Рішення

від 16.04.2014 по справі 22/394

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/394 16.04.14

За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі

Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

До Державного комунального підприємства "Житлоремфонд"

Деснянського району міста Києва

про стягнення 21 359,45 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Кирищук В.П. по довіреності № 91/2014/02/14-1 від 14.02.2014р.

від відповідача: не з'явились

Обставини справи :

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до суду з позовом про стягнення з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" Деснянського району міста Києва 12 186,31 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 7 914,06 грн. інфляційної складової боргу, 1 259,08 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2009р., суддя Самсін Р.І., керуючись ст. ст. 64, 65 Господарського процесуального кодексу України, порушив провадження по справі № 22/394 та призначив її до розгляду на 17.09.2009р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.009.2009р., відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, було зупинено провадження у справі № 22/394 до вирішення інших пов'язаних з нею справ № 8/131 та № 8/588.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 р. справу № 22/394 передано уповноваженій особі для здійснення повторного автоматичного розподілу, у зв'язку з обранням судді Самсіна Р.І. суддею Київського апеляційного господарського суду.

Автоматизованою системою документообігу справу розподілено судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2014р., відповідно до ст. ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суддею Трофименко Т.Ю. прийнято справу № 22/394 до свого провадження, поновлено розгляд справи № 22/394 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.04.2014р. за участю представників сторін.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав довідку про надходження коштів по договору № 690360.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Заяв, клопотань від представника відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, адже відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18: особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 16.04.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2001р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (далі - постачальник) та Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" Деснянського району міста Києва (далі-абонент) укладено договір № 690360, за умовами якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в договорі.

Пунктом 2.1 договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до п.2.2.1. договору постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеним в додатку № 1.

Згідно з п. 4.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 р.

Пунктом 4.3 договору сторони домовились, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до залічення строку його дії не буде не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Відповідно до п. 1 додатку № 2 до договору передбачено, що розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації (далі -КМДА) затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.11.2000 р. № 1956, за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ для розрахунків: із житловими організаціями - 11,60 грн., опалення (100%), гаряче водопостачання (100%).

Згідно з п. 9 додатку № 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в МВТ-6 за адресою: вул. Меліоративна, буд.11 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію та транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення про припинення дії договору № 690360 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2001 р., суд приходить до висновку, що зазначений договір неодноразово пролонговано.

Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо постачання теплової енергії відповідачу за вищезазначеним договором підтверджується обліковими картками та відомостями обліку теплової енергії за період з 01.06.2006 р. по 01.04.2009 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконував належним чином умови договору № 690360 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2001 р. щодо оплати за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.11.2006 р. по 01.05.2009 р. в розмірі 12 486,31 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача відповідно до договору № 690360 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2001 р. заборгованість за використану теплову енергію за використану теплову енергію за період з 01.11.2006 р. до 01.05.2009р. в розмірі 12 486,31грн.., інфляційні нарахування за період з 01.12.2006 р. до 30.04.2009р. в розмірі 7 914,06 грн.., 3 % річних за період з 01.12.2006 р. до 30.05.2009 р. в розмірі 1259,08 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках: припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання (п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України").

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом, сплатив позивачу сатину заборгованості за договором № 690360 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2001 р. в розмірі 4 518,32 грн., суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 4 518,32 грн. та про виникнення останнього з вини відповідача, у зв'язку з чим вважає за необхідне припинити провадження у даній справі на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення основного боргу в розмірі 4518,32 грн.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 690360 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2001 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При розгляді справи судом встановлено, що після порушення провадження по даній справі відповідач повністю оплатив позивачу залишок заборгованості в сумі 7 667, 99грн.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7 667,99грн. основного боргу.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 7 914,06 грн. інфляційні та 1259,08 грн. - 3% річних.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних, суд приходить до висновку про їх обґрунтованість та задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимога, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.. ст.. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1) Позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити частково.

2) Стягнути з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" Деснянського району міста Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код 04543683) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код 00131305) інфляційні нарахування в 7914 (сім тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 06 коп., 3% річних в розмірі 1 259 (одну тисячу двісті пятдесят дев'ять) грн. 08 коп., 136 (сто тридцять шість) грн. 70 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3) Провадження у справі № 22/394 в частині стягнення основного боргу в розмірі 4518,32 грн. припинити.

4) В іншій частині позовних вимог відмовити.

5) Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 18.04.2014 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.