Ухвала

від 04.04.2014 по справі 315/214/14-ц

ГУЛЯЙПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 315/214/14-ц

Номер провадження № 2/315/174/14

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2014 Гуляйпільський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Каракай Н.Д.,

при секретарі судового засідання Прокопенко С.М.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишневе» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ТОВ «Вишневе» до ОСОБА_1, Головного управління Держземагенства у Запорізькій області про визнання договору оренди землі недійсним,-

В с т а н о в и в :

20.02.2014 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

В позові позивач прохає про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії щодо обробітку земельної ділянки площею 106,8608 га на території Гуляйпільської міської ради Запорізької області за кадастровим № 2321810100:27:009:0004.

Причиною, у зв'язку з якою виникає необхідність забезпечення позову є те, що в разі невжиття заходів на оспорюваній земельній ділянці, за ствердженнями відповідача ОСОБА_1, будуть знищені здійснені позивачем посіви на площі 30 га та оброблена земельна ділянка на залишку площі - 76,8608 га буде безпідставно використана відповідачем, так як останній стверджує, що не визнає попереднього договору оренди землі та не бажає відшкодовувати ТОВ «Вишневе» здійснені посіви, яке підтримали позивач і його представник в судовому засіданні.

Відповідачем ОСОБА_1 до суду були надані письмові заперечення на заяву позивача про забезпечення позову, підтримані його представником в судовому засіданні. У вказаних заперечення ним зазначається, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися майном іноді призводить до незворотних наслідків. Заборона відповідачу здійснювати будь-які дії щодо використання обробленої ділянки площею 76 га є йому перешкодою, як користувачу земельної ділянки щодо здійснення господарської діяльності. Як вбачається зі спірного договору оренди, основною метою є створення фермерського господарства, єдиним видом діяльності якого є вирощування сільськогосподарської продукції. Якщо на даний час відповідач 1 не зможе користуватися земельною ділянкою за її прямим призначенням, то це призведе до значних втрат, оскільки поле не буде засіяне сільськогосподарськими культурами, а, отже, не буде і врожаю та не буде очікуваного результату.

Далі в запереченнях зазначається, що твердження позивача стосовно того, що відповідач має намір знищити посіви на площі 30 га є безпідставними, так як сам ОСОБА_1 ніколи цього робити не збирався. Крім того відповідач 1 вважає, що позивач не надав належних доказів щодо посіву та обробітку земельної ділянки, законності його користування спірною ділянкою та сплати за неї орендної плати з часу припинення дії договору. Відповідач 1, також, вважає, що довідка про те, що у позивача відсутня заборгованість зі сплати орендної плати на певну дату, ще не є свідченням того, що з моменту припинення договору і до теперішнього часу він сплачував визначену договором орендну плату. Просить суд, відмовити позивачу у задоволенні його заяви про забезпечення позову.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні пояснив, що дане клопотання позивача не відноситься до їх компетенції, підтримав представника відповідача 1.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, вважає, що клопотання про забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно частин 1 та 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановлені зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Обґрунтовуючи причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, позивач вказує на те, що на момент звернення до суду з позовом, земельна ділянка площею 30 га є засіяною, а залишок площі розміром 76,8608 га є обробленою, але доказів зазначеному не надає (наприклад, акту щодо обстеження земельної ділянки за участю представників відповідних органів, який би засвідчував наявність на вказаній земельній ділянці посівів і яких саме культур; документів, які б доводили виконання позивачем робіт щодо обробітку залишку земельної ділянки площею 76,8608 га). Також, позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а натомість він посилається на твердження відповідача 1 про знищення посівів, які ж самим ОСОБА_1 спростовуються в наданих ним заперечення на заяву про забезпечення позову.

Отже, позивач в порушення п. 2 ч. 2 ст. 151 ЦПК України не навів жодного доводу в обґрунтування необхідності вжиття зазначеного в заяві виду забезпечення позову.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 151-153, 293 ЦПК України, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,-

У х в а л и в :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишневе» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ТОВ «Вишневе» до ОСОБА_1, Головного управління Держземагенства у Запорізькій області про визнання договору оренди землі недійсним - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області протягом 5 днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: ОСОБА_2