Ухвала

від 22.04.2014 по справі 315/214/14-ц

ГУЛЯЙПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 315/214/14-ц

Номер провадження № 2/315/174/14

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді: Каракай Н.Д.

при секретарі: Прокопенко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вишневе» м. Гуляйполе Запорізької області до ОСОБА_1, Головного управління Держземагентства у Запорізькій області про визнання договору оренди землі недійсним, -

В с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, з врахуванням уточненої позовної заяви (а.с.38-41), що 13.09.2007 року між ТОВ «Вишневе та Гуляйпільською районною державною адміністрацією Запорізької області було укладено договір оренди земельної ділянки площею 106,8608 га (кадастровий номер 2321810100:27:009:0004), розташованої на території Гуляйпільської міської ради Запорізької області, терміном на 5 років, який було зареєстровано 13.09.2007 року у Гуляйпільському відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК». Вказану земельну ділянку було передано ТОВ «Вишневе» згідно акту приймання-передачі об'єкта оренди від 13.09.2007 року. Відповідно до п. 8 вказаного договору оренди ТОВ «Вишневе», як орендар, після закінчення строку оренди, має переважне право на поновлення його на новий строк. 26.01.2012 року згідно розпорядження голови Гуляйпільської РДА за № 23 між сторонами договору було досягнуто домовленості про внесення змін до договору оренди землі в частині зміни строку оренди вказаної земельної ділянки до 10 років.

Далі в позові зазначалося, що отримавши землю в користування на підставі договору оренди ТОВ «Вишневе» фактично здійснювало користування земельною ділянкою. До теперішнього часу, земельна ділянка у ТОВ «Вишневе» не вилучалася, знаходилася в його користуванні та була оброблена за всією площею. Восени 2013 року на 30 га спірної земельної ділянки ТОВ «Вишневе» здійснило посіви озимої пшениці. На обробіток землі та на здійснення посівів товариство витратило 53 724 грн..

В теперішній час позивачу стало відомо, що вказану земельну ділянку, без повідомлення ТОВ «Вишневе», як землекористувача, що має переважне право на укладення договору оренди, без вилучення цієї земельної ділянки, в грудні 2013 року передано головним управлінням Держземагентства в оренду мешканцю м. Гуляйполе гр.ОСОБА_1. Таким чином, для ТОВ «Вишневе» було створено загрозу втрати права власності на здійснені у законному порядку посіви та спричинення збитків, внаслідок обробітку землі, оскільки гр. ОСОБА_1 погрожує знищити посіви та використовувати земельну ділянку на власний розсуд.

ТОВ «Вишневе» вважає укладений договір оренди землі між гр. ОСОБА_1 та головним управлінням Держземагентства у Запорізькій області недійсним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на ст.ст. 2, 19 та 33 Закону України «Про оренду землі». Так як орендар ТОВ «Вишневе» продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після його закінчення листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновлені договору оренди землі, тому такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ним. ТОВ «Вишневе» у відповідності до умов договору користувалось земельною ділянкою відповідно до своїх обов'язків за договором, використовувало земельну ділянку за цільовим призначенням та з дотриманням екологічної безпеки землекористування і збереження родючості ґрунтів, додержанням державних стандартів, норм та правил, із своєчасним внесенням орендної плати. Одночасно, ТОВ «Вишневе» вважає, що відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі» воно має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, отримувати продукцію і доходи, що в теперішній час є неможливим через позицію відповідача ОСОБА_1 щодо можливості користуватися вже здійсненими посівами та обробленою земельною ділянкою. Згідно до ст. 27 Закону України «Про оренду землі», орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Також в позові вказується на те, що діями відповідачів порушуються права ТОВ «Вишневе», які передбачені ст. 95 ЗК України, а саме право самостійно господарювати на землі, право власності на посіви і насадження сільськогосподарських культур. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Частиною1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2321810100:27:009:0004) площею 106,8608 га, яка знаходиться на території Гуляйпільської міської ради, укладений між гр. ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагентства у Запорізькій області суперечить вимогам Закону України «Про оренду землі», ЗУ України, а також умовам попередньо укладеного договору оренди та порушує права ТОВ «Вишневе» як землекористувача, що і слугує підставою для звернення до суду.

Просить суд договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2321810100:27:009:0004) площею 106,8608 га розташованої на території Гуляйпільської міської ради Запорізької області укладений в грудні 2013 року між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області визнати недійсним з часу його укладення. Судові витрати покласти на відповідачів.

19.03.2014 року до суду від Головного управління Держземагентства у Запорізькій області надійшло клопотання щодо закриття провадження за вказаною справою у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з огляду на суб'єктний склад учасників.

20.03.2014 року від відповідача-1 ОСОБА_1 надійшли до суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначається, що 13 грудня 2013 року між відповідачами по справі був укладений договір оренди земельної ділянки розміром 106,8608 га ріллі, розташованої на території Гуляйпільської міської ради Запорізької області за межами населеного пункту. Земельна ділянка кадастровий номер якої 2321810100:27:009:0004 є державною власністю і надана для ведення фермерського господарства. Договір оренди зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.12.2013 року рішення №9402262, про що свідчить Витяг з вказаного Державного реєстру від 24.12.2013 року за № 15252798. Підставою для укладення такого договору був наказ Головного управління Держземагентства у Запорізькій області від 13.12.2013 року №ЗП/2321810100:27:009/00000413 «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду». Правовими підставами надання земельної ділянки в оренду є: відповідно до Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики від 10.05.2012 року № 258, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.05.2012 року за № 852/21164) і є чинним з 22.06.2012 року (із змінами та доповненнями) Головне управління Держземагенства в області є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане (п.1 Положення). Головне управління утворюється у порядку, передбаченому ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» (п.15 Положення). Завданням головного управління є реалізація повноважень Держземагенства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (п.3 Положення). Одним із завдань головного управління є передача відповідно до закону земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах області (п.4.32 Положення).

Відповідно до ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Частиною 1 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених цим Кодексом. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або користування для всіх потреб (ст. 122 ЗК України).

Згідно ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

До земельних ділянок, які передаються в користування без застосування конкурентних засад (ч.2 та ч.3 ст.134 ЗК України), віднесені, зокрема земельні ділянки, призначені до передачі громадянам для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів. Для сінокосіння і випасання худоби, для городництва. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.3 ст. 24 ЗК України). На думку відповідача-1, з цього випливає, що земельна ділянка передана йому належним державним органом виконавчої влади без перевищення повноважень у повній відповідності з чинним законодавством України.

Далі в запереченнях зазначається, що відповідно до ч.2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Відносини, пов'язані з орендою землі регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативними актами. Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Статтею 20 Закону передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Згідно із ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації. Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Статтею 3 цього Закону передбачені засади державної реєстрації. Таким чином, відповідач наполягає на тому, що спірний договір оренди землі укладений ним з відповідачем-2 є таким, що укладений та чинний з моменту його реєстрації у державному реєстрі, про що свідчить Витяг з Державного реєстру.

Також, в запереченнях вказано на те, що відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч.3 ст.205 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваних правочин).

При укладенні договору відповідачі дотрималися всіх вимог ст. 638 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про оренду землі» щодо згоди між сторонами за усіма істотними умовами договору. Невід'ємними частинами договору є Акт приймання-передачі об'єкта оренди (ст. 17 Закону) та Акт визначення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - ч.4 ст. 15 Закону, які додані до договору. Частиною 2 ст. 15 зазначеного Закону України встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Отже, відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених с.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки є підставою для визнання такого договору оренди недійсним. Дана правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 18 липня 2012 року № 6-77цс12, від 04 квітня 2012 року у справі № 21цс12 та інших, а тому у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів України. Але в своєму позові позивач не зазначає, конкретно які умови оспорюваного договору оренди, що є предметом позову, не відповідають чинному законодавству.

Також, відповідач-1 в запереченнях вказує на те, що основною підставою вказаного позову є те, що позивачу, як колишньому користувачу (орендарю) не було надане переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки у відповідності до вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Даною статтею передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю надсилається лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновлені договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення строку договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами в місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

В запереченнях відповідач-1 ОСОБА_1 звертає увагу на те, що позивачем наданий договір оренди, який було укладено 29 вересня 2006 року строком на 5 років. Договір зареєстровано 13 вересня 2007 року (тобто через рік після укладення). Отже строк завершення дії договору є 28 вересня 2011 року. З приводу строку дії договору відповідачем наведена правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-162ц-13 від 19.02.2014 року. За змістом ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» та ст. 638 ЦК України можна зробити висновок, що договір оренди в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили), але укладення його вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору. До позову не надано заяви-звернення до Гуляйпільської райдержадміністрації, тому визначити, чи була вона подана своєчасно не виявилося можливим. Розпорядження голови Гуляйпільської райдержадміністрації № 23 від 26.01.2012 року «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки на території Гуляйпільської міської ради» видане після спливу більше, як одного року після закінчення строку дії договору. Сторонами договору оренди від 29 вересня 2006 року - позивачем та Гуляйпільською райдержадміністрацією не була виконана умова про укладення додаткової угоди та її реєстрацію у відділі Держкомзему Гуляйпільського району (п.3 Розпорядження). Тобто продовження строку дії договору фактично не відбулося. Самовільне використання земельної ділянки позивачем після закінчення строку дії договору і аж до цього часу не є свідченням правомірності такого використання, бо відповідно до ст. 126 ЗК України право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Отже, відповідач-1 вважає, що позовні вимоги не ґрунтуються на законодавстві, а тому не підлягають задоволенню. Дотримання чи не дотримання норм ст. 33 Закону України «Про оренду землі» орендодавцем не стосується змісту договору оренди та його законності. Просить суд відмовити позивачу ТОВ «Вишневе» у задоволенні його вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки укладеного 13 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та головним управлінням Держземагентства у Запорізькій області та зареєстрованого в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 23.12.2013 року.

02.04.2014 року до суду від відповідача-1 ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення до заперечень на позовну заяву ( а.с.99-102), в яких зазначено, що зі змісту ст. ст. 118, 121 та ін. ЗК України, ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» випливає, що земельна ділянка для ведення фермерського господарства надається громадянину. Створення фермерського господарства як юридичної особи само по собі не призводить до переходу права власності на земельну ділянку від громадянина до господарства.

Відповідно до п. 1 Договору оренди землі від 13.12.2013 року укладеного між Головним управлінням Держземагентства в Запорізькій області і громадянином ОСОБА_1 зареєстрованого згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.12.2013 року «Орендодавець» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства…, яка знаходиться на території Гуляйпільської міської ради Гуляйпільського району Запорізької області за межами населеного пункту (а. с. 89-98).

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» вказано:

« 5. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» (973-15) останнє є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи.

Згідно з частиною 4 статті 7 названого Закону (973-15) у разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності, або укладання договору оренди.

Статтею 8 Закону України «Про фермерське господарство» (973-15) передбачено, що після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація фермерського господарства проводиться за наявності всіх необхідних документів протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію фермерського господарства.

У зв'язку з цим спори, пов'язані з відмовою у наданні громадянину земельної ділянки для ведення фермерського господарства, та спори щодо розподілу майна фермерського господарства, яке припинило свою діяльність, не підвідомчі господарським судам. Що ж до спорів, пов'язаних з наданням додаткової земельної ділянки фермерському господарству після його створення, а також спорів про припинення діяльності фермерського господарства, то вони відповідно до статей 1 та 12 ГПК України (1798-12) підвідомчі господарським судам».

За загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, оскільки земля є об'єктом цивільних прав і обов'язків і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008 № 01-8/685). До таких справ слід відносити справи, пов'язані із захистом права власності або користування землею, в яких, захищаючи свої цивільні права і охоронювані законом інтереси, беруть участь суб'єкти господарської діяльності.

Розглядаються господарськими судами ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, а всі інші земельні спори - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (в редакції від 19.03.2010 року). Таким чином, відповідач-1 вважає, що спір між громадянином ОСОБА_1, який уклад договір оренди землі для ведення фермерського господарства від свого імені, а не від імені фермерського господарства як юридичної особи, та позивачем повинен розглядатися в суді загальної юрисдикції за нормами законодавства, що регулює земельні та орендні відносини.

Ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 04.04.2014 року було залишено без розгляду клопотання відповідача-2 головного управління Держземагенства у Запорізькій області про закриття провадження по справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с.104).

11.04.2014 року відповідач-2 головне управління Держземагентства у Запорізькій області надало до суду письмові заперечення на позов (а.с.111-113), в яких зазначено, що головне управління Держземагентства у Запорізькій області є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане. Координацію діяльності головного управління та сприяння йому у виконанні покладених на нього завдань здійснює голова місцевої державної адміністрації. Головне управління діє на підставі Положення, що затверджене головою Держземагентства. Відповідно до Положення про головне управління Держземагентства у Запорізькій області, затвердженого наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 21.09.2012 року за № 442 завданнями головного управління є реалізація повноважень Держземагенства України на території Запорізької області. Згідно зі змінами внесеними до Положення, які затверджені наказом Держземагентства України від 01.03.2013 року за № 76, Положення було доповнено підпунктами 4.32 - 4.34, в яких передбачено, що управління має право передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Далі в запереченнях вказано те, що земельна ділянка, щодо якої заявлені позовні вимоги розташована у Гуляйпільському районі Запорізької області та відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Розпорядником даної земельної ділянки, з урахуванням норм законодавства, є головне управління Держземагентства у Запорізькій області.

13 грудня 2013 року між відповідачами у даній справі був укладений договір оренди земельної ділянки розміром 106,8608 га ріллі, розташованої на території Гуляйпільської міської ради Гуляйпільського району Запорізької області за межами населеного пункту. Земельна ділянка кадастровий номер 2321810100:27:009:0004 є державною власністю і надана для ведення фермерського господарства. Договір зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.12.2013 року рішення № 9402262, про що свідчить Витяг з вказаного реєстру від 24.12.2013 року за № 15252798. Підставою для укладення такого договору став наказ головного управління Держземагентства у Запорізькій області від 13.12.2013 року №ЗП/2321810100:27:009/00000413 «про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду».

Відповідно до ст.18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Зміни до договору оренди землі набирають чинності в такому ж порядку. Статтею 20 цього Закону передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться в порядку, встановленому законом. Процедура поновлення договорів оренди землі врегульована ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Згідно ч.3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації. Статтею 19 Конституції України регламентовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, ст. 125 ЗК України, в редакції від 12.10.2010 року, встановлює, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Частиною 5 ст. 126 ЗК України в цій же редакції передбачалося, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Статтею 654 ЦК України визначено, що внесення змін до договору оренди та його розірвання вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Разом з тим, ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачені підстави припинення дії договору оренди землі. Так, серед іншого, договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-162цс13 від 19.02.2014 року: «за змістом статей 18,20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди він набирає чинності». Таким чином, відповідач-2 просить суд відмовити позивачу ТОВ «Вишневе» у задоволенні його позовних вимог.

В судовому засіданні представники позивача подали письмову заяву, в якій заявили клопотання про залишення позову без розгляду, відповідно до ст. 207 ч. 1 п. 5 ЦПК України.

В судовому засіданні представники відповідачів проти задоволення заяви представників позивача заперечували, з підстав, викладених в своїх письмових запереченнях, прохають відмовити в задоволенні позову.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, вважає за необхідне задовольнити клопотання представників позивача з наступних підстав:

Відповідно до вимог ч. 1 п. 5 ст. 207 ЦПК України, суд залишає заяву без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду. Тому суд вважає за можливе залишити позов без розгляду, так як представників позивача заявили таке клопотання.

Керуючись ст. 207 ч. 1 п. 5 ЦПК України, суд -

У х в а л и в :

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Вишневе» м. Гуляйполе Запорізької області до ОСОБА_1, Головного управління Держземагентства у Запорізькій області про визнання договору оренди землі недійсним, залишити без розгляду.

Роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до суду повторно після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя: Н. Д. Каракай