В.В., дов. б/н від 20.03.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмакс", м. Полтава (вх. №604П/1-28) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.14 у справі № 917/43/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмакс", м. Полтава,

до Приватного підприємства "Антарекс" , м. Полтава,

про стягнення 44 087,85 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алмакс" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Антарекс" про стягнення з відповідача на користь позивача 44 087,85 грн. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між Публічним акціонерним товариством "Дерево-обробний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмакс" було укладено договір уступки права вимоги від 16 вересня 2013 року, відповідно до якого, від ПАТ "Дерево-обробний завод" до ТОВ "Алмакс" передано право вимоги щодо відшкодування витрат за договором оренди землі від 22.07.2009 р. в сумі 44 087,85 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.02.2014 р. у справі № 917/43/14 (суддя Кульбако М.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю, з посиланням на порушення вимог закону щодо форми вчинення договору уступки права вимоги від 16 вересня 2013 року.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що, виходячи зі змісту частини 1 статті 205 та частини 1 статті 209 Цивільного кодексу України, існує лише дві форми правочину - усна та письмова, а нотаріальне посвідчення є не формою правочину, а поряд з державною реєстрацією - додатковою гарантією та вимогою до письмової форми правочину тому, позивач вважає безпідставними посилання місцевого господарського суду на недотримання позивачем вимог закону про вчинення похідного правочину - договору від 16.09.2013 року уступки права вимоги в такій самі формі, в якій вчинявся основний правочин -договір купівлі-продажу від 07.22.2012 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Тихий П.В.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 01.04.2014 року на 10:00 год.

У судовому засіданні 01.04.2014 року оголошувалась перерва до 11:00 год. 07.04.2014 року.

Також, у судовому засіданні 07.04.2014 року оголошувалась перерва до 10:00 год. 14.04.2014 року.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2014 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Медуниця О.Є., у зв"язку із відпусткою судді Тихого П.В.

Представник позивача у судових засіданнях 07.04.2014 року та 14.04.2014 року підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, з урахуванням додаткових письмових пояснень, та його представник судових засіданнях 07.04.2014 року та 14.04.2014 року проти її доводів заперечували, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовують тим, що відповідно до пункту 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов"язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов"язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

А тому, відповідач вважає, що оскільки при укладенні договору уступки права вимоги від 16.09.2013 року не було дотримано тієї самої форми, в якій укладався основний договір - договір купівлі-продажу від 07.22.2012 року, то в силу частини 1 статті 220 Цивільного кодексу такий договір є нікчемним, і позовні вимоги про стягнення заборгованості за цим нікчемним договором є безпідставними.

До того ж, як вказує відповідач, нотаріальне посвідчення є не лише окремою гарантією та вимогою до письмової форми правочину, а є особливим різновидом письмової форми правочину - письмовою кваліфікованою формою.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 22.07.2009 року між Полтавською міською радою, орендодавцем, та Відкритим акціонерним товариством "Деревообробний завод" (перейменоване у ПАТ "Деревообробний завод"), орендарем, було укладено договір оренди землі (далі договір оренди землі), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування адмінбудівлі та виробничих приміщень, яка знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, м. Полтава, вул.Визволення, 21, загальною площею 23044 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки: 5310136400:03:001:003.

Відповідно до пункту 4.1. договору оренди землі орендна плата за користування земельною ділянкою становить з 01.02.2009 р. - 116 328,42 грн. на рік, а з 01.01.2010р. - 160 420,81 грн. на рік.

Зазначений договір зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 04 серпня 2009 року вчинено запис №367-П .

Крім того, 07.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Деревообробний завод", продавецем, та Приватним підприємством "Антарекс", покупцем,було укладено договір купівлі-продажу (далі договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві виробничі будівлі, які знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Визволення, 21, а покупець зобов'язується прийняти ці виробничі будівлі та сплатити за них певну грошову суму.

Зазначений договір було посвідчено 07.11.2012 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в державному реєстрі правочинів.

Відповідно до абзацу третього пункту 1 договору купівлі-продажу зазначені виробничі будівлі розташовані на землі держфонду загальною площею 23044 кв.м, кадастровий номер якої: 5310136400:03:001:003, яка використовується продавцем згідно договору оренди землі, укладеного 22.07.2009р., зареєстрованого у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 04.08.2009р. №367-П.

Згідно з абзацем 2 пункту 9 Договору купівлі-продажу, у разі понесення витрат продавцем на відшкодування вартості спожитих комунальних послуг та орендної плати за землю, з моменту укладення даного договору до моменту переоформлення відповідних договорів користування земельною ділянкою та постачання відповідних комунальних послуг на покупця, останній зобов'язується відшкодувати такі витрати продавцю в повному розмірі.

26.07.2013 року, на підставі рішення тридцять другої сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 12 липня 2013 року, між Полтавською міською радою та ПАТ "Деревообробний завод" було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі, зареєстрованого 04 серпня 2009 року за №367-П, про розірвання договору оренди землі площею 23044 кв.м. з 12 липня 2013 року

Як свідчать матеріали справи, з моменту укладення договору купівлі-продажу ( 07.11.2012 року) до моменту розірвання договору оренди землі (12.07.2013 року), ПАТ "Деревообробний завод" сплачував орендну плату за землю, що підтверджується доданими до позовної заяви банківськими виписками по особовому рахунку ПАТ "Деревообробний завод".

При цьому, ПП "Антарекс" взяті на себе зобов'язання по відшкодуванню сплаченої ПАТ "Деревообробний завод" орендної плати за землю виконав лише частково, у зв'язку з чим позивач вважає, що у відповідача утворилась заборгованість перед ПАТ "Деревообробний завод" в сумі 44 087,85 грн.,

Окрім цього, 16.09.2013 року між ПАТ "Деревообробний завод", первісним кредитором та ТОВ "Алмакс", новим кредитором було укладено договір уступки права вимоги (далі договір уступки права вимоги), відповідно до умов якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з укладеним договором купівлі-продажу від 07.11.2012р., а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором.

Відповідно до пункту 3 договору уступки права вимоги, новий кредитор набуває право вимагати від ПП "Антарекс" виконання зобов'язань відповідно до абзацу 2 пункту 9 основного договору, тобто щодо відшкодування витрат продавця на оплату вартості спожитих комунальних послуг та орендної плати за землю з моменту укладення договору купівлі-продажу до моменту переоформлення договорів користування земельною ділянкою та постачання відповідних комунальних послуг на покупця.

Згідно з пунктом 5 Договору уступки права вимоги, всі копії документів, на яких основане право вимоги, передаються первісним кредитором новому кредитору в момент підписання цього договору і є його невід'ємною частиною.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, посилався на положення частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, частини 1 статті 510, пункту 1 частини 1 статті 512, частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України.

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що виходячи зі змісту вказаних норм, договір уступки права вимоги має вчинятися у такій самій формі, що і основний договір.

А тому, як вважає господарський суд першої інстанції, оскільки договір купівлі-продажу від 07.11.2012 року, як основний договір було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4, то і укладений похідний від нього договір уступки права вимоги від 16.09.2013 року має вчинятися у такій самій формі.

Проте, як вказав місцевий господарський суд, позивачем не додержано вимог закону щодо нотаріального посвідчення договору уступки права вимоги від 16.09.2013р., а тому, з урахуванням вимог пункту 4 статті 203, пункту 2 статті 215, пункту 1 статті 220 Цивільного кодексу України, цей договір є нікчемним.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими висновками місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до пункту 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з пунктом 1 статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Зі змісту вказаної статті випливає, що передання кредитором права вимоги іншій особі (цесія) за своєю правовою природою не є самостійним правочином, оскільки вона залежить від основного юридичного факту, який її породжує,

Згідно з частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Отже, за змістом цієї норми, відступлення права вимоги повинно бути вчинено в тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов"язання, право вимоги за яким передається.

З матеріалів справи вбачається, що зобов"язання Приватного підприємства "Антарекс" щодо відшкодовувати в порядку пункту абзацу 2 пункту 9 договору купівлі-продажу витрат ПАТ "Деревообробний завод" з орендної плати є похідним від встановлених договором оренди землі зобов"язань ПАТ "Деревообробний завод" таку плату сплачувати.

При цьому, підстави, порядок сплати такої орендної плати та її розміри встановлюються договором оренди землі 22.07.2009 року, тобто саме цей договір породжує те зобов"язання, вимога за яким передається за договором уступки права вимоги від 16.09.2013 року.

А тому, саме договір оренди землі 22.07.2009 року є основним по відношенню до договору уступки права вимоги від 16.09.2013 року.

А оскільки з матеріалів справи вбачається, що договір оренди землі 22.07.2009 року було укладено у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення, то при укладенні похідного від нього договору уступки права вимоги від 16.09.2013 року вимагається саме така форма правочину, що і було дотримано сторонами при його укладенні.

У зв"язку з цим зазначений договір є дійсним в силу статті 204 Цивільного кодексу України, тобто таким, що породжує права та обов"язки для сторін, і зокрема, обов"язок відповідача відшкодувати витрати позивача по сплаті орендної плати за договором оренди землі.

А тому, на думку колегії суддів, існують підстави для стягнення тієї частини заборгованості відповідача перед позивачем, яка підтверджена матеріалами справи.

При цьому, як свідчать матеріали справи, нарахована позивачем сума заборгованості не повністю відповідає матеріалам справи, оскільки у розрахунку суми цієї заборгованості (а.с. 32) позивачем помилково зазначено про відсутність відшкодування з боку відповідача витрат позивача по орендній платі за землю за лютий 2013 року в сумі 16988,57 грн., оскільки вказана частина заборгованості спростовується наданим відповідачем апеляційному господарському суду, як додаток до листа вх.№3009 від 14.04.2014 року платіжним дорученням №1728 від 14.03.2013 року саме на суму 16988,57 грн., в якій платником зазначено ПП "Антарекс", а отримувачем ПАТ "Деревообробний завод", призначення платежу : відшкодування витрат згідно з пунктом 9 договору купівлі-продажу від 07.11.2012 року (орендна плата за лютий 2013 року), а також міститься відмітка банку платника про проведення цієї суми 14.03.2013 року.

А тому, дійсною заборгованість відповідача перед позивачем є різниця між нарахованою позивачем у розрахунку заборгованості сумою - 44 087,85 грн. та сумою, сплаченою відповідачем за платіжним дорученням №1728 від 14.03.2013 року - 16988,57 грн., яка дорівнює 27099,28 грн.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому, в силу статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.02.2014 р. у справі № 917/43/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Антарекс" (36029, м. Полтава, вул. Жовтнева, 53/1, кв. 55, код ЄДРПОУ 30063426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмакс" (36020, м. Полтава, вул. Котляревського, 1/27, п/р 26002010297987 ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767, код ЄДРПОУ 13958696, ІПН 139586916320) заборгованість в сумі 27099,28 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Антарекс" (36029, м. Полтава, вул. Жовтнева, 53/1, кв. 55, код ЄДРПОУ 30063426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмакс" (36020, м. Полтава, вул. Котляревського, 1/27, п/р 26002010297987 ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767, код ЄДРПОУ 13958696, ІПН 139586916320) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1123,00 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 561,50 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 18.04.2014 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Медуниця О.Є.